Вирок № 102878610, 01.02.2022, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/374/18 Провадження № 1-кп/450/182/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2022 Пустомитівський районний суд Львівської області у складі головуючого - судді Кіпчарського М.О.,

за участю секретаря судового засідання Микитів Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Пустомити кримінальне провадження №12017140000000857, внесене до ЄРДР 27.11.2017 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Старий Самбір Львівської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді голови Старосамбірської міської ради Львівської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.369 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор Мотрук Н.В.,

обвинувачений ОСОБА_1

захисники- адвокати Мотринець І.М., Олексів В.В.,-

ВСТАНОВИВ:

органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому що він, займаючи посаду голови Старосамбірської міської ради Львівської області, упродовж 23.11.2017, 30.11.2017 та 12.12.2017 здійснив пропозицію, обіцянку та надав неправомірну вигоду в сумі 2 000 дол.США начальнику міжрайонного відділу №1 УЗЕ у Львівській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_2 , який згідно примітки до ст.368 КК України, являється особою, яка займає відповідальне становище, оскільки є керівником органу влади, та старшому оперуповноваженому цього ж відділу ОСОБА_3 , за вжиття ними заходів щодо не притягнення його до кримінальної відповідальності в межах кримінального провадження №42017141290000024 від 12.04.2017 року , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, за фактом службового підроблення офіційних документів посадовими особами Старосамбірської міської ради Львівської області при придбанні сміттєзбиральної техніки.

Так, СВ Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017141290000024 від 12.04.2017 року , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, за фактом службового підроблення офіційних документів посадовими особами Старосамбірської міської ради Львівської області при придбання сміттєзбиральної техніки.

23.11.2017, приблизно о 17:00 год. ОСОБА_1 , діючи умисно, протиправно, з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності , перебуваючи на АЗС «ОККО», яка розташована у м.Самбір Львівської області, в ході розмови зі ст. оперуповноваженим міжрайонного відділу №1 УЗЕ у Львівській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_3 , з корисливих мотивів, переслідуючи мету уникнення від притягнення його до кримінальної відповідальності, висловив пропозицію та обіцянку про надання ним неправомірної вигоди в розмірі 2000 дол.США за вжиття ним заходів щодо не притягнення його до кримінальної відповідальності в межах кримінального провадження №42017141290000024 від 12.04.2017 року , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, за фактом службового підроблення офіційних документів посадовими особами Старосамбірської міської ради Львівської області при придбання сміттєзбиральної техніки.

Розуміючи, що вчиняється кримінальне правопорушення, передбачене ст.369 КК України, старшим оперуповноваженим міжрайонного відділу №1 УЗЕ у Львівській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_3 про зазначений факт письмово повідомлено начальника УЗЕ у Львівській області ДЗЕ Національної поліції України та у подальшому надано згоду на участь у проведенні відповідних негласних слідчих (розшукових) дій.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел щодо надання неправомірної вигоди працівнику правоохоронного органу, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_1 діючи умисно, протиправно 30.11.2017р. приблизно о 15:00 год., перебуваючи в готелі-ресторані «Соняхи», що за адресою: вул.Світла, 2 с.Лапаївка Пустомитівського району Львівської області, в ході розмови із старшим оперуповноваженим міжрайонного відділу №1 УЗЕ у Львівській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_3 та начальником цього ж відділу ОСОБА_2 , який прибув на зустріч на прохання ОСОБА_1 , висловив пропозицію та обіцянку про надання ним неправомірну вигоду в розмірі 2000 дол.США за вжиття ними заходів щодо не притягнення його до кримінальної відповідальності в межах кримінального провадження №42017141290000024 від 12.04.2017 року , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, за фактом службового підроблення офіційних документів посадовими особами Старосамбірської міської ради Львівської області при придбання сміттєзбиральної техніки.

12.12.2017р. ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності, діючи умисно, протиправно, перебуваючи на території готель-ресторану «Соняхи», що за адресою: вул.Світла, 2 с.Лапаївка Пустомитівського району Львівської області, приблизно о 14 год.40 хв., знаходячись в салоні автомобіля «Skoda Oktavia» реєстраційний номер НОМЕР_1 , з корисливих мотивів, надав начальнику міжрайонного відділу №1 УЗЕ у Львівській області ДЗЕ Національної поліції України ОСОБА_2 та оперуповноваженому цього ж відділу ОСОБА_3 неправомірну вигоду в сумі 2000 дол.США, за вжиття ними заходів щодо не притягнення його до кримінальної відповідальності в межах кримінального провадження №42017141290000024 від 12.04.2017 року , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, за фактом службового підроблення офіційних документів посадовими особами Старосамбірської міської ради Львівської області при придбання сміттєзбиральної техніки.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом державного обвинувачення кваліфіковані за ч. 3 ст. 369 КК України як «пропозиція, обіцянка та надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоду за вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища».

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України не визнав та показав, що з 2015 року до даного часу перебуває на посаді голови Старосамбірської міської ради Львівської області. У 2016р. міська рада через електронні публічні закупівлі «Прозоро» придбала сміттєзбиральний автомобіль, який відразу ж був введений в експлуатацію за призначенням.

Однак 12.04.2017р. з ініціативи УЗЕ у Львівській області було розпочате досудове розслідування кримінального провадження №42017141290000024 за фактом службового підроблення офіційних документів посадовими особами Старосамбірської міської ради при придбання згаданого сміттєвоза, та на даний автомобіль було накладено арешт. У зв`язку з розслідуванням даної справи, в червні 2017р. у приміщенні міської ради та в нього вдома були проведені обшуки, під час яких нічого суттєвого не було виявлено та в подальшому не встановлено будь-яких порушень при закупівлі сміттєвоза, і такі порушення не встановлені протягом наступних 5-ти років до даного часу.

23.11.2017р. до нього на робоче місце прибув оперуповноважений УЗЕ у Львівській області ОСОБА_3 , якого він знав у зв`язку участю такого в проведенні згаданих обшуків, та який йому повідомив, що має на виконанні долучення слідчого від 20.11.2017р. про проведення слідчих дій в даному кримінальному провадженні, а також зазначив, що в залежності від того, як він виконає те доручення, такі рішення і прийме слідчий. На те ОСОБА_3 він відповів, що будь-яких порушень при закупівлі сміттєвоза не було допущено, і щоб той виконував доручення згідно закону. Така відповідь ОСОБА_3 не сподобалась, після чого той став натякати, що у нього ( ОСОБА_1 ) можуть бути проблеми під час наступних виборів мера та став спонукати до передачі йому неправомірної вигоди за «позитивне вирішення питання» -закриття кримінальної справи, називаючи спочатку суму 5 тис. дол.США, а після відмови, 2 тисячі, однак він відмовився і на тому їх зустріч закінчилась.

29.11.2017р. біля 13 год. до нього зателефонував ОСОБА_3 та запропонував зустрітися на АЗС «ОККО» на виїзді з Старого Самбора, а коли вони зустрілися, то розмовляли біля 30 хв. на різні теми. На дану зустріч він погодився, так як йому необхідно було вирішити питання повернення громаді арештованого сміттєвоза, а в особі ОСОБА_3 бачив службову особу, яка могла надати йому консультативну чи практичну допомогу з вирішення питання повернення того автомобіля. Під час розмови ОСОБА_3 виставив себе як ключову фігуру у вирішенні питання по кримінальній справі сміттєвоза, зокрема показував згадане доручення та неодноразово наголошував, що справа повинна до 15-ого числа потрапити в прокуратуру області для вивчення, а також повідомив, що він фактично виконав доручення слідчого. Розуміючи, що ОСОБА_3 провокує його до надання йому хабаря, він же в розмові підкреслював, що будь-якої вини за собою не відчуває. Однак ОСОБА_3 продовжував наголошувати на тяжкості злочину, намагався нав`язати йому думку, що його хочуть «підставити», переводив розмову на тему виборів в ОТГ та пояснив, що його виборам в мери може завадити притягнення його (ОСОБА_1) до кримінальної відповідальності. В такий спосіб ОСОБА_3 вдалося зламати його волю та нав`язати тенденцію безвиході в одного боку, та єдиного спасіння у своїй , ОСОБА_3 , особі, з іншого боку. Будучи в стані розпачу, він став просити в ОСОБА_3 поради та допомоги, при тому стверджував, що «реально немає жодних проблем», та що у нього «совість чиста». При тому він також не реагував на провокації ОСОБА_3 щодо надання неправомірної вигоди та не пропонував тому таку вигоду.

Під час тієї розмови ОСОБА_3 сказав, що сам не приймає рішення, що йому потрібно зустрітися з начальником, а також погодився посприяти у вирішенні питання повернення громаді сміттєвоза.

30.11.2017р. з ініціативи ОСОБА_3 він біля 15 год. приїхав на зустріч з ним в ресторан «Соняхи», де раніше ніколи не був. На зустрічі також був присутній керівник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який взявши на себе ініціативу в розмові, повідомив, що приїхав на прохання ОСОБА_3 , так як йому незрозуміло, що він (ОСОБА_1) хоче, тому хотів би послухати сам . Розмову ОСОБА_2 проводив в стилі панібратства з ухилом на його (ОСОБА_1) проблеми, яких в дійсності не було, та настирливо вимагав від нього бачення шляхів їх вирішення. Він же пояснював, що в «нього совість чиста», та у відповідь на такі провокації розповідав про свої перспективні плани розвитку очолюваного ним регіону і щодо проблем, які виникають у зв`язку з тим. Однак будь-якого натяку на пропозицію неправомірної вигоди він не висказував.

В подальшому ОСОБА_2 став наголошувати, що «вони багато що можуть допомогти», ставив йому питання «які способи є вдячності», та в послідуючому заявив, що хоче почути, в який спосіб він хоче віддячитись, і тоді вони про щось зможуть говорити. Після того як він відповів, що не має наміру давати хабар , ОСОБА_2 в завуальованій формі висказав вимогу про дві тисячі доларів, що його здивувало, оскільки він жодного слова не говорив про «дві тисячі доларів».

Зрозумівши, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимагають від нього 2 тис. доларів, він заявив, що такої суми немає, однак ОСОБА_2 запропонував йому, що за умови його готовності до передачі 2 тис. доларів, він повинен зателефонувати ОСОБА_3 .

В результаті тієї зустрічі оперативні працівники подавили його волю та спровокувалидо пропозиції надання їм неправомірної вигоди в озвученій ними самими сумі 2 тис. доларів.

В подальшому, перебуваючи повністю в подавленому психо-емоційному стані, його дії носили спонтанний характер. Зокрема, він позичив у знайомого 2 тис. дол. США та усвідомлюючи, що не дає нікому неправомірної вигоди, а лише усуває перешкоди для виконання своєї роботи з реалізації перспективних планів розвитку території , які штучно створили та погрожували створити ще більше працівники поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , він передав їм 12.12.2017р. в ресторані «Соняхи» 2 тис. дол.США.

Передаючи дані кошти вважав, що такі в подальшому будуть витрачені працівниками поліції на придбання необхідної техніки, оскільки знав про неналежне фінансування поліції.

Зазначив, що ОСОБА_3 знав як оперативного працівника УЗЕ, а ОСОБА_2 як його колегу по роботі, з якими бавився всього декілька разів по роботі, будь яких особистих стосунків з ними не підтримував та не знав в листопаді-грудні 2017року, яку посаду займає ОСОБА_2 , зокрема, що той являється начальником відділу.

Показав, що придбаний у 2016р. сміттєвоз повернутий громаді у 2018 році , який працює за призначенням до даного часу, та що будь-кому із працівників Старосамбірської міської ради не пред`явлено підозри по факту закупівлі того автомобіля.

Вважає, що стосовно нього було вчинено провокацію працівниками поліції, однак до правоохоронних органів не звертався щодо провокації злочину, так як не знав як себе вести в такій ситуації та боявся можливих неприємностей, оскільки це стосувалося працівників поліції.

Свої покази обвинувачений ОСОБА_1 виклав письмово, за клопотанням якого такі долучені до матеріалів справи ( т.2 а.с.183-198).

В обґрунтування висновків про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст.369 КК України,сторона обвинувачення посилається на наступні надані докази:

- рапорт старшого оперуповноваженого УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України підполковника поліції ОСОБА_3 ( без дати), зареєстрованого в ЖЄОЗ 27.11.2017 року, в якому ОСОБА_3 вказав, що під час виконання ним слідчих дій на підставі доручення від 20.11.2017р. по кримінальному провадженню №42017141290000024 за ознаками ч.1 ст.366 КК України, до нього 23.11.2017р. зателефонував голова м.Старий Самбір ОСОБА_1 та запропонував зустрітися у м.Самбір, під час зустрічі з яким в той же день о 17 год. біля АЗС «ОККО», останній запропонував йому допомогти йому у вирішенні питання щодо закриття вищевказаного кримінального провадження та не проводити подальші слідчі дії відносно нього, які в подальшому можуть привести до пред`явлення йому підозри прокурором Львівської області. За сприяння йому у вирішенні питання щодо закриття кримінального провадження та не проведення ним у повному обсязі слідчих дій, останній запропонував йому неправомірну вигоду 2000 дол.США ( т.1 а.с.56);

- витяг з кримінального провадження №12017140000000857, внесеного до ЄРДР 27.11.2017 року за ч.3 ст.369 КК України ,фабула якого: « 27.11.2017р. в СУ ГУНП у Львівській області надійшли матеріали про факт висловлення особою пропозиції та обіцянки про надання неправомірної вигоди службовій особі та службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення певної дії ( т.1. а.с.67);

- протокол огляду місця події від 12.12.2017 року, проведеного з 14:59 год. по 16:07 год. у с.Лапаївка , згідно якого об`єктом огляду являється автомобіль «Skoda Oktavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на території готель-ресторану «Соняхи» за адресою: вул.Світла, 2 с.Лапаївка Пустомитівського району Львівської області, який перебуває у користуванні ОСОБА_3 , який пояснив, що він зустрівся з ОСОБА_1 , який під час розмови запропонував та надав йому неправомірну вигоду у вигляді 2000 дол.США. Під час огляду даного автомобіля, між сидінням водія та пасажира спереду виявлений паперовий пакет зеленого кольору, в якому знаходяться 20 купюр номіналом по 100 дол.США кожна, які разом з конвертом вилучені з місця події ( т.1 а.с.57-62,63-65);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 42017141290000024, дата реєстрації провадження 2017-04-12 за ч.1 ст.366 КК України ( т.1 а.с.68);

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 12.12.2017р., згідно якого слідчий Березюк І.Д. 12.12.2017р. о 16:07 год. затримав ОСОБА_1 в порядку ст.208 КПК України, в якого під час особистого обшуку було виявлено та вилучено: мобільний телефон «Samsung Galaxy J1 (2016)» із сім-картками мобільного оператора та інше ( т.1.а.с.70-73);

- постанову про визнання речовими доказами від 12.12.2017р., згідно якої слідчий визнав у кримінальному провадженні №12017140000000857 речовими доказами: паперовий конверт та 20 купюр номіналом по 100 дол.США кожна; доручення в порядку ст.40 КПК України №698/56/16-2017 від 20.11.2017; мобільний телефон «Samsung Galaxy J1 (2016)» із сім-картками мобільного оператора «Київстар» із номерами: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , 53,6 грн., 8 польських злотих, банківські та інші розрахункові пластикові картки, посвідчення водія та міського голови, які долучив до матеріалів даного кримінального провадження( т.1 а.с.75-77);

- протокол огляду предмета від 13.12.2017р., згідно якого слідчий оглянув виданий добровільно ОСОБА_3 мобільний телефон марки «iPhone 7» , в якому наявний контакт з назвою « ОСОБА_1 Мер Старого Самбора тел. - НОМЕР_4 », в якому в додатку «Viber» наявна переписка з контактом « ОСОБА_4 » за період з 30 листопада по 12 грудня 2017р. (т.1 а.с.79-91);

- постанову про визнання речовими доказами від 13.12.2017р., згідно якої слідчий визнав речовим доказам мобільний телефон марки «iPhone 7», який передав на відповідальне зберігання його власнику ОСОБА_3 ( т.1 а.с.92-94);

- доручення оперативному підрозділу на проведення слідчих (розшукових) дій від 20.11.2017р., дане слідчим СВ Самбірського ВП ГУНП у Львівській області начальнику УЗЕ у Львівській області по кримінальному провадженні 42017141290000024 ( т.1 а.с.106-107);

- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, винесене 28.11.2017р. слідчим відділу СУ ГУНП у Львівській області Березюк І.Д., скероване до Апеляційного суду Львівської області, в якому зазначено, що приблизно о 16.год до ст. оперуповноваженого УЗЕ ОСОБА_3, який проводить слідчі дії на підставі доручення і здійснює оперативний супровід кримінального провадження 42017141290000024, зателефонував міський голова м.Старий Самбір ОСОБА_1 ( відносно якого зібрані докази, які можуть стати підставою для оголошення йому про підозру в даному кримінальному провадженні), та який під час зустрічі з ним в той же день біля 17 год. на АЗС «ОККО», висловив ОСОБА_3 пропозицію надання неправомірної вигоди у розмірі 2000 дол.США за не проведення ним слідчих дій у вищевказаному кримінальному провадженні.27.11.2017р. відомості по даному кримінальному провадженню внесені до ЄРДР. ОСОБА_1 свою злочинну діяльність здійснює з ознаками конспірації, тому просить надати дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій , а саме аудіо-, відео контролю ОСОБА_1 ; зняття інформації з абонентного номера ОСОБА_1 , та візуального спостереження за ним ( т.1 а.с.108-110);

- ухвалу про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових ) дій, винесену 28.11.2017р. слідчим суддею апеляційного суду Львівської області, згідно якої слідчий суддя, розглянувши клопотання слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Березюка І.Д., подане у кримінальному провадженні №12017140000000857 за ознаками ч.3 ст.369 КК України, ухвалив надати дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо -, відео контролю ОСОБА_1 ; зняття інформації з абонентного номера ОСОБА_1 та візуального спостереження за ним, терміном 60 діб, починаючи з 28.11.2017р. ( т.1 а.с.111-112);

- протокол аудіо-, відео контролю особи від 04.11.2018р., складений за результатами здійснення аудіо-, відео контролю ОСОБА_1 , в якому зафіксовані зустрічі та розмови, що відбулися 29.11.2017р.,30.11.2017р.,1 2.12.2017р. між ст.оперуповноваженим УЗЕ ОСОБА_3 , начальником МВ №1 УЗЕ ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.112-153);

- речові докази - флеш носії інформації «Micro SD 16 Gb» та №2051, 2052,2063

( т.1 а.с.55,Додаток №1) ;

- речові докази - пакет з грошовими коштами в сумі 2000 дол. США( т.1 а.с.55, Додаток №2);

- довідки №116 та №117 від 26.01.2018р. про те, що ОСОБА_3 з 28.11.2016р. по даний час працює в УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України та перебуває на посаді ст.оперуповноваженого МВ №1(м.Самбір); що ОСОБА_2 з 07.11.2015р. по даний час працює в УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України та з 13.02.2017р. перебуває на посаді начальника МВ №1 УЗЕ (м.Самбір) ( т.1 а.с.154-155);

- рапорт начальника МВ №1 (м.Самбір) УЗЕ у Львівській області ОСОБА_2 від 30.11.2017р., скерований начальнику УЗЕ у Львівській області, із змісту кого слідує, що 27.11.2017р. до його працівника ст.оперуповноваженого ОСОБА_3, на виконанні якого перебуває доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №42017141290000024, від міського голови Старого Самбора ОСОБА_1 поступила пропозиція передачі йому неправомірної вигоди у сумі 2000 дол.США за сприяння останньому у «вирішенні питання» щодо закриття даного кримінального провадження ( т.3 а.с.3-4;

- супровідний лист від 30.11.2017р. начальника УЗЕ у Львівській області про скерування начальнику ГУ НП у Львівській області даного рапорту начальника МВ №1 ОСОБА_2 для прийняття рішення в порядку ст.214 КПК України ( т.3 а.с.2).

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що з 2006 р. служить в поліції, а з 13.02.2017р. перебуває на посаді начальника МВ №1 УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України, та в його підпорядкуванні знаходиться ст.оперуповноважений ОСОБА_3 .

З квітня 2017р. очолюваний ним відділ здійснював оперативний супровід кримінального провадження № 42017141290000024, порушеного по факту закупівлі службовими особами Старосамбірської міської ради сміттєзбиральної машини, у зв`язку з чим у відділ від слідчогоі поступило окреме доручення від 20.11.2017р., яке ним було передане для виконання ОСОБА_3

23.11.2017р. від ОСОБА_3 він вперше почув про зроблену тому міським головою Старого Самбора ОСОБА_1 пропозицію надати неправомірну вигоду, яку той висказав у м.Самборі. Чи озвучив йому ОСОБА_3 при тій першій розмові суму 2 тис. дол. США, не пам`ятає, а також не пам`ятає деталей тієї розмови, однак про таку зроблену пропозицію він вперше почув саме з вуст ОСОБА_3 .

Після тієї розмови ОСОБА_3 з цього приводу написав рапорт начальнику УЗЕ, а потім було зареєстроване кримінальне провадження, однак як все відбувалося, не пам`ятає.

З ОСОБА_1 він познайомився у березні 2017р. під час виконанням своїх службових обов`язків, зокрема коли складав відносно деяких депутатів міської ради протоколи про адміністративні правопорушення.

Перша його зустріч з ОСОБА_1 за участю ОСОБА_3 , відбулася біля 15 год. 30.11.2017р. в ресторані «Соняхи». Про ту зустріч йому сказав ОСОБА_3 , однак як саме і з ким він туди приїхав, хто запропонував зустрітися саме в тому місці, не пам`ятає. Зустріч тривала від 30 до 60 хв., під час якої ОСОБА_1 спочатку розповів про свої плани балатуватися в мери міста, потім говорив про куплений сміттєвоз та що хоче «це питання порішати», і на пальцях показав два пальці. Тому під час тієї розмови він уточнив у ОСОБА_1 «що, пропонує 2 тис. доларів ?», однак з уст самого ОСОБА_1 слово «2 тис. доларів» не чув.

12.12.2017р. у нього разом з ОСОБА_3 відбулася друга зустріч з ОСОБА_1 також в ресторані «Соняхи», під час якої вони втрьох спочатку обговорювали кримінальне провадження по сміттєвозу. Потім ОСОБА_1 казав, що «готовий» та пропонував пройти до його автомобіля. Однак ОСОБА_3 запропонував пройти до свого автомобіля, в салон якого вони сіли втрьох, в якому ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 конверт. ОСОБА_3 відразу ж відкрив конверт, в якому були долари США та перерахував їх, в конверті було 2 тисячі, купюрами номіналом по 100 доларів.

Уточнив, що ті дві його зустрічі з ОСОБА_1 були проведені в рамках аудіо-, відео контролю та перевірки інформації щодо пропозиції надання неправомірної вигоди.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що з лютого 2016 по квітень 2019 працював старшим оперуповноваженим МВ №1 УЗЕ у Львівській області, відділ обслуговував в тому числі Старосамобірський район, начальником відділу був ОСОБА_2 .

У 2017р. проводилось розслідування кримінального провадження по факту закупки службовими особами Старосамбірської міської ради сміттєзбиральної машини, у зв`язку з чим він неодноразово в порядку оперативного супроводу, залучався для проведення деяких слідчих дій.

В тому числі, в листопаді 2017р. від слідчого він отримав окреме доручення , датоване 20.11.2017р., про проведення слідчих дій, у зв`язку з виконання якого приїхав в Старосамбірську міську раду, зокрема, він мав відібрати взірці підписів працівників міськради, що ним і було зроблено.

Там же до нього підійшов ОСОБА_1 , з яким він був раніше знайомий в силу своїх службових обов`язків, та який запропонував зустрітися наступного дня в районі АЗС «ОККО». Коли ж вони зустрілися в умовленому місці 23.11.2017р., ОСОБА_1 просив його не заважати його подальшій політичній кар`єрі, оскільки вважав, що його «підставили», та запропонував «допомогу» 2 тис. дол.США за те, щоб він не проводив активних оперативних дій.

Про дану пропозицію неправомірної вигоди він написав рапорт начальнику УЗЕ, однак не пам`ятає точної дати написання рапорту, можливо це було 24 чи 25 листопада 2017р., та не зумів пояснити, чому на даному рапорті відсутня дата його написання.

Також показав, що про зроблену йому від імені ОСОБА_1 пропозиції неправомірної вимоги він спочатку повідомив ОСОБА_2 , як свого начальника, а той далі займався вирішенням питання внесення до ЄРДР даного злочину.

Після того було відкрито кримінальне провадження та отримано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД). Тому під час наступних зустрічей з ОСОБА_1 , а саме 29 та 30 листопада, 12 грудня 2017р., він мав при собі спецзасоби.

Під час тих зустрічей ОСОБА_1 просив допомогти зняти арешт з купленого міськрадою сміттєвоза, якому він пояснив, щоб звертався з цього приводу до суду. Оскільки ОСОБА_1 і надалі просив допомоги, він вирішив залучити до наступної зустрічі свого начальника ОСОБА_2 , так як той мав більш тривалий досвід оперативної роботи.

Наступну зустріч ОСОБА_1 запропонував в ресторані «Соняхи», на яку він приїхав разом зі своїм начальником ОСОБА_2 , з яким ОСОБА_1 в подальшому в основному вів розмову. Зокрема, коли вони зустрічалися втрьох, ОСОБА_1 в розмові з ними стверджував, що його «підставили» і це може негативно вплинути в подальшому на його політичну кар`єру. При тому показав , що може дати «2», однак дальше не уточняв, що саме. Тому вони домовились, що коли той збере документи, тоді зустрінуться.

Коли ж вони втрьох зустрілися знову в «Соняхах», ОСОБА_1 сказав, що документи з ним і те, що пропонував, має при собі, після чого запропонував сісти в машину. Коли ж вони втрьох сіли в салон належного йому автомобіля, там ОСОБА_1 передав йому конверт, відкривши який, він побачив в ньому 20 купюр номіналом по 100 долари США. Після того до його автомобіля підійшли працівники оперативної групи, які все описали, вилучили кошти та затримали ОСОБА_1 на місці.

Пояснив, що коли ОСОБА_1 запропонував йому 2 тис , то вважав, що той пропонує вигоду за те, щоб при виконанні доручення слідчого він не з`ясовував та не виявляв можливих інших обставин по факту придбання сміттєвоза, а також вважав, що ОСОБА_1 боявся бути притягнутим до кримінальної відповідальності по тій справі.

Уточнив, що він особисто не вимагав від ОСОБА_1 будь-коли і будь-яких коштів.

Щодо кримінального провадження, порушеного по факту закупки службовими особами міської ради сміттєвоза пояснив, що по справі було проведено 3 експертизи , а на початку 2019 р. згаданий автомобіль повернутий громаді, та що в тому кримінальному провадженню до даного часу нікому не оголошена підозра.

Суд, вислухавши показання обвинуваченого та свідків, дослідивши матеріали справи

з огляду встановлення їх очевидної допустимості, належності, достовірності та можливості використання, встановив наступне.

Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку, та що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Пленум Верховного Суду України у Постанові №5 від 29.06.1990 р. «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» ( пункт 23) вказав на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

Частина 1 стаття 369 КК України передбачає покарання за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Відповідальність за ч.3 ст.369 КК України настає в разі вчинення діянь, передбачених частиною 1 або 2 цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалась службовій особі, яка займає відповідальне становище.

Згідно примітки 2 до ст.368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, у статті 369 цього Кодексу, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до ст.364 цього Кодексу, посади яких згідно зі ст.6 ЗУ «Про державну службу», належать до категорії «Б», судді, прокурори, слідчі і дізнавачі , а також інші керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Об`єктивна сторона даного злочину характеризується трьома альтернативними діями: пропозицією надати неправомірну вигоду, обіцянкою надати неправомірну вигоду, надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується лише прямим умислом.

Судом встановлено, що 27.11.2017р. відносно обвинуваченого ОСОБА_1 було розпочато кримінальне провадження №12017140000000857 за ч. 3 ст. 369 КК України, у фабулі з Витягу якого зазначено : « 27.11.2017р. в СУ ГУ НП у Львівській області надійшли матеріали про факт висловлення особою пропозиції та обіцянки про надання неправомірної вигоди службовій особі та службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення певної дії».

Передумовою цього було порушення 12.04.2017 року Самбірського ВП ГУ НП у Львівській області кримінального провадження № 42017141290000024, за ознаками ч. 1 ст. 366 КК України, та як слідує з фабули Витягу з ЄРДР, під час моніторингу сайту державних закупівель «Прозоро» встановлено, що директор ТзОВ «Бюро (центр) науково-технічних та економічних досліджень та послуг ОСОБА_7 , являючись службовою особою , для участі у аукціоні державної закупівлі Старосамбірської міської ради «Сміттєвоз з боковим завантаженням», склав та подав офіційні документи, в які вніс завідомо неправдиві відомості, які подав для участі у конкурсі.

В даному кримінальному провадженні 20.11.2017р. на ім`я начальника УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України у порядку п.3 ч. 2 ст. 40 КПК України надійшло доручення повноважного слідчого на проведення слідчих (розшукових) дій. Із змісту доручення вбачається, що слідчий просить допитати членів тендерного комітету Старосамбірської міської ради з приводу проведення відкритих торгів по закупівлі сміттєвоза у 2016 році та встановити інші суттєві відомості, що мають значення по даному кримінальному провадженні ; встановити чи їздили до м. Києва посадові особи Старосамбірської міської ради для огляду сміттєвоза у період часу з 20.12.2016 року по 25.12.2016 року; відібрати взірці почерку відповідно до постанови, яка додається; допитати та зібрати характеризуючі дані Старосамбірського міського голови ОСОБА_1 ; перевірити інші факти привласнення чи розтрати державного майна чи коштів посадовими особами Старосамбірської міської ради.

Як слідує з показів ОСОБА_1 , такий стверджує, що його зустріч 23.11.2017р. на АЗС «ОККО» з оперативним працівником ОСОБА_3 відбулася з ініціативи останнього, та що саме ОСОБА_3 вимагав від нього спочатку 5, а потім 2 тис. дол.США за «позитивне вирішення його питання», від чого він відмовився, та не пропонував тому таких коштів.

ОСОБА_3 , будучи допитаним в судовому засіданні показав, що така зустріч

відбулася з ініціативи ОСОБА_1 , який запропонував «допомогу» 2 тис. дол.США за те, щоб він не проводив активних оперативних дій. Про дану пропозицію він написав рапорт.

У матеріалах кримінальної справи знаходиться рапорт старшого о/у УЗЕ у Львівській області ДЗЕ НП України ОСОБА_3 без дати, на якому значиться відмітка про його реєстрацію 27.11.2017р. , в якому останній вказав, що 23.11.2017р. міський голова м.Старого Самбора ОСОБА_1 під час зустрічі на АЗС запропонував йому неправомірну вигоду у сумі 2000 дол.США за сприяння у вирішенні питання щодо закриття кримінального провадження ( т.1 а.с. 56).

Крім того, стороною обвинувачення надано рапорт начальника МВ №1 (м.Самбір) УЗЕ у Львівській області ОСОБА_2 від 30.11.2017р., скерований начальнику УЗЕ у Львівській області, із змісту кого слідує, що 27.11.2017р. до його працівника ст. оперуповноваженого ОСОБА_3 від міського голови Старого Самбора ОСОБА_1 поступила пропозиція передачі тому неправомірної вигоди у сумі 2000 дол.США за сприяння останньому у «вирішенні питання» щодо закриття даного кримінального провадження.

Даний рапорт 30.11.2017р. був скерований начальнику ГУ НП у Львівській області для прийняття рішення в порядку ст.214 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні начальник МВ №1 ОСОБА_2 показав, що 23.11.2017р. від ОСОБА_3 він вперше почув про зроблену міським головою Старого Самбора ОСОБА_1 пропозицію надати неправомірну вигоду в сумі 2 тис. дол. США.

Аналізуючи вище зазначені обставини, які стали підставою для початку досудового розслідування, в їх послідовності, суд звертає увагу на наступне:

- як органом досудового розслідування, так і стороною обвинувачення під час розгляду справи в суді, не усунуто протиріччя та не спростовано твердження ОСОБА_1 про те, що не він перший пропонував неправомірну вигоду, а саме ОСОБА_3 перший вимагав від нього неправомірну вигоду в сумі 2 тис.дол.США.

Відповідно до вимог КПК України показання - це передусім відомості, повідомлені фізичною особою, які у свою чергу поєднуються з іншими джерелами доказової інформації, щодо кримінального провадження.Статтею 62 Конституції України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд в даному випадку надає віру показам обвинуваченого ОСОБА_1 ;

- рапорт оперативного працівника ОСОБА_3 без дати , зареєстрований 27.11.2017р., за своїм змістом не відповідає існуючим на той час фактам, зокрема в такому вказується, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину по кримінальному провадженню за ч. 1 ст. 366 КК України, тоді як даний злочин відносить до нетяжких злочинів; дане кримінальне провадження зареєстроване по факту вчинення протиправних діянь директором ТзОВ « Бюро (цент) науково-технічних та економічних досягнень та послуг» ОСОБА_7 ; в даному кримінальному провадженні на той час,та в послідуючому, ОСОБА_1 повідомлення про підозру не вручалося;

- ОСОБА_3 стверджує, що 23.11.2017р. ОСОБА_1 здійснив йому пропозицію надання неправомірної вигоди в сумі 2 тис. дол.США, тоді як в рапорті його ж начальника ОСОБА_2 зазначається, що така пропозиція була зроблена 27.11.2017р., і такі невідповідності в датах ОСОБА_2 не зумів пояснити під час його допиту в суді;

- якщо брати до уваги покази ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , то пропозицію надання неправомірної вигоди в сумі 2 тис. дол.США ОСОБА_1 здійснив саме старшому оперуповноваженому ОСОБА_3 , який не являється особою, яка займає відповідальне становище. Однак в фабулі Витягу з ЄРДР зазначається про надходження матеріалів про факт висловлення особою пропозиції та обіцянки про надання неправомірної вигоди службовій особі та службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення певної дії. При тому представник органу обвинувачення не надав суду доказів існування «особи, яка займає відповідальне становище» на час внесення таких даних в ЄРДР.

В даному випадку суд звертає увагу, що в тексті обвинувального акту зазначено, що 23.11.2017р. ОСОБА_1 висловий саме ОСОБА_3 пропозицію надання неправомірної вигоди за вчинення ним ( ОСОБА_3 ) заходів щодо не притягнення того до кримінальної відповідальності. При тому, під час допиту в суді ОСОБА_3 показав, що запропоновані ОСОБА_1 2 тис. вважав пропозицію йому за те, щоб при виконанні доручення слідчого він ( ОСОБА_3) не з`ясовував та не виявляв інших порушень;

- також не залишається поза увагою суду надана стороною захисту копія супровідного листа начальника УЗЕ у Львівській області від 24.11.2017р. № 6602/39/112/01 , про скерування начальнику СУ ГУ НП у Львівській області в порядку ст.214 КПК України «матеріалів перевірки відносно посадових осіб міської ради м.Старий Самбір, в діях яких вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369 КК України», в якому відсутній запис про кількість аркушів таких направлених матеріали ( т.2 а.с.65).

Однак такі матеріали стороні захисту не відкривалися та не надані суду стороною обвинувачення, а представник державного обвинувачення з цього приводу пояснив, що в даному випадку направлявся лише рапорт ОСОБА_3 .

При тому, за наявності тільки даного рапорту та враховуючи, що ст.оперуповноважений ОСОБА_3 не являвся особою, яка займає відповідальне становище, в органу досудового розслідування не було підстав для внесення до ЄРДР відомостей за ч.3 ст.369 КК України. Тому в даному випадку суд вбачає порушення органом досудового розслідування вимог ч.5 ст.214 КПК України.

З цього ж приводу суд звертає увагу, що даний лист датований 24.11.2017р., рапорт ОСОБА_3 зареєстрований лише 27.11.2017р. ( через три дні), тому вважає, що органом обвинувачення не доведено, які саме «матеріали перевірки» були підставою для внесення в ЄРДР даних про вчинення кримінального правопорушення.

Тому суд приходить до висновку, що в органу досудового розслідування на момент внесення до ЄРДР відомостей про вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, не було об`єктивних даних, які могли свідчили про вчинення саме даного кримінального правопорушення.

Щодо проведення негласних слідчих ( розшукових) дій.

Частина 1 статті 1 КПК України визначає, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Виходячи з вимог ст. ст. 258, 260, 263, 269 КПК України, ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність», застосування технічних засобів отримання інформації, що пов`язане із втручанням у приватне спілкування людини та негласною фіксацією розмов, дій, обстановки, допускається виключно за вмотивованою ухвалою слідчого судді.

Ч. 3 ст. 246 КПК України визначено, що рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором.

Згідно із ст. 260 КПК України аудіо-, відео контроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

За змістом статей 246, 271 КПК України, НСРД можуть проводитись, якщо наявні достатні підстави вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також якщо відомості про злочини та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.

При цьому згідно з ч. 3 ст. 271 КПК під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Вказане також узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема, у справах «Баннікова проти Російської Федерації» від 04.11.2010 р., «Вєсєлов та інші проти Російської Федерації» від

02.10.2010 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04.04.2017 року, «Раманаускас проти Литви» від 20 .02.2018 року.

У своїх рішеннях ЄСПЛ розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст. 6 Конвенції , від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема, у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати, чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; вагомість причин проведення оперативної закупки, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.

Під час судового розгляду сторона захисту заперечувала вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, вказуючи, в тому числі, на провокацію з боку оперативних працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на надання їм неправомірної вигоди.

Як вище зазначено судом, органом обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, що саме від обвинуваченого ОСОБА_1 вперше 23.11.2017р. поступила пропозиція надання неправомірної вигоди.

При тому, отримавши 28.11.2017р. дозвіл слідчого судді на проведення НСРД, орган досудового розслідування доручає ст. оперуповноваженому ОСОБА_3 здійснювати такі негласні дії, та який маючи при собі спеціальні засоби аудіо,- відео спостереження, 29.11.2017р. проводить оперативну зустріч з ОСОБА_1 . Однак під такої зустрічі факт пропозиції зі сторони ОСОБА_1 про надання неправомірної вигоди не підтвердився дослідженими в судовому засіданні аудіо-, відео записами.

З досліджених в судовому засіданні стенограм розмов ОСОБА_1 з працівниками поліції, які відбулися 30 листопада та 12 грудня 2017р. суд встановив, що такі матеріали не підтверджують версію ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про здійснення пропозиції неправомірної вигоди саме обвинуваченим.

Ретельний аналіз аудіо-, відео записів та протоколу, складеного за результатами проведення НСРД, на переконання суду свідчить, що саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були не тільки ініціаторами зустрічі з ОСОБА_1 , а й були доволі «активними» ініціатороми в спілкуванні з ним та здійснювали провокування обвинуваченого ОСОБА_1 .

До таких висновків суд приходить з аналізу розмов, що відбувалися під час наступних зустрічей:

а). Стислий виклад розмови, що відбулася на АЗС «ОККО» між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 29.11.2017 року з 12:55 год. до 13:35 год.

Після обміну фразами привітань, ОСОБА_1 сказав, що спочатку « хочу консультацію по машині», ОСОБА_3 же давав беззмістовні відповіді по суті заданих йому запитань, та надалі виставив себе як ключову фігуру у прийнятті рішення по справі із сміттєвозом, зокрема: повідомив, що має доручення слідчого, яке спеціально привіз, та показав те доручення ОСОБА_1 ; наголосив, що справа до 15-го числа повинна потрапити в прокуратуру області на вивчення; далі повідомив, що саме повинен зробити на виконання даного йому слідчим доручення; та заявив: « ... по логике віщей у меня виповнено фактическі всьо ... Я хочу, чтоб ви понімалі вот етот момент, зв`язаний, кто езділ в Кієв? Когда езділ? Штаби я для себя понімал -билі ви в Кієве ілі нєт? », однак ОСОБА_1 у відповідь на такі провокативні закиди ОСОБА_3 відповів, що вини за собою не відчуває.

Далі ОСОБА_3 повторно наголосив на необхідності скерування справи в прокуратуру області та тяжкості злочину, намагався нав`язати ОСОБА_1 думку, що того хочуть «підставити», що у придбаного сміттєвоза інші характеристики ніж вказані у тендерній пропозиції. Після того ОСОБА_3 різко перевів розмову на тему виборів в ОТГ, де кандидатом на пост міського голови повинен бути ОСОБА_1 та зазначив, що йому в тому може завадити притягнення до кримінальної відповідальності по справі з придбання сміттєвоза.

В подальшому розмова велась щодо необхідності повернення громаді вилученого сміттєвоза , і ОСОБА_3 навіть обіцяв посприяти у цьому. Однак ОСОБА_3 в черговий раз раптово змінив тему і знову наголосив, що матеріали справи повинні до 15-го числа потрапити у прокуратуру, зокрема повідомив: « Я счас виполняю вот ето всьо доручення, назначаю експертізи, всьо назначаю, дожидаюсь ответа і фактіческі оно полюбому на контролє в області, то єсть оно полюбому туда попадьот. А уже кваліфікацію будут давати когда будут дістать, смотреть. Говорю как оно єсть».

При тому ОСОБА_3 намагався підкреслити, що багато залежить від нього, хоча ключові процесуальні документи підписує прокурор, а також зазначав про можливість повернення справи на доопрацювання. У відповідь на такі намагання спровокувати ОСОБА_1 до пропозиції надання неправомірної винагороди, той відповів: «За це велике дякую, що є звичайне людське розуміння, що просто говориться не як посадовець з посадовцем, а як людина з людиною».

Після того ОСОБА_3 намагався переконати ОСОБА_1 у порушенні ним процедури передачі сміттєвоза, на що останній почав захищатися, посилаючись на діюче законодавство та специфіку роботи МРЕВ, однак після чергової згадки ОСОБА_3 про прокуратуру та необхідність виконання ним доручення слідчого, ОСОБА_1 заявив: «... Навіть не знаю як мені рухатися дальше, чесно кажу. ... Я чесно говорю. Я бачу, що на рівному місці створюються проблеми серйозні».

В такий спосіб ОСОБА_3 вдалося похитнути переконання ОСОБА_1 у своїй правоті і законності дій, та нав`язати тому тенденцію безвиході, який будучи у стані розпачу, звернувся до ОСОБА_3 із словами про допомогу: «Підкажіть, порадьте як дальше рухатися. ... Прошу помогти. Я не говорю як посадовець, я говорю як колега з колегою».

У відповідь ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_1 самому назвати варіанти виходу із ситуації, однак ОСОБА_1 і в даному випадку не висказував пропозиції неправомірної вигоди, а заявив: « В мене совість чиста, в документах, та, є проблеми. Тут реально немає жодних проблем, що я десь якусь гривню взяв ... Совість чистєйша в мене».

б). Стислий виклад розмови, що відбулася в готелі-ресторані «Соняхи» між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 30.11.2017 року в період часу з 14:49 год до 15:45год.

На місце зустрічі оперативні працівники прибули першими, по прибуттю ОСОБА_1 замовили кавові напої, після чого ОСОБА_2 взяв ініціативу діалогу на себе та розпочав розмову зі слів: « ОСОБА_1 , не знаю чим Ви завоювали таку довіру у ОСОБА_3 . Десь він каже ... ну, є необхідно десь з Вами зустрітись. Щось хочете поговорити ... Я просто до кінця не розумію, що Вам потрібно. То ж хотів би Вас послухати».

В подальшій розмові, яка стосувалася виконання ОСОБА_3 доручення слідчого по питанні придбання сміттєвоза, ОСОБА_1 неодноразово наголошував: «Совість у мене чиста. Це железно», та у розмові з працівниками поліції розкрив свої перспективні плани щодо розвитку очолюваного ним регіону і проблем, які виникають у зв`язку з тим. Однак жодного натяку на пропозицію неправомірної вигоди чи спонукання до незаконності дій оперативних працівників, ОСОБА_1 не висказував.

В момент, коли ОСОБА_2 на якийсь час відлучився, ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 : «Я вчера зустрівся, об`яснил йому. В человека єсть проблема, реальні проблеми», на що останній відповів: «В мене совість чиста повністю. Було би питання зразу їм відповів».

Після повернення ОСОБА_2 знову спонукав ОСОБА_1 на розмову про його проблеми ( не уточняючи які саме проблеми має на увазі), та настирливо вимагав від ОСОБА_1 його бачення шляхів їх вирішення, звертаючись до того : « ОСОБА_1 , я Вам тоже в голову не залізу і не знаю як». В свою чергу ОСОБА_1 без будь-яких натяків на пропозицію неправомірної вигоди, попросив в оперативних працівників людяного відношення до себе, до його посади та перспективних намірів щодо розвитку регіону.

У подальшому діалозі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останній переконливо заявив: «Ми багато що можемо. Якби ми не знали Вас, нас тут би не було. Допомогти багато що можемо. Я просто ...», після чого ОСОБА_1 запитав у ОСОБА_2 : «В який спосіб треба?».

ОСОБА_2 , відповідаючи на запитання запитанням запитав: «А які є способи Вашої вдячності? На Вашу думку», у відповідь на що ОСОБА_1 дав абстрактно відповів, що таких способів багато.

ОСОБА_2 же заявив: «Ми готові вислухати, якщо Ви не спішите. Бо Ви мене в тупік намагаєтесь загнати і трошки не зручно. Ми з Вами як не було бачимось третій раз і десь Ви так, я, чесно кажучи, тоже десь ніяковію. Тому я десь слухаю Вас. Можливо я десь до кінця не розумію, тому хочу чути від Вас, що Ви там хотіли сказати».

Після пропозиції ОСОБА_3 учасники діалогу вийти на вулицю на перекур, де розмова продовжилася, під час якої ОСОБА_1 запропонував оперативним працівникам свою допомогу «може бути по структурі, може бути по такій людській допомозі».

Зачепившись за ці сказані ОСОБА_1 слова, ОСОБА_3 закидав того запитаннями: «Всмислі? Це як? А, по робочих?». В свою чергу ОСОБА_2 наполягав на конкретизації висловленої «допомоги», та задав ОСОБА_1 запитання: «Я хочу від Вас почути в який спосіб Ви хочете віддячитись, щоб я для себе розумів? Тоді ми про щось можемо говорити».

Після відповіді ОСОБА_1 : «...Фінансово», ОСОБА_2 вдав, що не розуміє про що йде мова, та намагався отримати від співрозмовника чітку відповідь, та отримав таку: «Ну про хабар точно не йде мова».

Далі же ОСОБА_2 задав ОСОБА_1 конкретні запитання: «Ну кожен називає по-різному, фінансовий, надбавка до зарплати?», «А про яку допомогу йде мова?», на що ОСОБА_1 відповів: «Я готовий до цього на початковій стадії, щоб я на адвокатів не тратився. Просто по-дружньому, випити каву, ну залишитися друзями і нормально співпрацювати, дружити по життю і все».

Після того як ОСОБА_2 звертаючись до ОСОБА_1 підказав що казати: «Мова йде про абстрактні речі, що Ви зробіть так, я Вам фінансову допомогу дам», ОСОБА_1 відповів: « Думаєте , що я Вам дам хабар, в жодному разі, я просто хочу, десь можу, мені просто сподобався людський фактор».

Коли ж співрозмовники повернулися в зал ресторану, ОСОБА_1 вдався до абстрактного вислову: «Варіант такий, як я розумію, ДВА можу сміло», на що ОСОБА_2 , запитав: «ДВА чого, сміттєвоза?», та отримав відповідь: «Ну Ви вже не жартуйте».

Далі ОСОБА_2 звертається до ОСОБА_1 зі словами:

«... Якщо Ви зараз узгоджуєте якісь тисячі, то узгоджуєте Ви і я не хочу ...Би завтра ходили слухи, що ОСОБА_2 в ОСОБА_1 вимагав ДВІ ТИСЯЧІ ДОЛАРІВ»,

та в подальшому каже тому:

« ОСОБА_1 , дивіться єдине що я хочу зрозуміти, що воно йде від Вас ... і десь я не хочу дурної слави. Ще раз, я не хочу щоб завтра хтось ходив щось розказував, що ОСОБА_2 десь ПРОСИВ в ОСОБА_1 ДВУШКУ ДОЛАРІВ», та:

«Мене цікавить чому Ви готові допомогти заплатити такі кошти, якщо Ви, ну десь, можливо, як кажете, не винуваті?», на що ОСОБА_1 відповів: «В мене совість чиста».

Зрозумівши, що оперативні працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимагають 2000 доларів, ОСОБА_1 заявив, що такої суми на даний час немає, на що ОСОБА_2 запропонував, за умови його готовності до передачі 2000 доларів, він повинен зателефонувати до ОСОБА_3 .

Далі розмова велась щодо вирішення питання повернення вилученого сміттєвоза, його значення для обслуговування громади, по завершенні якої ОСОБА_2 пообіцяв, що через вихідні буде бачитися зі слідчим та обговорить питання повернення громаді машини.

Із стенограми розмови даної зустрічі слідує, що першим, хто сказав «Дві тисячі доларів» був саме оперативний працівник ОСОБА_2 , однак обвинувачений ОСОБА_1 не висказував такої суми неправомірної вигоди .

в). Стислий виклад розмови, що відбулася в готелі-ресторані « Соняхи » між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 12.12.2017р.в період з 14:16 год до 14:56 год.. Після обміну привітаннями та замовлення кавових напоїв, ОСОБА_1 повідомив, що підготував документи в суд з повернення сміттєвоза, та в подальшому розповідає про свої наміри з залучення інвестицій на 2018р., в тому числі у спосіб участі в міжнародних грандах, на запитання працівників поліції розповідає про механізм фінансування таких міжнародних проектів, які розпитують ОСОБА_1 про обсяг бюджету міста та його виконання. В процесі даного діалогу ОСОБА_2 через деякий час як би інформує ОСОБА_1 : «… Готуємося до 18-ого, допрацьовуємо почате. По Турці в суд скерували. Пішло вже», та далі разом із ОСОБА_3 цілеспрямовано переводять розмову про те, що «по справі вже оголосили підозру, відсторонили від роботи і обрали нічний домашній арешт» , та як би роз`яснюють, що «можуть взяти під варту».

Після того троє виходять з приміщення, де говорять про роботу депутатів та підготовку питань для їх обговорення і розгляду на сесії, знову повертаються в приміщення, де ведуть розмову на різні теми. ОСОБА_3 та ОСОБА_13 наголошують, що їм потрібно їхати, ОСОБА_3 питає у ОСОБА_1 , чи є в того щось нового, а ОСОБА_2 розпитує про його стосунки з мером Самбора, обговорюють проблему безпритульних собак, ОСОБА_1 запрошує працівників поліції приїхати до нього колись невимушено повечеряти.

Коли ж офіціант приніс рахунок і ОСОБА_1 розрахувався, троє виходять з приміщення, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знову стверджують, що їм пора їхати, однак не їдуть та продовжують розмову на різні теми ( про шкоду куріння для здоров`я, про погоду). Далі ОСОБА_2 звертається до ОСОБА_1 : «…Що ще скажете доброго?» , який відповідає : «Я знаю що? Ну , то що ми говорили, воно…», «…то що я говорив, воно за мною є. Воно є зараз», на що ОСОБА_2 реагує словами: « То ми вас почули, я вас в принципі зрозумів», після чого ОСОБА_1 пропонує пройти до машини. Однак ОСОБА_3 наполягає пройти до його автомобіля, в який сідають втрьох, де ОСОБА_1 передає ОСОБА_3 2 тис.дол.США в конверті, та після того, як ОСОБА_3 їх перелічив, до автомобіля підходять працівники поліції та розпочинають слідчі дії.

З дослідженої розмови слідує, що дана зустріч була організована працівниками поліції виключно та цілеспрямовано тільки для отримання від ОСОБА_1 неправомірної вигоди, до передачі якої такий був спровокований ними під час попередньої зустрічі.

Присутній в судовому засіданні кандидат психологічних наук ОСОБА_15 , залучений судом в порядку ч.2 ст.71 КПК України за клопотанням сторони захисту для надання допомоги при дослідженні Протоколу аудіо-, відео контролю особи роз`яснив, що психологічний аналіз стенограми Протоколу вказує на наявність психологічного тиску зі сторони працівників правоохоронних органів на ОСОБА_1 як специфічного виду прихованого психологічного впливу, цілі якого маскувались під цілі відкритої взаємодії. В даному випадку мав місце психологічний маніпулятивний вплив з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на вольові процеси та самоусвідомлення особистості ОСОБА_1 , що призвело до підсвідомої та вимушеної передачі передачі ним зазначеним працівникам незаконної вигоди у вигляді 2000 дол.США.

На підтвердження своїх висновків ОСОБА_15 надав складений ним Висновок спеціаліста, який долучений до матеріалів кримінального провадження ( т.2 а.с.253-260).

Вище наведене, за висновком суду, безумовно свідчить про наявність в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ознак наполегливості та підбурювання ОСОБА_1 у наданні їм неправомірної вигоди.

Як вбачається з показань обвинуваченого ОСОБА_1 , він послідовно протягом всього судового розгляду не визнавав свою винуватість по пред`явленому обвинуваченню, увесь час наполягаючи на тому, що відносно нього була здійснена провокація вчинення злочину, оскільки у розмові з працівниками правоохоронних органів стверджував, що не вчиняв протиправних дій по факту закупівлі сміттєвоза, не вважає себе винним в будь-чому, а турбуючись за долю громади, намагався в законний спосіб повернути в користування громади сміттєвоз. При тому наголошує, що кримінальне провадження по факту закупівлі сміттєвоза було порушене з метою скомпроментувати його, як голову , чи інших працівників міської ради , оскільки по даному кримінальному провадженню до даного часу

( майже за п`ять років) будь-кому не повідомлено про підозру.

Суд вважає, що прокурором поза розумним сумнівом не спростовані вищенаведені доводи захисту та обвинуваченого про здійснення відносно нього провокації вчинення діяння, яке стороною обвинувачення кваліфіковане за ч. 3 ст. 369 КК України, оскільки такі доводи підтверджуються дослідженими під час розгляду справи доказами.

Згідно з визначенням, закріпленим у Рішенні Європейського Суду з прав людини від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський Суд з прав людини виробив низку критеріїв (див. також рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії), а саме: a) змістовний критерій; б) процесуальний критерій.

При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність (відсутність) суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність в суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Розкриваючи змістовний критерій, Європейський Суд з прав людини відзначає, що, по-перше, держава повинна мати у своєму розпорядженні конкретні та об`єктивні свідчення, що підтверджують вчинення обвинуваченим конкретних кроків на вчинення діяння, за яке він в подальшому переслідується. При цьому відповідно до вимог Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу (див. серед інших §§ 38 - 42 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 90 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 134 рішення у справі Ванян проти Росії; § 36 рішення у справі Малінінос проти Литви).

По-друге, як зазначає Європейський суд з прав людини стосовно змістовного критерію, будь-яка інформація, отримана внаслідок негласної діяльності, має відповідати вимозі щодо того, що слідство має проводитись в цілому у пасивній манері. Таке виключає, зокрема, будь-які дії, що можуть бути розтлумачені, як вплив на обвинуваченого з метою вчинення ним злочину, як то - прояв ініціативи в контактах, повторна пропозиція, наполегливі нагадування тощо (див. серед інших § 47 рішення у справі Баннікова проти Росії; § 92 рішення у справі Веселов та інші проти Росії; § 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 11, 49 рішення у справі Ванян проти Росії; § 37 рішення у справі Малінінос проти Литви; § 67 рішення у справі Раманаускас проти Литви).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції (див. серед інших §§ 56 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії). Таке повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 87 та ч. 3 ст. 271 КПК України.

В своєму Узагальненні від 01.01.2008 року Верховний суд України зазначив, що провокація злочину є недопустимою, вказуючи на обов`язковість застосування судової практики ЄСПЛ при проведенні досудового слідства, а відтак і судам при розгляді таких справ необхідно перевіряти, чи не було з боку працівників міліції, та їхні довірених осіб, підбурювання та організації скоєння злочину.

В справі «Веселов та інші проти Росії» Європейський суд з прав людини констатував, що як тільки встановлений факт провокації, всі докази, отримані в результаті провокації, стають недопустимими.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі від 20.10.2011 року № 1-31/2011, за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, аналізуючи положення: «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом», Конституційний Суд України приходить до висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Під час розгляду справи в суді та під час судових дебатів сторона захисту просила визнати недопустимими докази, зібрані в результаті проведення НСРД відносно ОСОБА_1 .

Дослідивши у судовому засіданні надані письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

На час внесення до ЄРДР відомостей про вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України - висловлення зі сторони ОСОБА_1 пропозиції та обіцянки про надання неправомірної вигоди службовій особі та службовій особі, яка займає відповідальне становище за вчинення певної дії, не було об`єктивних фактичних даних ( доказів ) існування таких обставин. Зокрема, як вище зазначалося, рапорти оперативних працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 містять протиріччя та є суперечливими, а на час внесення відомостей до ЄРДР не було такої конкретно визначеної особи, яка займає відповідальне становище та саме якій ОСОБА_1 висловив пропозицію надання неправомірної вигоди.

Щодо звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення НСРД, отриманої в результаті цього ухвали про проведення НСРД та проведення таких негласних дій, то такі негласні дії були проведені в результаті порушенням вимог ч.5 ст.214, ч.2 246, 270,271 КПК України і Положення «Про порядок ведення ЄРДР», затвердженого наказом Генерального прокурора України №139 від 06.04.2016р. Зокрема , безпідставне внесення до ЄРДР відомостей про вчинення злочину за ознаками ч.3 ст.369 КК України, як результат, стало підставою для отримання дозволу на проведення НСРД не у спосіб, визначеному КПК Укураїни , оскільки дозвіл на проведення таких негласних дій надається лише під час розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів.

В Протоколі аудіо-, відео контролю особи від 04.01.2018р., складеного за результатами здійснення аудіо-, відео контролю особи ОСОБА_1 , графа « До протоколу результатів проведення НСРД в порядку ст.260 КПК України долучено носії : інв. №№ __» в цій частині не заповнена. Тому суд позбавлений можливості встановити, які саме носії долучені та ідентифікувати первинний носій інформації , дані про який відсутні, в протоколі не зазначено технічні характеристики засобу , з якого перенесено аудіо- та відео запис розмов, які фіксувались в ході проведення НСРД.

У судовому засіданні сторона захисту стверджує, що під час виконання вимог ст.290 КПК України обвинуваченому та його захиснику не було надано для перегляду аудіо-, відео запис з причин відсутності у слідчого технічної можливості.

Зважаю на вище зазначені факти та час, протягом якого стороні захисту була дана можливість знайомитись з матеріалами досудового розслідування ( з 10:00 год. до 11:30 год. 08.02.2018р.), та час, зафіксований на 3-х носіях інформації, досліджених в судовому засіданні ( який в сукупності складає понад 3 години), суд приходить до висновку, що твердження сторони захисту про те, що їй не були відкриті аудіо -, відео записи за результатами проведених НСРД відносно ОСОБА_1 , є підставними.

Згідно з ч. 12 ст. 290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Як слідує з висновків , сформульованих у п. 13 постанови Верховного Суду України від 16.03. 2017 року ( провадженні № 5-364кс16) «не відкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку статті 290 КПК після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як докази».

Враховуючи викладені норми та беручи до уваги встановлення судом провокації відносно ОСОБА_1 а також те, що зібрані докази отримані не в порядку, передбаченому КПК України та з істотним порушенням прав людини, суд визнає недопустимими усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, для прийняття відповідного процесуального рішення, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 129 п. 4 Конституції України однією із засад судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності конкретизовано в ст. 22 КПК України, де зазначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійно обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності з вказаними нормами, сторони кримінального провадження мали всі умови для реалізації їх процесуальних прав, в тому числі й щодо обсягу доказів на обґрунтування своїх позицій.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому, у справах щодо провокації стандарт доказування збільшується .

До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача, про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім тих, що заявлялися, не надійшло.

Суд обмежений у праві збору доказів вини обвинуваченого за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ст. 92 КПК України, покладається на сторону обвинувачення, належності та допустимості доказів - на сторону що їх подає.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Саундерс проти Сполученого Королівства» 29 листопада 1996 року вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.

Наведений аналіз наданих для дослідження суду в процесі судового розгляду доказів і їх оцінка судом на належність, допустимість, достовірність, і як наслідок можливість їх використання у кримінальному провадженні дозволяють суду зробити висновки про те, що в даному кримінальному провадженні за обвинуваченням, висунутим ОСОБА_1 за ч.3 ст.369 КК України, стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 369 КК України

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який також знайшов свій вияв і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні від 21.07.2011 року у справі «Коробов проти України», в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.

Тягар доведення факту вчинення обвинуваченими злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Суду «Капо проти Бельгії» № 4291/98 від 13 січня 2005 року.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

В рішенні від 21.04.2011 року по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський Суд з прав людини визначив, що докази отриманні в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

При вирішенні справи по суті суд враховує вищевказані положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, та оцінивши в сукупності надані стороною обвинувачення докази, приходить до висновку, щодо їх недостатності на підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України та вважає, що обвинуваченого необхідно виправдати із-за недоведеності вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

При досліджені матеріали, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що такий має вищу освіту, має постійне місце проживання, перебуває у шлюбі та утримує двох неповнолітніх дітей, з 2015 року по даний час працює на виборній посаді голови Старосамбірської міської ради, не знаходиться на обліку у лікарів нарколога та психіатра, раніше не притягався до кримінальної відповідальності (т.1 а.с.96-99).

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 14.12.2017р. до підозрюваного ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з внесенням застави в сумі 64 тис. грн., та 15.12.2017р. було внесено 64 000,00 грн. застави (т.1 а.с.100-102).

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 14.12.2017р. накладено арешт на : паперовий конверт зеленого кольору , в якому знаходиться 2000 дол.США, купюрами номіналом по 100 доларів США; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J1 (2016)» із сім-картками мобільного оператора «Київстар» із номерами: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 53,6 грн., 8 польських злотих 35 гроши; посвідчення міського голови, видане 17.11.2015р. (т.1 а.с.103-105).

Постановами слідчого від 12 та 13 грудня 2017р. у даному кримінальному провадженні було визнаноречовими доказами: а) паперовий конверт та 20 купюр номіналом по 100 дол.США кожна; доручення в порядку ст.40 КПК України №698/56/16-2017 від 20.11.2017; мобільний телефон «Samsung Galaxy J1 (2016)» із сім-картками мобільного оператора «Київстар» із номерами: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , 53,6 грн.,

8 польських злотих 35 гроши; посвідчення міського голови, які долучені до матеріалів кримінального провадження; б) мобільний телефон марки «iPhone 7» , банківські та інші розрахункові картки, посвідчення водія, які передані на відповідальне зберігання власникам.

В даному кримінальному провадження судових витрат не має, цивільний позов не заявлявся, долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.94,100,270-273,290, 349,368-374,392-395,532 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати невинуватим у висунутому йому обвинуваченні за ч. 3 ст. 369 КК України та виправдати за недоведеності вчинення ним даного кримінального правопорушення..

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 14.12.2017р.

Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, а саме:

а)паперовий конверт та 20 купюр номіналом по 100 дол.США кожна; мобільний телефон «Samsung Galaxy J1 (2016)» із сім-картками мобільного оператора «Київстар» із номерами: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , 53,6 грн.,8 польських злотих 35 гроши, повернути власнику;

б) доручення в порядку ст.40 КПК України №698/56/16-2017 від 20.11.2017, залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляції вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники кримінального провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя М.О. Кіпчарський