Ухвала суду № 102868417, 31.01.2022, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2-о/243/74/2022

Номер справи 243/9970/21

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

«31» січня 2022 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.

за участю:

- секретаря судового засідання – Корчма О.В.,

- заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи Пенсійного фонду України про встановлення фактів, що мають юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, обґрунтовуючи Заяву тим, що їй призначено пенсію на пільгових умовах за списком № 1 з 20 вересня 1990 року на підставі Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590.

З 01 січня 1992 року пенсію перераховано на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року за № 1788-XII, який набув чинності 01 січня 1992 року.

У березні 2001 року вона припинила трудову діяльність до набуття чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року за № 1058-IV, який набув чинності 01 січня 2004 року. Перерахунок було зроблено без її згоди, заяву про перерахунок пенсії за новим Законом вона не писала. В подальшому без її згоди їй перераховували розмір пенсії за законами, які приймалися.

З 14 квітня 2005 року їй встановлено першу групу інвалідності за загальним захворюванням, у зв`язку із чим вона потребує стороннього догляду. Станом на 14 квітня 2005 року законами України не було врегульовано доплату до пенсії по догляду за особою з інвалідністю, доплату по догляду за особою з інвалідністю було врегульовано Законом України № 1788 на підставі п. 6 Заключних положень Закону України № 1058.

Відповідно до ст. 4 Закону України № 1058 «Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінних від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а також законів, прийнятих у відповідності з законами про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні».

Просить суд, підтвердити наявність юридичного факту – Закону України, який має значення для захисту її, ОСОБА_1 , прав, свобод та інтересів; підтвердити наявність юридичного факту – середнього заробітку на 01 січня 1992 року в Україні в рублях, який має значення для захисту її, ОСОБА_1 , прав, свобод та інтересів.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала свою Заяву про встановлення фактів, що мають юридичне значення та надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у даній Заяві. Додатково зазначила, що їй необхідно встановлення юридичного факту – Закону України, згідно з яким їй повинна бути призначена пенсія. Свою пенсію вона не отримує, а отримує за померлого чоловіка 50 відсотків його пенсії. Вона бажає знати Закон України, за яким їй буде призначена

пенсія, та якщо її пенсія буде більше, то вона буде отримувати свою пенсію. Встановлення даного Закону України їй необхідно для визначення розміру її пенсії. Вважає, що має право отримувати свою пенсію, яка повинна їй нараховуватися за Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року, це її право і у відповідності до статті 21 Конституції України – є непорушним. Пенсія – це її власність, а держава відібрала у неї її власність. Вона бажає поновити своє право і отримувати пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року за № 1788-XII, який набув чинності 01 січня 1992 року. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року за № 1058-IV, який набув чинності 01 січня 2004 року не має до її прав ніякого відношення. Вважає, що цей закон не має зворотньої сили і на неї не розповсюджується. Просить суд встановити Закон, згідно з якого їй повинна бути нарахована пенсія, щоб дізнатися її розмір. Вказане необхідно їй для того, щоб визначитися, яку саме пенсію отримувати – приналежну їй чи 50% пенсії померлого чоловіка.

Представник заінтересованої особи, Пенсійного фонду України, до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

12 січня 2022 року до суду надав Пояснення на заяву ОСОБА_1 , відповідно до яких вказав, що заявницею не зазначена мета, яка буде досягнута нею, встановивши відповідний юридичний факт та яким чином зазначене вплине на інтереси Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України.

Згідно з пп. 6 п. 4 Положення № 280 Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів.

Відповідно до п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, призначення, перерахунок та виплата пенсії є виключною компетенцією територіальних органів Фонду.

Пенсійний фонд України, відповідно до покладених на нього завдань, лише організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо, зокрема, призначення (перерахунку) і виплати пенсій (пп. 6 п. 4 Положення № 280). Створення в Пенсійному фонді України спеціальних підрозділів, які безпосередньо призначають (перераховують) та виплачують пенсії, не передбачено.

Отже, Пенсійний фонд України, як центральний орган виконавчої влади, не наділений повноваженнями щодо безпосереднього призначення, перерахунку та виплати пенсії, оскільки така функція є виключною компетенцією територіальних управлінь Фонду.

Таку ж правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у справі № К/800/12125/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, а відтак, саме зазначене головне управління Фонду повинно бути залучене у справу, у якості заінтересованої особи.

В заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник повинен обґрунтувати, для відновлення яких саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів йому необхідно, щоб суд встановив той чи інший факт.

Заявниця просить підтвердити наявність юридичного факту - Закону, що має значення для охорони її прав, свобод та інтересів, та наявність юридичного факту - середнього заробітку на 01 січня 1992 року в російських рублях.

При цьому в заяві ОСОБА_1 посилається на норми законодавства, зокрема, закони України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення” та порушує питання визначення розміру пенсії та його перерахунку.

Мети встановлення юридичного факту - наявності Закону, що має значення для охорони її прав, свобод та інтересів та підтвердження середнього заробітку на 01 січня 1992 року в російських рублях, заявниця не наводить.

Показники середньомісячної заробітної плати робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки, зокрема, за 1992 рік, що застосовуються під час призначення та перерахунку пенсій відповідно до статей 40 і 43 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначені постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1783 "Про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян”.

Враховуючи наведене, заява ОСОБА_1 щодо підтвердження наявності юридичного факту - Закону, що має значення для охорони її прав, свобод та інтересів та наявність юридичного факту - середнього заробітку на 01 січня 1992 року в російських рублях підлягає залишенню без розгляду.

Просив суд розгляд справи проводити без участі представника Пенсійного фонду України (а.с.61-63).

Суд, вислухавши заявника, розглянувши Заяву, дослідивши докази, приходить до висновку, що її слід залишити без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, в якому відсутній спір про право.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Пленум Верховного Суду України у п.1 Постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 роз`яснив, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 3 цієї Постанови, у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Встановлення даних фактів заявник пов`язує із захистом своїх прав шляхом підтвердження наявності юридичних фактів, а саме Закону України, який має значення для захисту її, ОСОБА_1 , прав, свобод та інтересів, а також середнього заробітку на 01 січня 1992 року в Україні в рублях.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

В даному випадку вбачається спір про право, який має розглядатися в порядку позовного провадження, оскільки заявник просить суд підтвердити наявність юридичних фактів – Закону України, який має значення для захисту її, ОСОБА_1 , прав, свобод та інтересів, та

середнього заробітку на 01 січня 1992 року в Україні в рублях, який має значення для захисту її прав, свобод та інтересів, що не може бути встановлено в порядку окремого провадження, а тому ОСОБА_1 з відповідним вимогами слід звернутися до суду шляхом пред`явлення позову, при розгляді якого судом має бути дана оцінка зазначеним заявником обставинам.

Таким чином, факти, про встановлення яких просить ОСОБА_1 , не підлягають з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви вбачається спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Пенсійного фонду України про встановлення фактів, що мають юридичне значення, необхідно залишити без розгляду, оскільки з заявлених вимог вбачається спір про право, роз`яснивши заявнику, що вона має право звернутися до суду на загальних підставах, в позовному провадженні.

Керуючись ст. ст. 293-294, 259, 260, 294 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи Пенсійного фонду України про встановлення фактів, що мають юридичне значення - залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що з вказаними вимогами вона має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Ухвалу постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Повний текст ухвали складено 31 січня 2022 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова