Рішення № 102863039, 28.01.2022, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

28.01.2022

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1850/21

Провадження № 2-а/553/12/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 року м.Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави в складі головуючого судді Високих М.С., за участю секретаря судового засідання Лунич Ю.Г.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування Марченка Вячеслава Олександровича та Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду із згаданим адміністративним позовом, в якому прохає визнати протиправною та скасувати постанову серії ІД №00373840 від 12.05.2021, винесену Марченком В.О. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, та стягнути з інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на її користь сплачений судовий збір у сумі 454 грн та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Заявлені вимоги мотивує тим, що 09.07.2021 з додатку «Штрафи UA» їй стало відомо про винесення 12.05.2021 інспектором з паркування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої транспортний засіб марки «HAVAL H6», номерний знак НОМЕР_1 , 12.05.2021 о 14:12:32 в м.Дніпро, по проспекту Гагаріна, 29 здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34, за що на позивача, як власника транспортного засобу, притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною позивачем стверджено про відсутність у неї водійського посвідчення, що свідчить про неможливість здійснення останньою керування транспортним засобом «HAVAL H6», номерний знак НОМЕР_1 , про відсутність доказів на підтвердження порушення та про порушення процедури розгляду справи.

Провадження у справі відкрито за ухвалою суду від 28.08.2021 з призначенням до розгляду у спрощеному провадженні.

Ухвалою суду від 25.10.2021 за клопотанням позивача витребувано у Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради копію оскаржуваної постанови ІД №00373840 від 12.05.2021.

03.12.2021 відповідачами подано відзив на позовну заяву, в якому останні прохають відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю, посилаючись на правомірність оскаржуваної постанови.

13.01.2022 позивачем подано відповідь на відзив, в якій серед іншого, звернуто увагу на не надання відповідачами доказів фізичної наявності на місцевості знаку 3.34, який міг бути не встановлений, демонтований, закритий іншими предметами.

З`ясувавши позиції сторін, встановивши фактичні обставини справи, виходячи з досліджених доказів, суд вказує про наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Постановою про накладення адміністративного стягнення серії РАП №2983391849 до повідомлення ІД №00373840, винесеною 09.06.2021 головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Марченком В.О., ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення зафіксованого за допомогою технічного засобу LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK K 80V2, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

За змістом вказаної постанови, 12.05.2021 о14 год. 12 хв. транспортним засобом «HAVAL H6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , здійснено зупинку в районі будинку, що знаходиться за адресою: м.Дніпро, проспект Гагаріна, 29, чим порушено вимоги п.3.34 розділу 33 Правил дорожнього руху України «Зупинку заборонено».

На підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачами надано роздруківку фотофіксації правопорушення та копію схеми організації дорожнього руху від перехрестя просп.Гагаріна з вул.Чернишевського в напрямку вул.Академіка Чекмарьова в м.Дніпрі.

Позивач з даною постановою не погоджується і зазначає про відсутність доказів вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

За приписами ст.1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність ( ч.1 ст.9 КУпАП).

Згідно зі ст.249 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу та, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

Положеннями ст.ст.268, 280 КУпАП встановлено, що особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

Згідно з ч.3, ч.5 ст.279-1 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На підставі ч.2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих а автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Враховуючи наведене, у спірних правовідносинах протокол про адміністративне правопорушення не складається, а присутність правопорушника не є обов`язковою.

Відповідно до положень ч.1, ч.3 ст.219 КУпАП, виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, серед іншого, частинами першою і третьою статті 122 КУпАП (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою і третьою статті 122, частинами першою і другою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 1164 від 28.11.2018 інспекторів з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради уповноважено розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1, ч.3 ст.122 та ч.1, ч.2 ст.152-1 КУпАП.

Згідно із ч.1 ст.122 КпАП України порушення вимог дорожніх знаків, зокрема, зупинки, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із приміткою до ст.122 КУпАП, суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

За таких обставин суд вважає хибними твердження позивача щодо неналежності її до кола суб`єктів вказаного адміністративного правопорушення. При цьому суд бере до уваги, що відомостей про особу, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), позивачем не повідомлялось, на цій підставі зміни до оскаржуваної постанови не вносились і доказів, які б спростовували належність позивачу станом на 12.05.2021 вказаного вище транспортного засобу, суду не надано.

Разом із тим, порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306 (надалі ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 1.10 ПДР встановлено, що зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Відповідно до п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно з п. 8.4 «в» ПДР дорожні знаки поділяються на групи, серед яких заборонні, що запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР знак 3.34 «Зупинку заборонено» забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знаку від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Як встановлено приписами п. 8.2-1 ПДР України, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Пунктом 10.1.1 Правил розташування дорожніх знаків визначених Національним стандартом України - ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» встановлено, що дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручність експлуатації і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо). Дорожні знаки повинні бути видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямом руху.

Статтею 6 Конвенції «Про дорожні знаки та сигнали» від 08.11.1968 визначено, що дорожні знаки встановлюються таким чином, щоб їх легко та своєчасно могли розпізнати водії, для яких вони призначені. Будь-який знак, встановлений на стороні дороги, що відповідає напрямку руху повинен бути повторений над проїжджою частиною або на протилежній стороні дороги, якщо місцеві умови такі, що цей знак може не бути своєчасно замічений водіями транспортних засобів, для яких він призначений.

Таким чином, у даному випадку відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

Так, надані під час розгляду справи роздруківки фотофіксації автомобіля не можуть бути визнані в якості належного та допустимого доказу, оскільки вони не містять відображення того, що автомобіль «HAVAL H6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , знаходиться в зоні дії дорожнього знаку «3.34», тобто не підтверджують наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача (а.с.61). Фотофіксації розташування автомобіля позивача по відношенню до знаку «3.34» відповідачем під час розгляду справи у суді не надано.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 по справі № 686/15527/16-а.

При цьому, згідно із викладеними у відзиві обставинами, одночасну фіксацію дорожнього знаку 3.34 та автомобіля здійснити виявилось неможливим через велику відстань між місцем розташування знаку та місцем зупинки автомобіля.

Надана схема організації дорожнього руху (а.с. 62-63) також не може бути визнана беззаперечним доказом наявності вказаного знаку станом на час вчинення оскаржуваного правопорушення, оскільки не підтверджує, що зображені на ній дорожні знаки були в наявності станом на 12.05.2021 року та відповідали вимогам національного стандарту, зокрема, не були затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо) та видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямом руху.

Крім того, в постанові про накладення адміністративного стягнення відсутні посилання на вказану схему, а правомірність прийнятого рішення має доводитись шляхом надання виключно тих доказів, які були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

На підставі викладеного, за відсутності доказів порушення позивачем ПДР України, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно з п.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд доходить висновку про необхідність закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП.

Між тим, вимога позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Окрім посилання на стягнення моральної шкоди в прохальній частині позову, позивачем не було наведено жодних обґрунтувань заявлених вимог в цій частині, та не надано належних доказів щодо характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких вона зазнала, тяжкості вимушених змін у її життєвих і професійних стосунках, моральних переживаннях, стану здоров`я тощо.

У відповідності до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій позивачем було сплачено за подання позову 454,00 грн. судового збору, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради.

На підставі викладеного та керуючись ст.139, 241-246,255,286,293-295 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії РАП №2983391849 до повідомлення ІД №00373840, винесену 09.06.2021 головним спеціалістом - інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Марченком Вячеславом Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення провадженням закрити.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: інспектор з паркування Марченко Вячеслав Олександрович та Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 42403446, адреса: 49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 75.

Суддя

Ленінського районного суду м.Полтави М.С. Високих