Вирок № 102868680, 31.01.2022, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1089/21

Провадження № 1-кп/309/94/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Піцура Я.Я.,

секретар судового засідання Губаль Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (внесеного до ЄРДР за зареєстрованим №12021071050000062 від 03.03.2021) стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , не працюючого, з середньою освітою, неодруженого, вважається таким, що не має судимості,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 289 КК України,

за участю:

прокурора Рака В.С.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Габор Я.І., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 21.01.2021, біля 20 год. 00 хв., перебуваючи в смт.Вишково по вул. Грендєш, 52, Хустського району, Закарпатської області, діючи умисно з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність, карність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою заволодіння транспортним засобом - мотоциклом марки «Мінськ», моделі ММБЗ 3.112.11, червоного кольору, без державних реєстраційних знаків, який перебував у користуванні ОСОБА_2 , зловживаючи довірою, заснованою на дружніх відносинах та шляхом обману, попросив ОСОБА_2 передати йому зазначений транспортний засіб мотивуючи тим, що добре розбирається в мотоциклах, вміє їх лагодити та запропонував свої послуги за 900 гривень.

В свою чергу ОСОБА_2 , будучи хибно впевненим у добросовісності намірів ОСОБА_1 та не усвідомлюючи злочинних намірів останнього, добровільно передав вказаний транспортний засіб - мотоциклом марки «Мінськ», моделі ММБЗ 3.112.11, червоного кольору, без державних реєстраційних знаків, ОСОБА_1 , який заволодів вказаним транспортним засобом, та доставив його на територію дворогосподарства де на той час мешкав, яке розташоване за адресою АДРЕСА_3 , після чого зберігав його до 26 січня 2021 року.

Разом з цим, ОСОБА_1 , з метою обернення на свою користь транспортного засобу - мотоцикла марки «Мінськ», моделі ММБЗ 3.112.11, червоного кольору, без державних реєстраційних знаків, яким незаконно заволодів шляхом обману, 26.01.2021 року об 12 год. 00 хв., зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_3 , на АЗС в с.Ракош, переконав останнього, що мотоцикл марки «Мінськ», моделі ММБЗ 3.112.11, червоного кольору, належить йому особисто та діючи з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення, продав його останньому за грошові кошти у розмірі 900 гривень.

Своїми протиправними діями ОСОБА_1 завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_2 на суму 9006 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 здійснив незаконне заволодіння транспортним засобом, тим самим вчинивши дії, передбачені частиною 1 статті 289 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину по пред`явленому йому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 289 КК України, не визнав, суду пояснив, що він домовився з потерпілим ОСОБА_2 про те, що відремонтує йому мотоцикл. Він забрав мотоцикл до місця свого проживання. Однак він живе разом з тестем, з яким перебуває у неприязних відносинах, і той сказав забрати з його двора мотоцикл, бо інакше його спалить. Він пробував зв`язатися з потерпілим з цього приводу, однак той не виходив на зв`язок. У зв`язку з чим, він попросив ОСОБА_3 на неділю зберегти мотоцикл. Стверджує, що ОСОБА_3 він мотоцикла не продавав, а лише дав на зберігання, оскільки в той час йому були потрібні кошти, а гроші в сумі 900 грн. були лише завдатком.

Не зважаючи на невизнання своєї вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, допитаний у судовому засідання потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 21.01.2021 року обвинувачений ОСОБА_1 прийшов до нього в гості. Мотоцикл був несправний і той пообіцяв його полагодити, на що він погодився. Обвинувачений взяв мотоцикл і поштовхав його до себе. Потім сказав, що ще треба карбюратор. Пройшло декілька днів і йому подзвонили, що мотоцикл знаходиться на металобрухті. ОСОБА_3 сказав йому, що ОСОБА_1 здав мотоцикл на металобрухт за 900 грн. У мотоцикла була несправна поршнева група, а тому коли ОСОБА_1 забирав мотоцикл, то штовхав його. Також ствердив, що давав ОСОБА_1 кошти на ремонт у сумі 900 грн., та що він не був поза зоною досяжності мобільного зв`язку.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що у той день, точно не пам`ятає коли, ОСОБА_1 запропонував йому купити мотоцикл, і він думаючи, що той мотоцикл належить ОСОБА_1 купив його. Мотоцикл марки «Мінськ», у несправному стані, був відсутній карбюратор. Він не підозрював, що мотоцикл крадений, а тому купив його. Коли купляв, то ОСОБА_1 запропонував щоб дати стільки скільки зможе, і він дав за нього 900 грн. Далі відвіз мотоцикл до майстра, а потім дізнався, що мотоцикл крадений і його забрали на штрафмайданчик. Ствердив, що кошти йому не повернуті. Також потерпілий ОСОБА_2 говорив йому, що мотоцикл дав ОСОБА_1 на ремонт.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що у той час ОСОБА_1 проживав у цивільному шлюбі з його дочкою. Мотоцикл був на його дворі і ОСОБА_1 сказав, що взяв його на ремонт, а ОСОБА_2 мав заплатити за це. ОСОБА_1 розібрав мотоцикл і потім склав його та подзвонив ОСОБА_2 щоб той дав грошей. Потім коли ОСОБА_1 з`їжджав, то забрав мотоцикла. Мотоцикл був десь 2 тижні на його подвір`ї. Через декілька днів подзвонив ОСОБА_3 і сказав, що взяв мотоцикл на металобрухт.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона проживала з ОСОБА_1 в цивільному шлюбі. ОСОБА_2 віддав йому мотоцикла на ремонт за що мав заплатити, а потім мав забрати мотоцикл. Вона особисто була присутня при їх розмові. Мотоцикл привезли до її батька на батьковому мотоциклі. На подвір`ї її батька мотоцикл був десь 3 тижні. Мотоцикл ОСОБА_1 ремонтував і дзвонив ОСОБА_2 , що потрібні деталі, той казав бери що треба, а потім розрахуємося. Однак потім ОСОБА_2 за мотоциклом не їхав, хоча йому дзвонили. Мотоцикл не міг більше лишатися на батьківському подвір`ї, оскільки вони з ОСОБА_1 переїжджали. Тому ОСОБА_1 відвіз мотоцикл у смт.Вишково до ОСОБА_3 , продав його йому, і подзвонив ОСОБА_2 що той може забрати його заплативши гроші. Однак ОСОБА_2 не прийшов забрати мотоцикл і не викупив його. ОСОБА_3 дав за мотоцикл десь 800 грн., точно не пам`ятає. Також ствердила, що при передачі ОСОБА_3 мотоцикла ще потрібен був карбюратор. Також ОСОБА_2 повернули інший мотоцикл і той не має ніяких претензій.

Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 02.03.2021 року ОСОБА_2 звернувся до Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області із заявою у якій просить прийняти міри до гр. ОСОБА_1 , який взяв від нього мотоцикл «Мінськ» щоб полагодити, а сам продав його в металолом в смт.Вишково

Відповідно до протоколу огляду місця події від 03.03.2021 року гр. ОСОБА_3 повідомив, що 01.03.2021 йому стало відомо, що мотоцикл марки «Мінськ», 125 см. куб., червоного кольору, який він придбав у ОСОБА_1 , є викраденим, а тому він добровільно видає його працівникам поліції до вирішення питання по суті. Під час огляду виявлено та вилучено мотоцикл марки «Мінськ».

Згідно протоколу огляду предмету від 03.03.2021 року проведено огляд мотоцикла марки «Мінськ» на арешт майданчику Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області. Огляд проводився у присутності потерпілого ОСОБА_2 для уточнення ідентифікуючих даних мотоцикла. Безпосереднім об`єктом огляду являється мотоцикл марки «Мінськ», моделі «ММБЗ 3.112.11», червоного кольору, кубатурою 125 см. куб. ОСОБА_2 , указав на відмінність краски на бензиновому бачку та решті кузову, оскільки здійснював косметичний ремонт мотоциклу, також указав на кріплення переднього крила посередині, оскільки із-за поломки самостійно скріплював його болтами, та указав на відкріплені проводи електропостачання з акумулятору до передньої фари мотоциклу.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №СЕ-19/107-21/2140АВ від 29.03.2021 року середня ринкова вартість бувшого у використанні мотоцикла марки «Мінськ», моделі «ММБЗ 3.112.11», без державних номерних знаків, станом цін на 21.01.2021 року, становить 9006,32 грн.

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 він мотоцикла не продавав, а лише дав на зберігання повністю спростовується показами свідка ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 289 КК та пункту 1 примітки до неї під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

Законодавча конструкція «будь-якою» та «будь-яким» означає, що перелік мети та способів законодавцем не обмежено, і відсутні мета та спосіб, які би не підпадали під цю конструкцію.

Отже за ст. 289 КК України незаконне заволодіння транспортним засобом кваліфікується, вчинене різними способами, тобто таємно, відкрито, із застосуванням обману або зловживання довір`ям, без застосування насильства чи з насильством. Незаконність як ознака заволодіння чужим транспортним засобом означає, що особа, яка вчинює це посягання, не має ні дійсного, ні уявного права щодо захопленого транспортного засобу.

Така сама правова позиція міститься і в п.15 постанови Пленуму ВС «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 №14, згідно з якою незаконне заволодіння транспортним засобом (ст.289 КК) може бути вчинене, зокрема шляхом обману чи зловживання довірою.

Тобто під незаконним заволодінням транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху тощо. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз.

Цей злочин визнається закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу, - з моменту встановлення контролю над ним.

Суд констатує, що поведінка ОСОБА_1 після заволодіння мотоциклом свідчила про спрямованість його умислу саме на заволодіння, оскільки він, хоча й отримав мотоцикл з дозволу потерпілого ОСОБА_2 для його ремонту, однак використав його для особистих цілей - продав.

Щодо посилання сторони захисту на те, що він на підставі домовленості з ОСОБА_2 ремонтував мотоцикл, і після завершення ремонту, не зважаючи на неодноразові дзвінки останній не забрав мотоцикла, що і змусило його продати мотоцикл ОСОБА_3 у зв`язку з наявності потреби на той час у грошах, то це само по собі кримінально-правову оцінку дій ОСОБА_1 не змінює, оскільки потерпілий ОСОБА_2 своєї згоди на продаж мотоцикла не давав. Отже добровільне надання ОСОБА_2 мотоцикла ОСОБА_1 для здійснення ремонту не свідчить про правомірність його дій по відчуженню даного транспортного засобу.

Суд при цьому враховує правову позицію викладену у Постанові Касаційного криімнального суду у складі Верховного Суду від 09.12.2021 року в справі №740/1458/20.

Отже, заволодіння ОСОБА_1 мотоциклом, належним на праві власності іншій особі, відбулося всупереч волі власника, шляхом обману власника, а тому в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України.

При цьому суд відхиляє посилання сторони захисту на наявність підстав передбачених ч.4 ст. 289 КК України для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, оскільки в даному випадку не мало місця добровільна заява правоохоронним органам обвинуваченого про незаконне заволодіння ним транспортним засобом.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом суд вважає доведеними факти:

незаконного заволодіння ОСОБА_1 транспортним засобом, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 289 КК України;

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлені.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлені.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином.

Обвинувачений посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, вважається таким, що не має судимості.

Також, суд враховує думку потерпілого, який не має претензій до обвинуваченого, а щодо міри покарання залишив на розсуд суду.

Згідно досудової доповіді складеної Хустським РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області беручи до уваги зібрану інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення та середню ймовірність небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, у тому числі, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання в межах санкцій частини 1 статті 289 КК України, у виді позбавлення волі.

Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив нетяжкий злочин, у вчиненому щиро не розкаявся, що не свідчить про усвідомлення ним негативних наслідків від його дій, а тому звільнення його від реального відбування покарання не відповідатиме вимогам справедливості, а отже виправлення ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Відтак суд не вбачає підстав для застосування у даному випадку приписів ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України.

Строк відбування покаранню ОСОБА_1 слід рахувати з моменту його затримання згідно протоколу затримання від 25.07.2021 року.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

У кримінальному провадженні була проведена автотоварознавча експертиза, витрати на проведення якої складають 817,25 грн., і такі процесуальні витрати, згідно ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Зважаючи на те, що запобіжний захід стосовно обвинуваченого судом не обирався і клопотання щодо обрання такого обвинуваченому стороною кримінального провадження не заявлялось, тому суд доходить переконання про відсутність підстав для вирішення цього питання.

Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 289 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 25 липня 2021 року.

Речовий доказ мотоцикл марки «Мінськ», моделі ММБЗ 3.112.11, червоного кольору, без державних реєстраційних знаків, який знаходиться на арешт-майданчику Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, передати законному володільцю ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 817,25 грн

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Хустського

районного суду Піцур Я.Я.