Ухвала суду № 102876899, 21.01.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

"21" січня 2022 р. Справа № 300/7219/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б.,

за участі:

секретаря судового засідання Заречної В.К.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Федик Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за його позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови №45-ФС від 03.11.2021 про накладення штрафу у розмірі 60000 грн. за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

На адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення виконання та стягнення штрафу на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.01.2022 №68082760 та постанови №45-ФС від 03.11.2021 управління Держпраці в Івано-Франківській області, до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що старшим державним виконавцем Долинського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 11.01.2022 відкрито виконавче провадження №68082760 на підставі оскаржуваної в цій справі постанови відповідача. Відтак на думку позивача, у разі задоволення позову, доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути майно (кошти), на яке може бути звернуто стягнення. Тому, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист, поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Позивач в судовому засідання заяву про забезпечення позову підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні з приводу вирішення заяви про забезпечення позову поклалася на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення позивача, думку представника відповідача, розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши зміст позовної заяви та додані до неї матеріалами, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно із частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Таким чином, статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Отже, інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека неспіврозмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв`язку з цим виконання рішення суду. Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами.

Згідно матеріалів справи Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області 03.11.2021 прийнято спірну постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №45-ФС, якою накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 60000,00 грн. Дана постанова набрала законної сили 03.11.2021, а строк пред`явлення її до виконання до 03.02.2022.

Відповідно до пункту 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються - органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України).

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що на підставі заяви стягувача управління Держпраці в Івано-Франківській області про примусове виконання оскарженої постанови №45-ФС від 03.11.2021, відкрито виконавче провадження №68082760 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь держави штрафу в розмірі 60000 грн.

З огляду на вказані обставини, суд вважає, що примусове виконання оскаржуваної постанови про накладення штрафу може призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном.

Положеннями частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

В зв`язку із вищенаведеним, суд дійшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та може призвести до негативних фінансових наслідків для заявника у вигляді стягнення не лише суми штрафної санкції, яка є спірною, а й стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, а також у вигляді арешту його майна, розрахункових рахунків та інше. Сукупність наведених обставин вказує на існування об`єктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за оскаржуваною постановою.

За наведених обставин, подана заява про забезпечення позову, є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись статтями 150-152, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову, задовольнити.

Забезпечити позов у даній справі шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №45-ФС від 03.11.2021 до набрання законної сили судовим рішенням.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.