Ухвала суду № 102868622, 13.01.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/16112/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.01.2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання – Курбатова Д.Л.

з участю сторін кримінального провадження :

прокурора – Продан О.С.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника – Навроцький В.В.

представника потерпілого - Меренич О.І.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальне провадження №308/16112/21, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071030001560 від 13.10.2021 р. про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.360 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2021 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071030001560 від 13.10.2021 р. про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.360 КК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 30 листопада 2021 року призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні, прокурор висловив думку про можливість призначення кримінального провадження на підставі обвинувального акту до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст.291 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження, для повернення обвинувального акту прокурору немає.

Прокурор також заявив клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, яке подав у письмовому вигляді. Прокурор вказує на наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні та ризик вчинити інше кримінальне правопорушення. Просив врахувати , що ОСОБА_1 засуджений 20.07.2021 року вироком Ужгородського міськрайонного суду та вчинив кримінальні правопорушення у період іспитового строку.

Захисник обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні заперечив щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту. Заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки такий не відповідає вимогам ст.291 КПК України , зокрема , обвинувальний акт не містить дату його складання слідчим. Окрім того вказав на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_1 вручено за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.3 ст.185, ч.1 ст.360 КК України, а обвинувальний акт складений за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.360 КК України. Окрім того, проти задоволення клопотання прокурора про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою заперечив, вважає клопотання необгрунтованим, відсутні докази на підтвердження наявності ризиків, просив відмовити у задоволенні клопотання. Просив обрати йому інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні підтримав доводи захисника, просив обрати йому інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Представник потерпілого Меренич О.І. у підготовчому судовому засіданні підтримала доводи прокурора.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання захисника щодо повернення обвинувального акту та просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду. Наголосив на тому, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України,зокрема такий містить, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, представника потерпілого, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 291 КПК України, передбачені вимоги яким повинен відповідати обвинувальний акт та можливість повернення його прокурору у разі його невідповідності вимогам передбачених цією статтею.

Із наведених положень кримінального процесуального закону слідує, що на стадії підготовчого провадження повернення обвинувального акта прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.

Як вбачається з змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні №12021071030001560 від 13.10.2021 року , такий по формі і за змістом складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України та затверджений процесуальним прокурором, наявна дата затвердження.

Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, не встановлено.

Угода про примирення або про визнання винуватості - не укладались.

Кримінальне провадження підсудне Ужгородському міськрайонному суду.

Обвинувачений отримав обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, що підтверджується розпискою.

Суд, зазначає, що кримінальним процесуальним законом передбачено повернення обвинувального акта прокурору лише в разі його невідповідності ст. 291 КПК України. Недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування не є підставою повернення обвинувального акта.

Аналіз змісту обвинувального акта свідчить про те, що при його складанні були дотримані вимоги статті 291 Кримінального процесуального кодексу України.

Системний аналіз положень кримінального процесуального законодавства свідчить, що обвинувальний акт є результатом оцінки прокурором отриманих протягом досудового розслідування доказів вчинення кримінального правопорушення, які будуть перевірені судом в межах судового розгляду.

Стаття 314 КПК України визначає чіткий та виключний перелік питань, які вирішуються судом під час підготовчого судового засідання, і суд на вказаній стадії не вправі вдаватися до оцінки правильності кваліфікації дій обвинуваченого, що має право робити суд тільки за результатами судового розгляду обвинувачення по суті.

Недоліки, про які зазначає у клопотанні про повернення обвинувального акту прокурору захисник повинні бути предметом перевірки в ході судового розгляду, вирішення зазначених в клопотанні питань, щодо оцінки правильності кваліфікації дій обвинуваченого, виходить за межи підготовчого судового засідання та не ґрунтується на вимогах ст. ст. 314, 315 КПК України.

Зважаючи на викладене, клопотання захисника Навроцького В.В. щодо повернення обвинувального акту прокурору не підлягає задоволенню, оскільки такий по формі і за змістом складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, зокрема в обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, зазначена правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення із зазначенням часу, місця, способу, форми вини, мотивів і мети вчинення кримінального правопорушення, наслідків, а також інших обставин, які підлягають обов`язковому доказуванню в кримінальному провадженні.

Беручи до уваги відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, суд вважає за необхідне здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, представника потерпілого.

З врахуванням викладеного, вважаю, що є достатні підстави для призначення вказаного кримінального провадження до судового розгляду.

Відповідно до ст.316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Вирішуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , суд враховує вимоги КПК України та п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Аналізуючи доцільність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.360 КК України.

Суд, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182)

При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на те, що такі об`єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об`єктивно зв`язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом, у тому числі, з урахуванням положень ст. 62 Конституції України.

Також, суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.360 КК України.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбчених ст. 177 КПК України, суд приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вказані ризики, на думку суду, доводяться вагомістю доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, а також тяжкістю покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину можуть вдатися до відповідних дій.

На користь реального існування вказаних ризиків слід віднести ті обставини, що ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 185, ч.1 ст.360 КК України, зокрема санкція статті за кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 Кримінального кодексу України, передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до шести років, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Окрім того судом встановлено, що ОСОБА_1 засуджений 20.07.2021 року вироком Ужгородського міськрайонного суду та вчинив кримінальні правопорушення у період іспитового строку, що в поєднанні з наявними у суді даними про його особу, який не працює, судимий, тобто не виправдав ступінь довіри виражений йому судом, свідчить про обґрунтованість наявності таких ризиків та про неможливість їх уникнення при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Суд вважає, що небезпека переховування обвинуваченого здається явно переконливою.

Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається тримання під вартою обвинувачених.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що обвинувачений не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він настільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворістьпередбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від право суддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

При цьому судом при обранні запобіжного заходу лише перевіряється наявність вагомих доказів, що можуть свідчити про вчинення особою кримінального правопорушення. Питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Окрім того, судом враховано дані про особу ОСОБА_1 : раніше судимий, вчинив тяжкий злочин під час іспитового строку, сім`ї та утриманців не має, не працює, що свідчить про відсутність тісних соціальних зв`язків на території України та підтверджує ризик переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Встановлений ризик незаконно впливати на свідків, потерпілих, є актуальним до моменту їх допиту в суді при розгляді обвинувального акту по суті, а тому, не може вважатись припиненим.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, представників потерпілого, у цьому ж кримінальному провадженні, то суд вважає його обґрунтованим, оскільки підозрюваний перебуваючи на волі під час розгляду справи матиме можливість впливати на свідків, представників потерпілих. Окрім цього, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, представників потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом.

На даний час існує реальна необхідність допиту свідків та представника потерпілого, проведення великого обсягу необхідних процедурних (процесуальних) дій, відтак, на переконання суду, існує об`єктивна реальність ризику можливого впливу обвинуваченого на свідків та представника потерпілого.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не можуть запобігти ризикам вчинити обвинуваченим спроби переховуватись від суду ; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Водночас суд вважає, що вік та стан здоров`я ОСОБА_1 дозволяють та не перешкоджають обранню відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоров`я ОСОБА_1 перешкоджає обранню відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Суд вважає, що обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винуватим, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 .

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, тож суд приходить до висновку про доцільність обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,27,314-316 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та доданих до нього документів за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.360 КК України у відкритому судовому засіданні на 21 січня 2022 року о 15 год. 00 хв., в залі судових засідань в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, представника потерпілого.

Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.

Клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури Продан О.С. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Зарічево, Перечинського району, мешканця АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.360 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 11 березня 2022 року включно.

На ухвалу в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Копію ухвали надіслати начальнику Закарпатської УВП №9.

Повний текст ухвали оголошено 17.01.2022 року о 16-00 год.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца