Рішення № 102857872, 26.01.2022, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/8988/21

Провадження №2/523/319/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2022 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.

за участю секретаря - Кащавцевої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

ОСОБА_1 звернувся до суду до суду з позовними вимогами в яких просить:

визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства «Теплопостачання м. Одеси» (далі за текстом КП «ТМО»)від 19.04.2021р. № 280-К в частині його звільнення з посади заступника начальника служби - начальника відділу з господарських спорів та договорів юридичної служби КП «Теплопостачання м. Одеси» за скороченням штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України;

поновити його на посаді заступника начальника служби - начальника відділу з господарських спорів та договорів юридичної служби КП «ТМО» з 19.04.2021р.;

стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 200 000,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він з 06.11.2018р. працював на посаді заступника начальника служби - начальника відділу з господарських спорів та договорів юридичної служби КП «ТМО». 18.01.2021р. його було ознайомлено з наказом №9 від 18.01.2021р. «Про затвердження структури та проведення реорганізації структурних підрозділів підприємства». Наказом №280-к від 19.04.2021р. позивача було звільнено із займаної посади за скороченням штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. ОСОБА_1 не погоджується з наказом про його звільнення, вважає його незаконним з таких підстав:

на думку позивача є незрозумілими дії відповідача в частині зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення посад юридичної служби;

в порушення ч.ч.1,3 ст.49-2 КЗпП України ОСОБА_1 не було особисто попереджено про наступне вивільнення за скороченням чисельності штату працівників, а відтак він не знав про його майбутнє звільнення;

під час звільнення за скороченням чисельності штату йому не було запропоновано вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю чи іншу вакантну посаду, яку він міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо;

директором Юридичного департаменту Одеської міської ради, який за Статутом КП «ТМО» погоджує призначення та звільнення з посад керівників та службовців юридичних служб, юрисконсультів виконавчих органів міської ради, комунальних підприємств, установ, організацій міської ради, наказ про звільнення позивача не погоджено;

роботодавцем не враховано переважне право позивача на залишення на роботі;

в порушення ст.47 КЗпП України в день звільнення йому не було видано копії наказу про звільнення з роботи.

Моральну шкоду позивач обґрунтовує порушенням його трудових прав у вигляді незаконного звільнення, що призвело до втрати ним нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

КП «ТМО» направило до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що підприємством під час звільнення ОСОБА_1 з займаної посади були дотриманні всі вимоги трудового законодавства, його особисто та завчасно було попереджено про майбутнє вивільнення за скороченням чисельності штату працівників. Позивачу особисто в період з 18.01.2021р. до 19.04.2021р. були запропоновані всі вакантні посади, що були на підприємстві, проте позивач не виявив бажання на переведення. Позивач отримав копію наказу про його звільнення 19.04.2021р. шляхом фотографування на пристрій мобільного зв`язку та відмовився від отримання наказу в іншій спосіб, що було зафіксовано працівниками підприємства. 19.04.2021р. позивач особисто отримав трудову книжку. На думку представника відповідача позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді від 24.05.2021р. було відкрито провадження у справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За клопотаннями представника відповідача розгляд справи, призначений на 23.06.2021р. був відкладений.

Ухвалою суду від 13.07.2021р. було задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

04.11.2021р. в судовому засіданні була визнана обов`язкова явка позивача у судове засідання для дачі особистих пояснень.

В судовому засіданні 02.12.2021р. були витребувані оригінали наказів, які є предметом розгляду справи.

ІІІ. Позиції сторін.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву просили відмовити у задоволені позовних вимог.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Наказом № 565-к від 07.08.2018р. ОСОБА_1 був прийнятий на посаду начальника юридичної служби КП «ТМО».

Наказом №833-к від 05.11.2018р. ОСОБА_1 був переведений на посаду заступника начальника служби - начальника відділу з господарських спорів та договорів юридичної служби.

Наказом №10 від 19.01.2021р. були затвердженні з 19.01.2021р. зміни №16 до штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців КП «ТМО» на 2019р. (а.с.97 т.1).

Наказом №9 від 18.01.2021р. з метою оптимізації та раціонального використання трудових ресурсів, на підставі службових записок керівників підрозділів та рішення керівництва була затверджена структура підприємства з 19.01.2021р. з скороченням з 19.04.2021р. посад в тому числі і посади заступника начальника служби - начальника відділу з господарських спорів та договорів юридичної служби (а.с.98 т.1).

Наказом №52-к від 18.01.2021р. на КП «ТМО» було запроваджено скорочення штату працівників (11 посад) з можливим вивільненням з 19.04.2021р., в тому числі і посади заступника начальника служби - начальника відділу з господарських спорів та договорів юридичної служби.

Актом № 1 та списком вакансій підтверджується, що ОСОБА_1 було надано для ознайомлення список вакансії по КП «ТМО» станом на 18.01.2021р. (а.с.102-107 т.1).

Актом № 2 та списком вакансій підтверджується, що ОСОБА_1 було надано для ознайомлення список вакансії по КП «ТМО» станом на 01.02.2021р. (а.с.108-113 т.1).

Актом № 3 та списком вакансій підтверджується, що ОСОБА_1 було надано для ознайомлення список вакансії по КП «ТМО» станом на 09.04.2021р. (а.с.116-121 т.1).

Актом № 4 та списком вакансій підтверджується, що ОСОБА_1 було надано для ознайомлення список вакансії по КП «ТМО» станом на 19.04.2021р. (а.с.122-127 т.1).

ОСОБА_1 не виявив бажання про переведення на будь-яку посаду, запропоновані у період з 18.01.2021р. по 19.04.2021р., про що і були складені зазначені вище акти.

19.03.2021р. директор КП «ТМО» звернувся до голови профспілкового комітету КП «ТМО» із поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади у зв`язку із скороченням штату працівників (а.с.114 т.1).

Листом від 05.04.2021р. головою профспілкового комітету КП «ТМО» було повідомлено директора КП «ТМО» про те, що ОСОБА_1 не перебуває на профспілковому обліку ППО КП «ТМО», в зв`язку з чим згода на його звільнення комітетом не погоджується (а.с.115 т.1).

Наказом №280-к від 19.04.2021р. ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника начальника служби - начальника відділу з господарських спорів та договорів юридичної служби за скорочення штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України з 19.04.2021р. (а.с.128 т.1).

Журналом ведення трудових книжок підтверджено, що 19.04.2021р., у зв`язку з звільненням, ОСОБА_1 отримав власноруч трудову книжку (а.с.135-136 т.1).

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.233 КЗпП України у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 43 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як встановлено судом, не заперечувалось позивачем, ОСОБА_1 не перебував на профспілковому обліку ППО КП «ТМО». Відтак, згода на його звільнення у зв`язку з скороченням штату з профспілковим комітетом КП «Теплопостачання м. Одеси» не погоджувалась.

Згідно з статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Відповідно до статті 64 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

За таких обставин суд відхиляє посилання позивача, яким були висловлені сумніві у доцільності проведених на підприємстві змін в організації виробництва і праці, що зумовило скорочення штату.

Наявні в матеріалах справи докази, зокрема наказ №9 від 18.01.2021р. «Про затвердження структури та проведення реорганізації структурних підрозділів підприємства», наказ №52-к від 18.01.2021р. «Про скорочення штату працівників підприємства», штатний розпис робітників та технічних службовців КП «Теплопостачання м. Одеси» станом на 19.01.2021р. та станом на 19.04.2021р. наказ №83 від 19.04.2021р. «Про затвердження змін до штатного розпису КП «Теплопостачання м. Одеси», зміна №20 до штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців, вказують на те, що в КП «Теплопостачання м. Одеси» у 2021р. дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, що зумовило скорочення чисельності штату працівників, в тому числі і посади, яку обіймав позивач.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року (провадження N 6-40цс15), зазначено, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Так, на виконання зазначених вище вимог ОСОБА_1 18.01.2021р., 01.02.2021р., 09.04.2021р. та 19.04.2021р. (день звільнення), були представлені всі наявні у КП «ТМО» вакантні посади, на які ОСОБА_1 мав би право на переведення, у зв`язку із скорочення посади, яку він обіймав.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 , у позовній заяві про те, що йому не були запропоновані всі наявні у КП «ТМО» посади на час його звільнення за скороченням штату є безпідставні та спростовуються вказаними вище доказами.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку аргументам та доказам сторін по справі в частині повідомлення ОСОБА_1 про наступне вивільнення за скороченням штату, суд виходить з наступних обґрунтувань.

В матеріалах справи наявні три різні за змістом таблиці про ознайомлення працівників КП «ТМО» з наказом №9 від 18.01.2021р. та наказом №52-к від 18.01.2021р.

Так, надана з боку позивача копія (а.с.31 т.1), яка за його поясненнями була сфотографована ним 18.01.2021р. містить відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом №9 від 18.01.2021р.

Представлена відповідачем копія аналогічного за змістом ознайомлення працівників з наказом №9 від 18.01.2021р. (а.с.101 оборот т.1) містить дописку в таблиці від руки про ознайомлення працівників з наказом № 52-к від 18.01.2021р.

З метою з`ясування таких суперечностей судом були витребувані оригінали наказів №9 та №52-к від 18.01.2021р. (а.с.25-28 т.2).

З оглянутих оригіналів наказів убачається, що наказ №9 від 18.01.2021р., яким було затверджено структури та проведення реорганізації структурних підрозділів підприємства, складений на двох аркушах та не має буть-яких граф та додатків про ознайомлення працівників з ним. Слід зауважити, що вказаний наказ містить інформацію про скорочення посад з 19.04.2021р., в тому числі і посади заступника начальника служби - начальника відділу, яку займав ОСОБА_1 .

Оригінал наказу №52-к від 18.01.2021р. (а.с.28 оборот т.2) складений на двох аркушах справи, де на оборотній стороні другого аркушу наявна таблиця та приписка про ознайомлення працівників КП «ТМО» з наказом №9 від 18.01.2021р. Зміст та форма є ідентичною з наданими суду копіями, як з боку позивача (а.с.31 т.1) та і з боку відповідача (а.с.101 оборот т.1). Проте, таблиця має додатковий надрукований за допомогою принтеру текст про ознайомлення з наказом №52-к від 18.01.2021р. При цьому слід зауважити, що така таблиця є продовженням наказу №52-к від 18.01.2021р. та складає цілісність самого документу.

Представник відповідача - начальник служби персоналу Плохотнюк Т.І. в судовому засіданні пояснила та підтвердила, що дійсно такі дописки (від руки та за допомогою принтера) мали місце після ознайомлення ОСОБА_1 з наказом №9 та №52-к від 18.01.2021р., які вона зробила особисто. ОСОБА_1 копію наказу №52-к не отримував, а лише його сфотографував на мобільний пристрій. Первісний напис про ознайомлення працівників лише з наказом №9 від 18.01.2021р. представник пояснила тим, що наказ №52-к від 18.01.2021р. має посилання на наказ №9 від 18.01.2021р., з яким виявили бажання також ознайомитися працівники, яких він стосується, в тому числі у ОСОБА_1 . Представник стверджувала, що вона особисто ознайомила ОСОБА_1 , як з наказом №9 так і з наказом №52-к.

Оцінюючі вказані вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 був ознайомлений 18.01.2021р., як з наказом №9 так і з наказом №52-к. Суд враховує, що підпис ОСОБА_1 в таблиці в якій було посилання на ознайомлення з наказом №9 від 18.01.2021р. є продовженням наказу №52-к від 18.01.2021р. та є його невід`ємною частиною. Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 за фахом є юрист, більш того працював на керівних посадах в КП «ТМО», а відтак не міг не звернути увагу, що ставлячи підпис в таблиці який є продовженням наказу №52-к.

Крім того, суд приймає до уваги, що 18.01.2021р. ОСОБА_1 було надано список всіх вакантних посад КП «ТМО», одну з яких він мав права обрати в зв`язку з його майбутнім вивільненням за скороченням штату, про ознайомлення з якими він особисто розписався в таблиці (а.с.107 оборот т.1). Отже, матеріалами справи підтверджено, та не заперечується самим ОСОБА_1 , що його особисто 18.01.2021р. було ознайомлено з наказом №9 від 18.01.2021р. та зі списком вакантних посад в КП «ТМО».

Наявність дописок в таблиці про ознайомлення працівників з наказом №52-к суд розцінює як технічну помилку з боку працівників КП «ТМО», яка за своєю суттю не змінює доведеність факту завчасного попередження, за три місяці, ОСОБА_1 про наступне його вивільнення за скороченням штату працівників.

Твердження позивача про його неповідомлення з наказом №52-к від 18.01.2021р. грунтуються виключно на технічній помилці працівників КП «ТМО», в зв`язку з чим судом відхиляються.

Таким чином, оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд дійшов до переконливого висновку, що КП «ТМО» належним чином були виконанні приписи передбачені ч.1 ст.49-2 КЗпП України про персональне попередження ОСОБА_1 щодо його майбутнього вивільнення із займаної посади за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників, зокрема більше ніж за два місяці.

Твердження позивача про невручення йому наказу про його звільнення в день звільнення, а також на інші підстави заявлених позовних вимог не впливають на суть вирішення спору по суті заявленого позову, а відтак судом до уваги не приймаються. Крім того, як убачається з представленої копії наказу №280-к від 19.04.2021р. (а.с.128 оборот т.1) позивач особисто підписався про його ознайомлення з таким наказом. Не бажання працівника отримати копію наказу не може вважатися порушення роботодавцем вимог, передбачених ст.47 КЗпП України.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача відбулося скорочення посад, у тому числі і посади, яку обіймав ОСОБА_1 , його в установленому законом порядку було за два місяця попереджено про наступне звільнення, йому були запропоновані всі наявні у КП «ТМО» вакантні посади, а відтак суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача із займаної посади відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства України.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання наказу про його звільнення незаконним та скасування, поновлення на роботі є безпідставні та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є похідними від позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі, в задоволені яких відмовлено, то в їхньому задоволені також слід відмовити у повному обсязі.

VІ. Судові витрати.

В силу ст. 141 ЦПК України, в зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст.12,13,76,141,259,263-265,268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 28 січня 2022р.

Суддя