Вирок № 102863772, 31.01.2022, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Номер провадження 1-кп/641/349/2022 Справа № 641/6641/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Шелудченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12021221150000628 від 03.07.2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Горлівка Донецької області, громадянки України, освіта середня спеціальна, одруженої, маючої на утримання трьох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не працевлаштованої, зареєстрованої як внутрішньопереміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Сіровицького Д.Л., Євсюкова О.С.,

представника потерпілого - Нерубенко Н.С.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , маючи статус одинокої матері, 01.01.2017 року звернулась до Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради за адресою: м. Харків, вул.Вишнева, 3, для отримання державної допомоги на своїх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що передбачено п.34 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 «Про Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми».

Для отримання вказаної допомоги ОСОБА_1 подала до УСЗН адміністрації Слобідського району Харківської міської ради власноруч заповнені заяву про призначення допомоги та Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, в якій умисно не вказала про свої доходи та доходи свого чоловіка ОСОБА_5 , з яким ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі, що в подальшому вплинуло на правильність нарахування УСЗН адміністрації Слобідського району Харківської міської ради їй державної допомоги.

В подальшому, в період часу з 01.01.2017 року по 13.07.2020 року, кожні 6 місяців, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння грошовими коштами УСЗН адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, що нараховувались їй кожен місяць на банківський соціальний розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «ОЩАДБАНК» на ім`я ОСОБА_1 , умисно подавала недостовірні відомості, а саме умисно власноруч заповнювала Декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, без зазначення свого офіційного доходу як працівника ТОВ «АТБ-маркет» з 19.12.2016 по липень 2020 року та офіційний дохід свого чоловіка ОСОБА_5 в АТ «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря» з 04.08.2016 по липень 2020 року.

Вказаними діями ОСОБА_1 порушувала вимоги п.35-2 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 «Про Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми».

Таким чином, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний намір спрямований на заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, які нараховувались останній Управлінням соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради на соціальний рахунок в АТ «ОЩАДБАНК», відкритий на ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, розуміючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи діяти саме таким чином, достовірно знаючи, що кожного місяця на вказаний розрахунковий рахунок приходять виплати як одинокій матері, на кожну дитину, отримувала надмірні нарахування та витрачала їх на особисті потреби, таким чином неправомірно заволодівши в період з 01.01.2017 року по 31.07.2020 року коштами Державного бюджету України на загальну суму 141777 грн. 84 коп., чим спричинила матеріальну шкоду на зазначену суму.

Допитана під час судового розгляду ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала у повному обсязі, в скоєному щиро розкаялась. В наданих суду показаннях зазначила, що дійсно у період з 01.01.2017 року по 31.07.2020 року зверталась до УСЗН адміністрації Слобідського району Харківської міської ради з заявами про призначення державної допомоги. При цьому, умисно надавала недостовірні відомості щодо відсутності працевлаштування та отримання доходу нею та її чоловіком ОСОБА_5 . Матеріальна шкода на теперішній час нею ще не відшкодована, цивільний позов вона визнає, до свого вчинку вона ставиться негативно.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Представник потерпілого Нерубенко Н.С. у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 з 01.01.2017 року кожні шість місяців подавала відповідні заяви про призначення державної допомоги та надавала недостовірні відомості. Зокрема, ОСОБА_1 власноруч подавала заяви та декларації, в яких зазначала, що ні вона, ні її чоловік не працюють, що вплинуло на розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 державної допомоги. ОСОБА_1 про порушення прав УСЗН адміністрації Слобідського району Харківської міської ради повідомлена давно, однак матеріальна шкода на теперішній час нею не відшкодована.

Враховуючи, що обвинувачена не оспорює фактичні обставини справи та судом встановлено, що вона вірно розуміє ці обставини, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності її позиції, вислухавши думку учасників судового процесу та роз`яснивши їм правові наслідки застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, допитом потерпілого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, вина ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд відповідно до ст. 66 КК України визнає її щире каяття у вчиненому злочині.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_1 встановлено, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні трьох дітей, за місцем проживання характеризується нейтрально, на теперішній час не працевлаштована, є внутрішньопереміщеною особою, має зареєстроване місце перебування.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд керується ст. 65 КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, негативне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, наявність у неї двох дітей до 14 років, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, думку прокурора, який вважав за доцільне призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з застосуванням ст. 75 КК України, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи ступінь і характер суспільно-небезпечного діяння, тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченої, обставини, які пом`якшують її покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства, а тому наявність підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком. На період іспитового строку суд покладає на ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Запобіжний захід під час досудового слідства обвинуваченому не обирався. З урахуванням вимог ст.ст. 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого.

При розгляді цивільного позову Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради про стягнення суми переплаченої державної соціальної допомоги у розмірі 141777,84 грн., суд приходить до наступного.

Згідно з частиною першою статті 1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

В зв`язку з наданням ОСОБА_1 недостовірної інформації при заповненні заяви на отримання допомоги одинокій матері та Декларації про доходи за період з 01.01.2017 року по 30.07.2020 року їй було надміру нараховано та виплачено Управлінням соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради соціальну допомогу у сумі 141777,84грн.

Приймаючи до уваги визнання цивільного позову обвинуваченою ОСОБА_1 , доведеність її вини у поданні недостовірних відомостей для призначення допомоги, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цивільного позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради суми переплаченої державної соціальної допомоги у розмірі 141777,84 грн.

Судові витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 п.п. 1, 2, ч. 3 п. 2 ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Управління соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (вул.Вишнева, 3, м. Харків, код 03196624) суму переплаченої державної соціальної допомоги у розмірі 141777 (сто сорок одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн. 84 коп.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя С .О.Ященко