Рішення № 102864182, 31.01.2022, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/5133/21

№ провадження 2/646/324/2022

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.22 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Демченко С.В.,

секретар судового засідання - Яріш Х.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

у с т а н о в и в:

05 серпня 2021 року адвокат Руденко С.О., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1041279 від 23 липня 2021 року, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яку в подальшому уточнив та остаточно просив визнати дійсним договір купівлі-продажу № у-08-1245-н від 30 серпня 1995 року житлового будинку індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30 серпня 1995 року ОСОБА_1 , як покупець з одного боку та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як продавці з іншого боку, уклали договір купівлі-продажу № у-08-1245-н, відповідно до умов якого позивач придбала житловий будинок індивідуального житлового фонду, загальною площею 35,70 кв.м, житловою - 24,90 кв.м, з надвірними будівлями, що розташований на земельній ділянці площею 1200 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якого склала 130 000 000 карбованців. Вказаний договір був зареєстрований та підписаний у Харківській універсальній біржі на підставі біржового контракту №Б-08-1235-Н від 30 вересня 1995 року, а також був зареєстрований у Харківському БТІ за №415/3 від 31 вересня 1995 року. Зазначає, що укладений договір купівлі-продажу № у-08-1245-н від 30 серпня 1995 року належним чином виконаний сторонами, враховуючи, що позивачем відповідно до п.1.5 вказаного договору ще до його підписання були сплачені кошти за придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачами в свою чергу був виконаний п. 1.10 договору, відповідно до якого останні повинні були виписатися та звільнити будинок до 15 вересня 1995 року. Крім того, даний договір був підписаний відповідачами, посвідчений Харківською універсальною біржою та зареєстрований у Харківському БТІ, що відповідало чинному на час укладення вказаного договору законодавству. Вказує, що сторони при укладанні даного договору керувались ч.2 ст.15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Разом з тим, після укладення сторонами договору купівлі-продажу № у-08-1245-н від 30 серпня 1995 року були внесені зміни, що стосуються моменту укладення договору та моменту виникнення права власності на нерухоме майно, у зв`язку з чим на теперішній час договір купівлі-продажу нерухомості вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Оскільки укладений позивачем договір купівлі-продажу житлового будинку був укладений на товарній біржі без нотаріального посвідчення, тому позивач для подальшого права володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном вимушений звернутися за захистом свого права та відповідно до ст.220 ЦК України просить суд визнати дійним договір купівлі-продажу № у-08-1245-н від 30 серпня 1995 року житлового будинку індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 09 серпня 2021 року позовну заяву було залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений законом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2021 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачам запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник позивача - адвокат Руденко С.О. у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, просив позовні вимоги задовольнити та не заперечував проти ухвалення заочного рішення, а також просив повернути судовий збір сплачений в більшому розмірі ніж встановлено законом.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву не подавали, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від них не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ухвали суду від 09 вересня 2021 року враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідачів та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Суд встановив, що 30 серпня 1995 року на Харківській універсальній біржі між ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , який проживав за адресою: АДРЕСА_3 , які іменуються «Продавцем», та ОСОБА_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_4 , яка іменується «Покупцем», був укладений договір № у-08-1245-н купівлі-продажу житлового будинку індивідуального житлового фонду, а саме - дерев`яний будинок, обкладений цеглою, кількість кімнат - 3, загальна площа - 35,70 кв.м, житлова площа - 24,90 кв.м., 1922 року будівництва, відсоток зносу - 46%, земельна ділянка - 1200 кв.м, з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі змісту вказаного Договору, сторони уклади цей договір відповідно до Правил біржової торгівлі на Харківській універсальній біржі.

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що за домовленістю сторін будинок проданий за 130 000 000 карбованців.

Згідно з п.1.7 Договору порядок та форма розрахунку: вартість будинку (п.1.5) сплачується покупцем продавцю до посвідчення угоди.

Положеннями п.1.10 Договору передбачені особливі умови договору, зокрема, продавець зобов`язується виписатися та звільнити квартиру в строк не пізніше 15 вересня 1995 року.

Крім того, п.1.14 Договору встановлено, що відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Пунктом 1.15 Договору встановлено, що договір підлягає реєстрації в бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , виконаного 27 серпня 1993 року, реєстровий №415/3, об`єкт складається з: житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 35,7 кв.м , житловою 24,9 кв.м; сіни літ. «а», «д», ганок літ. «а-1», вбиральня літ. «В», погріба літ. «е»; сараїв літ. «Б», «Г», «Д», «Ж»; забор №1, №2 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

З довідки про наявність або відсутність інформації про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна з перевіркою відомостей з відкритих інформаційних ресурсів, виданої КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради 23 вересня 2021 року, слідує, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 1995 року, зареєстрованому Акціонерним товариством Харківська універсальна біржа, р.№У-08-1245-Н.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до такого висновку.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

З огляду на зазначені норми та враховуючи, що правочин за своїм змістом та формою має відповідати вимогам законодавства, чинним на момент його укладення, у справі, що переглядається, мають бути застосовані положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР (1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Частиною 2 ст. 47 ЦК УРСР (1963 року) передбачено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Право позивача, як власника майна, на звернення до суду за захистом своїх майнових прав пов`язаних з правом володіння власністю не може бути обмежено позовною давністю.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про товарну біржу" товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Згідно зі ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу»: біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій, були внесені лише у 2003 році.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, у самому Законі України "Про товарну біржу" не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст.15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір купівлі-продажу № у-08-1245-н від 30 серпня 1995 року, посвідчений Харківською універсальною біржою, зареєстрований у Харківському БТІ за реєстровим номером 415/3, що станом на день укладення та реєстрації вказаного договору не суперечило чинному законодавству.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі.

Здійснивши державну реєстрацію права власності за позивачем на житловий будинок у Харківському БТІ, держава цим самим визнала право власності позивача на зазначений у договорі житловий будинок, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов`язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі, договір зареєстрований в Харківському БТІ, тому позивач на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набула право власності на спірний будинок і правомірно володіє ним.

З огляду на зазначені обставини суд вважає, що позивачем надані належні докази на підтвердження факту укладення вищевказаного договору купівлі-продажу будинку, його виконання та обставини, які свідчать про неможливість подальшого нотаріального посвідчення угоди, а відтак приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу спірного будинку.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку № у-08-1245-н від 30 серпня 1995 року, зареєстрованого на Харківській універсальній біржі, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду і розглядом цивільної справи

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи позивачем за подання даного позову сплачений судовий збір за дві позовні вимоги у розмірі 3020 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2211705387.2 від 27 липня 2021 року.

При цьому, представником позивача було уточнено позовні вимоги та позивач відмовився від позовної вимоги про визнання права власності та просив повернути зайво сплачений судовий збір.

Відповідно до положень ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що позивачем було сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тому кошти в сумі 2112 гривень підлягають поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір, укладений 30 серпня 1995 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований Харківською універсальною біржею за № у-08-1245-н та зареєстрований у Харківському бюро технічної інвентаризації 31 вересня 1995 за № 415/3.

Повернути позивачу ОСОБА_1 зайво сплачений судовий збір у розмірі 2112 грн., який було сплачено на розрахунковий рахунок: отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA968999980313141206000020661, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 31 січня 2022 року.

Суддя С.В. Демченко