Рішення № 102877619, 01.02.2022, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

01.02.2022 227/5195/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Левченка А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Черкасової О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Обельчака М.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ

У грудні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що з 26.01.2021 року перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі. 19.11.2021 року був звільнений з посади прохідника підземного 5 розряду з повним робочим днем в шахті на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, однак у день звільнення остаточного розрахунку, проведено не було. 22.11.2021 року при зверненні до відповідача із заявою про надання довідки про заборгованість із заробітої плати позивачем було отримано відповідну довідку з якої вбачається, що станом на 22 листопада 2021 року заборгованість становить 74993,96 грн. Станом на 16.12.2021 року заборгованість була погашена, однак середній заробіток за час затримки розрахунку сплачено не було. Виходячи з розрахунку 1631,33 грн (середньоденна заробітна плата ) х 75 (кількість днів з дня звільнення) просить стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 40783,25 грн.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 грудня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

13.01.2022 року судом було отримано відзив на позовну заяву з якого вбачається, що відповідно до платіжного доручення № 9061 від 16.12.2021 року та реєстру на зарахування сум до Ф.ДОУ АТ «Ощадбанк» 000000/000000 за листопад 2021 року заборгованість невиплачених грошових коштів при звільненні позивача було погашено 16.12.2021 року. Зазначає, що державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток» за весь 2021 рік не отримувало дотацій від держави, відповідач виконав розрахунок з позивачем у міру своїх можливостей, та не мав наміру затримувати його у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, так як кошти відповідача для розрахунку з робітниками залежать від вчасного розрахунку контрагентів. На підприємстві працює велика кількість працівників, що без фінансової підтримки держави є тяжкою задачею, тому просить суд встановити виважений розмір компенсації, оскільки від рішення суду залежить фінансове навантаження підприємства, а відтак і своєчасна оплата праці. Також, відповідач наводить приблизну формулу майнових втрат позивача у зв`язку з невчасною виплатою коштів при звільненні відповідно до якої приблизний розмір втрат позивача становить 1527,82 грн. З урахуванням позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) просить зменшити суму стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просив зменшити суму стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, мотивуючи свою позицію тими ж самими обставинами, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що у період з 26.01.2021 року по 19.11.2021 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 виданої на ім`я позивача.

На підставі долученого до матеріалів справи витягу з наказу № 207 від 19.11.2021 року, ОСОБА_1 , прохідника підземного 5 розряду у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваної роботи внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи звільнено з 19.11.2021 року на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, про що у трудовій книжці зроблено відповідний запис, з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку згідно ст.44 КЗпП України, виплатою одноразової допомоги у розмірі двох середніх заробітних плат, згілно п.12.15 Галузевої угоди.

Згідно довідки Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» № 2146 від 22.11.2021 року станом на дату звернення сума розрахунку при звільненні становить 74993,96 грн.

Як зазначає відповідач та не спростовано позивачем 16.12.2021 року заборгованість невиплачених грошових коштів при звільненні позивача було погашено у повному обсязі. Також, до матеріалів справи долучено копії платіжного доручення № 9061 від 16.12.2021 року та реєстру на зарахування сум до Ф.ДОУ АТ «Ощадбанк» 000000/000000 за листопад 2021 року на суму 41246,68 грн.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.ст. 21, 22 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідач обов`язок провести з позивачем розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать при звільненні у строки, зазначені в статті ст.116 КЗпП України не виконав (заборгованість було сплачено 16.12.2021 року), а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Позивач просить стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 40783,25 грн з розрахунку 1631,33 грн (середньоденна заробітна плата) х 75 (кількість днів з дня звільнення).

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» № 2323 від 23.12.2021 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 1631,33 грн.

Згідно додатку до листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік», з урахуванням розрахункового періоду, кількість робочих днів у листопаді 2021 року становить - 7; у грудні 2021 - року 12, разом 19 днів.

Беручи до уваги вищевикладене, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, становить 1631,33 грн (середньоденна заробітна плата) х 19 (кількість робочих днів) = 30995,27 грн.

Разом з тим, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Виходячи з цих принципів, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати:

розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.

З огляду на те, що відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, має компенсаційний характер, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також, враховуючи розмір простроченої заборгованості, період затримки її виплати, вважає за можливе зменшити розмір відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за несвоєчасне проведення з ним остаточного розрахунку до 25000,00 грн, що на думку суду сприятиме досягненню справедливого балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 556,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 89, 141, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства « Добропіллявугілля-видобуток» (юридична адреса: 85001, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, 2, ЄДРПОУ 43895975) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 25000,00 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок), з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства « Добропіллявугілля-видобуток» (юридична адреса: 85001, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, 2, ЄДРПОУ 43895975) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 556,60 грн (п`ятсот п`ятдесят шість гривень 60 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- відповідач Державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток», юридична адреса: 85001, Донецька область, м. Добропілля, пр. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 43895975.

Повне рішення складено 01.02.2022 року.

Суддя А.М. Левченко

27.01.2022