Вирок № 102881655, 01.02.2022, Яремчанський міський суд

Справа № 354/1390/21

Провадження № 1-кп/354/30/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2022 року м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді: Остап`юк М.В.

при секретарі: Савчук М.І.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Семковича О.В.

обвинуваченого: ОСОБА_1

потерпілого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Яремчі кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ворохта, Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із загальною середньою освітою, офіційно непрацюючого, неодруженого, депутатом не обирався, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 умисно наніс легкі тілесні ушкодження.

27.09.2021 близько 20:30 години в смт. Ворохта по вул. Д. Галицького Надвірнянського району Івано-Франківської області, неподалік відділення «ПриватБанку», на грунті неприязних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт. В ході конфлікту ОСОБА_1 , маючи намір спричинити тілесні ушкодження, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс декілька ударів руками по голові та тулубу ОСОБА_2 .

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді садна обличчя, садна скроневої ділянки зліва, садна грудної клітки, які згідно з висновком судово-медичного експерта № 231 від 28 вересня 2021 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Своїми діями, які виразилися в умисному нанесенні легкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 , ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним злочину.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 ствердив обставини справи. Просив Суд суворо не карати обвинуваченого.

Судом встановлено у судовому засіданні, що показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, потерпілий, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1 Суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Враховуючи викладене, Суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 в умисному нанесенні легкого тілесного ушкодження, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченого, який визнав вину у вчиненому злочині, активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся, неофіційно працює, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, посередньо характеризується за місцем проживання.

Обставинами, що пом`якшують покарання згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_1 - суд не встановив.

Крім того, при призначенні ОСОБА_1 покарання, Суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п.3 визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, ступінь реалізації злочинного наміру, ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та щирому каятті.

Враховуючи вищевикладене, позицію прокурора у судових дебатах, який просив призначити покарання у виді штрафу, потерпілого, вважаю за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу. Суд вважає, що саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження обставинам, даним про особу обвинуваченого. Цей вид покарання буде справедливим для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , сприятиме попередженню вчиненню нових злочинів та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався, клопотань про його обрання під час судового провадження не надходило.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 368-371, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесять) гривень 00 копійок.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: М. В. Остап`юк