Рішення № 102882405, 21.01.2022, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4441/21

провадження №2/619/144/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді- Остропілець Є.Р.,

при секретарі – Ковалевської Е.В.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

представники третьої особи - Кіяшки С.Л., Лакізи О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_3 до Малоданилівської селищної ради, третя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Малоданилівської селищної ради XI сесії VIII скликання від 03.06.2021 року №41 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що 03.06.2021 рішенням №41 XI сесії VIII скликання Малоданилівської селищної ради вирішено надати дозвіл ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення із земель житлової та громадської забудови зі зміною цільового призначення на сільськогосподарське призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,1 га, розташованої в АДРЕСА_1 , з подальшою передачею у власність, в організації, що мають відповідний дозвіл.

Вказане рішення органу місцевого самоврядування позивач вважає незаконним, протиправним, та таким, що порушує його права та законні інтереси як громадянина України та як власника та користувача земельної ділянки, виходячи з наступного.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Черкасько-Лозівської сільської Ради народних депутатів №76 від 13.02.1996 «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та видачу державного акту на землю» позивачеві передано у власність для постійного користування земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 . Після цього, з моменту прийняття вказаного рішення по теперішній час позивач використовував зазначену земельну ділянку за встановленим вказаним рішенням цільовим призначенням, постійно вчиняв дії із підтримання земельної ділянки у належному стані, підвищенні родючості ґрунтів земельної ділянки. Крім того, вказана земельна ділянка станом по теперішній час використовується позивачем для зрощування овочевих культур, що дає змогу позивачеві, який є пенсіонером та дитиною війни, в тому числі особою похилого віку, підтримувати себе на мінімальному життєвому рівні.

У 11.01.2021 між позивачем та TOB «APМАДАБУДПРОЕКТ» укладено договір №925, предметом якого було виготовлення проекту технічної документації на земельну ділянку, що належить позивачеві згідно рішення №76 від 13.02.1996, про яке йшлося вище, з метою подальшого оформлення права власності на вказану земельну ділянку. У ході виготовлення технічної документації від TOB "АРМАДАБУДПРОЕКТ" позивачеві під час узгодження меж земельної ділянки із ОСОБА_4 стало відомо про наявність незгоди останньої із діями позивача, а згодом про її намір отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка фактично перебуває у власності та використовується на постійній основі позивачем.

Згідно відповіді на адвокатський запит №02-20/2061 від 20.07.2021 відповідачем надіслано на адресу позивача оскаржуване рішення із додатками, які стали підставою для його ухвалення.

Ознайомившись із оскаржуваним рішенням та додатками, позивач дійшов висновку про те, що вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

24.09.2021 представником відповідача Малоданилівської селищної ради надано суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначив, що 24.06.2021 року до Малоданилівської селищної ради надійшло клопотання ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . З метою отримання інформації щодо зазначеної у клопотанні від 26.02.2021 року земельної ділянки, селищною радою було направлено лист до Відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з доданням схеми розташування запитуваної ділянки, яка в свою чергу була долучена ОСОБА_4 до клопотання.

Малоданилівською селищною радою було отримано відповідь з Відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, за вихідним номером 31-20-0,23,18-481/109-21 від 17.03.2021, згідно якого за даними Проекту встановлення меж сільських населених пунктів Черкасько-Лозівської сільської ради та Проекту формування території вказаної ради, розроблених ХФ «УкрНИИЗемпроект» (нині - ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») у 1992 році, запитувана земельна ділянка розташована в межах с. Черкаська Лозова на території Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області (до об`єднання у Малоданилівську селищну об`єднану територіальну громаду - територія Черкасько- Лозівської ради) та відноситься до земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, а також даних Державного земельного кадастру правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку не зареєстровані.

Питання про надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Черкаська Лозова було винесено на розгляд постійної комісії Малоданилівської селищної ради VIII скликання з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою.

Постійна комісія, розглянувши вказане питання, детально вивчивши, враховуючи, що за даними відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, а також даних Державного земельного кадастру правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку не зареєстровані рекомендувала надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На підставі рекомендацій постійної комісії був розроблений проект рішення Малоданилівської селищної ради.

03.06.2021 року Рішенням чергової XI сесії Малоданилівської селищної ради VIII скликання № 41 «Про надання ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 » було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Черкасько - Лозівської сільської ради народних депутатів №76 від 13.02.1996 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» Позивачеві передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_2 , але площа земельної ділянки не зазначена. В Малоданилівський селищній раді згідно погосподарської книги за житловим будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 0,15 га. Тобто земельна ділянка, що перебуває у користуванні Позивача 0,15 га.

07.10.2021 представником третьої особи ОСОБА_4 – ОСОБА_6 надано суду пояснення щодо відзиву на позовну заяву, в яких зазначено, що ОСОБА_4 є власником та користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 6322083001:00:000:0577 загальною площею 0,11745 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Законодавством України передбачена можливість відведення земельної ділянки в нормах безкоштовної приватизації (ст. 118 ЗКУ), громадянин в праві звернутися до органу розпорядження землею за передачею ділянки у власність.

ОСОБА_4 скористалася передбаченим законодавством правом та звернулася до уповноваженого органу місцевого самоврядування - Малоданилівської селищної ради, на території якої і розташована спірна земельна ділянка, із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, яку має намір отримати ОСОБА_4 межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6322083001:00:000:0577, тобто тією яка перебуває у її приватній власності.

ОСОБА_4 , перед зверненням до уповноваженого органу ОМС, першочергово обрала вільну земельну ділянку, визначилась з її призначенням. Для підтвердження того, що обрана нею земельна ділянка є вільною та не перебуває у користуванні інших осіб, ОСОБА_4 звернулася до Відділу у Дергачівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, із заявою про надання інформації стосовно наявних власників чи то землекористувачів бажаної для безоплатного отримання земельної ділянки. З відповіді Дергачівського відділу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 17.03.2021, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що жодних правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку не зареєстровано.

В подальшому, ОСОБА_4 здійснила дії передбачені ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Вважає, посилання позивача, на те, що при отриманні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_7 повинна була погодити це із землекористувачем, а саме із ОСОБА_3 такому, що не відповідає дійсності.

У позовній заяві стверджується, що ОСОБА_3 є землекористувачем спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Частиною 2 цієї статті встановлений вичерпний перелік осіб, які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

За нормою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Законодавець розмежовує поняття право власності на землю та право постійного користування землею. Кожне з цих прав потребує посвідчення за громадянами з боку держави.

У позовній заяві зазначено, що земельна ділянка яку прагне отримати ОСОБА_4 перебуває у приватній власності ОСОБА_8 близько 30 років, проте земельна ділянка орієнтовною площею 0.1000 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку раніше позивачу не виділялася, якщо вона нею і користувалася то здійснювала це самовільно.

Також зазначив, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,1000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 ще не є сформованою, не має кадастрового номеру, тому посилання позивача на те, що вона перебуває у її приватній власності вважає таким, що не відповідає дійсності.

ОСОБА_3 є власником нерухомого майна розташованого за адресою АДРЕСА_2 , копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Необхідною умовою застосування положень ч.1 ст. 377 ЦК України є наявність попереднього землевласника чи землекористувача, який у даному випадку відсутній. Підставою набуття права власності на будинок, власником якого є ОСОБА_3 є рішення LIV-ї сесії V-го скликання Черкасько-Лозівської сільської ради від 19.02.2010, а розмір належної ОСОБА_3 земельної ділянки не встановлений відповідно до вимог чинного законодавства, та не відведений в натурі.

Жодних правових підстав вважати, що частина земельної ділянки, право власності на яку має намір оформити ОСОБА_4 входить до частини земельної ділянки, право власності на оформлення якої має позивач.

В такому випадку не діятиме згадане вище положення про перехід до нового власника права власності, права користування на земельну ділянку в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача), оскільки ОСОБА_3 є першим власником належного їй житлового будинку, а земельна ділянка як об`єкт права власності, ще не сформована. Саме така позиція міститься у Постанові Верховного Суду України у справі №127/10011/18.

Витягом з рішення № 76 від 13.02.1996 надано дозвіл ОСОБА_3 на отримання безоплатно у приватну власність земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Проте, даним рішенням не визначено орієнтовний розмір земельною ділянки, що знаходиться під домоволодінням за адресою АДРЕСА_2 .

Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 , також ще не сформована та не зареєстрована у встановленому законом порядку. Із матеріалів справи доданих до позовної заяви вбачається що у 2009 році, позивач зверталася до Дергачівського відділу ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою на оформлення державного акту на земельну, проте так його і не отримала, тому розмір земельної ділянки яку вона має право оформити досі не встановлений, земельна ділянка в натурі не сформована.

Твердження позивача, що земельна ділянка орієнтовною площею 0,1000 га яку має намір отримати ОСОБА_4 входить до її домоволодіння вважає помилковим.

Відповідно до витягу з погосподарської книги зазначено, що присадибна ділянка, що знаходиться під домоволодінням ОСОБА_3 становить 0.15 га.

Відповідно до Наказу Державної служби статистики від 11.04.2016 № 56 «Про затвердження Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах», погосподарські книги - це документи первинного обліку в місцевих радах. Складаються з окремих особових рахунків на кожне господарство, що знаходиться на території сільради. В особових рахунках містяться відомості про членів сім`ї, які проживають в господарстві, а також дані щодо землі, будівель, які знаходяться в особистому користуванні.

За таких обставин вважає, що земельна ділянка на яку ОСОБА_4 рішенням Малоданилівською селищною радою № 41 від 03.06.2021 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою жодним чином не порушує межі земельної ділянки, що входять до присадибної території домоволодіння яке належить на праві власності позивачу.

Крім того, у позовній заяві зазначено, що ОСОБА_4 при отримані дозволу на розробку проекту землеустрою не погодила це із землекористувачами сусідніх земельних ділянок.

Землевпорядна організація до якої звернулася ОСОБА_4 не завершила розробку проекту землеустрою, земельна ділянка на розробку якої надано дозвіл в натурі не сформована, оскільки рішення органу місцевого самоврядування, яке надає їй це право, перебуває в процесі оскарження, тому посилання позивача на те, що ОСОБА_4 посягнула на земельну ділянку оформлення якої здійснює позивач також вважає таким, що не відповідає дійсності.

Під час встановлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості ОСОБА_4 звернулася до ОСОБА_3 , як однієї із суміжних землекористувачів із земельною ділянкою, яку ОСОБА_4 має намір отримати у власність для підписання акта визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Проте, позивач відмовилася від підписання зазначеного акта, із зазначенням того, що вважає дану земельну ділянку такою, що належить їй.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача під час судового засідання заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Представник третьої особи заперечував проти задоволення позову.

Суд, дослідивши надані матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Оцінюючи аргументи, викладені в позові та поясненнях щодо нього, суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

ОСОБА_3 , на праві приватної власності, належить житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.03..2010.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Черкасько - Лозівської сільської ради народних депутатів №76 від 13.02.1996 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_2 , однак площа земельної ділянки не зазначена.

Відповідно довідки №02-16/1-936 від 23.09.2021 виданої Малоданилівською селищною радою Харківського району Харківської області, за домоволодінням в АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_3 , присадибна ділянка землі складає 0,15 га. Виписка зроблена згідно погосподарської книги.

03.06.2021 рішенням №41 XI сесії VIII скликання Малоданилівської селищної ради вирішено надати дозвіл ОСОБА_5 на розробку проекту землеустрою щодо відведення із земель житлової та громадської забудови зі зміною цільового призначення на сільськогосподарське призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,1000 га, розташованої в АДРЕСА_1 , з подальшою передачею у власність, в організації, що мають відповідний дозвіл.

Відповідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.09.2021, ОСОБА_4 належить земельної ділянки з кадастровим номером 6322083001:00:000:0577 загальною площею 0,1745 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Витягом з рішення № 76 від 13.02.1996 надано дозвіл ОСОБА_3 на отримання безоплатно у приватну власність земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Проте, даним рішенням не визначено орієнтовний розмір земельною ділянки, що знаходиться під домоволодінням за адресою АДРЕСА_2 .

Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 , також ще не сформована та не зареєстрована у встановленому законом порядку. Із матеріалів справи доданих до позовної заяви вбачається що у 2009 році, позивач зверталася до Дергачівського відділу ГУ Держгеокадастру у Харківській області із заявою на оформлення державного акту на земельну, проте так його і не отримала, тому розмір земельної ділянки яку вона має право оформити досі не встановлений, земельна ділянка в натурі не сформована.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів містять положення ст. 81 ЦПК України, відповідно до яких доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Згідно з сталою практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

24.06.2021 року до Малоданилівської селищної ради надійшло клопотання ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . З метою отримання інформації щодо зазначеної у клопотанні від 26.02.2021 року земельної ділянки, селищною радою було направлено лист до Відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з доданням схеми розташування запитуваної ділянки, яка в свою чергу була долучена ОСОБА_4 до клопотання.

Малоданилівською селищною радою було отримано відповідь з Відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, за вихідним номером 31-20-0,23,18-481/109-21 від 17.03.2021, згідно якого за даними Проекту встановлення меж сільських населених пунктів Черкасько-Лозівської сільської ради та Проекту формування території вказаної ради, розроблених ХФ «УкрНИИЗемпроект» (нині - ДП «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою») у 1992 році, запитувана земельна ділянка розташована в межах с. Черкаська Лозова на території Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області (до об`єднання у Малоданилівську селищну об`єднану територіальну громаду - територія Черкасько- Лозівської ради) та відноситься до земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, а також даних Державного земельного кадастру правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку не зареєстровані.

Питання про надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Черкаська Лозова було винесено на розгляд постійної комісії Малоданилівської селищної ради VIII скликання з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою.

Постійна комісія, розглянувши вказане питання, детально вивчивши, враховуючи, що за даними відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, а також даних Державного земельного кадастру правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку не зареєстровані рекомендувала надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На підставі рекомендацій постійної комісії був розроблений проект рішення Малоданилівської селищної ради.

03.06.2021 року Рішенням чергової XI сесії Малоданилівської селищної ради VIII скликання № 41 «Про надання ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 » було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої в АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення виконавчого комітету Черкасько - Лозівської сільської ради народних депутатів №76 від 13.02.1996 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» Позивачеві передано у власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_2 , але площа земельної ділянки не зазначена.

В Малоданилівський селищній раді згідно погосподарської книги за житловим будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 0,15 га. Тобто земельна ділянка, що перебуває у користуванні Позивача 0,15 га.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з недоведеністю позивачем обґрунтованості позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 78, 92 ЗК України, ст.377 ЦК України, ст.ст. 4-5, 12, 13, 43, 76, 77, 81, 89, 259, 263, 264, 280-282 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є. Р. Остропілець