Рішення № 102877266, 11.01.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2022 р. справа № 300/2744/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В.

при секретарі Подольській Т.М.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Челій-Пушкар О.І.,

представника відповідачів - керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Хими Р.Р., Івано-Франківської обласної прокуратури: Гоголя В.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Івано-Франківської обласної прокуратури, керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Хими Романа Романовича про визнання протиправним та скасування рішення від 16.03.2021 №2, наказу від 13.05.2021 № 471к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Івано-Франківської обласної прокуратури, керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Хими Романа Романовича (надалі - відповідачі) про визнання протиправним та скасування рішення від 16.03.2021 №2, наказу від 13.05.2021 № 471к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №2 від 16.03.2021 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою», наказом керівника Івано-Франківської обласної прокуратури № 471к від 13.05.2021 року, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області та органів прокуратури, у відповідності до пункту 9 частини 1 статті 51 ЗУ "Про прокуратуру". Позивач вважає, вказане рішення Кадрової комісії №16 та наказ керівника Івано-Франківської обласної прокуратури упередженими, безпідставними, такими, що не відповідають дійсності та не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки неналежний розгляд його заяви про причини неявки на тестування з проханням про перенесення дати складання іспиту та позбавлення його права на участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення комісії прямо суперечать установленому Генеральним прокурором Порядку №221. Окрім того, позивач вказав на порушення допущенні державою Україна на етапі організації процесу оцінювання працівників прокуратури, а також на не відповідність зазначеної процедури вимогам Закону України «Про освіту», що, на думку позивача, вказує на не легітимність наслідків такого оцінювання. Також зазначив про те, що його звільнення з органів прокуратури відбулось з підстав передбачених пункту 9 частини 1 статті 51 ЗУ "Про прокуратуру", що не відповідає змісту вказаної норми та порушує принцип правової визначеності. З урахуванням викладеного, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 16.03.2021 року №2 "Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою";

- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Івано-Франківської прокуратури від 13.05.2021 року № 471к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 ЗУ "Про прокуратуру" з 14.05.2021 року;

- поновити позивача на посаді, рівнозначній посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області, або на іншій посаді в Івано-Франківській обласній прокуратурі;

- стягнути з Івано-Франківської обласної прокуратури середній заробіток на користь ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 14.05.2021 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі4 допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов`язкових платежів, починаючи з 14.05.2021 року, у межах суми стягнення за один місяць.

По справі здійснювався наступний ряд процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (т.1, а.с.98-99).

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с. 103-104).

13.10.2021 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду (т.1, а.с.248-249).

При цьому, суд вказує на те, що головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 09.08.2021 року по 08.10.2021 року перебував у відпустці, у зв`язку з чим, строк розгляду справи продовжено.

Івано-Франківська обласна прокуратура скористалася правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.07.2021 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що позивач в порушення пункту 11 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 03.10.2019 року №221, на відповідний етап оцінювання 26.02.2021 року не з`явився, а заяву про погіршення стану здоров`я подав тільки 10.03.2021 року, тобто через 12 днів після завершення етапу тестування, що свідчить про правомірність рішення Шістнадцятої кадрової комісії № 2 від 16.03.2021 року. При цьому можливість незастосування керівником обласної прокуратури звільнення до прокурора на підставі вказаного рішення комісії Законом не передбачено. Вказав на те, що законодавством, що визначає процедуру проходження атестації прокурорів, поставлено усіх у рівні умови. Ураховуючи викладене, поновлення позивача, який неуспішно пройшов атестацію, на відповідній посаді в органах прокуратури всупереч конституційному принципу рівності громадян, надасть йому привілеї перед прокурорами, які успішно пройшли атестацію, що буде порушенням основних приписів Конституції України.

Офіс Генерального прокурора України скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.07.2021 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що 26.02.2021 року позивач на складання іспиту не з`явився. Цей факт зафіксовано у протоколі засідання Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 26.02.2021 року №16 та додатку 4 до цього протоколу. Факт відсутності позивача на іспиті також відображено у відомості про результати тестування на знання та вміння у застосування закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, яку підписано головою та секретарем кадрової комісії. Відповідно, неявка для складання іспиту та неповідомлення кадрової комісії у встановленому порядку та строки про причини неявки, є безумовною підставою згідно з пунктами 13, 17 розділу ІІ Закону №113-IX, пунктом 11 розділу І, пунктом 1 розділу ІІ Порядку №221 для прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. В подальшому, на засіданні Комісії від 16.03.2021 року (протокол №19) підтверджено факт неявки ОСОБА_1 та розглянуто його заяву від 10.03.2021 року щодо перенесення дати складання іспиту у зв`язку з хворобою. Водночас, пояснив, що при розгляді заяви ОСОБА_1 комісія зазначила про те, що дана заява подана з порушенням термінів, передбачених пунктом 11 розділу І Порядку №221, у зв`язку з чим вона не підлягала до задоволення, оскільки у Комісії у даному випадку наявними були повноваження виключно щодо прийняття рішення про неуспішне проходження атестації. Щодо умотивованості та обґрунтованості рішення Комісії зазначено, що приймаючи рішення кадрова комісія не зобов`язана нормами закону юридично довести чи встановити у деталях певні обставини, а уповноважена вказати на перелік таких обставин, які стали підставою для прийняття кадровою комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії переконливих обґрунтувань для прийняття відповідного рішення. Також, представник відповідача вказав на те, що порядок та умови атестації прокурорів регіональних прокуратур є однаковими для всіх прокурорів та ґрунтуються на вимогах Закону №113-IX, внаслідок чого, процедура атестації була проведена без будь-яких дискримінаційних ознак. Окрім того, зазначено, що захист прав позивача у спосіб в який він просить (зобов`язання перевести його на посаду) не відповідає вимогам Закону №113-IX, такі вимоги можуть бути реалізовані лише шляхом проходження ним відповідних етапів атестації. На думку представника відповідача, позовні вимоги не ґрунтуються на чинному законодавстві, не відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого, є безпідставними (т.1, а.с.126-145).

Також, 09.08.2021 року ОСОБА_1 через канцелярію суду подано відповідь на відзив (т.1, 218-229).

Відповідно, 18.08.2021 року через канцелярію суду відповідачем - Івано-Франківською обласною прокуратурою подано заперечення на відповідь позивача на відзив (т.1, а.с. 232-236).

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідачів - керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Хими Р.Р та Івано-Франківської обласної прокуратури щодо задоволення адміністративного позову заперечив з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь позивача на відзив.

Представник відповідача - Офісу Генерального прокурора в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши в судовому засіданні пояснення присутніх представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на позов та відповідь на відзив, встановив наступне.

ОСОБА_1 , починаючи з 28.10.1998 року працював в органах прокуратури Івано-Франківської області на різних посадах.

Наказом прокуратури Івано-Франківської області від 18.01.2016 року № 38к позивача призначено на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області (т.1, а.с.88).

Позивач на підставі пункту 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію (т.1, а.с.177).

Протоколом №13 засідання Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 19.02.2021 року затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, зокрема, групи 1, до складу якої увійшов ОСОБА_1 (т.1, а.с.178-182).

Згідно рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 2 від 16.03.2021року "Про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою", останньою, з урахуванням зафіксованого факту неявки 26.02.2021 року начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 для складання іспиту у формі анонімного тестування, та ненадходження у строк передбачений Порядком заяви про перенесення тестування від позивача, прийнято рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації (т.1, а.с.39).

Наказом керівника Івано-Франківської обласної прокуратури №471 к від 13.05.2021 року позивача звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 14 травня 2021 року, із зазначенням в якості підстави рішення Шістнадцятої кадрової комісії №2 від 16.03.3021 (т.1, а.с.38).

Не погоджуючись з рішенням кадрової комісії № 2 від 16.03.2021року та наказом № 471к від 13.05.2021 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного їх правового регулювання.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX (надалі, також Закон №113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, набрав чинності 25 вересня 2019 року.

Згідно з пунктом 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VІІ.

За приписами пункту 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

Як встановлено у пунктах 10-14 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

Предметом атестації є оцінка:

1) професійної компетентності прокурора;

2) професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів включає такі етапи:

1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;

2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.

Графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

Кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється (пункт 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ).

Пунктом 9 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.

Наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (надалі, також Порядок № 221).

Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.

Відповідно до пункту 6 розділу І вказаного Порядку, атестація включає такі етапи:

1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;

2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;

3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.

Як передбачено пунктами 7-9 розділу І Порядку №221, повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.

За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.

Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 11 розділу І Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.

У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.

Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

Водночас, за змістом адміністративного позову, позивач вказує на неврахування Шістнадцятою кадровою комісією під час винесення оскаржуваного рішення №2 від 16.03.3021 року, поважності обставин, що загалом виключали його можливість своєчасно звернутися з відповідною заявою про перенесення строків іспиту, маючи на увазі факт свого перебування на листку непрацездатності та період дії карантинних обмежень в Івано-Франківській області.

На підтвердження викладеного, позивачем надано листок непрацездатності серії АДУ № 846577, який вказує на перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» в період з 23.02.21 по 09.03.2021, а також лист ДУ «Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» від 01.12.2021 року про те, що на території Івано-Франківської області у період з 23.02.2021 року по 10.03.2021 року діяли карантинні обмеження відповідно до Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Положення вищезазначеного судом абзацу 5 пункту 11 розділу І Порядку №221 законодавцем викладено у спосіб, за яким для можливості прийняття кадровою комісією рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації прокурором, повинен обов`язково передувати хоча б один із наступних випадків:

1) заява про перенесення дати іспиту, подана до кадрової комісії з порушенням строку, що визначений абзацом 4 пункту 11 розділу І Порядку №221 (тобто, не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора);

2) заява про перенесення дати іспиту, у якій не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту.

Характер наведеної норми за змістом є імперативним та, на думку суду, не підлягає розширеному тлумаченню, оскільки передбачає виключно одну модель поведінки кадровою комісії у випадку наявності хоча б однієї із зазначених передумов, а це - прийняття рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації прокурором.

Тобто, навіть за умов, коли причини неявки прокурора на іспит і можливо взяти до уваги, визнавши їх поважними, констатувавши в такий спосіб саме той виключний випадок, що визначений абзацом 3 пункту 11 розділу І Порядку №221, проте, коли така заява подана не у строк, що визначений пунктом 11 розділу І Порядку №221, у кадрової комісії наявні передумови для прийняти рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації прокурором, в незалежності від причин.

Таким чином, склад норми Порядку №221, а саме - абзац 5 пункту 11 розділу І, на думку суду, містить певний конструктивний недолік, завдяки якому одна частина норми за умов її рівності з іншою, має домінуюче значення, що вказує на неналежну якість закону.

В даному аспекті суд зазначає, що конституційний принцип верховенства права знайшов своє закріплення та був деталізований у статтях 2, 6 та 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), які передбачають, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права; суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Варто звернути увагу, що стаття 6 КАС України, унормовуючи обов`язок суду при вирішенні справи керуватися принципом верховенства права, окремо акцентує увагу на визначенні суті цього принципу: «людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави».

Безперечно, дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами під час розгляду та вирішення справ законодавчого акта, який відповідає критерію «якості закону». Однак, у практиці трапляються непоодинокі випадки, коли закон не повною мірою відповідає таким критеріям.

Стосовно цього критерію у пунктах 11 та 75 Висновку № 11 (2008) Консультативної Ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» зазначено про те, що до числа зовнішніх показників, від яких залежить якість судового рішення, відноситься якість законів, прийнятих законодавчими органами (зокрема, досконалість написання проєктів законів або чіткість у змісті законів, а також відсутність порушень процесуальних правил).

Як зазначено у спеціальному Дослідженні Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія; Venice Commission) під назвою «Мірило правовладдя» («Rule of law checklist», розроблене і затверджене на 106-й пленарній сесії 11-12 березня 2016 року), поняття «право» (law) охоплює не лише конституції, міжнародне право, статутне право та підзаконні акти, а й також - де доречно - суддєстворене право (judge-made law), як-то норми загального права, всі з яких є зобов`язальної природи. Будь-який припис права має бути доступним і передбачуваним (рішення ЄСПЛ у справах «Achour v. France», заява № 67335/01, п. 42; «Kononov v. Latvia» [ВП], заява № 36376/04, п 185).

Крім того, Венеційська Комісія виходить з того, що перешкоди для дієвого виконання приписів актів права можуть виникати не лише внаслідок незаконної чи недбалої дії з боку органів влади, але й через те, що якість законодавства унеможливлює таке виконання. Тому, надзвичайно важливим є те, щоб ще до ухвалення приписів актів права було здійснено їх оцінювання на предмет можливості їх практичного виконання, а також щоб мала місце перевірка вже після їх ухвалення на предмет того, чи їх може бути застосовано або ж чи їх застосовано в дієвий спосіб. Це означає, що коли йдеться про правовладдя, то має здійснюватись оцінювання законодавства ex ante та ex post. Ідея правовладдя передбачає систему чітких та передбачуваних приписів права, відповідно до яких кожному належить право на ставлення до нього з боку всіх суб`єктів ухвалення рішень на основі гідності, рівності й розумності та відповідно до приписів права.

Окремо варто звернути увагу на рішення ЄСПЛ, в яких було констатовано порушення Україною положень Конвенції, у тому числі, з огляду на застосування положень закону, який не відповідає критерію «якість закону».

Так, у справі «Вєренцов проти України» (заява № 20372/11, п. 52; заявника було неправомірно покарано за організацію та проведення мирної демонстрації та, відповідно, порушено право на свободу мирних зібрань) Суд акцентував увагу на тому, що «закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія (рішення у справах Rekvenyi v. Hungary [ВП], заява № 25390/94, п. 34; Rotaru v. Romania [ВП], заява № 28341/95, п. 55; Maestri v. Italy [ВП], заява № 39748/98, п. 30).

У справі «Редакція газети «Правоє дєло» та «Штекель проти України» (заява № 33014/05, п. 51, 52; встановлено порушення статті 10 Конвенції у зв`язку із зобов`язанням, покладеним національними судами щодо опублікування офіційного вибачення та покаранням заявників за оскаржувану публікацію) Суд наголосив на тому, що саме законодавство повинно відповідати певним умовам «якості», зокрема, норма не може вважатися законом доти, допоки її не буде сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати громадянинові можливість регулювати свою поведінку: він повинен бути здатен - за потреби й за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за певних обставин, наслідки, які може потягнути його дія.

З урахуванням викладеного, суд із впевненістю може констатувати факт порушення позивачем строку, що визначений абзацом 4 пункту 11 розділу І Порядку №221, щодо подання заяви про перенесення дати іспиту, який повинен був відбутися 26.02.2021 року (таким чином, крайнім строком подання такої заяви слід вважати 01.03.2021 року, а така була подана 10.03.2021 року).

Водночас, з метою усунення дискримінаційних положень абзацу 5 пункту 11 розділу І Порядку №221, слід, також надати оцінку і причинам порушення такого строку.

Такий аналіз, на переконання суду, слід проводити виключно в аспекті того, який вплив мали зазначені причини на можливість своєчасного подання заяви про перенесення дати іспиту, однак, знову ж таки, виключно в межах термінів, встановлених абзацом 4 пункту 11 розділу І Порядку №221.

Згідно з п. 14 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія.

За приписами пункту 1 розд. II Порядку після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу І цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).

Так, відповідно до рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур затверджено графік складання іспитів атестації 1 групи та днем проходження тестування ОСОБА_1 визначено 26.02.2021 року (т.1 а.с. 182).

Таким чином, аналізуючи причини, що мали негативний вплив на можливість чи виключали подання позивачем заяви про перенесення дати іспиту у строк визначений абзацом 4 пункту 11 розділу І Порядку №221, слід провести таке дослідження в межах з 26.03.2021 року по 01.03.2021 (не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит).

При цьому суд звертає увагу на те, що у відповідності до абзацу 4 пункту 11 розділу І Порядку №221, спосіб подання заяви про перенесення дати іспиту, поряд із поданням її прокурором не виключає її подання належним чином уповноваженою ним особою, якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії.

Як встановлено в ході розгляду справи та вже зазначалося судом вище, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» в період з 23.02.21 по 09.03.2021, що в сукупності із запровадженням карантинних обмежень в Івано-Франківській області відповідно до Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року в період з 23.02.2021 року по 10.03.2021 року, на думку позивача, не дозволили останньому своєчасно звернутися із відповідною заявою про перенесення дати оцінювання.

Зазначені обставини з позиції позивача і стали тією поважною причиною, внаслідок чого, і підлягають дослідженню судом, оскільки охоплюють собою період з 26.03.2021 року по 01.03.2021 - часу подання заяви про перенесення іспиту.

В ході розгляду справи, представником відповідачів - Івано-Франківської обласної прокуратури та керівника Івано-Франківської обласної прокуратури повідомлено суд про те, що 23.02.2021 року ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомив кадрову службу Івано-Франківської обласної прокуратури про своє перебування на листку непрацездатності, що, на думку представника, вказує на обізнаність позивача щодо свого становища та його фізичну можливість у відповідний спосіб, в тому числі, і у спосіб надіслання листа на електронну адресу кадрової комісії повідомити про необхідність перенесення дати проведення іспиту.

Зазначене, позивачем та його представником не спростовано.

Водночас, з метою встановлення обставин перебування позивача на стаціонарному лікуванні в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» в період з 23.02.21 по 09.03.2021, ним заявлено клопотання про допит в судовому засіданні в якості свідка свого лікуючого лікаря ОСОБА_2 , яке судом було задоволено.

ОСОБА_2 , будучи допитаним як свідок, в судовому засіданні пояснив, що 23.02.2021 року на приймальному покої КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» проводив огляд ОСОБА_1 . За наслідками огляду, у зв`язку з відповідними медичними показаннями, того ж дня, вирішено прооперувати ОСОБА_1 . За наслідками операції, пацієнт вже невдовзі міг спілкуватися, однак весь перший тиждень перебував на знеболюючих. У зв`зку з дією карантинних обмежень відвідування хворих у лікарні було заборонено. Водночас, перебуваючим на лікуванні пацієнтам не заборонено користуватися засобами мобільного зв`язку, який у ОСОБА_1 був наявним. Внаслідок успішно проведеної операції, вже на наступний день, його пацієнт ОСОБА_1 фізично міг вільно пересуватися по лікувальному закладу та користувався мобільним телефоном. Особисто його щодо написання заяви до Генеральної прокуратури України не просив та нічого не говорив на цю тему.

Заслухавши вищевказаного свідка, а також пояснення представника відповідачів, дослідивши відповідні докази, що обґрунтовують наведені обставини, суд, виходячи із власного переконання, не вважає, що передумови щодо написання ОСОБА_1 заяви особисто або через представника склалися вже настільки критично, що у повній мірі позбавили його такої можливості. Безумовно, ці фактори негативно вливали на можливість такої реалізації, однак не виключали її. Адже позивач, зі слів свого лікуючого лікаря, вже починаючи з 24.02.2021 року та будучи при свідомості міг користуватися засобом мобільного зв`язку, спілкуватися з іншими пацієнтами у яких такі пристрої були чи зрештою із своїм лікуючим лікарем. Зазначені обставини могли сприяти можливості написання відповідної заяви. Водночас, позивач розуміючи необхідність інформування Івано-Франківської обласної прокуратури про свою непрацездатність, на думку суду, умисно зігнорував можливість інформування Офісу Генерального прокурора в особі кадрової комісії, що свідчить про свідоме невиконання ним вимог абзацу 4 пункту 11 розділу І Порядку №221 в період з 26.02.21 по 01.03.2021 року.

Вказане, на думку суду, свідчить про відсутність передумов для визнання підстав неподання позивачем заяви про перенесення дати іспиту у період з 26.02.21 по 01.03.2021 року поважними.

З урахуванням зазначених вимог Порядку № 221, як зазначалося вище, Комісією у протоколі від 26.02.2021 № 16 (додаток 4 до протоколу) зафіксовано факт неявки позивача на іспит та неповідомлення про причин неявки.

В подальшому, на засіданні Комісії від 16.03.2021 (протокол № 19) підтверджено факт неявки ОСОБА_1 та розглянуто його заяву від 10.03.2021 щодо перенесення дати складання іспиту у зв`язку з хворобою.

При розгляді заяви комісія відзначила, що заява подана з порушенням термінів, передбачених пунктом 11 розділу І Порядку № 221, у зв`язку з чим вона не підлягає задоволенню.

На думку суду, з урахуванням викладеного вище, у кадрової комісії у даному випадку були наявними повноваження щодо прийняття рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.

Зі змісту пункту 3 частини другої статті 2 КАС України вбачається, що під обґрунтованістю розуміється врахування суб`єктом владних повноважень усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Інших загальних вимог чи критеріїв для визначення рішення суб`єкта владних повноважень обґрунтованим законодавчими актами не визначено.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 233 рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття. Це єдина вимога до обґрунтованості рішень кадрових комісій про неуспішне проходження прокурорами атестації.

Саме до повноважень кадрових комісій належить обговорення та оцінка обставин проходження прокурором атестації і прийняття відповідного рішення, що в свою чергу є дискреційними повноваженнями кадрових комісій.

Верховним Судом у справі № 826/26007/15 викладено правовий висновок, у якому вказується, що повноваження комісій щодо прийняття відповідних рішень у межах компетенції є дискреційними, що у свою чергу, відображено у протоколах засідання Комісії.

Нормативно-правовими актами, регламентуючими процедуру атестації прокурорів, Комісія наділена повноваженнями прийняття рішень про неуспішне проходження атестації у зв`язку з неявкою прокурора на іспит та неподанням відповідної заяви з повідомленням про причини неявки у встановлені строки.

Ураховуючи викладене, рішення шістнадцятої кадрової комісії від 16.03.2021 № 2 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації прийнято а підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Підпунктом 2 пункту19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

Зазначені норми Закону, на думку суду, є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер у встановленому порядку не визнані неконституційними, а отже, підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.

Відповідно до вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, наказом керівника Івано-Франківської обласної прокуратури від 13.05.2021 № 471к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Івано-Франківської області.

Таким чином, підставу звільнення в наказі сформульовано у відповідності вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ II.

Не погоджується суд із твердженням позивача про незаконність його звільнення у зв`язку з відсутністю ліквідації, реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів.

Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації.

На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюються, якщо інше не встановлено законом (стаття 82 ЦК України).

Згідно з частиною З статті 81 ЦК України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Органи прокуратури відносяться до юридичних осіб публічного права.

Виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури (пункт 14 частини 1 статті 92 Конституції України).

Статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ звільнення прокурорів за пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19 розділу II Закону № 113-ІХ. При цьому, такої умови як прийняття Генеральним прокурором рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури вказаним пунктом не передбачено.

Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.

Крім того, скорочення кількості прокурорів органів прокуратури передбачено статтею 14 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ. Зокрема, змінами, внесеними законодавцем, встановлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10000 осіб.

Ураховуючи викладене, оскаржуваний наказ керівника Івано-Франківської обласної прокуратури видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.

Підставу звільнення в наказі сформульовано у відповідності до пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX.

До набрання чинності Законом № 113-ІХ у частині З статті 16 Закону України «Про прокуратуру» було вказано, що повноваження прокурора на посаді «можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом».

Після набрання чинності Законом № 113-ІХ займенник «цим» було вилучено з тексту норми, чим відбулося скасування заборони на передбачення підстав та порядку звільнення прокурорів в інших законах, окрім Закону України «Про прокуратуру». Отже, порядок звільнення прокурорів, який було передбачено в пункті 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, відповідає положенням Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, чітко визначеним нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у даному випадку є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.

Відповідна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 200/13482/19-а, в п. 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог п. 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 807/211/17, під час вирішення справ щодо звільнення публічних службовців, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, а також про можливість такого застосування прямо визначено у спеціальному законі.

Таким чином, норми Закону України «Про прокуратуру» № 1697, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, зокрема з адміністративної, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що виключає твердження позивача щодо порушень вимог КЗпП України при його звільнені.

Щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що вказані позовні вимоги є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії № 2 від 16.03.2021року, наказу №471 к від 13.05.2021 року, внаслідок чого, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, з урахуванням висновків викладенних вище.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень довели правомірність своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на відмову суду у задоволенні позову, та відсутність доказів про понесення відповідачем будь-яких витрат, пов`язаних з розглядом справи, в силу вимог статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Івано-Франківської обласної прокуратури, керівника Івано-Франківської обласної прокуратури Хими Романа Романовича про визнання протиправним та скасування рішення від 16.03.2021 №2, наказу від 13.05.2021 № 471к, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідачі:

Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011);

Івано-Франківська обласна прокуратура (код ЄДРПОУ 03530483, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000);

керівник Івано-Франківської обласної прокуратури Хима Роман Романович (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 25 січня 2022 р.