Рішення № 102868751, 30.11.2021, Василівський районний суд Запорізької області

311/2530/20

2/311/55/2021

30.11.2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Нікандрової С.О., за участю секретаря судового засідання Дудка Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Малобілозерська сільська рада Василівського району Запорізької області, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка ОСОБА_1 06.08.1992 року придбала будинок АДРЕСА_2 , згідно договору купівлю житлового будинку від 06.08.1992 року, посвідченому головою колгоспу «Дружба» Василівського району Запорізької області,та довідки правління колгоспу «Дружба» про сплату вартості будинку, для подальшої реєстрації договору в державній нотаріальній конторі та Мелітопольському БТІ Запорізької області.

13.05.1993 року Мелітопольським БТІ Запорізької області було видане реєстраційне свідоцтво №766 та довідка-технічна характеристика на вищезазначений будинок з метою відчуження будинку для державної нотаріальної контори, однак нотаріально договір купівлі-продажу посвідчений не був.

На даний час колгосп «Дружба» ліквідовано, архівні документи колгоспу передані в трудовий архів Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області на підставі розпорядження голови Василівської районної ради Запорізької області від 30.01.2007 року №9 «Про створення архівів ліквідованих підприємств та організацій на території сільських рад».

Вищевказаний житловий будинок знаходиться на присадибній земельній ділянці площею 0,19 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, яка знаходиться в користуванні позивача ОСОБА_1 .

Починаючи з 13.07.1989 року до цього часу позивач ОСОБА_1 постійно зареєстрована та мешкає у вказаному будинку.

Позивач володіє і відкрито користується вищезазначеним нерухомим майном та земельною ділянкою, утримує його, систематично робить у ньому поточний і капітальний ремонт, а тому є підстави для набуття позивачем права власності на зазначене нерухоме

майно на підставі ст.344 ЦК України.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 14 серпня 2020 року відкрито провадження в даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

27.11.2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява до Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права на житловий будинок, у якій позивач зазначила, що 06.08.1992 року вона купила житловий будинок АДРЕСА_2 на підставі договору купівлю житлового будинку від 06.08.1992 року, посвідченому головою колгоспу «Дружба» Василівського району Запорізької областіта довідки правління колгоспу «Дружба» про оплату вартості будинку.

13.05.1993 року Мелітопольським БТІ Запорізької області було зареєстровано право власності на житловий будинок та видано реєстраційне свідоцтво №766 та довідку-технічну характеристику на вказаний будинок з метою відчуження будинку для державної нотаріальної контори, однак нотаріально договір купівлі-продажу посвідчений не був.

Починаючи з 13.07.1989 року і по теперішній час, на протязі 31 року позивач проживає та постійно зареєстрована у вищевказаному житловому будинку.

В період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність 19.01.1996 року, державна реєстрація нерухомого майна в сільській місцевості не проводилася і право власності на нерухоме майно, що знаходиться у сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної сільської ради.

Згідно довідки Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області житловий будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 , що підтверджується записом в погосподарській книзі №17 особовий рахунок № НОМЕР_1 за 2006-2010 роки Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області.

Отже, для проведення державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, було необов`язковим.

30 грудня 2020 року третя особа ОСОБА_2 на підставі ст.52 ЦПК України заявив зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа - Малобілозерська сільська рада Василівського району Запорізької області, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя, у якому зазначив, що двічі в період з 23 березня 1989 року по 04 вересня 2008 року та з 25 серпня 2018 року по 30 вересня 2019 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . В період їх шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 06 серпня 1992 року ОСОБА_1 в колгоспі «Дружба» був придбаний спірний житловий будинок АДРЕСА_2 . Зазначений житловий будинок належить йому разом з позивачем за первинним позовом ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності на підставі ст.22 КпШС в редакції 1969 року, оскільки було нажите подружжям під час шлюбу, будинок купувався в інтересах сім`ї, а кошти за будинок сплачувалися зі спільного сімейного бюджету. У своїх позовних вимогах третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_2 просить визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок, розташований по АДРЕСА_2 в рівних частках - по Ѕ частині за кожним.

Ухвалою суду від 04 січня 2021 року зустрічну позовну заявуОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Малобілозерська сільська рада Василівського району Запорізької області, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 05 лютого 2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явилася, суду надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області в особі сільського голови Вовк С.В. подав заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, зазначив, що сільська рада проти рішення суду заперечувати не буде.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_2 в судові засідання не з`явився, в позові просив розглядати справу без його участі.

Суд вважає можливим розглянути справу без участі осіб, що не з`явилися у судове засідання.

У зв`язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Частиною 1 ст.16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання права власності позивач ОСОБА_1 як на підставу набуття нею права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , посилається на договір купівлі-продажу житлового будинку від 06 серпня 1992 року, укладений між колгоспом «Дружба» Василівського району Запорізької області і працівником колгоспу «Дружба» ОСОБА_1 (т.1 а.с.8-9), за умовами якого господарство продає, а працівник купляє житловий будинок садибного типу з надвірними будівлями в АДРЕСА_3 . Балансова вартість будинку складає 8750 рублів. Купівля-продаж житлового будинку здійснюється на наступних умовах: працівником сплачується 40% балансової (остаточної) вартості житлового будинку в сумі 5670 рублів, виплата вищевказаної суми здійснюється починаючи з місяця, наступного після реєстрації купівлі-продажу житлового будинку.

Одночасно з цим, судом досліджені наступні докази:

- Рішення виконавчого комітету Василівської районної ради народних депутатів №196 від 17 жовтня 1990 року «Про реєстрацію житлового фонду», яким вирішено оформити

право власності на жилі будинки, в тому числі, які знаходяться в селі Мала Білозерка відповідно до подвірних списків згідно додатків (т.1 а.с.50);

- Додатколк №4 до рішення виконкому Василівської районної ради народних депутатів №196 від 17 жовтня 1990 року, житловий будинок АДРЕСА_4 зареєстровано як колгоспний будинок (т.1 а.с.51-52);

- Довідка-характеристика Мелітопольського міжміського бюро технічної інвентаризації №280 від 13 травня 1993 року, яка видана колгоспу «Дружба» для надання в державну нотаріальну контору з метою відчуження будинку АДРЕСА_4 , який зареєстрований бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі під №766 за колгоспом «Дружба» на підставі рішення Василівського райвиконкому №196 від 17.10.1990 року (т.1 а.с.10-11);

- Реєстраційне свідоцтво на будинок, видане 13.05.1993 року Мелітопольським міжміським бюро технічної інвентаризації, за яким будинок АДРЕСА_4 зареєстрований за колгоспом «Дружба» на підставі рішення Василівського райвиконкому №196 від 17.10.1990 року (т.1 а.с.12);

- Довідка без дати і номера, видана правлінням колгоспу «Дружба» Василівського району Запорізької області, про те, що сума сплати за житловий будинок по АДРЕСА_3 згідно договору від 06.08.1992 року складає 5670 руб. (т.1 а.с.13);

- Довідка без номеру і дати Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, згідно якої після ліквідації колгоспу «Дружба», яке знаходилося на території сільської ради, збережені архівні документи передані в трудовий архів Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області згідно розпорядження голови Василівської районного ради Запорізької області від 30 січня 2007 року №9 (т.1 а.с.23);

- Довідка від 15.06.2020 року, видана Малобілозерською сільською радою Василівського району, про те, що АДРЕСА_5 перейменована на АДРЕСА_1 згідно розпорядження сільського голови №22 від 19.02.2016 року (т.1 а.с.24);

- Довідка №157 від 26.02.2020 року РКП «Василівське БТІ» (т.2 а.с.13), за якою згідно інвентаризаційної справи станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за колгоспом «Дружба»;

- Технічний паспорт на спірний житловий будинок, виготовлений ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 станом на 24.07.2020 року (т.1 а.с.15-22);

- Довідка без номера від 15.06.2020 року, видана виконкомом Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, про те, що ОСОБА_1 має в користуванні земельну ділянку загальною площею 0,19 га для обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.25);

- Довідка без номера від 04.06.2020 року, видана виконкомом Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, про те, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 13.07.1989 року (т.1 а.а.26);

- Виписка з погосподарської книги від 15.06.2020 року, видана виконкомом Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, згідно якої житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_2 належав ОСОБА_1 згідно запису в погосподарській книзі №17, особовий рахунок НОМЕР_1 погосподарського обліку 2006-2010 років (т.1 а.с.27).

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, на спірні правовідносини також поширюється дія норм ЦК Української РСР.

За змістом статей 153, 225 ЦК Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Відповідно до статті 224 ЦК Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК Української РСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 47 ЦК Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Правило частини 2 статті 47 ЦК Української РСР про визнання угоди дійсною не може бути застосоване, якщо сторонами не досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

Згідно зі статтею 14 Закону Української РСР від 25 грудня 1974 року №3377-VІІІ «Про державний нотаріат» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень виконавчих комітетів міських, селищних, сільських Рад народних депутатів у населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, належало право посвідчувати угоди (договори, довіреності та ін.), крім договорів про надання у безстрокове користування земельних ділянок для спорудження індивідуальних житлових будинків і угод, які стосуються майна, що знаходиться за кордоном, або прав, які мають бути здійснені за кордоном.

Статтею 2 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящих», затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 19 січня 1976 року №1/5, передбачено, що нотаріальні дії у виконавчих комітетах міських, селищних, сільських Рад народних депутатів трудящих вчиняють голова, заступник голови або секретар виконавчого комітету, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради трудящих покладено вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до частин 2,7 статті 35 Закону Української РСР «Про державний нотаріат» угоди про відчуження або заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчується за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. Угода про відчуження жилого будинку (частини будинку), який знаходиться в сільській місцевості, посвідчується лише за умови, що набувачу в установленому порядку надається в користування земельна ділянка при будинку, за винятком випадків продажу будинків на знос чи перенесення.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок,

споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, згідно з яким реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу проводиться, в тому числі на підставі: нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу, дарування, міни будинків (домоволодінь), договори про відчуження будинків (домоволодінь) на умовах довічного утримання продавця покупцем (п.18); договори купівлі-продажу, міни і дарування будинків (домоволодінь), а також договори про відчуження будинків (домоволодінь) на умовах довічного користування, посвідчені місцевими Радами депутатів трудящих в межах їх компетенції (п.19); рішення суду про визнання угоди про відчуження будинку, складеної з порушенням встановленої законом форми, дійсною (ст.47 Цивільного кодексу УРСР) (п.21).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, суд прийшов до висновку, що станом на 31.12.2012 року право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано за колгоспом «Дружба», і в силу ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Укладений 06 серпня 1992 року між колгоспом «Дружба» Василівського району Запорізької області і працівником колгоспу «Дружба» ОСОБА_1 договір купівлі-продажу житлового будинку садибного типу, за умовами якого господарство продало, а працівник купила житловий будинок садибного типу з надвірними будівлями в АДРЕСА_3 , у встановленому законом порядку нотаріально не посвідчений, отже в силу ст.49 ЦК УРСР є недійсним.

Обставин, що свідчать про ухилення колгоспу «Друдба» від нотаріального посвідчення вищезазначеного договору з ОСОБА_1 судом не встановлено.

Відсутність правонаступників колгоспу «Дружба» також не свідчить про ухилення від нотаріального посвідчення договору продавця на момент його укладення.

Отже, суд приходить до висновку, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу не встановлено обставин, що об`єктивно перешкоджали нотаріальному посвідченню договору купівлі-продажу, а також ухилення продавця від такого посвідчення, що також виключає можливість визнання зазначеного договору дійсним на підставі частини 2 статті 47 ЦК Української РСР.

Враховуючи, що судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в установленому порядку не набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на цей житловий будинок.

Одночасно з цим, оскільки позивач ОСОБА_1 в установленому порядку не набула право власності на житловий будинок, відсутні підстави для визнання зазначеного житлового будинку об`єктом спільної сумісної власності подружжя на підставі статті 22 КпШС України, отже зустрічний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 , про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_2 , також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280- 282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Малобілозерська сільська рада Василівського району Запорізької області, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.О. Нікандрова