Ухвала суду № 102879135, 28.01.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/25709/21

Провадження № 2-з/522/60/22

УХВАЛА

28 січня 2022 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИЛА:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_3 , про визнання недійсними та скасування електронних торгів, визнання недійсним та скасування протоколу про проведення електронних торгів, визнання недійсним та скасування акта про реалізацію предмета іпотеки.

Ухвалою суду від 17 січня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі.

26 січня 2022 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якому вона просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 33,2 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м. реєстраційний номер майна 16121861; заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 33,2 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м.

В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що 01 листопада 2021 року у процесі здійснення виконавчих дій по виконанню рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.01.2016 у справі № 520/4502/14-ц, було проведено електронні торги з реалізації належної позивачу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 33,2 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м., за результатом яких переможцем торгів була визнана ОСОБА_2 з ціновою пропозицією 528 537 грн. Вважає, що зазначені електронні торги були проведені з порушенням норм законодавства, а протоколом проведення електронних торгів та актом порушено її права. Вказує, що право власності на квартиру може бути зареєстроване за ОСОБА_2 , яка після реєстрації права власності за нею зможе розпорядися квартирою, у тому числі відчужити її на користь іншої особи, що зробить неефективним захист її прав шляхом визнання торгів недійсними, а у разі визнання судом електронних торгів недійсними буде анульована підстава реалізації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 , тому відчуження квартири стане протиправним, що ускладнить захист права власності позивача. Зазначає, що реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_2 або відчуження її третім особам ускладнить відновлення права власності позивача на майно, що у свою чергу ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Дослідивши клопотання, матеріали справи в межах розгляду даного клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про відповідача, а також відповідність забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Пунктом 2 вищезазначеної Постанови Пленуму передбачено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

У постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 (справа № 6-605цс16) зазначено, що забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

З аналізу норм чинного законодавства слідує, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, яке допускається протягом всього терміну розгляду справи, є обґрунтована наявність такої необхідності.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, під час вирішення клопотань про забезпечення позову суд лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року в справі № 524/7234/18 (провадження № 61-12652св20) вказано, що «вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно з ч. 11 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Як слідує з матеріалів справи, електронні торги проводилися в межах виконавчого провадження № 63751316 щодо примусового виконання судового рішення у справі № 520/4502/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Отже, забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, може фактично призвести до зупинення виконання судового рішення в іншій справі № 520/4502/14-ц, що набрало законної сили, порушення або обмеженення прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Суддя Т. Ю. Федчишена