Рішення № 102865120, 14.12.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/14691/17

Провадження № 2/752/256/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14.12.2021 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

за участю секретаря - Потапенко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 100000 гривень та судових витрат у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.02.2017 р. о 15 год. 15 хв за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Рибальська,32 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Mercedes» д.н. НОМЕР_2 .

Відповідно до постанови Оболонського районного суду м.Києва від 30.03.2017 р. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач посилається на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Mercedes» д.н. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень і відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 281/4-17 від 27.04.2017 р., складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля становить 193416,96 гривень.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet» д.н. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» на підставі Полісу серії АК № 0801987 і ліміт відповідальності Страховика становить 100000 гривень.

Позивач посилається на те, що 04.4.2017 р. він звернувся до Страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування, однак на момент звернення до суду страхове відшкодування виплачено не було, що стало підставою звернення до суду з вимогами про стягнення страхового відшкодування в судовому порядку.

21.07.2017 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі.

04.05.2018 р. справа прийнята в провадження судді Колдіної О.О. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

26.03.2018 р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки транспортний засіб позивача, що був пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди є фізично знищеним, що підтверджується Звітом № 281/4-17, наданим самим позивачем, а отже розмір страхового відшкодування повинен визначатись відповідно до положень ст.30.2 Закону України «про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і визначається як різниця між вартістю транспортного засобу до настання дорожньо-транспортної пригоди та після її настання. Оскільки Звіт про оцінку матеріального збитку, наданий позивачем, не містив відомостей про вартість транспортного засобу до та після ДТП, такий доказ є неналежним. Крім того, відповідач зазначає, що позивачу уло виплачено страхове відшкодування в розмірі 50482,12 гривень, сума якого визначена відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 133, складеного на замовлення відповідача і становить розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та за вирахування податку на додану вартість, оскільки таке відшкодування здійснювалось на рахунок позивача.

24.09.2019 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва закрито підготовче провадження.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, посилаючись на невиконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування. Також представник позивача звернув увагу суду на неналежність висновку експерта № 32002/20-54 як доказу у справі, оскільки він не містить інформації про вартість відновлювального ремонту транспортного засобу і таке питання не ставилось на вирішення експертизи.

Представник відповідача підтримав заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву, зазначив на те, що Страховою компанією було сплачено позивачу страхове відшкодування в розмір 50482,12 гривень, що відповідало розміру завданих збитків, визначених у відповідності до вимог спеціального закону. Крім того, представник відповідача звернув увагу суду, що висновок судової автотоварознавчої експертизи від 14.05.2019 р. містить відомості про вартість відновлювального ремонту, однак такий розмір визначений з врахуванням податку на додану вартість, що підтверджується калькуляцією ремонтних робіт, а в силу положень ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страхова компанія зменшує розмір страхового відшкодування на суму податку на додану вартість, якщо така сума сплачується на рахунок потерпілого.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.02.2017 р. о 15 год. 15 хв за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Рибальська,32 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Chevrolet» д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля «Mercedes» д.н. НОМЕР_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Mercedes» д.н. НОМЕР_2 , власником якого є позивач, зазнав механічних пошкоджень.

Відповідно до постанови Оболонського районного суду м.Києва від 30.03.2017 р. ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди.

В силу ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, наявність вини в діях відповідача у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку, встановлена і не підлягає доказуванню.

Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст..1188 ЦК України).

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Відповідно до положень ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.

Згідно ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує: страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону та ст. 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Отже, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик, на випадок виникнення деліктного зобов`язання, бере на себе виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, однак, в межах суми страхового відшкодування.

Як встановлено судом, і не заперечується сторонами, на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet» д.н. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО» на підставі Полісу серії АК № 0801987 і ліміт відповідальності Страховика становить 100000 гривень, франшиза становить 0.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На підставі ст.29 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

На підставі ст.36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна

Відповідно до ст.12 зазначеного Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Звертаючись до суду на підтвердження розміру матеріального збитку позивачем надано Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 281/4-17 від 27.04.2017 р., складеного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mercedes» д.н. НОМЕР_2 становить 193416,96 гривень.

Однак, такий звіт не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки в порушення Методики проведення оцінки колісних транспортних засобів розмір відшкодування був розрахований без врахування коефіцієнта фізичного зносу, який не підлягає відшкодуванню Страховиком.

В ході судового розгляду судом була призначена судова комісійна авто товарознавча експертиза.

Відповідно до висновку експертів № 1308/19-56/1309/19-54 від 14.05.2019 р. вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Mercedes» д.н. НОМЕР_2 , отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 14.02.2017 р. станом момент настання дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 89581,68 гривень.

Однак, при визначенні вартості матеріального збитку, що складається з вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу експертами була врахована сума податку на додану вартість в розмірі 20%, що вбачається з калькуляції, доданої до висновку.

Оскільки сума податку на додану вартість не підлягає сплаті Страховиком у разі перерахування страхового відшкодування на рахунок потерпілої особи, розмір шкоди, визначеної відповідно до висновку судової комісійної автотоварознавчої експертизи, повинен бути зменшений на суму податку на додану вартість, що нарахована на вартість матеріалів та складових, що підлягали заміні.

З огляду на викладене, розмір відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, без врахування податку на додану вартість становить 76776,76 гривень (вартість робіт-12752,16, вартість матеріалів (без ПДВ)- 11429,39, вартість деталей з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу без врахування ПДВ - 52595,24 гривні).

Оскільки страховою компанією було сплачено позивачу страхове відшкодування в розмір 50482,12 гривень, стягненню з СК «ВУСО» на користь ОСОБА_1 підлягає сума, що становить різницю, між розміром матеріальної шкоди (76776,76 гривень) та розміром сплаченого страхового відшкодування (50482,12 гривень), що становить 26294 гривні 64 копійки .

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а саме щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 26294 гривні 64 копійки.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 на його користь з відповідача підлягають стягненню понесені ним витрати по сплаті судового збору та підтверджених витрат на правничу допомогу, пропорційно до задоволених вимог (26,29%).

Крім того, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати, понесені відповідачем на правничу допомогу, пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено (73,71%)

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 266, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» ( ЄДРПОУ 31650052, м.Київ, вул.Казимира Малевича, 31) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) суму страхового відшкодування у розмірі 26294 гривні 64 копійки, судовий збір в розмірі 262 гривні 94 копійки, витрати на правничу допомогу в розмірі 5258 гривень.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (ЄДРПОУ 31650052, м.Київ, вул.Казимира Малевича, 31) витрати на правничу допомогу в розмірі 5896 гривень 80 копійок.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О.Колдіна