Ухвала суду № 102863774, 26.01.2022, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 4-с/641/4/2022 Справа № 641/6603/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Боговського Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання – Д`яченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові цивільну справу по скарзі ОСОБА_1 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту та зобов`язати знятти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.03.2015 року у ВП №42217512, запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним № 9958857.

Обґрунтовуючи скаргу, заявник посилається на те, що 25.03.2015 року у ВП №42217512 відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження щодо всього нерухомого майна, на теперішній час відкриті виконавчі провадження стосовно ОСОБА_1 відсутні, однак даний арешт не знято, що позбавляє його можливості в повній мірі здійснювати та реалізовувати своє право власності відносно арештованого майна.

Не погоджуючись зі скаргою ОСОБА_1 відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав відзив, в якому зазначає, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем були вжиті заходи щодо перевірки майнового стану боржника, зокрема з метою виявлення рухомого та нерухомого майна в зв`язку з чим 25.03.2015 року державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та заборони на його відчуження. Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вказує, що не може зняти арешт з майна, оскільки виконавчий лист був повернутий стягувачу на підставі п.7 частини першої ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

До суду надійшла заява від представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Кривошеєнко О.Ю. в якій вона підтримує скаргу, просить її задовільнити та проводити розгляд справи за їхньої відсутності.

До суду надійшла заява від представника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України – Смородської М.С. в якій вона заперечувала проти задоволення скарги та просила проводи розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Нормами цивільного процесуального закону передбачено особливий порядок судового контролю за виконанням судових рішень, який визначений у розділі VII ЦПК України, і передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 42217512 за виконавчим листом Комінтернівського районного суду м. Харкова №641/9949/13-ц, виданим 15.01.2014 року виданого Комінтернівським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» суми боргу в розмірі 11255606,80 грн.

Постановою від 26.02.2014 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження №42217512 та встановлено строк для добровільного виконання рішення.

Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.03.2015 року у ВП №42217512, запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним № 9958857 накладено арешт на майно ОСОБА_1

11.08.2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.7 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

За повторною заявою стягувача 09.09.2016 року Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито нове виконавче провадження №52147501.

Ухвалою Комінтернівського районного м. Харкова від 19 грудня 2016 року заочне рішення від 21.11.2013 року про стягнення заборгованості скасовано. Оскільки заочне рішення було скасоване, то виконавче провадження №52147501 закінчено на підставі п.4 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням від 27.07.2017 року, заочне рішення переглянуто та задоволено позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль»», стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» суми боргу в розмірі 11255606,80 грн. Ухвалою Комінтернівського суду м. Харкова було замінено стягувача з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт». На підставі договору про відступлення прав вимоги №58 від 05.12.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс інвестмент енд менеджмент груп» в повному обсязі права вимоги за Генеральною кредитною угодою №07-01-88-08 від 08.05.2008 року та кредитним договором №010/42-1/0438 від 29.06.2011 року.

Відповідно до копії повідомлення ТОВ «Алекс інвестмент енд менеджмент груп», яке міститься в матеріалах справи, припинено зобов`язання що випливало із умов Генеральної кредитної угоди №07-01-88-08 від 08.05.2008 року та кредитного договору №010/42-1/0438 від 29.06.2011 року та будь-які претензії майнового чи фінансового характеру до ОСОБА_1 у ТОВ «Алекс інвестмент енд менеджмент груп» відсутні.

Як вбачається з відповіді Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Котову С.В. від 06.09.2021 року, копія якої міститься в матеріалах справи, що станом на 06.09.2021 року на виконанні і відділі відсутні відкриті виконавчі провадження, в яких боржником є ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону № 606-XIV (в редакції, яка діяла на момент винесення постанов органом ДВС) разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки виконавче провадження було закінчено на підставі п.4 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», підстави визнавати незаконною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, щодо не зняття арешту з майна боржника відсутні. Разом з тим суд враховує, що кредитор ТОВ «Алекс інвестмент енд менеджмент груп» не має жодних претензій до боржника ОСОБА_1 та виконавчі провадження відсутні.

Також суд враховує положення Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та приходить до висновку про можливість зняття арешту з майна ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 261, 268, 450-452 ЦПК України, суд,–

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати відділ примусового виконання рішення Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.03.2015 року у ВП №42217512, запис про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним № 9958857.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду апеляційної скарги.

Відповідно до п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи такі дії вчиняються в такому порядку, а саме апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне судове рішення складено 31 січня 2022 року.

Суддя -Д. Є. Боговський