Рішення № 102878305, 01.02.2022, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/37/21

Провадження № 2/324/40/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кацаренко І.О.,

за участю секретаря судового засідання Божко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Пологи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшла вищезазначена позовна заява.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом - Банк; АТ КБ «ПриватБанк») з метою отримання банківських послуг та підписала заяву б/н від 25 вересня 2012 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 20000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Позивач зазначив у позові, що свої зобов`язання перед ОСОБА_1 банк виконав, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, але у процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 02 листопада 2020 року має заборгованість перед позивачем у розмірі 37050,35 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 31524,12 грн.; заборгованості за простроченими відсотками у сумі 5526,23 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача на користь Банку, а також просить стягнути 2102,00 грн. судового збору.

Відповідач ОСОБА_1 надала до суду відзив на позовну заяву, в якому частково визнала позовні вимоги, а саме: визнала заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 31524,12 грн., а у задоволенні іншої частини позовних вимог банку просила відмовити.

На обґрунтування своєї позиції вона посилалася на те, що у підписаній нею заяві від 25 вересня 2012 року процентна ставка не зазначена, а роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем.

Крім того, відповідачка зазначає, що надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана мною і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Також договір не містить умов, які б дозволяли точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору.

Крім того, згідно вимог закону саме на кредитодавця покладається обов`язок письмово повідомляти позичальника та інших зобов`язаних осіб про зміну процентної ставки не пізніш, як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Так, згідно наданих позивачем копій прослідковується, що SMS-повідомлення були надіслані за 15 днів до дати підвищення процентної ставки, але доказів того, що відповідач отримала ці повідомлення, позивачем не надано та не доведено вказаний факт.

Таким чином, зазначає відповідач, вона не була ознайомлена зі зміною умов договору та була позбавлена можливості його розірвати. А отже, вона не знала та не могла знати про те, що змінювалася процентна ставка, а позивач, у свою чергу, не мав права підвищувати в односторонньому порядку процентну ставку за кредитним договором.

Крім того, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного 25 вересня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тому відповідач просить суд відмовити банку у стягненні з неї на його користь 5526,23 грн. процентів за користування кредитом.

Також відповідач просить суд застосувати при вирішенні справи положення чинного законодавства щодо строків позовної давності, оскільки, за її твердженням, з 23 вересня 2014 року розпочався перебіг визначеного законодавством трирічного строку позовної давності, який, відповідно, закінчився 23 вересня 2017 року. У вказаний період відповідач жодних дій, які б свідчили про визнання нею своїх зобов`язань, не вчиняла, позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором позивачем не пред`являвся, а автоматичне погашення заборгованості з картки та списання процентів за кредитом не може вважатися визнанням боргу відповідачем, що перериває перебіг позовної давності.

Крім того, відповідач просить врахувати її матеріальний стан, а саме: з 09 жовтня 2017 року по теперішній час вона є особою з інвалідністю 3 групи загального захворювання та отримує пенсію в розмірі 2200,00 грн.; з 07 жовтня 2013 року по 09 жовтня 2017 року вона була особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання; щороку вона проходить лікування в стаціонарному хірургічному відділенні Запорізької обласної клінічної лікарні, також їй необхідне хірургічне втручання.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» Меркулова В.В., у свою чергу, надіслала до суду відповідь на відзив, в якій просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі і з приводу позиції відповідача пояснила наступне.

У даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, в Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч.1 ст.202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими позичальник ознайомлена, про що свідчить підпис у Заяві. При цьому, у Витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», копія якого долучена до позовної заяви, відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,7% (32,4% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»).

Виписка з банківського рахунку та розрахунок заборгованості, які, на переконання представника позивача, є належними та допустимими доказами по справі, містять інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції).

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Тому, оскільки банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, то між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, отже, є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача.

Крім того, за твердженням представника позивача, Закон України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки цей Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме: споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. У даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, тому відповідач неправомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон.

Також представник позивача звертає увагу на те, що при розгляді судової справи №342/180/17, на яку посилається відповідач, Верховним Судом звернуто увагу на відсутність доказів тотожності наданих банком разом із позовною заявою Умов та Правил надання банківських послуг із тими, що були чинними у момент підписання заяви позичальника. У даному ж випадку позивачем надано до суду такі докази, як і надано докази на підтвердження активного використання відповідачем кредитного рахунку, у тому числі 11 березня 2019 року, 22 січня 2019 року, а також поповнення кредитного рахунку готівкою через термінал самообслуговування 29 лютого 2020 року.

Стосовно строку дії договору та кредитної картки, а також строків позовної давності представник позивача зазначає, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загальноприйнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж, визначений чітко в грошових одиницях - ануітет, тощо. Але по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. При цьому, дія договору пролонгується кожні 12 місяців, картковий рахунок діє до повного виконання умов договору, а строк дії картки зазначено на самій картці.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицьовій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк дії перевипущеної картки відповідача у даному випадку - до останнього дня листопада 2021 року, про що вказано у довідці про видачу кредитних карт.

Відповідачем були вчинені дії, що свідчать про визнання нею свого боргу перед банком. Так, згідно виписки з рахунку клієнт неодноразово здійснювала погашення заборгованості, останнє з яких було внесено 16 вересня 2020 року.

Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 25 грудня 2020 року, тобто до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.

Крім того, представник позивача звертає увагу, що банком не заявлено вимог про стягнення неустойки, а тому заперечення відповідача з цього приводу не повинні прийматися судом до уваги.

Також згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що вона знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування, також не має прийматись судом до уваги.

Оскільки на даний час відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, представник позивача просить позов задовольнити.

Представники позивача Дашко В.М. та Нечет О.О. у дане судове засідання не з`явилися. При цьому разом із позовною заявою Дашко В.М. направив до суду клопотання, в якому не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги Банку підтримав у повному обсязі, а Нечет О.О. надав заяву аналогічного змісту до канцелярії суду 28 січня 2022 року.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 у судове засідання у черговий раз не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується довідкою про доставку SMS-повістки та розпискою про отримання судової повістки відповідно. У той же час, ОСОБА_1 у черговий раз подала до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з поганим станом здоров`я, у задоволенні якої судом було відмовлено ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання 28 січня 2022 року, а її представник ОСОБА_4 взагалі не повідомила суд про причини неявки і не подала до суду жодних заяв чи клопотань.

У зв`язку з зазначеним, враховуючи той факт, що відповідач неодноразово подавала до суду клопотання про відкладення розгляду справи без надання жодних доказів на підтвердження поважності причин неявки у судові засідання, а її представник у більшості випадків взагалі не повідомляла суд про причини своєї неявки, суд вважає таку їх поведінку зловживанням процесуальними правами, спрямованим на безпідставне затягування розгляду справи, і тому розглядає справу за відсутності відповідача та її представника за наявними у справі доказами.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, заперечення проти задоволення позову відповідача, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ст.ст.12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що 25 вересня 2012 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача АТ КБ «ПриватБанк» та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідач ОСОБА_1 засвідчила підписом свою згоду на те, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.

До вказаної анкети-заяви банк додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку - ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, які відповідачем не підписані.

Згідно довідки, наданої позивачем, за кредитним договором б/н ОСОБА_1 отримала п`ять кредитних карток, які відкриті 25 вересня 2012 року № НОМЕР_1 строком дії до 06/16, 28 серпня 2014 року № НОМЕР_2 строком дії до 06/16, 28 серпня 2014 року № НОМЕР_3 строком дії до 06/16, 23 вересня 2014 року № НОМЕР_4 строком дії до 06/18, 21 червня 2018 року № 5168742212068948 строком дії до 11/21.

З наведеного вбачається, що станом на дату подання позову до суду строк дії картки ОСОБА_1 не закінчився, у зв`язку з чим позов банку є таким, що поданий з дотриманням строку позовної давності, визначеної ст.257 ЦК України, що виключає можливість застосування до даного спору вимог ч.4 ст.267 ЦК України стосовно наслідків пропуску строку позовної давності, як на тому наполягає відповідач.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18) та постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).

Судом також встановлено, що згідно з наданим банком розрахунком у відповідача ОСОБА_1 станом на 02 листопада 2020 року утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 37050,35 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у сумі 31524,12 грн.; заборгованості за простроченими відсотками у сумі 5526,23 грн.

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 25 вересня 2012 року процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, у тому числі, крім заборгованості за кредитом, стягнути прострочені відсотки за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку - ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірі і порядку нарахування.

Крім того, роздрукована інформація з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила кредитування.

У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг у ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку - ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст.625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив.

Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідачем у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення, кредитних коштів.

Таким чином, враховуючи часткове визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає, що в даній справі є наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості за кредитом в розмірі 31524,12 грн., а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №14-131цс19 від 03 липня 2019 року, де зазначено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Усі інші доводи сторін не спростовують наведених вище висновків суду, а тому до уваги судом не беруться.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Стосовно заявленого позивачем клопотання про огляд веб-сайту АТ КБ «ПриватБанк» за посиланням «https://privatbank.ua/terms «Архів договорів», більше, сторінка №8, повний текст за посиланням «Повний договір (актуальний на 01 вересня 2012 року)», розділ 2.1 знаходиться на сторінках 32-48 повного договору», суд приймає до уваги вищенаведене, а також те, що наявність Умов та правил надання банківських послуг на веб-сайті позивача не є спірною та відповідачем не заперечується.

Разом з тим, наявність Умов та правил надання банківських послуг на веб-сайті позивача у поточний час, зокрема, архівних версій договору за наведеною позивачем редакцією, не є доказом обізнаності відповідача про зміст цих умов на час підписання анкети-заяви б/н від 25 вересня 2012 року, отже, огляд веб-сайту АТ КБ «ПриватБанк» судом в порядку ч.7 ст.85 ЦПК України не може призвести до встановлення обставин (фактів), якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та які мають значення для вирішення справи, у розумінні ст.ст.76, 81 ЦПК України, тому в задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити за безпідставністю.

Крім того, в силу вимог ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1788,48 грн. (розрахунок: судовий збір, сплачений банком за подачу позову до суду 2102,00 грн. множимо на суму задоволених позовних вимог банку 31524,12 грн. і ділимо на суму заявлених позовних вимог банком 37050,35 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 3, 16, 207, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.11, 12, 13, 81, 128 ч.11, 133, 141, 223 ч.4, 247 ч.2, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника позивача акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Дашка В.М. про огляд веб-сайту.

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яке знаходиться за адресою: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, на р/р № НОМЕР_6 , заборгованість за кредитним договором без номеру від 25 вересня 2012 року, яка утворилася станом на 02 листопада 2020 року, в сумі 31524 (тридцять одна тисяча п`ятсот двадцять чотири) гривні 12 копійок та 1788 (одну тисячу сімсот вісімдесят вісім) гривень 48 копійок судового збору, а всього стягнути 33312 (тридцять три тисячі триста дванадцять) гривень 60 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 01 лютого 2022 року.

Суддя: Кацаренко І. О.