Рішення № 102855635, 21.01.2022, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

21 січня 2022 рокуСправа № 322/867/21

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретар судового засідання Блажко О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

його представника - адвоката Котова О.С.,

представника відповідача 2 - адвоката Острика С.Ю.,

розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (Відповідач 1), ОСОБА_2 (Відповідач 2), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3

про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації та відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади,

встановив

зміст позовних вимог і рух справи:

22 вересня 2021 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов зазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 9 вересня 2020 року №8-6548/15-20-СГ про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, загальною площею 1,5000 га, цільове призначення 01.03;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області від29 жовтня 2020 року №8-8551/15-20-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, загальною площею 1,5000 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 2323655100:11:010:0236, та передачу її у власність ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним та скасувати Договір купівлі-продажу (або інший розпорядчий договір) земельної ділянки площею 1.5000 га кадастровий номер: 2323655100:11:010:0236, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та посвідчений Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою Запорізького міського нотаріального округу;

- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію прав власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за номером 39807760 від 19.12.2020, за ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 1.5000 га, з кадастровим номером 2323655100:11:010:0236, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області;

- стягнути з Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області на мою користь 10000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 незаконними рішеннями органу державної влади;

- всі судові витрати по справі стягнути солідарно з відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Органом місцевого самоврядування у 2010 році йому було надано у користування згадана земельна ділянка.

12.02.2019 він звернувся з письмовим клопотанням до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області (Відповідач 1) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому у власність, однак листом від 11.03.2019 (Відповідач 1) відмовив йому у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. що зовсім не відповідало дійсності.

Для отримання відповіді він повторно 06.08.2019 письмово звернувся із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки йому у власність. Результатом розгляду звернення стало видання Відповідачем 1 наказу №8-1531/15-19-СГ від 18.09.2019, яким йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки йому у власність.

У грудні 2019 року він звернувся до ДП «Запорізький науково-дослідний інститут землеустрою за отриманням проектно-вишукувальних робіт з ґрунтового обстеження вказаної земельної ділянки та складання довідки про якісний стан ґрунту (Агрохімічний паспорт поля №162440).

У січні 2020 року він замовив виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки до виконавця - ТОВ «Власні землі», проект землеустрою був виготовлений згідно вимог чинного законодавства, також було замовлено виготовлення і агрохімічного паспорту земельної ділянки. 20 лютого 2020 року Відповідачем 1 було винесено акт індивідуальної дії - Висновок про розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, складеного ТОВ «Власні землі», від 20.02.20 №1652/82-20, без строку його дії.

Після цього для затвердження Проекту землеустрою він неодноразово письмово, з доданням необхідних документів звертався до Відповідача 1, зокрема:

- 21 квітня 2020 року подав письмову заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність на яку листом від 05.05.2020 отримав від Відповідача 1 наказ №8-3726/15-20-СГ про відмову у затвердженні проекту землеустрою, мотивований невідповідністю кадастрового плану земельної ділянки вимогам ст.34 ЗУ «Про Державний земельний кадастр».

- 13 липня 2020 року повторно подав письмову заяву, на яку отримав від Відповідача 1 наказ №8-7074/15-20-СГ, про відмову у проекту землеустрою, мотивований невідповідністю кадастрового плану земельної ділянки вимогам ст.34 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», тобто підстава відмови була ідентичною наказу від 05.05.2020;

- після подання письмової заяви про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність отримав від Відповідача 1 лист, у якому містився наказ від 25.11.2020 №8-9143/15-20-CГ, яким проект землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки було затверджено передано земельну ділянку площею 1.5000 га (кадастровий номер 232365100:11:010:0236) ОСОБА_1 у власність.

1 грудня 2020 року він звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області з заявою про реєстрацію прав власності на вказану земельну ділянку проте 07.12.2020 отримав письмове рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №55553810. Рішення мотивоване виявленими суперечностями між заявленим та вже зареєстрованим речовими правами на нерухоме майно, тобто право власності на спірну земельну зареєстровано за іншою особою.

9 вересня 2020 року наказом №8-6548/15-20-СГ Відповідач 1 надав дозвіл громадянці ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки. А вже своїм наказом від 29 жовтня 2020 року №8-8551/15-20-СГ ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області затвердило ОСОБА_3 розроблений нею проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передало їй цю земельну ділянку у власність.

19 грудня 2020 року ОСОБА_3 здійснила продаж цієї земельної ОСОБА_2 (далі Відповідач 2). Договір купівлі-продажу земельної було оформлено у Шостій державній нотаріальній конторі Запорізького міського нотаріального округу, дата реєстрації - 19.12.2020, запис в Держ реєстрі - 39807760.

Відповідач 1 всупереч вимогам закону двічі надав дозвіл на розрубку технічної документації, надавши при цьому перевагу не йому (як такому, що звернувся раніше і тривалий час сплачував земельний податок), а ОСОБА_3 , чим було порушено його конституційне право на отримання земельної ділянки у власність.

У зв`язку із замовленням ним проекту землеустрою у ТОВ «Власні землі», цю земельну ділянку було сформовано та їй присвоєний кадастровий номер 2323655100:11:010:0236.

Враховуючи вказане, ОСОБА_3 не могла звертатися до Державного кадастрового реєстратора із заявою з такого питання; земельна ділянка до цього часу вже була сформована та мала визначений кадастровий номер.

Відносно нього, як зацікавленої особи не була виконана вимога пункту б) частини 2 ст.28 Закону України «Про землеустрій», тому документація із землеустрою, розроблена ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_3 не могла затверджуватися, оскільки містила порушення вимог закону.

Відповідач 1 за відсутності підтвердження виконання ОСОБА_3 положень нормам законодавства видав наказ №8-8551/15-20-СГ від 29.10.2020 про затвердження проекту землеустрою розробленого ФОП ОСОБА_4 та передачу земельної ділянки їй у власність.

Відповідачем 1 було порушено порядок надання земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації, що обумовило незаконність видачі Відповідачем 1 наказів №8-6548/15-20-СГ від 09.09.2020 та №8-8551/15- 20- СГ від 29.10.2020 на ім`я ОСОБА_3 та призвело до настання несприятливих наслідків для прав, свобод та інтересів Позивача, зокрема - позбавлення ОСОБА_1 конституційного права власності на землю, права на його реалізацію шляхом завершення процедури відведення земельної ділянки.

Скасування у судовому порядку наказів Відповідача 1 від 09.09.2020 року №8-6548/15-20-СГ та №8-8551/15- СГ від 29.10.2020 на ім`я ОСОБА_3 тягне за собою й відповідні правові наслідки стосовно нелегітимності відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відносно цієї земельної ділянки. В той же час не скасована реєстрація відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки позбавляє його правомірно набути право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2323655100:11:010:0236; відповідно - запис про державну реєстрацію має скасовуватися судом у зв`язку із розглядом питання про скасування спірних наказів Відповідача 1.

В результаті прийняття незаконних рішень Відповідача 1 йому завдано моральну шкоду, адже він другий рік бореться за порушене право, шукає інформацію та можливості судового захисту, він перебуває у стані постійної психологічної напруги, та стресу, що призвело до порушення нормальних умов життя, вимагає від нього акумуляції додаткових зусиль для організації свого життя.

На думку позивача, у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу на спірну земельну ділянку був укладений на підставі встановленого права приватної власності на неї, яке у свою чергу було реалізоване з порушенням норм чинного законодавства, то такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), через порушення публічного порядку (спрямованість правочину на порушення конституційних прав людини та громадянина).

Як підставу позову посилається на положення ст.ст.14, 19, 55, 56, 124, 152 Конституції України, ст.ст.1 - 5, 79-1, 80, 116, 118, 122, 186-1 ЗК України (в ред.. станом на 09.2019), ст.ст.203, 215, 228, 1173 ЦК України, ст.ст.28, 29, 36, 50 Закону України «Про землеустрій», ст.ст.24, 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ст.2 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», ст.ст.5, 7 - 9, 19 Закону України «Про адміністративні послуги», наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.06.2016 №333 «Про затвердження Положень про територіальні органи Держгеокадастру» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), Положення про Головне Управління (...), затв. Наказом Держ служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308 (у ред. наказу від 20.02.2020 №53), наказ Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій обл. від 06.11.2019 №286 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надаються територіальними органами Держгеокадастру», Постанову Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру».

Ухвалою судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 28.09.2021 відкрито провадження у вказаній цивільній справі, призначено підготовче судове засідання, встановлено відповідачам строк на подачу відзивів.

Представником ОСОБА_2 (Відповідач 2) - адвокатом Остриком С.Ю. на позовну заяву подано відзив. Останній вважав позовну заяву безпідставною, у зв`язку із чим просив суд відмовити у її задоволенні.

В обґрунтування відзиву вказує, що надання дозволу позивачеві на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки не означає передання йому у власність цієї земельної ділянки та пріоритетного права на таке передання. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому, не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.

ГУ Держгеокадастру двічі відмовлялося Позивачеві у затвердженні проектів землеустрою земельної ділянки через недоліки таких проектів, а саме: наказами від 05.05.2020 та 21.09.2020.Позивач не подавав жодного позову про оскарження зазначених наказів. В подальшому Позивач усунув недоліки цих проектів. А відтак це виключає можливість стверджувати про порушення прав Позивача.

ОСОБА_2 придбав земельну ділянку 2323655100:11:010:0236, у ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі - продажу від 19.12.2020.

ОСОБА_3 отримала правовстановлюючий документ на зазначену земельну ділянку та реалізувала своє право на безоплатну приватизацію. Реалізувавши це право, ОСОБА_3 отримала право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою.

Наказ від 29.10.2020 8-8551/15-20-СГ, яким передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, виданий ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області раніше, ніж наказ від 25.11.2020 8-9143/15-20-СГ про передання у власність земельної ділянки Позивачеві.

Це означає, що Позивач ніколи не був власником земельної ділянки 2323655100:11:010:0236 та не може ставити питання про її відібрання у ОСОБА_2 , який в будь-якому разі є добросовісним набувачем.

Запропоновані Позивачем конструкція позовних вимог та способи захисту не відповідають діючому законодавству.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.10 постанови Пленуму Верховного суду України 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину.

Як підставу відзиву посилається на положення ст.ст.79-1, 116, 118 ЗК України, ст.ст.216, 388 ЦК України, постанови ВСУ, ВС і Великої Палати ВС від 13.12.2016 (справа №815/5987/14), від 27.02.2018 (справа545/808/17), від 27.03.2018 (справа №463/3375/15-а), 19.06.2018 (справа №750/8511/17), від 21.08.2018 (справа №295/14795/16-а), 17.10.2018 (справа №380/624/16-ц), від 05.03.2019 (справа №360/2334/17), від 22.02.2019 (справа №813/1631/14), від 27.02.2020 (справа 120/1491/19-а), 28.02.2020 (справа №461/1257/17), від 15.03.2021 (справа №441/701/17), від 22.07.2021 (справа №320/1177/19), прецедентну практику ЄСПЛ (в контексті добросовісного набувача).

Ухвалою суду від 07.10.2021 витребувані документи у ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області і Шостої Запорізької державної нотаріальної контори.

Представником Відповідача 1 - ОСОБА_10 подано відзив на позовну заяву, у якому остання просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву вказує, що доводи позивача про перебування земельної ділянки з кадастровим номером 2323655100:11:010:0236 площею 1,5 га в його користуванні з 2010 року на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що, на його думку, підтверджується сплатою земельного податку, не заслуговують уваги оскільки громадяни набувають право власності або право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Останній такого права не набув.

06.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління в з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства на території Новомиколаївської селищної ради. До клопотання була додана схема бажаного місця розташування земельної ділянки, яка відносилася до земель сільськогосподарського призначення державної власності (землі резервного фонду).

За результатами розгляду клопотання був наданий відповідний дозвіл (наказ Головного управління від 18.09.2019 №8-1531/15-19-СГ).

За змістом наказу, а саме п.4, ОСОБА_1 попереджено про ризик фінансових втрат пов`язаних з оформленням права власності у разі не затвердження проекту землеустрою у випадках передбачених чинним законодавством.

Наказами Головного управління від 05.05.2020 №8-3726/15-20 СГ та від 21.09.2020 №8-7074/15-20- СГ ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка є предметом позову.

03.09.2020 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га на території Новомиколаївської селищної ради звернулася ОСОБА_3 . Під час опрацювання вказаного клопотання, на підставі інформації відділу у Новомиколаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 04.09.2020, встановлено, що запитувана земельна ділянка площею 1,5 га належить до земель державної власності. Підстав для відмови у наданні дозволу, визначених в ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, не було, а тому Головним управлінням був прийнятий наказ від 09.09.2020 №8-6548/15-20-СГ про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га на території Новомиколаївського району Запорізької області.

Законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані «відведення». Тому заявники мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку. Відтак, у органу розпорядження землею немає підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою, розроблений ФОП ОСОБА_4 , за замовленням ОСОБА_3 , був погоджений відповідно до вимог ст.186-1 Земельного кодексу України (в редакції 2020 року) та поданий на затвердження до Головного управління. Наказом Головного управління від 29.10.2020 №8-8551/15-20-СГ проект землеустрою був затверджений та земельна ділянка площею 1,5000 га (кадастровий номер 2323655100:11:010:0236) передана у власність ОСОБА_3 .

На момент затвердження Головним управлінням проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , були відсутні, будь які правові підстави для відмови у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду.

16.11.2020 до Головного управління надійшла заява від ОСОБА_1 відносно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,5000 га (кадастровий номер 2323655100:11:010:0236). Звернення було направлено на виконання в Управління землеустрою та охорони земель. Так, як на час розгляду даного клопотання право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 зареєстровано не було, то ОСОБА_1 також був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та ділянка площею 1,5 га (кадастровий номер 2323655100:11:010:0236) була передана у власність.

Позивач не надав жодних доказів та не навів обставин, які підтвердили б спричинення протиправними діями відповідача йому моральної шкоди, окрім посилань на те, що дії відповідача призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, за яких позивач перебуває у стані постійної психологічної напруги, та стресу що вимагає від нього прикладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач не обґрунтовує, яким чином незаконними діями відповідача було порушено нормальні життєві зв`язки, у чому це полягає. Окрім цього, позивач ніяким чином не обґрунтовує суму моральної шкоди, яку просить стягнути з відповідача на його користь позивача, окрім того, що зазначає, що така сума складається з глибоких душевних страждань.

Як підставу відзиву посилається на положення ст.ст.118, 122, 125, 126, 186-1, п.12 перехідних положень ЗК України, ст.ст.269, 270, 286 ПК України, ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постанови ВСУ від 26.03.2020 (справа №815/3054/17), від 27.11.2021 (справа №671/464/17).

Також просила розглянути справу без участі представника Відповідача 1, враховуючи позицію висвітлену у відзиві.

Під час підготовчого провадження стороні позивача роз`яснено положення ст.51 ЦПК України (Залучення до участі у справі співвідповідача. Заміна неналежного відповідача).

Ухвалою суду від 29.10.2021 залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ; встановлено ОСОБА_3 строк на подачу пояснень.

З огляду на відсутність в суді поштових марок і можливості направлення третій особі копію вказаної ухвали і заяв по суті справи з доданими до них документами, судове засідання неодноразово відкладалося.

Представником позивача - адвокатом Котовим О.С. на відзив представника відповідача 2 - адвоката Острика С.Ю. подана відповідь.

В обґрунтування відповіді вказує, що Відповідачем 1 щодо спірної земельної ділянки задовго до подання ОСОБА_3 клопотання про розробку технічної документації на спірну земельну ділянку (від 03.09.2020) було складено Висновок щодо розгляду проекту землеустрою позивача щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення ОСГ - від 20.02.2020 №1652/82-20, який було зареєстровано Відповідачем 1 від 20.02.2020 за № 1652/82-20, підстава - наказ ГУ Геокадастру у Запорізькій обл. від 18.09.2019 №8-1531/15-19-СГ. Строк дії висновку - безстроково. Це рішення Відповідача 1 за всіма ознаками є актом владної дії (індивідуального значення). Висновок про розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відвіз прав земельної ділянки, складеного ТОВ «Власні землі», від 20.02.20 № 1652/82-20.

Відповідачем 1 щодо спірної земельної ділянки задовго до подання ОСОБА_3 клопотання про розробку технічної документації на спірну земельну ділянку (від 03.09.2020) згідно Наказу №8-1531/13-19-СГ від 18.09.2019 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність. Тому посилання Відповідача 2 на можливість застосування правових позицій Верховного Суду (вказаних у відзиві представника Відповідача 2), у зв`язку з фактичними обставинами не можна вважати належними (релевантними), оскільки на час подання клопотання про отриманим дозволу ОСОБА_3 згідно владного рішення Відповідача 1 вказана земельна ділянка вже була сформованою, та мала кадастровий номер, саме за зверненням Позивача у 2019 році відносно неї Запорізькою філією Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» МАПП України було складено та комісійно затверджено Агрохімічний паспорт № НОМЕР_1 (за матеріалами якісної оцінки ґрунту (ДОБІ земельній ділянці).

Доводи у відзиві Відповідача 2, що «надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не свідчить, що проект буде затверджено радою», не заслуговувати на увагу, враховуючи ту обставину, що Відповідачем 1 на запит суду не надано стосовно розробки проекту землеустрою на вказану земельну ділянку Проекту землеустрою та Агрохімічного паспорту на ім`я ОСОБА_3 , від імені якої за нотаріальною довіреністю діяв представник ОСОБА_5 .

В подальшому в порядку передоручення ОСОБА_5 здійснила передоручення отриманих повноважень від неї на ім`я ОСОБА_6 .

Сумніви в тому, що чи дійсно ОСОБА_3 мала інформацію про наявність земельної ділянки (яка є предметом спору по справі) на час подання нею заяви у вересні 2020 року, обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 подавав на цю ж саму земельну ділянку двічі клопотання до Відповідача 1 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою, ще 12 лютого 2019 та ще раз 06.08.2019. Тобто фактично мали місце ознаки витоку інформації щодо вказаної земельної ділянки, яка містилася у розпорядженні Відповідача 1, на користь третіх осіб, які потім цим скористатися, свідомо порушуючи права (та речові права) Позивача щодо цієї земельної ділянки.

Відповідач 2 посилаючись на практику Верховного Суду щодо проектів землеустрою (подвійного дозволу на їх розробку), відповідних доказів в цій частині суду не надав. Відповідачем 1 в цій частині доказів суду також не надав.

Викликає обґрунтовані сумніви ознаки корупційності в діях Відповідача 1 під час проведення строків та процедури розгляду звернень щодо спірної ділянки позивача (21.04.2020 подано заяву про затвердження Проекту землеустрою, проте листом від 05.05.2020 Відповідачем 1 було надано відповідь на звернення; 13.07.2020 повторна заява, відповідь листом від 21.09.2020) наявність таких тривалих строків розгляду звернень позивача у порівнянні зі строками розгляду звернень ОСОБА_3 (заява про затвердження проекту землеустрою щодо вказаної земельної ділянки - 27 жовтня 2020 року, а наказ №8-8551/15-20-СГ ГУ Держгеокадастру у Запорізькій обл. про затвердження розробленого нею проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та передало їй цю земельну ділянку у власність вже 29 жовтня 2020 року. Це прямі ознаки дискримінації.

Позивач знову акцентує увагу, що спірна земельна ділянка була у володінні Позивача як члена родини померлої ОСОБА_7 (мама), яка користувалася нею на законних підставах протягом тривалого часу згідно рішення органу місцевого самоврядування - Новомиколаївської селищної ради, про що Відповідачу-2 було рад відомо достеменно.

Відповідач 2 є мешканцем смт Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області та не один рік проводить діяльність з обробки землі (здійснює господарську діяльність), маючи певне коло спілкування серед землевласників та землекористувачів. Більше того, він є майже сусідом Позивача по справі (проживає на сусідній від нього вулиці).

ОСОБА_3 не могла без «сторонньої» допомоги отримати інформацію про наявність земельної ділянки на території Новомиколаївської селищної ради (спірна ділянка), вона є мешканкою смт Камянка-Дніпровська Запорізької обл.; цей населений пункт територіально віддалений від смт Новомиколаївка більш як на 190.0 км. Відтак, на думку Позивача по справі, з питання заволодіння земельною ділянкою мала місце певна «схема» яка має всі ознаки організованої діяльності, з ознаками злочинної... При чому з самого початку здійснення плану захоплення ділянки про його наявність Відповідач 2 по справі міг та знав, оскільки для реалізації прав ОСОБА_3 двома представниками починаючи від пошуку інформації про наявні «вільні» земельні ділянки (права власності на які у їх користувачів були на стадії розгляду) та виготовленням Проекту землеустрою потрібні були значні грошові кошти.

Майно позивача (майнові права) яким він мирно володів протягом майже 5 років до незаконного його вилучення у нього рішенням Відповідача 1 та діями Відповідача 2 спільно з ОСОБА_3 як продавцем було порушене, втручання держави (Відповідача 1 як органу влади) було непропорційним.

Майнові права належали позивачу на вказану спірну земельну ділянку вже з 25.11.2020 згідно наказу Відповідача 1 затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», пункт 2 цього наказу земельну ділянку йому було передано саме у власність.

Натомість договір купівлі-продажу земельної ділянки (укладений між ОСОБА_6 який діяв від імені ОСОБА_3 за довіреністю від 25.11.2020 та ОСОБА_2 за місцезнаходженням земельної ділянки - в смт Новомиколаївка Запорізької обл.) укладався вже в період чинності наказу Відповідача 1 від 25.11.2020 №8-9143/15-20-СГ номер 20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 » на спірну земельну ділянку, який ніким не був скасований та є діючим, на час вирішення цього спору судом.

Аргументи, викладені у Відзиві на позов «Позивач ніколи з власником земельної ділянки 2323655100:11:010:0236 та не може ставити питання про відібрання у ОСОБА_2 який в будь-якому разі є добросовісним набувачем» не відповідають дійсності, та є лише перекрученою позицією Відповідача 2.

На час укладення спірного Договору купівлі-продажу земельної ділянки 19.12.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності у Позивача на земельну ділянку вже виникло, та не було скасованим (оспореним).

Тому ствердження Продавця у пункті 5 Договору купівлі-продажу про те, що «земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб...» не відповідає дійсності, та з викладених підстав цей Договір був таким, що грубо порушував публічний порядок та був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини, незаконне заволодіння майном.

Як підставу відповіді посилається на положення ст.ст.203, 215, 228, 395, 396, 398 ЦК України, ст.ст.92, 121 ЗК України прецеденту практику ЄСПЛ (в контексті заборони дискримінації, втручання в право особи на мирне володіння), постанови ВС і Великої Палати ВС від 29.08.2018 (Справа№492/446/15-а), від 06.11.2018 (Справа №812/292/18), від 07.11.2018 (справа №200/21325/15-ц) від 09.12.2020 (справа №617/763/16-ц), від 02.06.2021 (справа №700/316/20-ц).

Представником Відповідача 2 - адвокатом Остриком С.Ю. на відповідь представника Позивача подане заперечення.

В обґрунтування заперечення вказує, що Позивач стверджує про те, що він тривалий час користувався земельною ділянкою, а до цього - його мати, і це підтверджується квитанціями про сплату земельного податку і рішенням органу місцевого самоврядування. На переконання позивача, ОСОБА_2 мав про це, нібито знати, оскільки вони «майже сусіди».

Позивач не долучає ані доказів успадкування прав на земельну ділянку від матері, ані відповідних рішень органу місцевого самоврядування. Долучена квитанція від 16.09.2021 не підтверджує факт сплати земельного податку саме за земельну ділянку 2323655100:11:010:0236.

Третьою особою пояснення не надані.

Ухвалою суду від 05.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні,

Платіж був здійснений 16.09.2021, після проведення державної реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_3 та уже після її відчуження ОСОБА_2 . Сам Позивач зазначає про те, що звернувся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію речових прав 01.12.2020 та отримав від державного реєстратора відмову.

ОСОБА_2 не підтримує із Позивачем жодних відносин та не спілкується із ним, а тому не міг знати про те, що Позивач якимось чином претендував на земельну ділянку 2323655100:11:010:0236, Придбати земельну ділянку 2323655100:11:010:0236 йому запропонувала ОСОБА_3 .

Обставини внесення до Державного земельного кадастру відомостей про кадастровий номер земельної ділянки не свідчать про сформованість земельної ділянки та правильність оформлення Позивачем проектної документації, оскільки орган Держгеотдаетру не лише має право, а й зобов`язаний здійснювати інвентаризацію земель та присвоєння кадастрових номерів. Також факт присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки при здійсненні кадастрової реєстрації не означає передачу цієї земельної ділянки у власність певній особі та не є ототожненням із державною реєстрацією речових прав на цю земельну ділянку саме державним реєстратором.

У зв`язку цим необґрунтованими є доводи позивача про нерелевантність судової практики, на яку здійснено посилання відповідачем.

Посилання ж позивача на постанову ВС від 02.06.2021 у справі 700/316/20-ц в частині того, що позивач має першочергове право на отримання у власність земельної ділянки не може підлягати застосуванню, оскільки таке першочергове право пов`язується із відсутністю законних перешкод для цього.

Згідно з Наказами ГУ Держгеокадастру перешкоди для цього мали місце, оскільки Відповідач 1 двічі відмовляв Позивачеві у затвердженні проектів землеустрою земельної ділянки через недоліт таких проектів. Позивач не подавав жодного позову про оскарження зазначених наказів.

Відтак, накази органу державної влади про відмову у затвердженні проектів землеустрою є чинними, законними та обґрунтованими.

Судова практика, згадана представником позивача не є релевантною.

Представник ОСОБА_1 здійснює посилання на те, що договір купівлі - продажу земельної ділянки, кадастровий номер 2323655100:11:010:0236 відповідно до договору купівлі - продажу від 19.12.2020 укладений в період чинності Наказу про передачу у власність цієї земельної ділянки ОСОБА_1 .

Наказ від 29.10.2020 №8-8551/15-20-СГ, яким передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, виданий ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області раніше, ніж наказ від 25.11.2020 №8-9143/15-20-СГ про передання у власність земельної ділянки Позивачеві.

ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації речових прав з тих підстав, що на зазначену земельну ділянку уже зареєстровані речові права інших осіб.

ОСОБА_3 отримала правовстановлюючий документ на зазначену земельну ділянку та реалізувала своє право на безоплатну приватизацію. Реалізувавши це право, ОСОБА_3 отримала право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною земельною ділянкою.

ОСОБА_3 правомірно уклала договір щодо її відчуження.

В судове засідання призначене на 21.01.2022 не з`явилися, представник Відповідача 1 і третя, особа. Про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Учасники судового розгляду вважали можливим розглянути справи без участі вказаних осіб.

За клопотанням представника позивача судом був допитаний свідок ОСОБА_8 .

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права:

12.02.2019 ОСОБА_1 звернулася із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

ГУ Держгеакадастру у Запорізькій області листом від 11.03.2019 №Б-233-353/0/18-19 повідомило ОСОБА_1 про те, що місце розташування запитуваної ним земельної ділянки не відповідає вимогам закону.

06.08.2019 ОСОБА_1 звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Наказом ГУ Держгеакадастру у Запорізькій області №8-1531/15-19-СГ від 18.09.2019, ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому у власність, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. Орієнтовний розмір земельної ділянки 1,5000 га.

В подальшому ОСОБА_1 замовлено виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект було виготовлено ТОВ «Власні землі».

21.04.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою про затвердження проекту землеустрою.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області №8-3726/15-20-СГ від 05.05.2020, ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою.

13.07.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою про затвердження проекту землеустрою.

03.09.2020 ОСОБА_3 звернулася із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області №8-6548/15-20-СГ від 09.09.2020, ОСОБА_3 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки йому у власність, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. Орієнтовний розмір земельної ділянки 1,5000 га.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області №8-7074/15-20-СГ від 21.09.2020, ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою.

27.10.2020 ОСОБА_3 звернулася із заявою про затвердження проекту землеустрою.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області №8-7074/15-20-СГ від 29.10.2020, затверджено розроблений ФОП ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області за межами населеного пункту. Передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1,5000 га (кадастровий номер: 2323655100:11:010:0236).

Після прийняття наказу документація із землеустрою була повернута заявниці.

16.11.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою про затвердження проекту землеустрою.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області №8-9143/15-20-СГ від 25.11.2020, затверджено розроблений ТОВ «Власні землі» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області за межами населеного пункту. Передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,5000 га (кадастровий номер: 2323655100:11:010:0236).

02.12.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, Запорізької обл.. Бойком О.А. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером: 2323655100:11:010:0236

Рішенням №55553810 від 07.12.2020 державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Бобком В.Є. відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 2323655100:11:010:0236, за суб`єктом ОСОБА_1

19.12.2020 між ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_3 з одного боку і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки 2323655100:11:010:0236, наслідком чого стало перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 , яке було зареєстровано Шостою Запорізькою Державної нотаріальною конторою.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що учасниками правовідносин, які є предметом розгляду цієї справи виступають ОСОБА_1 , Головне Управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 , серед іншого, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 9 вересня 2020 року №8-6548/15-20-СГ про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, загальною площею 1,5000 га, цільове призначення 01.03;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 29 жовтня 2020 року №8-8551/15-20-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 , розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, загальною площею 1,5000 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 2323655100:11:010:0236, та передачу її у власність ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним та скасувати Договір купівлі-продажу (або інший розпорядчий договір) земельної ділянки площею 1.5000 га кадастровий номер: 2323655100:11:010:0236, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та посвідчений Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою Запорізького міського нотаріального округу.

Герасімова А.В. виступає у вказаній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідачів.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на положення ч.4 ст.263 ЦПК України, під час розгляду даної справи суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 24 березня 2021 року по справі №1316/364/12, та зазначає таке.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача). Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений перш за все необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб`єктами права регресу (Постанова Верховного суду від 18 серпня 2021 року у справі №572/3632/15).

Процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрізняється за обсягом прав та обов`язків.

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_3 і не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів. В такій ситуації остання має бути залучена співвідповідачем, адже накази, які позивач просив визнати незаконним та скасувати ДУ Держгекадастру в Запорізькій області були прийняті в інтересах ОСОБА_3 , і в результаті них настали певні юридичні наслідки для ОСОБА_3 .

Визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом сторін (постанова Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №203/2/19).

Разом з тим, позивач обґрунтовуючи вимоги про скасування не визначив її як співвідповідача за заявленими вимогами. Водночас, за відсутності відповідної заяви позивача про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 , суд не вправі самостійно змінити її процесуальний статус з третьої особи на відповідача.

Лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для їх задоволення. Без залучення усіх належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть (постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №233/3366/19).

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачами, у справі відсутні.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації та відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади, відмовити повністю.

Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач 1: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, ідентифікаційний код 39820689;

- відповідач 2: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

- третя особа: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 31.01.2022.

Суддя Р.О. Губанов