Рішення № 102872769, 11.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2022 року

справа №380/14649/21

провадження № П/380/14846/21

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представника відповідача Кісіль Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; РНОКПП 43968090), Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299; код ЄДРПОУ 26526811) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області від 11.08.2021 №Ф-3405-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн.;

- скасувати реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер:24151750000061980, дата запису - 31.12.2013 та зобов`язати державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради виключити х Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.08.2021 отримав у поштовому відправленні вимогу ГУ ДПС у Львівській області від 11.08.2021 №Ф-3405-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 37788,74 гривень. Позивач вказує, що був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа у 1994 році, проте в 1999 році подав заяву на припинення підприємницької діяльності. Вказує, що після набрання чинності Законом України від 06.12.2016 №1774-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни, зокрема до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо нарахування єдиного внеску його платниками, фізичні особи-підприємці, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов`язані нараховувати та сплачувати єдиний внесок для забезпечення отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, в розмірі, який не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску, визначеного у відповідності із Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Між тим, після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» реєстраційну картку державному реєстратору позивач не подавав, свідоцтво нового зразка не отримував, підприємницьку діяльність не здійснює. Зазначає, що у ОСОБА_1 відсутнє підтвердження статусу ФОП у спосіб і в порядку, які встановлені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», що у свою чергу, виключає і можливість формальної та фактичної його участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. Відтак, на переконання позивача, підстави для нарахування єдиного внеску відсутні, а вимога ГУ ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 11.08.2021 №Ф-3405-51 є неправомірною. З огляду на наведене просить позов задоволити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.09.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали, представником позивача усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 24.09.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.09.2021 витребувано від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299; код ЄДРПОУ 26526811): реєстраційну справу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

06.10.2021 за вх. №72820 від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

12.10.2021 за вх. №10514 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

12.10.2021 за вх. №74453 від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, позовні вимоги вважає необгрунтованими, просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 07.12.1994 та взятий на облік як платник податків в ГУ ДПС у Львівській області, а з 08.01.2014 взятий на облік як платник єдиного внеску. Зазначив, що фізична особа-підприємець, позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Як вбачається із витягу, доданого до позовної заяви позивачем, в реєстрі відсутня інформація про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Оскаржувана вимога від 11.08.2021 сформована контролюючим органом, внаслідок наявності у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно карток особових рахунків заборгованість позивача із сплати єдиного соціального внеску станом на 31.07.2021 становить 37788,74 грн, яка складається з сум недоїмки за 2017, 2018, 2019, 2020 роки.

29.10.2021 за вх. №79022 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що ОСОБА_1 не мав можливості здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки його свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності є недійсним, а з реєстраційною карткою для включення відомостей про нього як фізичної особи-підприємця по ЄДР та для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка позивач не звертався, що спростовує факт наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» і, як наслідок, належність позивача до платників єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відтак підстави для нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску у сумі 37788,74 гривень відсутні, а вимога ГУ ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 11.08.2021 №Ф-3405-51 є неправомірною.

05.11.2021 за вх. №80611 представником відповідача 2 подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції, зазначив, що згідно з даними Єдиного державного реєстру реєстраційна дія від 31.12.2013 проведена державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Львівського міського управління юстиції Судук Н.В., яка на сьогоднішній день не перебуває у трудових відносинах з управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради. Вважає, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради не проводило реєстраційну дію щодо позивача. Крім цього, повідомив, що відомості стосовно припинення ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця в Управлінні державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради відсутні.

07.12.2021 за вх. №91529 від представника відповідача 2 надійшла заява про долучення доказів.

В засіданні суду 07.12.2021 представником позивача подано заяву про заміну неналежної сторони та заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області від 11.08.2021 №Ф-3405-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області зняти з податкового обліку як фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та внести зміни в інтегровану картку ОСОБА_1 шляхом виключення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску;

- скасувати реєстраційну дію/запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.12.2013 про включення відомостей про ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.

15.12.2021 за вх. №95182 від представника позивача надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду, в якій просив залишити без розгляду заяву про збільшення та уточнення позовних вимог від 07.12.2021.

15.12.2021 за вх. №95234 представником позивача подано заяву про залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог, а саме просив залишити без розгляду позов в частині вимог щодо скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.12.2013 про включення відомостей про ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.

16.12.2021 за вх. №95239 від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог. Просить суд:

- визнати протиправним та скасувати вимогу ГУ ДПС у Львівській області від 11.08.2021 №Ф-3405-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області зняти з податкового обліку як фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та внести зміни в інтегровану картку ОСОБА_1 шляхом виключення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску.

Зазначив, що відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124 Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу у разі скасування вимоги або рішення контролюючого органу про нарахування пені та накладення штрафу вони вважаються відкликаними з дня прийняття рішення контролюючим органом вищого рівня про повне або часткове задоволення скарги, про що зазначається в рішенні відповідного контролюючого органу. Аналіз зазначеного вказує на те, що у випадку скасування вимоги, відповідач зобов`язаний за результатами задоволення скарги відобразити інформацію в обліковій картці платника. Оскільки обставини справи підтверджують відсутність у позивача статусу ФОП, відтак відповідач має вчинити дії щодо приведення у відповідність облікових даних позивача у інформаційній системі органу доходів і зборів та інегрованої каркти платника. За таких обставин, вважає належним способом відновлення порушеного права позивача, крім заявленого скасування оскаржуваної вимоги, є зобов`язання Головного управління ДПС у Львівській області зняти з податкового обліку як фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та внести зміни в інтегровану картку позивача шляхом виключення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску.

16.12.2021 за вх. №95241 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі. Зазначив, що відсутність реєстраційної справи є доказом того, що ОСОБА_1 не набув статусу фізичної особи-підприємця, а його реєстрація як суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи припинена ще до 2004 року. Крім цього, звернув увагу на судову практику Верховного Суду у вирішенні спорів за подібних правовідносин. Вказав, що у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №1.380.2019.002699, суд зазначив, що висновок про відсутність підтвердження у ОСОБА_1 статусу ФОП у спосіб і в порядку, які встановлені Законом №755-IV, виключає і можливість формальної та фактичної участі її у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. Звертає увагу на практику Верховного Суду викладену у постановах від 16.03.2021 у справі №280/2854/20, від 11.11.2020 у справі №120/1409/20, від 15.09.2020 у справі №460/37/19, від 15.09.2020 у справі №50/1762/19.

В засіданні суду 16.12.2021 прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення позовних вимог від 16.12.2021 за вх. №95239.

Ухвалою суду від 28.12.2021 залишено без розгляду позовні вимоги в частині до Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради, а саме в частині позовних вимог про скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.12.2013 про включення відомостей про ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.

Протокольною ухвалою суду від 28.12.2021, задоволено клопотання представника позивача про заміну неналежної сторони та замінено процесуальний статус Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 28.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати вимогу ГУ ДПС у Львівській області від 11.08.2021 №Ф-3405-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 37788,74 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області зняти з податкового обліку як фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та внести зміни в інтегровану картку ОСОБА_1 шляхом виключення заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску.

10.01.2021 за вх. №2123 від представника відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог. Зазначив, що як вбачається із витягу з ЄДРЮОФОПГФ, доданого до позовної заяви позивачем, в реєстрі була відсутня інформація про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Вказав, що відповідно до п.п. 6 п. 11.18 розд. XI Порядку №1588 після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа-платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Зазначив також, що така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, повинна закрити усі рахунки відкриті у фінансових установах та в установлені строки подати контролюючому органу - повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП з оновленою інформацією про закриття об`єкта оподаткування (у разі наявності), протягом 10 робочих днів після його закриття, декларацію за останній базовий податковий (звітний) період. Позивачем такі дії не були вчинені. З огляду на вказане, відсутні підстави для зняття позивача з податкового обліку. Крім цього, зазначив, що в інтегрованій картці відображена недоїмка позивача по ЄСВ за 2017,2018, 2019, 2020 роки в розмірі мінімального страхового внеску, розрахунок та суми якого прямо встановлені Законом №2464.

10.01.2021 за вх. №2175 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суду позов задоволити.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа явки уповноваженого представника в засідання суду не забезпечила, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, датою реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця є 12.07.1994, дата відповідного запису - 31.12.2013, номер запису 24151750000061980, дата взяття на облік у податкових органах - 08.01.2014.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 був 08.01.2014 узятий на облік як платник податків в Головному управління ДПС у Львівській області, Залізничне управління, Франківська державна податкова інспекція.

Відповідно до витягу, колонки «актуальний стан на фактичну дату та час формування»: зареєстровано, свідоцтво про державну реєстрацію недійсне. Вказане також підтверджується листом відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Управління Держаної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради від 02.08.2021 №01-15/3425 (а.с. 14).

Окрім того, з записів трудової книжки позивача, судом встановлено, що у період з 17.06.1994 по 01.12.1995, позивач працював на посаді інспектора ВМТЗ ТзОВ «ДВІ ЛТД», у період з 03.02.2003 по 30.12.2003 працював на посаді реалізатора, з 31.12.2003 прийняти на посаду монтажника тепло-технічних мереж Приватного підприємства «Макарич».

Судом встановлено, що 09.02.2021 ГУ ДПС у Львівській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.02.2021 №Ф-3405-51.

Рішенням Державної податкової служби України від 23.07.2021 №16962/6/99-00-06-02-01-06, прийнятим за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 01.07.2021, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.02.2021 №Ф-3405-51 скасовано, оскільки така сформована не за встановленою формою та направлена з порушенням терміну визначеного п. 3, 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449.

11.08.2021 Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3405-51.

Такою вимогою повідомлено ОСОБА_1 про те, що станом на 31.07.2021, заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 37788,74 грн. У зв`язку з чим, контролюючий орган, на підставі ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», вимагає від позивача сплатити відповідну заборгованість із єдиного внеску.

Листом від 20.12.2021 за №1300-5901-8/117021 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, на адвокатський запит представника позивача, надано відповідь, в якій повідомлено, що ОСОБА_1 на обліку в органах Пенсійного фонду України станом до 31.12.2013 не перебував та сплати страхових внесків та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування протягом 1994-2013 років не було.

Не погоджуючись з податковою вимогою від 11.08.2021 за №Ф-3405-51 позивач звернувся до суду з вказаним позовом, стверджуючи, що така прийнята протиправно, з порушенням вимог закону та за відсутності підстав для цього.

При вирішенні позову суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (тут і надалі - Закон № 2464-VI у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), яким внесено зміни, зокрема, до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абз.1, 2 п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб-підприємців з 01.01.2017 виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до ч.ч.2-4, 8, 12 ст.9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абз.1, 3-5 ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органам шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449, тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Абзацом 2 пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн. (абз.1-3, 11 п.3 розділу VI Інструкції № 449).

Згідно з абз.1 п.4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі відповідно до оскарженої вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності. При цьому позивач набув статусу суб`єкта підприємницької діяльності та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 01 липня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом № 755-IV, але не звертався до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону.

Отже, до предмета доказування у цій справі входить наявність можливості в осіб, які набули статусу суб`єктів підприємницької діяльності до набрання чинності Законом №755-IV, здійснювати конституційне право на підприємницьку діяльність та отримувати дохід від такої діяльності на законних підставах у разі неподання ними реєстраційної картки відповідно до вимог цього Закону.

Суд зазначає, що суб`єктна ознака статусу ФОП є визначальною для вирішення питання про віднесення позивача до платників єдиного внеску, а тому дослідження питання про наявність у позивача статусу ФОП має значення для правильного вирішення цієї справи та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно ч.2 ст.50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

01.07.2004 набрав чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон №755-IV), яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (тут і далі - у первинній редакції).

Відповідно до ч.1 ст.42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.

Згідно з пунктом 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.

Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01.07.2004) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абз.7 ч.1 ст.1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абз.9 ч.1 ст.1 Закону № 755-IV).

03.03.2011 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 01.07.2010 № 2390-VI (далі - Закон № 2390-VI), яким внесено зміни до Закону № 755-IV.

Пунктами 2-4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Водночас пунктом 8 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, вважаються недійсними.

Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01.07.2004, визначений пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб-підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01.07.2004, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.

Натомість, відомості про фізичних осіб-підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб-підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.

Суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази про подання позивачем державному реєстратору реєстраційної картки для включення відомостей про нього до ЄДР та для заміни свідоцтва про державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка. Доказів зворотнього відповідачем не надано.

Наведене фактично підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких свідоцтво позивача про його державну реєстрацію вважається недійсним.

25.04.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру" від 25.03.2014 № 1155-VII (далі - Закон № 1155-VII).

Цим Законом пункт 2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з ЄДР.

До того ж Законом № 1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VI.

Основною метою проекту Закону № 1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані до 01.07.2004 та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.

Для досягнення цієї мети Законом № 1155-VII внесені зміни до розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання", які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до ЄДР.

Отже, суд вважає, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01.07.2004 ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас, зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб-підприємців, запроваджені Законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01.07.2004, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

Суд зауважує, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

З підстав викладеного, суд доходить висновку, що відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 р. у справі № 260/81/19, у постановах Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 280/2854/20, від 18.02.2021 р. у справі № 320/6518/18, від 29.07.2020 р. у справі №120/703/19.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з положеннями ч. 1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами ч.1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та наявні в матеріалах справи докази, надані позивачем в обґрунтування заявлених вимог, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3405-51 від 11.08.2021 .

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ ВП 43968090), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299; код ЄДРПОУ 26526811) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3405-51 від 11.08.2021.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області внести зміни в інтегровану картку платника податків, шляхом вилучення з інтегрованої картки платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 на суму боргу в розмірі 37788,74 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 13.01.2022.

Суддя Сподарик Н.І.