Постанова № 102865914, 05.01.2022, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

Справа № 133/3594/21

провадження № 3/133/13/22

05.01.22 м. Козятин

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №2 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , яка є ФОП « ОСОБА_1 », працює продавцем в магазині «Магазин»,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164, ч. 1 ст. 156 КУпАП,

ВСТАНОВИЛА:

22.11.2021 до Козятинського міськрайонного суду надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 156, ч. 1 ст. 164 КУпАП: справа №133/3594/21, справа №133/3595/21, справа №133/3596/21, які постановою від 23.11.2021 об`єднано в одне провадження та присвоєно об`єднаній справі №133/3594/21.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАБ 769689 від 06.11.2021, 06.11.2021 о 16 год. 40 хв. в АДРЕСА_2 , встановлено, що в магазині «Магазин», який належить СПД ОСОБА_1 , ОСОБА_1 здійснювала реалізацію тютюновоих виробів без ліцензії на право проводження даного виду господарської діяльності, чим порушила ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб підприємців".

Дії ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ч.1 ст. 164 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №769690 від 06.11.2021, 06.11.2021 о 16 год. 40 хв. в АДРЕСА_2 , встановлено, що в магазині «Магазин», який належить СПД ОСОБА_1 , реалізовувались фальсифіковані алкогольні напої без марок акцизного збору та документів про проходження у кількості: ігристого вина - 6 л.; домашнього вина - 5 л.; коньяк – 0,5 л., чим порушила правила торгівлі алкогольними напоями.

Дії ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ч.1 ст. 156 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №769685 від 06.11.2021, 06.11.2021 о 16 год. 40 хв. в АДРЕСА_2 , встановлено, що в магазині «Магазин», який належить СПД ОСОБА_1 , реалізовувались фальсифіковані тютюнові вироби без акцизних марок та акцизного збору, а саме: тютюнові вироби інших держав без документів про походження, чим порушила правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами.

Дії ОСОБА_1 посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ч.1 ст. 156 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні адміністративних правопорушення визнала, щиро розкаялася у скоєному.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Що стосується притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, суддя виходить з наступного.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №769689 від 06.11.2021, ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Диспозицією ч.1 ст.164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Поняття «підприємницька діяльність» («підприємництво») є складовою ширшого за обсягом поняття «господарська діяльність». З метою визначення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, необхідно встановити всі характеризуючі ознаки підприємницької діяльності, основними з яких є: самостійність, ініціативність та систематичність.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають виробництво і торгівля спиртом етиловим,

коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно доЗакону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Згідно з приписамист.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР, роздрібна торгівля зокрема алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем і здійснює свою діяльність у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 будучи фізичною особою-підприємцем, реалізовувала тютюнові вироби без отримання ліцензії на провадження відповідного виду господарської діяльності, чим порушила порядок провадження господарської діяльності.

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.164 КУпАП, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №769689 від 06.11.2021; заявою ОСОБА_1 , наданою працівникам поліції від 06.11.2021, згідно з якою вона добровільно видає працівникам поліції згоду на огляд приватної території, а саме магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою виявлення та вилучення підакцизних товарів; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Вказана обставина також не заперечується і самою ОСОБА_1 .

Таким чином, наведеними вище доказами, які не викликають сумнівів у своїй достовірності, встановлено, що ОСОБА_4 всупереч вимогам ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР, здійснювала роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії, виданої у встановленому порядку, що утворює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.164 КУпАП.

Що стосується притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 156 КУпАП, а саме за реалізацію фальсифікованих тютюнових виробів без акцизних марок та акцизного збору, слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 156 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за роздрібну або оптову торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

Відповідно до п. 226.2 ст. 226 Податкового Кодексу України, наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Згідно з п. 226.8 ст. 226 Податкового Кодексу України, кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки.

На марку акцизного податку на сигарети, цигарки та сигарили додатково наноситься кількість штук у пачці (упаковці).

Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КУпАП, а саме те, що остання здійснювала реалізацію фальсифікованих тютюнових виробів та алкогольних напоїв без акцизних марок та акцизного збору, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №769685 від 06.11.2021 та протоколом серії ВАБ № 769690 від 06.11.2021; заявою ОСОБА_1 , наданою працівникам поліції від 06.11.2021, згідно з якою вона добровільно видає працівникам поліції згоду на огляд приватної території, а саме магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з метою виявлення та вилучення підакцизних товарів; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 , а також доданим в якості доказу диском відеозапису з місця події.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 та ч.1 ст. 156 КУпАП.

Відповідно до ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, та вважає за доцільне призначити адміністративне стягнення в мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 164 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно з приписами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому усі викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Відповідно до приписів ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 241 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 8, 44-3 ч.1, 221, 247, 251, 254, 256, 283-285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

У вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 та ч.1 ст. 156 КУпАП, ОСОБА_1 визнати винною та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень..

Стягнути з ОСОБА_1 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити особі, на яку накладено адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 3001 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня винесення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Н.О. Пєтухова

05.01.22