Рішення № 102877225, 27.01.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2022 р. справа № 345/2616/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Івано-Франківськ) Менелюк Наталії Ярославівни про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ), 23.06.2021 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Манелюк Наталії Ярославівни (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.07.2021 у справі №345/2616/21 в задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Манелюк Наталії Ярославівни протиправними відмовлено.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 13.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнив частково, ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2021 року скасував. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Манелюк Наталії Ярославівни протиправними та скасування постанови про накладення арешту закрив.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 02.11.2021 справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Манелюк Наталії Ярославівни протиправними та скасування постанови про накладення арешту передано до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Позов ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Манелюк Наталії Ярославівни про визнання дій протиправними та скасування рішення надійшов на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 05.11.2021 року.

Ухвалою суду від 10.11.2021 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліку.

10.12.2021 позивач усунув недоліки позовної заяви.

Згідно наказу №12-ОС від 11.01.2022, відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу призначено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2022, справу призначено головуючому судді Микитюку Р.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 відкрито провадження у даній адміністративній справі згідно із встановленими особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) та призначено судовий розгляд справи на 27.01.2022 о 10:00 год.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в провадженні ДВС перебуває кілька виконавчих проваджень про стягнення з нього коштів на користь Калуської міської ради. Тому, в зв`язку з наявністю даних виконавчих листів, державний виконавець вчиняє певні дії і приймає різні рішення у відповідності до ЗУ "Про виконавче провадження", як в даному випадку вчинив, наклавши арешт на кошти боржника. Також стало йому відомо, що на підставі виконавчого листа, направленого державним виконавцем до Калуського управління Пенсійного фонду, з його пенсії утримуються кошти у розмірі 20% від суми нарахованої пенсії. Отже, пенсійні кошти, які спрямовує Управління пенсійного фонду у м. Калуш на його банківський пенсійний рахунок, є такими, що пройшли процедуру стягнення у розмірі не більше 20% і мали би бути доступними для його особистого використання. Так, він не контролював розмір поступлень коштів з Пенсійного фонду, так як він має допомогу від дітей. Однак, коли він 15.06.2021 намагався пенсійною карткою розрахуватися за комунальні платежі, оператором банку йому було відмовлено та повідомлено про наявність арешту на кошти, накладеного у відповідності до постанови державного виконавця і неможливістю здійснювати будь-які платіжні операції даною карткою. При цьому, на його адресу жодних постанов про накладення арешту на його кошти не надходило. У зв`язку з цим він не може отримувати пенсію, яка являється єдиним джерелом його існування, що призводить до того, що в нього не має можливості оплачувати комунальні платежі та взагалі існувати. Вважає, що накладення арешту на спеціальні банківські рахунки є незаконним та перевищенням повноважень державного виконавця. Зазначає, що при кожній виплаті пенсій загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадку окремо передбачених законодавством України 50% пенсійної виплати. Отже, при всіх відрахуваннях, навіть за кількома виконавчими документами за пенсіонером у всякому разі повинно бути збережено 50% пенсії. Тому, накладення арешту на рахунки боржника, які призначені для виплати пенсії, грубо порушує конституційні права громадян. Так, відомості про арешт коштів, в тому числі, і на пенсійному рахунку дізнався лише 15.06.2021, а, отже, ним не пропущено десятиденний термін для звернення до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця. На підставі викладеного, він змушений звернутись до суду із даною скаргою.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату час та місце розгляду справи. На електронну адресу суду направив заяву про перенесення розгляду справи, оскільки перебуває у хворобливому стані.

Що стосується заяви про перенесення розгляду справи то суд, у відповідності до п. 4 ч. 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України вважає дану заяву необґрунтованою, безпідставною та такою, що направлена на затягування розгляду справи та порушенням строків розгляду справ даної категорії, крім того, на підтвердження хворобливого стану не долучено жодного документу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, направила на адресу суду відзив на адміністративний позов з копією матеріалів виконавчого провадження, а також клопотання про проведення розгляду справи без її участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Згідно п. 4 ч. 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев`ятої ст.205 та частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на адміністративний позов, судом встановлено таке.

У Калуському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває зведене виконавче провадження № 61150168 з примусового виконання виконавчого листа № 345/571/20, виданого 17 вересня 2020 року Калуським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Калуської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 105 694,94 грн. та наказ Господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.2019 по справі 909/736/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Калуської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати за землю в сумі 444716,51 грн. (а.с. 29-34).

Постановою старшого державного виконавця Калуського МРВ ДВС ПЗМУ МЮ (м. Івано-Франківськ) Манелюк Н.Я. від 01 жовтня 2020 року про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, на належать боржнику ОСОБА_1 (а.с. 9-10, 35).

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 15.06.2021 ОСОБА_1 має в АТ КБ "ПриватБанк" картку (рахунок), на яку він отримує пенсійні виплати. Також на вказану картку може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с. 8).

Позивач вважає, що державним виконавцем неправомірно винесено постанову про арешт коштів боржника від 01.10.2020, а тому просить визнати дії державного виконавця при винесенні постанови про арешт коштів боржника на пенсійному рахунку за № НОМЕР_1 у ПАТ КБ "Приватбанк" протиправними, а також постанову про арешт коштів боржника від 01.10.2020 скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на картковий рахунок від Калуського управління Пенсійного фонду як пенсія ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 7 частини третьої цієї статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432.

Пунктом 8 Інструкції встановлено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Водночас, положеннями ст. 52 Закону №1404-VIII, якою врегульовано особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця, додатково передбачено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (ч. 3 ст. 52 Закону №1404-VIII).

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Також слід враховувати, що положеннями ч. 5 ст. 13 Закону №1404-VIII передбачено, що за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Суд звертає увагу, що системний аналіз вищевказаних положень дає підстави дійти висновку, що на державного виконавця покладено обов`язок під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна винести постанову про арешт майна (коштів) боржника, в тому числі грошових коштів, що містяться на банківських рахунках боржника.

При цьому, законодавчо не передбачено заборони на накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках боржника, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Разом з тим, передбачено заборону накладення арешту на кошти на рахунках платників із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Чинним законодавством не визначено вичерпного переліку таких рахунків.

Отже, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону №1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону №1404-VIII.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи законодавче встановлення строку (під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна) для винесення державним виконавцем постанови про арешт майна (коштів) боржника, суд приходить до висновку, що на виконавця покладено саме обов`язок винести таку постанову у визначені строки.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем при виконанні зведеного виконавчого провадження №61407114 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках у банківських установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Сторонами не надано доказів, які свідчать, що відповідач на час винесення постанови про накладення арешту коштів був обізнаний та отримував від позивача, банків, інших підприємств, установ чи організацій інформацію про віднесення певних рахунків боржника до рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Державний виконавець на час винесення такої постанови позбавлений можливості бути обізнаним про наявність/відсутність у боржника рахунків із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. З огляду на це, виконавець не може бути обізнаним про точні реквізити таких рахунків та, як наслідок, при накладенні арешту на кошти позбавлений можливості виокремити такі рахунки.

Аналіз наведених норм чинного законодавства у сукупності зі встановленими обставинами, дозволяє суду дійти висновку про правомірність дій державного виконавця по накладенню арешту на кошти позивача.

Крім того, суд зазначає, що законодавчо рахунки для отримання пенсії прямо не віднесено до рахунків із спеціальним режимом використання.

Однак слід враховувати, що порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначений статтями 68-70 Закону №1404-VIII. Зазначене свідчить про встановлення чинним законодавством окремого порядку здійснення відрахувань з заробітної плати та пенсії в межах виконавчого провадження шляхом надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника, а стягнення на пенсію - до відповідного Пенсійного фонду, де боржник перебуває на обліку.

З огляду на вказане, у випадку одночасного накладення арешту на кошти, які знаходяться на банківському рахунку боржника та надійшли йому в якості заробітної плати та пенсії, та надсилання постанови про звернення стягнення на заробітну плату роботодавцю боржника а на пенсію - до відповідного Пенсійного фонду, де боржник перебуває на обліку, виникає ситуація, за якої із коштів, які є заробітною платою та пенсією боржника, відбудеться відрахування певних сум у розмірі більшому, ніж передбачений максимальний розмір можливих відрахувань із заробітної плати та пенсії.

Таким чином, на суму коштів, які знаходяться на поточному рахунку боржника та є безпосередньо отриманою пенсією, не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

При цьому суд враховує, що виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Крім того, таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виплату заробітної плати та пенсії та їх розмір. Також арешт в розмірі суми виплати заробітної плати та пенсії може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з таких коштів.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову.

З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до старшого державного виконавця Калуського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Манелюк Наталії Ярославівни (код ЄДРПОУ 38472755, проспект Л. Українки, буд. 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300) про визнання дій протиправними та скасування рішення, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Микитюк Р.В.