Ухвала суду № 102859233, 27.01.2022, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8720/18

Провадження № 1-кп/204/201/22

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючого – судді: Юшкова М.М.

суддів: Черкеза Д.Л., Мащука В.Ю.

за участі: секретаря Бурхайло А.Ю.

прокурора Лісняка А.І.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого адвоката Снігура А.С.

захисників адвоката Опари С.В.

адвоката Бірсана Є.М.

обвинувачених ОСОБА_2

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі матеріали кримінального провадження за №12018040680001602 від 18 вересня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк запобіжного заходу закінчується, а ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу, не змінилися. Наявність ризиків обґрунтував тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, усвідомлюючи невідворотність покарання та його наслідки, з метою уникнення відповідальності за вчинене, може переховуватися від суду; оскільки обвинуваченому відоме місце проживання потерпілих осіб, а в ході досудового розслідування від потерпілої ОСОБА_4 надходила заява про те, що вона побоюється за своє життя та за життя свого малолітнього сина, оскільки особи, що вчиняли кримінальне правопорушення, погрожували розправою їй та її сину у випадку звернення до поліції, існує ризик, того, що обвинувачений буде незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні; також обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як раніше судимий за вчинення розбою та бандитизму.

Адвокат Бірсан Є.М. та обвинувачений ОСОБА_3 позицію не висловили.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду провадження була повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.

Потерпілий ОСОБА_1 та його представник адвокат Снігур А.С. заявлене прокурором клопотання підтримали.

Адвокат Опара С.В. зазначив, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню у зв`язку з недоведеністю ризиків і тривалістю перебування під вартою, звернув увагу на ідентичність клопотань прокурора, не забезпечення прокурором доставки у судове засідання свідків, просив врахувати позитивні характеризуючі матеріали. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав свого захисника. Зазначив, що має стійки соціальні зв`язки – постійне місце проживання, дружину, малолітню дитину, тривалий час тримається під вартою без вироку суду.

З`ясувавши позицію учасників процесу, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 12.06.2020 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначено покарання у виді 11 років позбавлення волі, з конфіскацією особисто йому належного майна, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна, на підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28.01.2021 вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2020 було скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 залишено у вигляді тримання під вартою. Ухвалами Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 17.03.2021, 14.05.2021, 06.07.2021, 12.10.2021, 08.12.2021 запобіжний захід було продовжено.

При вирішенні питання щодо можливості продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 колегією суддів були враховані наведені прокурором ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, усвідомлюючи невідворотність покарання та його наслідки, з метою уникнення відповідальності за вчинене, може переховуватися від суду; оскільки обвинуваченому відоме місце проживання потерпілих осіб, існує ризик, того, що обвинувачений буде незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні; також обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше судимий до реальної міри покарання за аналогічний злочин, у тому в якому він обвинувачується за цим кримінальним провадженням.

При цьому, колегією суддів також враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме, той факт, що на час обрання та продовження запобіжного заходу відсутні відомості щодо офіційного працевлаштування обвинуваченого; обвинувачений одружений; є учасником бойових дій; мав поранення; має низку винагород за час проходження військової служби, позитивно характеризується за місцем військової служби; має малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; обвинувачений раніше судимий; згідно з матеріалами провадження існують вагомі докази причетності до вчинення ним кримінального правопорушення, зазначеного в обвинувальному акті; тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим.

Разом з тим, на переконання суду, навіть за незмінністю досліджених судом обставин, існує обставина, яка завжди змінюється – час перебування під вартою. І на цю обставину суд звертає окрему увагу, оскільки ОСОБА_2 перебуває під вартою тривалий час - з 02 жовтня 2018 року.

Відповідно до ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

ЄСПЛ своїм Рішенням від 17.10.2019 «Цаценко та Рябоконь проти України» констатував порушення пункту 3 статті 5 Конвенції, вказавши, що у цій справі тривалість тримання заявників під вартою на стадії судового розслідування була надмірною. Зокрема, згідно до Додатку до рішення ЄСПЛ, період тримання ОСОБА_6 під вартою становив 11 місяців 1 день (з 31.08.2017 по 31.07.2018), у той час як в даному випадку на час розгляду клопотання щодо ОСОБА_2 строк тримання під вартою становить майже 3 роки 4 місяці. Так обвинувачений перебував під вартою на стадії досудового розслідування, судового розгляду у суді першої інстанції, при перегляді справи судом апеляційної інстанції, залишається під вартою при повторному розгляді справи судом першої інстанції після скасування вироку суду. Судовий розгляд провадження триває тривалий час та не може бути закінчений з незалежних від суду обставин. Наразі за порядком дослідження доказів судом допитуються свідки, при цьому, стороною обвинувачення нерегулярно забезпечується їх явка для допиту у судові засідання, що породжує тривалість строків розгляду провадження.

ЄСПЛ в низці рішень, зокрема, у справі за скаргою №40107/02 від 10.02.2011 «Харченко проти України», п.80, зазначив про необхідність перевірки можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, констатувавши, що «національні органи жодного разу не розглядали можливість обрання іншого запобіжного заходу, альтернативного триванню під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд також враховує вимоги п.п.3,4,5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, існування ризиків можливості на майбутнє переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків; можливості вчинення інших кримінальних правопорушень, а також тривалий термін перебування обвинуваченого під вартою, наявність стійких соціальних зв`язків – постійного місця проживання, дружини, малолітньої доньки; позитивної характеристики в даному випадку колегія приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 та необхідності задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на альтернативний, а саме, змінити щодо нього запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем його проживання, з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, строком до 27.03.2022 включно, а саме:

1) прибувати до суду у визначений судом час;

2) повідомляти суд про зміну місця проживання;

3) утриматися від спілкування зі всіма потерпілими, свідками, зазначеними в обвинувальному акті та реєстрі до нього крім тих, що в розумінні п.1 ч.1 ст.3 КПК України, є його близькими родичами та членами родини, зареєстровані (постійно мешкають) за місцем мешкання ОСОБА_2 ;

4) здати на зберігання суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон;

5) цілодобово не залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду:

6) носити електронний засіб контролю.

Негайно доставити ОСОБА_2 до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , і звільнити його з-під варти в залі судового засідання. Копію ухвали передати для виконання в частині зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_2 (відділенню поліції №2 Дніпровського районного управління поліції головного управління національної поліції в Дніпропетровській області).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 181, 183, 194, 196, 197, 369-372 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 – відмовити.

Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт – задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання обвинуваченого з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, строком до 27.03.2022 включно, а саме:

1) прибувати до суду у визначений судом час;

2) повідомляти суд про зміну місця проживання;

3) утриматися від спілкування зі всіма потерпілими, свідками, зазначеними в обвинувальному акті та реєстрі до нього крім тих, що в розумінні п.1 ч.1 ст.3 КПК України, є його близькими родичами та членами родини, зареєстровані (постійно мешкають) за місцем мешкання ОСОБА_2 ;

4) здати на зберігання суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон;

5) цілодобово не залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;

6) носити електронний засіб контролю.

На підставі ч.3 ст.202 КПК України негайно доставити ОСОБА_2 до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , і звільнити його з-під варти в залі судового засідання.

Копію ухвали передати для виконання в частині зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт органу Національної поліції за місцем проживання ОСОБА_2 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.М. Юшков

Судді: Д.Л. Черкез

В.Ю. Мащук