Рішення № 102873139, 13.01.2022, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/7078/21

Провадження № 2/946/34/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2022 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

за участю секретаря - Тюміної О.А.,

позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі в режимі відеоконференції справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом, яким просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 09.03.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за №2966, про стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості, що виникла за кредитним договором №F2615-08 ОФ А від 31.05.2005 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 31.05.2005 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №F2615-08 ОФ А та відповідно до п. 1.1. Договору, ОСОБА_1 отримав від банку кредит у сумі 47650 доларів США з кінцевим строком повернення - 31 травня 2010р. Пунктом 1.2. Договору передбачено, що кредит надається позичальнику на купівлю автомобілю Ssang Yong Rexton 2005 року випуску. На підставі Договору №05/12 про відступлення права вимоги від 20.04.2012 року правонаступником усіх прав і обов`язків ПАТ «УкрСибБанк» став ТОВ «Кредит Фінанс», правонаступником якого є ТОВ «ВЕРДИКТ ФІНАНС» на підставі договору відступлення права вимоги №05/12-КВ від 20.04.2012р. Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.04.2012 у справі 2-2565/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСибБанк» заборгованість за кредитом в сумі 163975,16 грн. та судові витрати в розмірі 1759,75 грн. 16 листопада 2012 року постановою Господарського суду Одеської області у справі №5017/2712/2012 визнано банкрутом ФО-П ОСОБА_1 та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру. Ухвалою від 25 червня 2015 року у справі №5017/2712/2012 визнано кредиторські вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ ФІНАНС» до ФО-П ОСОБА_1 у сумі 229702,56, що виникли на підставі заборгованості за кредитним договором №F2615-08 ОФ А від 31.05.2005 року, заборгованості за відсотками та пенею. Ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №5017/2712/2012 від 20.08.2015 року ліквідовано підприємницьку діяльність ФО-П ОСОБА_1 , вимоги, які не задоволені за недостатністю майна вважати погашеними. На підставі Договору про відступлення права вимоги №14-07/2020 від 14.07.2020 року правонаступником усіх прав і обов`язків ТОВ «ВЕРДИКТ ФІНАНС» став ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». Приватним нотаріусом Личуком Тарасом Володимировичем було вчинено виконавчий напис зареєстрований за № 2966 від 09.03.2021 року, відповідно до якого пропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», заборгованість, що виникла за кредитним договором №F2615-08 ОФ А від 31.05.2005 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між Публічним акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 . Загальна сума заборгованості складає 379911 грн. 46 коп. Відповідно до виконавчого напису 09.03.2021 року, правонаступником усіх прав та обов`язків, в тому числі за кредитним договором №F2615-08 ОФ А від 31.05.2005 року, укладеним між ПАТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 , є ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ». Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. на підставі виконавчого напису № 2966 від 09.03.2021 року було відкрито 05.08.2021 року виконавче провадження № 66410350. Вважає, що нотаріус не дотримався вимог актів законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом на документах. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, як| свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6- 887цс17. На підставі оскаржуваного виконавчого напису зареєстрованому за №2966 від 09.03.2021 приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Т.В., Приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. було відкрито виконавче провадження № 66410350 від 05.08.2021 року. Ухвалою від 25 червня 2015 року у справі №5017/2712/2012 визнано кредиторські вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ ФІНАНС» до ФО-П ОСОБА_1 у сумі 229702,56, що виникли на підставі заборгованості за кредитним договором №F2615-08 ОФ А від 31.05.2005 року, заборгованості за відсотками та пенею. Ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №5017/2712/2012 від 20.08.2015 року ліквідовано підприємницьку діяльність ФО-П ОСОБА_1 , вимоги, які не задоволені за недостатністю майна вважати погашеними. Тобто, з ухваленням судового рішення щодо погашення грошових вимог за кредитним договором №F2615-08 ОФ А від 31.05.2005 року унеможливлює виникнення права вимоги за тим самим договором у правонаступників. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), якою передбачено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним. Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, про порушення приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем норм чинного законодавства. Тобто, приватний нотаріус, не перевіривши наявність судових рішень по справі та не керуючись нормами чинного законодавства вчинив виконавчий напис, зареєстрований за № 2966 від 09.03.2021 року, яким грубо порушив права позивача.

Ухвалою суду від 28 серпня 2021 року зупинено стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису, виданого 09 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за №2966, про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», заборгованості, що виникла за кредитним договором №F2615-08 ОФ А від 31.05.2005 року, за виконавчим провадженням №66410350, яке відкрито 05.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем.

Згідно відзиву відповідача - генерального директора ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» від 04.11.2021, останній з позовом не згодний, просить відмовити у його задоволенні, мотивуючі тим, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованісті боржника згідно з Переліком документів, оскільки, для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису - існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. При вчиненні Виконавчого напису, Приватному нотаріусу була надана Виписка по позичковому рахунку позивача, яка відображає розмір заборгованості позивача, який і обліковується у відповідача, яка виступає первинним бухгалтерським документом (Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, здійснивши правовий висновок, зокрема, у Постанові від 16.10.2019р. (справа: №161/2565/18, провадження: № 61-4733св19) в якій зазначив: «Доводи касаційної скарги про те, що виписка по рахунку не є належним доказом на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором є безпідставними, оскільки, за змістом пункту 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2013 року № 254, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, який кореспондується з пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного (банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій та руху коштів на рахунку». За таких обставин, безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам. Верховний Суд у постанові від 10.10.2018р. у справі № 405/1015/17 констатував наступне: таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності і боржника перед стягувачем, однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного, тобто боржник, який так має право на захист свого цивільного права, в судовому поряду може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Також, пп. б п. 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, зокрема, подаються засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Договір на якому вчинено Виконавчий напис - не місіть заборон, або будь - яких обмежень щодо заборони використання позасудового способу захисту майнових інтересів товариства, а так/само, чинне законодавство України також не містить будь яких обмежень щодо вчинення виконавчого напису, що цілком підтверджує правомірність вчинених дій ТОВ «Вердикт Капітал» та нотаріусом, оскільки, Приватному нотаріусу були подані всі необхідні документи для вчинення наведеної нотаріальної дії, що в повній мірі спростовує позовні вимоги позивача, оскільки ТОВ «Вердикт Капітал» та Приватний нотаріус вчиняючи виконавчий напис, діяли в межах правового поля. Також, зазначив, що ототожнення строку давності вчинення виконавчого напису із строком позовної давності є помилковим і з методологічного, і з практичного боку, оскільки, «позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України), а у разі вчинення виконавчого напису стягувач звертається не до суду, а до нотаріуса, що відповідно до ст. 18 Цивільною кодексу України, є самостійним способом захисту порушеного права».Що стосується вимоги позивача про стягнення на його користь витратити на правічну допомоги, представник відповідача зазначив, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги/, оскільки, укладаючи Договір про надання адвокатом правової допомоги та погоджуючись із сумою витрат адвоката - Позивач, у справі мав вибір серед адвокатів, а так/само, мав вибір щодо оплати суми послуг адвоката (гонорару). Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу, водночас, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, але ж обмежився своїм вибором, що свідчить про свідомий вибір адвоката позивачем у справі, в зв`язку з чим, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення з товариства витрат на професійну правничу допомогу, відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити. Позивач зазначив. що порушені його права, усі строки пройшли, його майно арештовано незаконно.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, письмові пояснення по справі не надали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 31.05.2005 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №F2615-08 ОФ А та відповідно до п. 1.1. Договору, ОСОБА_1 отримав від банку кредит у сумі 47650 доларів США з кінцевим строком повернення - 31 травня 2010р.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що кредит надається позичальнику на купівлю автомобілю Ssang Yong Rexton 2005 року випуску.

На підставі Договору №05/12 про відступлення права вимоги від 20.04.2012 року правонаступником усіх прав і обов`язків ПАТ «УкрСибБанк» став ТОВ «Кредит Фінанс», правонаступником якого є ТОВ «ВЕРДИКТ ФІНАНС» на підставі договору відступлення права вимоги №05/12-КВ від 20.04.2012р.

Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.04.2012 у справі 2-2565/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСибБанк» заборгованість за кредитом в сумі 163975,16 грн. та судові витрати в розмірі 1759,75 грн.

16 листопада 2012 року постановою Господарського суду Одеської області у справі №5017/2712/2012 визнано банкрутом ФО-П ОСОБА_1 та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

Ухвалою від 25 червня 2015 року у справі №5017/2712/2012 визнано кредиторські вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ ФІНАНС» до ФО-П ОСОБА_1 у сумі 229702,56, що виникли на підставі заборгованості за кредитним договором №F2615-08 ОФ А від 31.05.2005 року, заборгованості за відсотками та пенею.

Ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №5017/2712/2012 від 20.08.2015 року ліквідовано підприємницьку діяльність ФО-П ОСОБА_1 , вимоги, які не задоволені за недостатністю майна вважати погашеними.

На підставі Договору про відступлення права вимоги №14-07/2020 від 14.07.2020 року правонаступником усіх прав і обов`язків ТОВ «ВЕРДИКТ ФІНАНС» став ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

Приватним нотаріусом Личуком Тарасом Володимировичем було вчинено виконавчий напис зареєстрований за № 2966 від 09.03.2021 року, відповідно до якого пропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», заборгованість, що виникла за кредитним договором №F2615-08 ОФ А від 31.05.2005 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між Публічним акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 . Загальна сума заборгованості складає 379911 грн. 46 коп.

Відповідно до виконавчого напису 09.03.2021 року, правонаступником усіх прав та обов`язків, в тому числі за кредитним договором №F2615-08 ОФ А від 31.05.2005 року, укладеним між ПАТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 , є ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. на підставі виконавчого напису № 2966 від 09.03.2021 року було відкрито 05.08.2021 року виконавче провадження № 66410350.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині перші статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 1077, 1078 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава14 Закону України «Про нотаріат» та Глава16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Спори між боржниками та стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, якщо суб`єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам ЦПК України вирішуються судом за позовами до стягувачів у порядку цивільного судочинства.

Суд вважає, що у цій справі спір є пов`язаним з невиконанням зобов`язання за кредитним договором фізичною особою ОСОБА_1 та вчиненням у зв`язку із цим виконавчого напису нотаріуса.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Судом встановлено, що згідно вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису не перевірено чи ОСОБА_1 мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, неможливо вважати, що вказана заборгованість була погоджена боржником, та є безспірною, з огляду на надання доказів в підтвердження безпідставності вимог відповідача щодо стягнення заборгованості. На думку позивача заборгованість повістю погашена, та відповідач не має права нараховувати відсотки за кредитним договором, який вважається погашеним.

Крім того, як вбачається з виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. №2966 від 09.03.2021 року, звернено стягнення на ОСОБА_1 заборгованість, що виникла за кредитним договором №F2615-08 ОФ А від 31.05.2005 року з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між Публічним акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 та відповідно до якого сума заборгованості складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 109684 грн. 48 коп.; суми заборгованості за відсотками та комісіями - 268726 грн. 98 коп.; суми плати за вчинення виконавчого напису - 1500 грн.; загальної суми заборгованості - 379911 грн. 46 коп.

Однак, виходячи з умов договору №F2615-08 ОФ А від 31.05.2005 року термін користування Кредитом визначений з 31 травня 2005р. по 31 травня 2010р. (включно), що свідчить про можливість сплину строку позовної давності за вказаною вимогою.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та самого виконавчого напису, що оскаржується, стягнення за написом звернено за період з 14.07.2020 по 05.03.2021р., тобто прямо вбачається, що не дотримана вимога ст.88 Закону України «Про нотаріат» про необхідність дотримання умови, що з дня виникнення права вимоги повинно минути не більше трьох років.

Враховуючи положення ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підлягає задоволенню.

Так, згідно ч.ч. 1-2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

На підтвердження наведених обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги в оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Такий підхід до компенсації витрат на правничу допомогу закладався законодавцем і застосований Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у справі №372/1010/16-ц у постанові від 03.05.2018 р., де судом вказано, якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правову допомогу (наддасть договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат), то суд не матиме підстав для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Так, станом на дату ухвалення Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області рішення у даній справі, позивачем суду не надано доказів (договорів, рахунків, платіжних доручень тощо), що підтверджують понесені витрати на правничу допомогу адвоката.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 280 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5Б, ЄДРПОУ 36799749), треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович (АДРЕСА_2), приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович (65082, Одеська область, м. Одеса, вул. Гоголя, буд. 19, офіс 1) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, виданий 09 березня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за №2966, про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість, що виникла за кредитним договором №F2615-08 ОФ А від 31.05.2005 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2022р.

Суддя: А.С.Адамов