Рішення № 102869183, 24.01.2022, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/763/2022 Справа № 641/7559/21

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Шелудченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові питання про розподіл судових витрат по цивільній справі № 641/7559/21

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Державне підприємство обслуговування повітряного руху України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2

про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12.01.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 156/о від 07.09.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного юрисконсульта. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта Харківського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з 08.09.2021 року. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.09.2021 року по 12.01.2022 року у сумі 62671,46 грн. без врахування податків та моральну шкоду у розмірі 10000 грн. В решті позову відмовлено.

З огляду на заяву представника позивача адвоката Лагутіна І.В., подану в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, питання про розподіл судових витрат призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.01.2022 року.

17.01.2022 року засобами поштового зв`язку представник позивача адвокат Лагутін І.В. подав до суду заяву про компенсацію судових витрат на правничу допомогу у розмірі 34400 грн. та витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування розміру понесених позивачем судових витрат надав копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 30.08.2018 року, додаткову угоду № 4 до договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 30.08.2018 року, акт наданих послуг № 5 до договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 30.08.2018 року, рахунок на оплату № 1 від 17.01.2022 року, рахунок № 2 від 17.01.2022 року.

24.01.2022 року представником відповідача Нечай Н.С. подано заяву про зменшення судових витрат по цивільній справі № 641/7559/21 в порядку ухвалення додаткового рішення.

Доводи заяви про зменшення судових витрат відповідач обґрунтовує тим, що до складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують сплату зазначеної в заяві суми, відсутні чеки, квитанції тощо. Крім того, зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У судове засідання 24.01.2022 року представник позивача адвокат Лагутін І.В. не з`явився, у заяві про ухвалення додаткового рішення просить розглянути питання без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши питання про розподіл судових витрат в межах справи № 641/7559/21, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду з цим позовом за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди ОСОБА_1 сплачено 1816 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією № 14 від 15.10.2021 року.

Приймаючи до уваги, що рішенням суду від 12.01.2022 року позовні вимоги про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди задоволено частково, то витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що частка задоволених позовних про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди вимог складає 0,7, витрати зі сплати судового збору у розмірі 635,60 грн. (1816 грн.*0,7) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору у справі в частині вимог про поновлення на роботі, і ці вимоги задоволені судом повністю, з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1816 грн. за дві вимоги немайнового характеру (визнання наказу незаконним та поновлення на роботі).

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

В обґрунтування розміру понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 34400 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів:

1. Договір про надання правової (правничої) допомоги від 30.08.2018 року, укладений між Адвокатським бюро "Меніва Олексія", в особі керуючого бюро Меніва О.І. та Кущевою О.В., згідно умов якого клієнт доручає, а бюро відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов`язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права та законні інтереси клієнта в обсязі та умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін.

2. Додаткову угоду № 4 від 17.09.2021 року до договору про надання (правничої) допомоги б/н від 30.08.2018 року, згідно якої бюро зобов`язується за гонорар, визначений п. 2, 3 цієї додаткової угоди, надавати клієнту правову (правничу) допомогу щодо захисту прав та законних інтересів клієнта з наступних питань: оскарження наказу від 07.09.2021 р. про звільнення клієнта, поновлення клієнта на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, на стадіях підготовки позовних матеріалів, збору доказів, судового розгляду справи.

3. Акт наданих послуг № 5 від 17.01.2022 року до договору про надання (правничої) допомоги б/н від 30.08.2018 року, згідно якого Адвокатське бюро "Меніва Олексія", в особі керуючого бюро Меніва О.І. передає, а ОСОБА_1 отримує правову допомогу, що надана відповідно до умов договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 30.08.2018 року та додаткової угоди № 4 від 17.09.2021 року, а саме: усна консультація з вивченням документів - розмір винагороди 2000 грн.; складання позовної заяви про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - розмір винагороди 10000 грн.; складання трьох адвокатських запитів - розмір винагороди 3000 грн.; участь у трьох судових засіданнях у суді першої інстанції по справі № 641/7559/21 (16.11.2021, 14.12.2021, 11.01.2022) - розмір винагороди 6000 грн.; клопотання про витребування доказів 15.11.2021 - розмір винагороди 1700 грн.; складання заяви про компенсацію судових витрат 17.01.2022 - розмір винагороди 1700 грн.; гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - розмір винагороди 10000 грн.

4. Рахунок на оплату № 1 від 17.01.2022 року, згідно якого ОСОБА_1 підлягає до сплати 2000 грн. за усну консультацію з вивченням документів; 10000 грн. за складання позовної заяви про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди; 3000 грн. за складання трьох адвокатських запитів; 6000 грн. за участь у трьох судових засіданнях у суді першої інстанції по справі № 641/7559/21 (16.11.2021, 14.12.2021, 11.01.2022); 1700 грн. за складання клопотання про витребування доказів 15.11.2021; 1700 грн. за складання заяви про компенсацію судових витрат 17.01.2022, а всього на суму 24400 грн.

5. Рахунок на оплату № 2 від 17.01.2022 року, згідно якого ОСОБА_1 підлягає до сплати 10000 грн. у вигляді гонорару за прийняття рішення на користь клієнта.

Приймаючи до уваги, що рішенням суду від 12.01.2022 року позов задоволено частково, позивачем належними та допустимими доказами доведено необхідність понесення нею витрат на правову допомогу у розмірі 34400 грн., то вказані витрати підлягають стягненню з відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що частка задоволених позовних вимог складає 67,5%, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23220 грн. (34400грн.*67,5/100) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відносно доводів заяви відповідача про неспівмірність понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд зазначає, що В пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 14-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

В постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що, вказавши у відповідній заяві свою позицію щодо неспівмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу, відповідач не спростував їх розмір та не довів неспівмірність цих витрат критеріям, встановленим у частині четвертої статті 137 ЦПК України, з огляду на що підстави для зменшення присуджених до стягнення витрат на правову допомогу відсутні.

Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 635,60грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 23220грн., а всього 23855(двадцять три тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять) грн. 60коп.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь держави судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст додаткового рішення складено 31.01.2022 року.

Суддя С. О. Ященко