Ухвала суду № 102856071, 11.08.2020, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/42/19

2/504/1569/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2020 р. смт. Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Вінської Н.В.

секретаря Сухіна Н.В.

за участю:

представника позивача – прокурора Богатир В.К.

представника Міністерства оборони України – Дідух С.П.

представника Квартрно – експлутаційного відділу м. Одеси – Баладій В.В.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Доброслав Одеської області клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про залишення без розгляду позову військового прокурора Одеського регіону України в інтересах Міністерства оборони України, Квартирно – експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_1 та Лиманської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку, -

Встановив

Військовий прокурор Одеського регіону України в інтересах Міністерства оборони України, Квартирно – експлуатаційного відділу м. Одеси звернувся з позовом до ОСОБА_1 та Лиманської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Артемова Т.К., заявила клопотання в якому просила залишити позов без розгляду посилаючись на ч.4 ст. 56 ЦПК України, оскільки на її думку, прокурор не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність її захисту.

Прокурор Богатир В.К. проти залишення позову без розгляду заперечував.

Розглянувши клопотання перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити, виходячи з наступного.

Так, частиною 1 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом, яким є Закон України «Про прокуратуру».

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно приписів ч. 3 ст. 56 ЦПК України слідує, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Як передбачено ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (справа «Менчинська проти Росії», заява №42454/02, рішення від 15 січня 2009 року, п. 35).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Прокурор здійснює представництво законних інтересів держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) якщо такий орган відсутній.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен належним чином обґрунтувати, а суд перевірити підстави для звернення прокурора до суду. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор допускається до участі у справі та набуває відповідного статусу учасника процесу. У випадку відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави суд повертає йому подану заяву.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року (справа №587/430/16-ц) не виключила, що у разі нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави відповідний суб`єкт владних повноважень може виступати відповідачем у справі, а прокурор, у такому випадку, набуває процесуального статусу позивача.

У даній справі прокурор обґрунтував своє звернення до суду тим, що Лиманська РДА як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, незаконно відчужив земельну ділянку державної власності.

Звернення прокурора до суду з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності та суспільний інтерес полягає у поверненні земельної ділянки у розпорядження держави.

Відтак, суд вважає, що враховуючи характер і суспільну значущість спірних правовідносин, прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.

Таким чином, із урахуванням вищевикладеного, клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвокат Артемової Т.К. про залишення без розгляду позовної заяви, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 185, 257, 260 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про залишення без розгляду позову військового прокурора Одеського регіону України в інтересах Міністерства оборони України, Квартирно – експлуатаційного відділу м. Одеси до ОСОБА_1 та Лиманської районної державної адміністрації Одеської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку – відмовити у повному обсязі.

Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: Н.В. Вінська