Рішення № 102879500, 13.01.2022, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.01.2022 Справа №607/21705/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого В.М. Братасюка

за участю секретаря М.О.Мокрій

заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2

представника заінтересованої особи Парубій І.М.

представника служби у справах дітей управління сімї, молодіжної політики та захисту дійтей Тернопільської міської ради Ксьонджик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , заінтересовані особи – ОСОБА_4 , Служба у справах дітей управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо заінтересованої особи ОСОБА_4 - її колишнього чоловіка, у якому просить заборонити йому протягом шести місяців: наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися ближче ніж на 100 метрів до місць частого відвідування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за наступними адресами: АДРЕСА_2 , (приміщення навчального закладу Тернопільська загальноосвітня школа №23); АДРЕСА_3 (приміщення «Змішані бойові мистецтва»); вул. Степана Бандери, 50 м. Тернопіль (приміщення тренажерного залу «Коруна»); а також заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати її, їхню дитину ОСОБА_3 , переслідувати їх та в будь- який спосіб спілкуватися з ними; вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс - повідомлення) з нею та їхньою дитиною ОСОБА_3 , або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В обґрунтування поданої заяви вказує на те, що після розірвання шлюбу із ОСОБА_4 , останній систематично проявляє стосовно неї та спільної дитини безпідставну агресію, цькує, погрожує, психологічно тисне; виражається на їхню адресу нецензурною лайкою; вживає алкогольні напої та веде аморальний спосіб життя, внаслідок чого між ними виникають численні сварки, що породжують як психологічне, так і фізичне домашнє насильство як стосовно неї, так і стосовно сина ОСОБА_5 , який боїться батька, не бажає зустрічей з ним, що його дуже дратує. В сина перехідний вік, він потребує спокою та нормального життя, однак його батько постійно вчиняє конфлікти, тому ОСОБА_5 при його появі перебуває в психологічному стресі та заспокоюється лише тоді, коли ОСОБА_4 йде. Він не відвідує та не вітає дитину в день її народження чи інші свята, важливі для дитини, а лише ініціює зустрічі та побачення для того щоб з`ясовувати стосунки та розгорнути конфлікт. Дитина не бажає йти з ним на контакт. З цих підстав у них постійно виникають конфлікти, свідком яких стає син. Колишній чоловік чинить психологічне та фізичне насильство, булінг, який полягає в тому, що він говорить, що вона не любить свою дитину, є поганою мамою. Нею неодноразово подавалися повідомлення в поліцію про те, що ОСОБА_4 вчиняє насильство в сім`ї, а 21.11.2021року інспектором СПДН ВППП ГУНП України в Тернопільській області Гончуком А.О. складено терміновий заборонний припис, оскільки мав мав місце конфлікт та було вчинено домашнє насильство. Окрім того, ОСОБА_4 неодноразово надсилалися численні повідомлення на вайбер, в яких він висловлюється нецензурними словами в її адресу та їхнього неповнолітнього сина, погрожуває фізичною розправою. У зв`язку із цим, просить видати щодо ОСОБА_4 обмежувальний припис.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали та просили задовольнити посилаючись на обставини, що викладені у заяві, просили звернути увагу на те, що ОСОБА_4 неодноразово вчиняв щодо неї та дитини насильство, що призводить до психологічного та морального напруження, спричиняє стрес.

Представником заінтересованої особи ОСОБА_6 подано до суду письмові заперечення на заяву ОСОБА_1 та пояснення, згідно яких просили у задоволенні заяви про встановлення обмежувального припису відмовити, зазначивши, що твердження заявниці щодо психологічного та фізичного насильства не підтвердженні належним та допустимим доказом та є неправдивими, такими діями вона лише створює конфліктні ситуації та налаштовує дитину проти ОСОБА_4 , намагається будь-яким чином обмежити його у правах щодо спілкування та побачень з дитиною, з приводу чого на часі ним подно позов до суду, крім того просить врахувати, що він постійно фінансово забезпечує дитину, купує усе необхідне і хоче брати участь у житті та вихованні дитини, проте завницею ОСОБА_1 чиняться перешкоди та обмеження у будь-якому спілкуванні.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, всесторонньо, повно та об`єктивно дослідивши докази у справі, прийшов до переконання, що заяву слід задовольнити частково, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24.09.2014 року.

В шлюбі у них народилися син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , про що зроблено актовий запис №678.

Судом установлено, що заявник ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 , фактично проживають по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_4 , що стерджується довідкою ПП «Перспектива».

14.07.2014року матірю ОСОБА_4 - ОСОБА_4 було подаровано ОСОБА_3 1/3 частку у праві власності квартири АДРЕСА_5 .

Як стверджує заявниця ОСОБА_1 після того як шлюб між нею та ОСОБА_4 було розірвано, останній почав систематично проявляти стосовно неї та спільної дитини безпідставну агресію, цькувати, погрожувати, психологічно тиснути, виражатися на їхню адресу нецензурною лайкою, вживати алкогольні напої та вести аморальний спосіб життя, внаслідок чого між ними почали виникати численні сварки, що породжували як психологічне, так і фізичне домашнє насильство як стосовно неї, так і стосовно сина ОСОБА_5 , вона неодноразово змушена була звертатися до поліції.

21 листопада 2021 року близько 19 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 виник конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в ході якого останній висловлювався нецензурною лайкою, ображав заявницю, погрожував фізичною розправою, спричиняв моральний психологічний тиск, внаслідок чого стосовно ОСОБА_4 інспектором СПДН ВППП ГУНП України в Тернопільській області Гончуком А.О. складено терміновий заборонний припис.

Однак ні заяви про вчинення адміністративних правопорушень, що пов`язані з домашнім насильством, ні наявність термінового заборонного припису, не впливають на поведінку ОСОБА_4 та не сприяють припиненню проявів домашнього насильства різних форм щодо заявниці та щодо спільної неповнолітньої дитини. 22 листопада 2021 гоку ОСОБА_4 телефонував ОСОБА_1 з номеру телефону НОМЕР_2 та погрожував фізичною розправою, внаслідок чого, син в той день не пішов до школи, оскільки батько під час телефонної розмови погрожував йому що зустріне його та пояснить як жити.

Як зазначає ОСОБА_1 син ОСОБА_5 боїться батька та не бажає із ним зустрічатися. В сина перехідний вік, він потребує спокою та нормального життя, однак його батько постійно вчиняє конфлікти, тому ОСОБА_5 при його появі перебуває в психологічному стресі та заспокоюється лише тоді, коли той йде. ОСОБА_4 не відвідує та не вітає дитину в день його народження чи інші свята, важливі для дитини, а лише ініціює зустрічі та побачення для того щоб з`ясовувати стосунки та розгорнути конфлікт. Через те, що дитина не бажає йти з ним на контакт постійно виникають конфлікти. Вважає, що, колишній чоловік чинить психологічне та фізичне насильство, булінг, який полягає в тому, що він говорить, що вона є поганою мамою та не любить свою дитину.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 суду пояснив, що не бажає спілкуватися із батьком ОСОБА_4 , батько тисне на нього психологічно – спідкується в нетверезому стані, словесно ображає нецензурною лайкою, надсилає повідомлення з оброазлививми словами, дорікає надмірному спілкуванню з матірю, тощо.

Окрім того, в судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 суду пояснили, що неодноразово були свідками сваром між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який висловлюється нецензурною лайкою, поводить себе агресивно, зазвичай перебуває у нетверезому стані, здійснює психологічне насильство в присутності дитини.

Як встановлено судом, на розгляді Тернопільського міськрайонного суду перебуває справа № 607/22557/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа служба у справах дітей управління сімї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у вихованні дитини ОСОБА_5 .

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

07 грудня 2017 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII (далі Закон № 2229-VIII), котрий визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до частини 2 та 3 ст. 3 Закону № 2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на колишнє подружжя; дитину.

Пунктом 3 ч. 1 ст. Закону № 2229-VIII визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Так само, згідно із вимогами с. 18 Закону України «Про охорону дитинства» - держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах , що не завдають шкоди фізичному та розумовому розвитку дитини. Діти – члени сім`ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 2229-VIII встановлено, постраждала дитина має всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров`я, інтелектуального та фізичного розвитку.

За пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з частиною 1 ст. 26 Закону № 2229-VIII право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник; у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки дитини.

Порядок видачі судом обмежувального припису визначається ЦПК України. (частина 8 ст. 26 Закону № 2229-VIII)

Відповідно до пунктів 1, 3 ч.1 ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»; батьками дитини.

В силу вимог частини другої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом прав спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкуватися з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Частиною третьою даної статті визначено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів і ризиків. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 листопада 2018 року в результаті перегляду справи №756/2072/18.

Згідно з вимогами частини 2 ст. 350- 6 ЦПК України, частини 4 ст. 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно правового висновку викладеного у Постанові КЦС ВС від 19.05.2020 №404/5203/19 (61-22539св19), законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Сам по собі факт не притягнення особи до юридичної відповідальності не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника.

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі "Левчук проти України" (заява № 17496/19), в якій визнав порушення ст.8 Конвенції з прав людини (право на повагу до приватного і сімейного життя). Згідно до ст.8 Конвенції з прав людини, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. ЄСПЛ у даній справі вказав, що покладаючись на статтю 8 Європейської Конвенції з прав людини, суди не мають бути надмірно формалістичними у своїх рішеннях, які викликають у особи почуття безкарності та піддають Заявника, ще більшому ризику психологічного переслідування та нападу.

З описаних вище доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалою від домашнього насильства, що мало місце по відношенню до неї колишнім чоловіком ОСОБА_4 , поряд з тим, суду є цілком очевидним той факт, що між сторонами існує невирішений спір щодо участі ОСОБА_4 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , невирішений конфлікт провокує нові випадки домашнього насилля, що звісно може негативно вплинути і на психіку їх спільної дитини ОСОБА_3 .

Судом встановлено факт порушення заінтересованою особою тимчасового обмежувального припису.

За вказаних обставин, виходячи із принципу пропорційності, оцінюючи високі ризики продовження протиправної поведінки ОСОБА_4 та його вплив на заявницю, враховуючи дані про особу ОСОБА_4 , обґрунтованих підстав вважати, що він не здатний повністю контролювати свої дії, неодноразово демонстрував агресивну поведінку відносно ОСОБА_1 в присутності дитини ОСОБА_3 , тривалість та неодноразовість вчинення протиправних дій, суд доходить висновку про те, що до ОСОБА_4 слід застосувати спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству, та вважає що такі втручання в особисті права ОСОБА_4 , як заборона строком на три місяці наближатися ближче ніж на 50 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися ближче ніж на 50 метрів до місць частого відвідування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за наступними адресами: АДРЕСА_2 , (приміщення навчального закладу Тернопільська загальноосвітня школа №23); АДРЕСА_3 (приміщення «Змішані бойові мистецтва»); вул. Степана Бандери, 50 м. Тернопіль (приміщення тренажерного залу «Коруна»); вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс - повідомлення) з ОСОБА_1 та їхньою дитиною ОСОБА_3 , або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб - є виправданим та доречним, відповідає меті його застосування, та забезпечить дієвий та ефективний захист заявниці та неповнолітньої дитини від кривдника.

В силу частини 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про обмеження припису відносяться на рахунок держави.

Згідно із вимогами частини 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

За таких обставин, суд доходить висновку, що слід видати обмежувальний припис на строк три місяці, задоволивши заяву ОСОБА_1 частково.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду допустити до негайного виконання.

Керуючись статями 350-2, 350-5, 350-6, 350-8 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , заінтересовані особи – ОСОБА_4 , представника служби у справах дітей управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким на строк 3 (три) місяці, заборонити наближатися ближче ніж на 50 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися ближче ніж на 50 метрів до місць частого відвідування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за наступними адресами: АДРЕСА_2 , (приміщення навчального закладу Тернопільська загальноосвітня школа №23); вул. Б.Лепкого 1 м.Тернопіль (приміщення «Змішані бойові мистецтва»); вул. Степана Бандери, 50 м. Тернопіль (приміщення тренажерного залу «Коруна»); вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс - повідомлення) з ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_3 , або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

У задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Копію рішення суду направити до Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області для взяття ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на профілактичний облік та до виконавчого комітету Тернопільської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заявник - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , фактичне місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Заінтересована особа - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Головуючий суддяВ. М. Братасюк