Рішення № 102876864, 20.01.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2022 р. справа № 300/6518/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Олійник Ярослав Михайлович , до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині вимог про визнання неправомірними дій щодо не виплати надбавки за понаднормовий стаж як особі, яка отримала ядерну шкоду здоров`ю відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду і вимог Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов`язання перерахувати пенсійне забезпечення із 29.04.2021, встановивши надбавку за 9 років понаднормового стажу від зарплати, взятої для обрахунку пенсії, відповідно до частини 2 статті 56 коментованого Закону та виплати заборгованості із врахуванням проведених виплат, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє Олійник Ярослав Михайлович (надалі по тексту також - представник позивача), звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області, орган пенсійного забезпечення, Управління) про визнання неправомірними дій щодо не виплати надбавки за понаднормовий стаж як особі, яка отримала ядерну шкоду здоров`ю відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду і вимог Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов`язання перерахувати пенсійне забезпечення із дня його призначення, встановивши надбавку за 9 років понаднормового стажу від зарплати, взятої для обрахунку пенсії, відповідно до частини 2 статті 56 коментованого Закону та виплати заборгованості із врахуванням проведених виплат.

Підставою звернення до суду є неправомірне, на думку позивача, припинення відповідачем з 10.10.2017 виплати пенсії позивача за частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії по 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, у зв`язку із введенням в дію змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", внесених Законом України №2148-VІІІ від 03.10.2017.

За наслідками не виконання позивачем вимог ухвали суду від 02.11.2021 про залишення позовної заяви без руху (а.с.15-18), ухвалою суду від 15.11.2021 повернуто адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період "із дня призначення пенсійного забезпечення" по 28.04.2021 (а.с.24-27).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в частині вимог про визнання неправомірними дій щодо не виплати надбавки за понаднормовий стаж як особі, яка отримала ядерну шкоду здоров`ю відповідно до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду і вимог Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов`язання перерахувати пенсійне забезпечення із 29.04.2021, встановивши надбавку за 9 років понаднормового стажу від зарплати, взятої для обрахунку пенсії, відповідно до частини 2 статті 56 коментованого Закону та виплати заборгованості із врахуванням проведених виплат (а.с.29-30).

Позов мотивовано тим, що відповідачем в порушення вимог частини 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі по тексту також - Закон №796-ХІІ) відмовлено в проведенні перерахунку (вірного обчислення) та виплаті призначеної пенсії із збільшенням пенсії на 1 відсоток заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний 20 років стажу, але не вище 75 відсотків заробітку. За доводами позивача, Івано-Франківський міський суд постановою від 22.05.2017 визнав неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (правонаступником якого є Управління у даній справі) щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за рахунок збільшення її розміру на 1 відсоток заробітку за кожний рік понад 20 років, та зобов`язав орган пенсійного фонду, починаючи з 07.11.2016 призначити, провести перерахунок та виплату основної пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років. За результатом апеляційного розгляду коментована постанова від 22.05.2017 набрала законної сили 04.09.2017, після чого на її виконання, відповідачем проведено відповідний перерахунок пенсії позивача. Втім, після введення в дію з 11 жовтня 2017 року змін до частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ у відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII (надалі по тексту також - Закон №2148-VIII), відповідачем знову проведено перерахунок пенсії позивача, без врахування надбавки за 9 років понаднормового стажу від зарплати. Порівнюючи положення частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі по тексту також - Закон №1058-ІV) зазначив, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищення до пенсії за понад встановлений стаж роботи, має пільговий характер власне щодо тривалості трудового стажу та величини, з якої проводиться розрахунок. Враховуючи вищевикладені обставини просив позов задовольнити.

На виконання вимог ухвали суду від 15.11.2021 відповідачем надано суду письмові пояснення від 03.12.2021 за №0900-0803-7/45619, до яких долучено відповідні докази щодо обставин справи (а.с.35-37, 38-60).

Також відповідач скористався правом на подання відзиву на позов за №0900-0803-7/45725 від 03.12.2021, який надійшов на адресу суду 09.12.2021 (а.с.62-66).

У відзиві на позов та письмових поясненнях від 03.12.2021 відповідач не погодився з доводами позивача та зазначив, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" при страховому стажі 29 років 10 місяців та заробітній платі за весь період роботи, починаючи з 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку. На виконання постанови Івано-Франківського міського суду від 22.05.2017 Управлінням здійснено перерахунок пенсії відповідно до резолютивної частини рішення, а саме: з 07.11.2016 проведено перерахунок пенсії із збільшенням її на один відсоток заробітку понад встановлений частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стаж роботи. Законом України від 03.10.2017 року №2148-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", який набрав чинності з 11.10.2017, доповнено частину 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менше як чоловіки 20 років, жінки - 15 років із збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які працювали за Списком №1 чоловіки 10 і більше, жінки - 7 років 6 місяців не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Оскільки в момент виникнення спірних правовідносин діє нова редакція частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а позивачу пенсія призначена на умовах частини 1 статті 27 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", то немає підстав для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на умовах частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

13.12.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій ОСОБА_1 зазначив про його необґрунтованість (а.с.69-72). Наголосив на тому, що пенсія позивачу за судовим рішенням перерахована саме з 07.11.2016, а тому таку обставину слід враховувати у спірних відносинах. Основний правовий зміст частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ не змінився, у зв`язку із чим підлягає до застосуванню у відношенні до ОСОБА_1 . Послався на численну практику Верховного Суду за 2018, 2019 і 2020 років за даних аналогічних спірних відносин.

Надалі, 10 і 13 січня 2021 року, Управління подало додаткові письмові пояснення, за змістом яких відповідач наполягає на тому, що пенсія позивача обчислена відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1058-ІV, а не за правилами частини 2 тієї ж статті закону. На підставі положень пункту 43 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, введених в дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, пенсія ОСОБА_1 перерахована та приведена у відповідність до положень нової редакції частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ, за змістом якої умовою для збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний рік роботи, є обставина обчислення пенсії на підставі частини 2 статті 27 Закону №1058-ІV, чого у спірному випадку у відношенні до позивача немає місце. Отже, на переконання органу пенсійного забезпечення, з жовтня 2017 року змінилося правове регулювання спірних правовідносин, у зв`язку із чим відповідач правомірно припинив виплату позивачу збільшення пенсії, передбаченої частиною 2 статті 56 Закону №796-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №2148-VIII.

ОСОБА_1 після 11.10.2017 не звертався із заявою про переведення на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону №1058-ІV (а.с.73-80).

Відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив. Враховуючи, що приписами частини 3 статті 263 КАС України сторони позбавлені права подання відповіді на відзив та заперечення, пояснення, міркування та аргументи, викладені позивачем у відповіді на відзив доводи не можуть бути предметом дослідження судом при розгляді та вирішенні даної справи.

Розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши доводи адміністративного позову та письмових пояснень, відзиву на позовну заяву, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році "2-ої категорії", що засвідчується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.10.2010 (а.с.6).

Позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС "2-ої категорії" з 01.02.2015 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, якому призначено пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку з 01.02.2015 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яку обчислено за нормами України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.38, 39, 83).

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.05.2017 у справі 344/16350/16-а визнано:

- неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за рахунок збільшення її розміру на 1 процент заробітку за кожний рік понад 20 років;

- зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську починаючи з 07.11.2016 призначити, провести перерахунок та виплату основної пенсії ОСОБА_1 , відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років (http://reestr.court.gov.ua/Review/66637656).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 у справі №344/16350/16-а, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.05.2017 у справі № 344/16350/17 без змін (https://reestr.court.gov.ua/Review/68597196).

Постанова Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.05.2017 набрала законної сили 04.09.2017.

На виконання коментованого рішення суду, відповідач провів перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 07.11.2016 по 03.09.2017 відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно розпорядження №186823 від 24.11.2017 (а.с.42).

Як пояснив відповідач у відзиві на позов, рішення суду виконане по 03.09.2017, а в лютому 2018 ОСОБА_1 виплачено доплату за період з 04.09.2017 по 10.10.2017 у сумі 241,59 гривень (а.с.65).

Позивач 30.08.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про проведення його пенсійного забезпечення до чинного законодавства і судового рішення. За змістом даної заяви позивач просив про перерахунок із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75 відсотків заробітку відповідно до вимог частини 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.9-11).

У відповідь Управління листом від 21.09.2021 за №7632-7125/П-02/8-0900/21 в проведенні такого перерахунку позивачу відмовлено та роз`яснено, що виплата пенсії проводиться за правилами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та розрахована на підставі статті 27 вказаного Закону. Відповідачем виконано судове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.05.2017 в межах покладених судом зобов`язань, а починаючи з 11.10.2017 розрахунок розміру пенсії здійснено відповідно до Закону №1058-ІV, з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 за №2148-VIII. Також зазначено, що у спірному випадку положення пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосуванню не підлягають (а.с.12).

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Із змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України слідує, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

09.07.2003 прийнято Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004.

За приписами частини 1 статті 4 Закону №1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України і, серед іншого, складається з Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно вимог статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним, до категорій, зокрема, 2-ої, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-ХІІ встановлено, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Суд звертає увагу, що коментована норма закону визначає особливе спільне врегулювання питання призначення та виплату пенсій особам, які працювали на територіях радіоактивного забруднення, серед яких, у даних спірних відносинах є ОСОБА_1 .

Згідно абзацу 2 пункту 13 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у разі якщо особа має право на отримання пенсії, зокрема, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", призначається одна пенсія за її вибором.

Отже, цією нормою особі надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-ІV або спеціальним Законом №796-XII.

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, позивачу з 01.02.2015 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із врахуванням норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо зменшення пенсійного віку для призначення пенсії, тобто із застосуванням пільг, визначених законодавством для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС "2-ої категорії" (а.с.38, 39).

Статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено водночас пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.

За змістом положення частини 2 статті 56 вказаного Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній до 11 жовтня 2017 року), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Надалі, 11 жовтня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, згідно із пунктом 3 частини 2 розділу І якого частину 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доповнено словами і цифрами: "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому, частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (частина 1 статті 28 Закону №1058-ІV).

Абзацом 2 цієї частини встановлено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV із урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Відповідно до цього, для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розрахункова величина, визначена у абзаці 2 частини першої статті 28 Закону №1058-ІV (понаднормовий страховий стаж) має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону №796-XII.

В той же час, частиною 1 статті 5 Закону №1058-IV, визначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Із урахуванням вказаного і частини 1 статті 4 Закону №1058-ІV, частини 3 статті 55 Закону №796-ХІІ, суд вважає, що положення частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не суперечить статтям 27, 28 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розрахунок (перерахунок) пенсії має здійснюватися з урахуванням пільг щодо обчислення стажу роботи, зокрема, за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 7 липня 2015 року (справа №21-727а15), від 20 вересня 2016 року (справа №21-1255а16) та Верховним Судом від 6 лютого 2018 (справа №560/675/17) і від 14 березня 2018 (справа №316/186316-а (2-а/316/133/16).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС "2-ої категорії", якому за рішенням суду призначено пенсію на підставі Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розрахунок (перерахунок) пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.

Таким чином суд приходить до висновку, що пенсія має нараховуватися та обчислюватися згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням пільг, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", при цьому, розрахунок понаднормового стажу, слід обчислювати виходячи з величини 20 років для чоловіків і за кожен рік роботи понад встановлений 20-ти річний стаж збільшувати пенсію на 1% заробітку але не вище 75% заробітку.

З урахуванням вказаного є помилковими аргументи органу пенсійного забезпечення про необхідність застосування положень абзацу 2 частини першої статті 28 Закону №1058-ІV в частині визначення права на збільшення розміру пенсії за понаднормовий страховий стаж (35 років), так як пенсія ОСОБА_1 призначена із урахуванням норм спеціального Закону №796-XII, які ті ж правовідносини врегульовано із пільговими правилами обчислення наявності страхового стажу для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (20 років).

Додатково аналізуючи питання щодо можливості застосування у досліджуваному випадку Закону №1058-ІV як нормативно-правого акту із положеннями загальної дії та окремо Закону №796-XII, що містить норми права спеціальної дії, суд виходить із таких мотивів.

За загальним правилом, норми права мають забезпечувати однозначні орієнтири правомірності поведінки як суб`єктів приватного, так і публічного права, а також не повинні суперечити одна одній та мають взаємно узгоджуватись.

При цьому, завжди існує імовірність протиріч між нормами права, що є негативним явищем. Юридичною практикою вироблено декілька підходів до розв`язання протиріччя у застосуванні конкуруючих між собою норм (норми є конкуруючими у випадку ситуації, за якої вони за своїм безпосереднім змістом регулюють одну й ті ж правовідносини).

Основним підходом до подолання таких протиріч є, в першу чергу, використання змістовного способу подолання колізій.

Змістовні колізії - це колізії, що виникають внаслідок часткового збігу обсягів регулювання правовідносин різними нормами права, обумовлені специфікою суспільних відносин та пов`язані з поділом норм права на загальні, спеціальні та виняткові.

Ця специфіка полягає у тому, що обидва юридичних склади відповідають фактичній ситуації, однак зрозуміло, що необхідно застосовувати більш спеціальний припис

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися:

- принципом «lex specialis» (латинською - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон;

- принципом «lex specialis derogat generali», суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною; загальніша норма не застосовується до тих ситуацій, в яких є ознаки, що відповідають більш спеціальній нормі.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Суд вважає, що до правовідносин у цій справі, у будь-якому випадку, підлягають застосуванню положення Закону №796-XII, який був спеціально прийнятий парламентом для врегулювання права на пільгове призначення, обчислення і виплату пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постанові від 29.01.2019 у справі №807/257/14. Крім того, про перевагу норм «lex specialis» над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії» №7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти Росії» №10519/03 тощо).

В контексті доводів відповідача про необхідність застосування з 11.10.2017 до позивача частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" разом з частиною 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", як того вимагає чинна редакція норми, суд зазначає таке.

Аналіз правової конструкції частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 03.10.2017) свідчить про те, що право на пенсію із збільшенням розміру пенсії на один відсоток за кожний рік роботи понад стаж роботи обчислений у пільговому застосуванні (20 років для чоловіків) стосуються саме "призначення пенсії", а не інших випадків.

Доповнений з 03.10.2017 зміст коментованої норми закону містить чітке умову - "у разі призначення пенсії".

Проте, як уже зазначалось судом, пенсія за віком позивачу призначена згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із врахуванням норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ще з 2015 року, тобто до 03.10.2017.

Аналізуючи зазначене вище, суд вважає, що відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення пункт 3 частини 2 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" №2148-VIII від 03.10.2017, згідно якого пункт 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доповнено словами і цифрами: "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тим самим неправомірно звузивши існуюче право позивача на соціальний захист, встановлене законом.

Водночас, в Законі України №2148-VIII від 03.10.2017 відсутні спеціальні правила застосування чи застереження, у відповідності до яких зміни, які вносяться до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", поширюються на обчислення розміру пенсії особам, яким така пенсія призначена до набрання чинності такими змінами.

Суд звертає увагу на те, що зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше після внесення цих змін.

Таким чином, посилання відповідача на зміну правового регулювання положень частини 2 статті 56 Закону №796-XII у зв`язку із змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03.10.2017 №2148-VIII, як на правомірність оспорюваних дій, суд вважає необґрунтованими, адже відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Окремо суд відзначає, що органом пенсійного забезпечення в ході розгляду справи 19.01.2022 надано письмове пояснення в частині спірного питання щодо обраного Управлінням і відповідно визначеного ним правила при обчисленні в 2015 році розміру пенсії ОСОБА_1 (а.с.82-86).

Як свідчить перший протокол про призначення пенсії позивача від 20.11.2015 за №1456 (який поданий Управлінням) загальний врахований стаж ОСОБА_1 становить 26 років 9 місяців 20 днів, в тому числі 7 років 8 місяців 15 днів - після 2004 року, 9 років 4 місяця 13 днів - з 01.07.2000, а також 15 днів, 2 роки 4 місяця 12 днів і 1 рік 11 місяців 17 днів - до 01.07.2000 (а.с.38).

Для призначення пенсії відповідачем враховано страховий стаж позивача, здобутий ним як до набрання чинності з 01.01.2004 року Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так і після вказаної події.

Так, в силу вимог частин 1 і 2 статті 27, абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону №1058-ІV розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Системний аналіз коментованих положень закону свідчить, що незалежно від того, яка частина заробітної плати/доходу (за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року чи до цієї дати) береться за основу до 01.01.2004 (у зв`язку із набранням чинності Закону №1058-IV), чи після цієї введення в дію такого нормативного-правового акту, ключовим у даному питання є саме те, за правилами якого законодавства здійснено визначення розміру пенсії особи, зокрема:

- всього розміру пенсії у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (за будь-який період заробітку і страхового стажу);

- визначення розміру пенсії у його частинах: першої до 01.01.2004 за правилами Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1994 (щодо заробітку до 01.01.2004), а другу з 01.01.2004 - у відповідності до приписів Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (щодо заробітку з 01.01.2004).

Згідно пояснень відповідача з 01.02.2015 пенсія позивача обчислена саме за правилами частини 1 статті 27 Закону №1058-ІV та її розмір склав 1 259,61 гривень. При цьому, за умови обчислення з лютого 2015 року пенсії у відповідності до приписів частини 2 статті 27 Закону №1058-ІV (так звана «двох складова формула») розмір пенсії ОСОБА_1 становив би менше значення - 949,00 гривень.

Аналогічно, з 01.03.2021 розмір пенсії позивача становить 2 045,45 гривень, обчислений з урахуванням частини 1 статті 27 Закону №1058-ІV, а в разі визначення такого розміру за «двох складовою формулою» (частина 1 статті 27 Закону №1058-ІV) такий розмір становив би 1 934,00 гривень.

Отже, очевидним є те, що розмір пенсії позивача при призначенні обчислений за нормами частини 1 статті 27 Закону №1058-ІV.

Втім, перевіряючи питання правомірності вчинення Управлінням в жовтні 2017 року дій у відношенні до позивача, внаслідок яких ОСОБА_1 позбувався права на отримання доплати у вигляді збільшення пенсії на один відсоток заробітку понад встановлений стаж (частина 2 статті 56 Закону №796-XII), здобутого на підставі рішення суду від 22.05.2017 у справі №344/16350/16-а, суд сформував наступні висновки.

Виходячи із змісту поданих 10.01.2021, 13.10.2021, 19.01.2021 відповідачем додаткових письмових пояснень від 05.01.2022 за №0900-0903-7/422, від 05.01.2022 за №0900-0903-7/422 і від 18.01.2022 за №0900-0903-7/2125 відповідно, останній вказав на підставу для перерахунку пенсії позивача з 11.10.2017 - набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, яким Прикінцеві положення Закону №1058-ІV доповнено, серед іншого, пунктом 43.

Управління наголошує на тому, що саме із вказаної дати пенсія позивача приведена у відповідність до закону.

Так, згідно пункту 43 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При цьому, відповідно до пункту 47 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (у редакції Закону №2148-VІІІ) особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до Законів України <…> «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», <…>, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 43 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Отже, за наведеними нормами передбачена можливість автоматичного переведення осіб, яким пенсія призначена, зокрема, за Законом №796-ХІІ, на пенсію на загальних умовах за Законом №1058-IV, лише у тому разі, якщо розмір пенсії, умовно розрахованої для цих осіб за Законом №1058-IV із застосуванням пункту 43 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону, виявиться більшим, ніж той, який ці особи фактично отримують за Законом №796-ХІІ.

Як слідує із змісту розпорядження №823186 від 24.11.2017, розпорядження №823186 від 12.01.2018 і письмового пояснення від 18.01.2022 за №0900-0903-7/2125 (а.с.42-44, 82-86), у зв`язку набрання з 04.09.2017 законної силу судового рішення у справі №344/16350/16-а від 22.05.2017 ОСОБА_1 перераховано пенсію із доплатою 180,90 гривень як збільшення на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, тобто 3 014,95 гривень (середньомісячний заробіток, взятий за основу розрахунку розміру пенсії за правилами частини 1 статті 27 Закону №1058-ІV) х 6% (за 6 років стажу понад стаж 20 років).

Загальний розмір пенсії визначений у вересні 2017 року (перерахований за рішенням суду) склав 1 440,51 гривень.

Проте, після проведеного перерахунку (вчиненого на виконання пункту 43 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") розмір пенсії позивача станом на 01.10.2017 склав 1 373,00 гривень, що є меншим від попередньо отримуваного позивачем розміру пенсії (за вересень 2017 року - 1 440,51 гривень).

Фактична виплати доплати за понаднормовий стажі в сумі 241,59 гривень (за період з 04.09.2017 по 10.10.2017) не може розцінюватися судом як відсутність такої доплати, в тому числі права на її отримання, станом на 11.10.2017.

Таким чином у спірному випадку, відсутнє місце збільшення розміру пенсії позивача, що виключало можливість для проведення відповідачем автоматичного переведення ОСОБА_1 , якому пенсія призначена за Законом №796-ХІІ, на пенсію на загальних умовах за Законом №1058-IV.

Така обставина у справі є істотною і формує основний зміст протиправності рішень та дій органу пенсійного забезпечення у відношенні до позивача.

Суд не заперечує наявність в територіальних органів Пенсійного фонду України в жовтні 2017 року, при застосуванні пункту 43 і пункту 47 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, права на вчинення дій/прийняття рішень щодо автоматичного переведення усіх пенсій за віком, призначених в тому за правилами Закону №796-XII, на таку ж пенсію однак обчислену виключно у відповідності до положень Закону №1058-IV, однак таке переведення на умовах «автоматичного переведення» має здійснюватися, якщо розмір пенсії в жовтні 2017 року (за наслідками перерахунку), виявиться (стане) більшим в порівнянні із вереснем 2017 року.

Як зазначеного судом такі умови у відношенні до позивача станом на 11.10.2017 не мали місце.

Відповідач не навів жодного іншого нормативно правового акту після 11.10.2017, дія якого дозволила б вчинити дії/прийняти рішення щодо здійснення автоматичного переведення, без звернення позивача, пенсії ОСОБА_1 на умовах, передбачених Законом №1058-IV, за матеріалами його пенсійної справи.

Що стосується застосування пункту 43 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, то така норма передбачала правові підстави для перерахунку органом пенсійного фонду з 1 жовтня 2017 року пенсій, призначених відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Тобто, з 1 жовтня 2017 року підлягали перерахунку пенсії в частині тільки середньої заробітної плати (доходу) в Україні, як однієї із складових заробітної плати (доходу), з якої обчислюється розмір пенсії. Проте, такі зміни у законодавстві не визначали підстави для проведення перерахунку пенсії позивача, без урахування додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII, а саме збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний понаднормативний рік роботи.

Отож, виходячи із встановлених обставин, суд вважає невірним твердження відповідача про те, що у спірних правовідносинах підлягає застосування положення частини 2 статті 56 Закону №796-XII, в редакції із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 за №2148-VIII, оскільки за рішенням суду пенсія призначена з 07.11.2016.

Відтак, до даних відносинах підлягають застосуванню норми законодавства станом на вказану дату, а правових підстав для «приведення у відповідність» пенсійної справи позивача (його пенсії) до норм пункту 43 і пункту 47 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, в посадових осіб Управління - не було.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року за №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, днем звернення за перерахунком пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Право на перерахунок пенсії реалізується особою на підставі власного волевиявлення шляхом подання до органу Пенсійного фонду України відповідної заяви.

Як встановлено частиною 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною 1 статті 35, частиною 2 статті 38, частиною 3 статті 42 і частиною 5 статті 48 цього Закону, провадиться, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

В даному випадку суд зазначає, що позивачу згідно рішення суду від 22.05.2017, яке набрало законної сили 04.09.2017, призначено пенсію за віком з 07.11.2016 з урахуванням положень частини 2 статті 56 Закону №796-XII, на виконання якого відповідачем здійснено відповідний перерахунок.

Після внесення змін до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідачем з 01.10.2017 проведено перерахунок пенсії позивача, без урахування пільг, визначених коментованим Законом.

Заявою від 30.08.2021 позивач вказав відповідачу на таке порушення і просив відповідача здійснити перерахування попереднього розрахунку пенсії при її призначенні з жовтня 2017 року з врахуванням протиправно не застосованої відповідачем частини 2 статті 56 Закону №796-XII, тобто усунути допущену помилку.

Відтак, у спірних правовідносинах не має місце перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії у зв`язку із виникнення права на її підвищення, а існує факт порушення відповідачем вимог статті 56 Закону №796-XII, наслідком чого є незастосування при черговому перерахунку пенсії відповідних пільг щодо обчислення стажу роботи (служби) позивачу, який підпадає під дію Закону №796-ХІІ. Таке порушення допущене відповідачем при розрахунку позивачу розміру пенсії саме з 11.10.2017.

Отже, у спірних правовідносинах відсутні підстави застосовувати частину 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а підлягають застосуванню положення статті 122 КАС України щодо строків звернення до суду за захистом порушених прав з приводу протиправних дій суб`єкта владних повноважень.

Вище по тексту судового рішення зазначено судом про повернення ухвалою суду від 15.11.2021 адміністративного позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період "із дня призначення пенсійного забезпечення" по 28.04.2021 (а.с.24-27).

Таким чином, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із 29 квітня 2021 року з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону від 12.01.2017), збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням вказаного відповідач не довів ті обставини, на яких ґрунтується його відзив та пояснення, а також не спростував доводів позивача.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", та ним не понесені витрати по сплаті судового збору, учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про наявність інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за віком, у відповідності до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону від 12.01.2017) із її збільшенням на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із 29 квітня 2021 року з урахуванням положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону від 12.01.2017), збільшивши пенсію на один процент заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 ;

представник позивача - Олійник Ярослав Михайлович (довіреність від 25.10.2021 за реєстраційним номером 5402), АДРЕСА_2 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.