Ухвала суду № 102883363, 01.02.2022, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/665/22

У Х В А Л А

31 січня 2022 року м.Львів

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м.Львова Невойт П.С. секретаря с/з Теслі С.Б., за участю прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львова Грецко О.І., слідчого слідчого відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області Жмінки Р.М., захисника Манукян М.А., підозрюваного ОСОБА_1 , представника потерпілої адвоката Костюка М.Д., розгляднув клопотання слідчого слідчого відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області Жмінки Р.М., яке погоджено прокурором Галицької окружної прокуратури м.Львова Грецко О.І. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернігів, громадянина України, розлученого, на утриманні має трьох дітей, працевлаштований директором ТзОВ «Еко-Карз», раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (сервісна реєстрація), проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021142380000796 від 30.12.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази подані до них, заслухавши пояснення слідчого Жмінки Р.М., думку прокурора Грецко О.І.,представника потерпілої Костюка М.Д., захисника Манукян М.А. та підозрюваного ОСОБА_1 ,-

у с т а н о в и в :

31.01.2022 слідчий слідчого відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області Жмінка Р.М. звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Галицької окружної прокуратури м.Львова Грецко О.І. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави.

В обґрунтування клопотання зазначає, що в провадженні слідчого відділення ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження за №12021142380000796 від 30.12.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , 30.12.2021, приблизно о 02 год. 00 хв., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , на ґрунті особистих неприязних відносин, які виникли під час довготривалого конфлікту із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, схопив обома своїми руками потерпілу за зап`ястя обох рук та силоміць затягнув її у спальну кімнату та кинув на ліжко, де утримуючи руками за шию, почав здавлювати горло.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , незважаючи на прохання потерпілої припинити вчиняти насильницькі дії, з метою завдання особливо сильних страждань ОСОБА_2 , продовжив утримувати її за шию, стискаючи своїми руками та із значною силою прикладання здушувати горло потеплілої, внаслідок чого потерпіла втратила свідомість.

Прийшовши до тями, ОСОБА_2 підбігла до вікна та почала кричати, щоб покликати людей на порятунок, однак, почувши крики про допомогу, відразу ж прийшов ОСОБА_1 , який, змушуючи потерпілу замовкнути, схопив її за одяг та повалив на землю, після чого схопив обома руками її за шию та здавлюючи горло, почав знову душити.

Таким чином, вищезазначені умисні дії ОСОБА_1 , що мали характер заподіяння численних тілесних ушкоджень щодо потерпілої ОСОБА_2 тривали до 06 год. 00 хв. 30.12.2021.

Такими своїми діями, ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 , відповідно до висновку експерта № 1492 від 17.01.2022, тупу травму шиї у вигляді стиснення її (горла, судин гортані, нервових стовбурів), яка супроводжувалась судово-медичними та клінічними ознаками механічної асфіксії та може викликати летальний наслідок. Вказана травма шиї утворилась від дії тупих предметів, могла виникнути внаслідок стиснення шиї пальцями рук, супроводжувалась небезпечними для життя явищами механічної асфікції і відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

29 січня 2022 року, слідчим слідчого відділу ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Жмінкою Р.М., за погодженням із прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова Грецко О.І., ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 , у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_2 , висновком сдово-медичної експертизи №1492 від 17.01.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 , протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , протоколом допиту свідка ОСОБА_5 , рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 21.01.2022 щодо видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_1 , копії скріншотів переписки потерпілої з ОСОБА_1 , інформація з бази інформаційної системи «Аркан» про те, що підозрюваний ОСОБА_1 після вчинення злочину перетнув кордон та намагався покинути країну, а також те, що останній має місце проживання у Ресрубліка Польща, м.Краків, оскільки там проживає його колишня дружина ОСОБА_6 та діти, з якими він підтримує сімейні стосунки, про що свідчить його неодноразові виїзди у Республіку Польща, іншими доказами, зібраними під час досудового розслідування.

Таким чином, зібрані в ході досудового розслідування докази у їх сукупності дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 , обґрунтованою.

Беручи до уваги вищенаведене, наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з метою забезпечення участі підозрюваного ОСОБА_1 у досудовому розслідуванні та судовому розгляді, виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень та враховуючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, просять обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_1 та захисник Манукян М.А. просили застосувати менш обтяжливий запобіжний захід у виді особистого зобовязання. Так, підозрюваний повідомив, що він після отримання підозри самостійно прибув до Львова з м.Києва, з потеропілою він перебував в подружніх відносинах, мають спільного сина ОСОБА_7 . З підозрою він ознайомився та вважає, що не міг нанести таких ушкоджень потерпілій. Обіцяє прбувати до слідчого за першим викликом.

Захисник підозрюваного - адвокат Манукян М.А. подала письмові заперечення щодо клопотання, підтримала їх в судовому засіданні. Просила врахувати особу підозрюваного, який не притягувався до кримінальної відповідальності, працевлаштований, на утриманні має трьох дітей, не уникає від слідства. Зазначає, що прокурорм не надано доказів на підтвердження заявлений в клопотанні ризиків.

Представник потерпілої - адвокат Костюк М.Д. просив задовольнити клопотання, т.я. підозрюваний наніс потерпілій у грудні тяжкі тілесні ушкодження, при цьому з нею не проживає вже з серпня 2021 року. Постійно переслідує потерпілу, у звязку з чим остання звернулася за захистом до поліції. Оскільки підозрюваний також має сім`ю, яка проживає в Республіці Польща, тому може уникати від слідства.

Заслухавши думку слідчого та прокурора, які просили задовольнити клопотання, думку захисника, пояснення підозрюваного, пояснення представника потерпілої, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується необхідність обрання запобіжного заходу, суддя установив таке.

30.12.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021142380000796, внесено дані про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та постановою дізнавача від 29.01.2022 проступок перекваліфіковано в кримінальне правопорушення за ч.1 ст.121 КК України, в вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1

29 січня 2022 року, слідчим слідчого відділу ВП №4 ЛРУП ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Жмінкою Р.М., за погодженням із прокурором Галицької окружної прокуратури м.Львова Грецко О.І. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

З належно завірених копій матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вбачається наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 , у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_2 , висновком сдово-медичної експертизи №1492 від 17.01.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_3 , протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , протоколом допиту свідка ОСОБА_5 , частково рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 21.01.2022 щодо видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_1 , копії скріншотів переписки потерпілої з ОСОБА_1 , інформацією з бази інформаційної системи «Аркан» про те, що підозрюваний ОСОБА_1 після вчинення злочину неодноразово перетинав кордон, а також те, що останній має місце проживання у Ресрубліка Польща, м.Краків, оскільки там проживає його колишня дружина ОСОБА_6 та діти, з якими він підтримує сімейні стосунки, про що свідчить його неодноразові виїзди у Республіку Польща, іншими доказами, зібраними під час досудового розслідування.

Так, виходячи з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» від 13.04.2014 року також зазначає, що обґрунтованість підозри ґрунтується на можливості сторонньої, незацікавленої особи дійти висновків, що підозрювана особа вчинила кримінальне правопорушення.

За таких обставин, в кримінальному провадженні маються докази, що вказують на причетність підозрюваного ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1ст.121 КК України.

Сумніви та припущення, що висловлені захисником в суді, щодо законності першопочаткових слідчих (оперативних) дій працівників поліції, щодо відсутності підстав та ризиків, що визначені КПК України, щодо неможливості застосування до підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на психічний стан здоров`я, на думку слідчого судді, не знайшли свого підтвердження та спростовуються дослідженими в суді матеріалами кримінального провадження №12021142380000796 від 30.12.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, поясненнями наданими в судовому засіданні підозрюваним ОСОБА_1 .

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Пункт 4 частини 3 статті 183 КПК України передбачає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя, за нормами ст.178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, приходжу до думки, що слідчий дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на особу підозрюваного, а саме те, що, підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово після 30.12.2021 перетинав кордон в сторону РП, де проживають його колишня дружина та діти і той час з його слів йому ще не було відомо про кримінальне провадження щодо нього. Він усвідомлює яке може бути призначене покарання у разі доведеності його вини, а тому є обгрунтовані застереження щодо можливого уникнення від слідства. Як зазначалося вище, не проживаючи з потерпілою з серпня 2021 року, він в 30 гурдня 2021 року прибув до неї на квартиру, та в подальшому відвідував останню за місцем проживання у Закарпатській області, хоча потерпіла не бажала з ним бачитись.

З огляду на наведене суд критично оцінює докази сторони захисту про те, що підозрюваний буде прибувати за першою вимогою до слідчого, суду. Докази, надані стороною обвинувачення саме і свідчать про наведені ризики.

Пояснення підозрюваного про те, що він має на утриманні доньку ОСОБА_8 , яка з ним проживає у м.Києві, суд також оцінює критично. Як вбачається з долучених доказів, його колишня дружина також проживала у м.Києві зі своїми батьками, і саме з нею приїхала донька у січні 2022 року до Києва. Сам же підозрюваний повідомив, що проживає у квартирі сестри та надав копію договору оренди. Однак, при цьому не подав доказів хто є особа Орендодавець квартири по відношенню до нього та чи надавалося право проживати у квартирі йому з членами сімї.

Судом встановлено, що місце реєстарції підозрюваного у м.Львові є адреса (сервісна реєстрація), за якою він не перебував жодного дня. Сам договір оренди квартири у м.Києві не є зареєстрований, не надано даних, що такий на час розгляду клопотання є дійсний.

З повідомлень захивника вбачається, що ОСОБА_1 працевлаштований, однак не підтверджено, чи такий дійсно виконує обовязки директора та отримує за це заробітну плату. Не надано належних доказів щодо соціальних звязків підозрюваного.

Клопотання колишньої дружини ОСОБА_9 про взяття особи на особисту поруку також суд не приймає до уваги з огляду на наступне. Як пояснив підозрюваний, ОСОБА_9 у вересні 2021 року виїхала разом з дітьми в РП на роботу та немає наразі підства для повернення в Україну. Отже, колишнє подружжя проживає у різних країнах. У звязку з наданням матеріальної допомоги ОСОБА_9 зверталася до суду до ОСОБА_1 з позовом про стягнення аліментів на дітей і таке рішення судом ухвалено.

За нормами статті 3 Загальної декларації прав людини, пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення, про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя, відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності, а судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський Суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (правова позиція, викладена у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», у рішенні ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

У п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 року по справі «Хайреддінов проти України».

Отже, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Ураховуючи те, що слідчим у клопотанні, доданих документах та прокурором в судовому засіданні доведено наявні вагомі докази про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, наявні достатні підстави вважати, що існують ризики (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення), вважаю, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, то інша міра запобіжного заходу буде неефективною.

При обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід врахувати, що ОСОБА_1 , підозрюється у вчинені умисного тяжкого кримінального правопорушення, санкція статті якого передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років позбавлення волі, у зв`язку із наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка обізнана із можливою мірою покарання у разі визнання його винним у вчиненні злочину, в якому він підозрюється, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, зокрема, покинути територію України, крім цього підозрюваний ОСОБА_1 , може незаконно впливати на потерпілу, оскільки вчиняв переслідування відносно останньої, в результаті чого Шевченківським районним судом м.Львова застосовано обмежувальний припис, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інші кримінальні правопорушення, а також перешкоджати встановленню істини по справі.

Згідно із ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі, у його "пілотному" рішенні від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", рішенні від 29 вересня 2011 року у справі "Третьяков проти України", рішенні від 06 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України" зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов`язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Водночас, в ч.4 ст.183 КПК України зазначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Керуючись ст. 176, 177, 178, 181, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

клопотання слідчого слідчого відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області Жмінки Р.М., яке погоджено прокурором Галицької окружної прокуратури м.Львова Грецко О.І. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 31.01.2022 по 31.03.2022 включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити прокурору Грецко О.І., захиснику Манукян М.А. підозрюваному ОСОБА_1 та скерувати начальнику державній установі «Львівська установа виконання покарань №19» /м. Львів, вул. Городоцька,20/ - для відома.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Галицької окружної прокуратури міста Львова Грецко О.І.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений та оголошений 01.02.2022 о 10.20 год.

Слідчий суддя П. С. Невойт