Рішення № 102855003, 31.01.2022, Селидівський міський суд Донецької області

237/4564/21

2/242/532/22

РІШЕННЯ

Іменем України

31 січня 2022 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Уварові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Курахівської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

02.12.2021 р. позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача та заперечення відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з нею, перебуває на її утриманні. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, матеріально її не утримує, інтересу до дитини не виявляє. У 2019 р. відповідач був позбавлений батьківських прав стосовно свого сина, що свідчить про його нехтування своїми батьківськими обов`язками взагалі.

Просила Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяви та клопотання сторін.

12.01.2022 р. позивач надала заяву, в якій просила залишити без розгляду позовні вимоги щодо стягнення аліментів, яка була задоволена судом, в іншій частині підтримала позовні вимоги та просила розглянути справу у її відсутності.

Відповідач надав заяву, в якій не заперечував проти задоволення позову. Просив розглянути справу в його відсутності.

Третя особа надала заяву про розгляд справи за відсутності представника, не заперечувала проти задоволення позову, послалась на висновок органу опіки та піклування, яким встановлено доцільність позбавлення відповідача батьківських прав у відношення його доньки ОСОБА_3 .

Процесуальні дії у справі.

11.01.2022 р. судом зроблено запит щодо уточнення зареєстрованого місця проживання відповідача.

11.01.2022 р. було відкрито провадження по справі.

Ухвалою від 24.01.2022 р. закрито підготовче засідання та призначено судовий розгляд по справі.

Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає за можливе і необхідне розглянути справу за відсутності сторін у справі, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, оцінки їх доводів і наданих ними доказів, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_4 перебувала у стосунках з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

З 2018 року ОСОБА_4 з відповідачем не підтримують стосунки. З цього часу відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не підтримує зв`язок з дитиною, не виховує її та не опікується нею, матеріальну допомогу дитині не надає. Усе матеріальне забезпечення дитини та її виховання здійснюється позивачкою.

З 23.06.2020р. року дитина відвідує заклад дошкільної освіти «Червона Шапочка» комунальної форми власності Курахівської міської ради Донецької області Відповідно до характеристики, виданої ЗДО «Червона шапочка», вихованням дитини займається тільки мати, за період відвідування Уляною садочка, вихователі спілкуються лише з мамою. Батько дитини у дитячий садок не з`являвся.

Відповідно до характеристики на дитину ОСОБА_3 , виданої КНП " Центр первинної медичної допомоги Курахівської міської ради", де дитина перебуває на обліку з 03.07.2018 року до теперішнього часу, зазначено, що догляд, виховання, лікування, щеплення та всі рекомендації лікаря щодо дитини виконувала мати. Батька, ОСОБА_2 , разом з дитиною ніколи не бачили, на прийомі ніколи не був, з питань здоров`я дитини ніколи не телефонував.

Службою у справах дітей виконавчого комітету Курахівської міської ради проведено обстеження умов проживання моєї сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що умови проживання задовільні, квартира обладнана всім необхідним для комфортного проживання: для виховання та розвитку дитини створені нормальні умови. У квартирі проживають: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стосунки в сім і теплі і дружні.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Курахівської міської ради від 16.10.2021 року № 22/14, вважати доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, суд встановив, що батько дитини ухиляється від здійснення батьківських обов`язків відносно неповнолітньої доньки, не здійснює матеріальне забезпечення. Вихованням дитини займається мати.

Зазначеними діями відповідач порушує приписи сімейного законодавства, а відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів свідчить про винну поведінку відповідача ОСОБА_2 , навмисне ухилення від виконання батьківського обов`язку щодо виховання та розвитку малолітньої дитини, піклування про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, зайняття підготовкою до самостійного життя доньки, підтримки доньки матеріально. Будь-які об`єктивні причини ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язків по вихованню, утриманню доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні, а тому для настання позитивного результату у долі дитини та з метою захисту її прав та інтересів відповідач повинен бути позбавлений батьківських прав

При ухваленні рішення суд зауважує, що позбавлення батьків батьківських прав не тільки виконує каральну функцію відносно батьків, але і служить меті захисту прав і інтересів дитини, усунення небезпеки для її життя, здоров`я, створення передумов для належного виховання дитини.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст..3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до ст..18 Конвенції, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст..6 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав та обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний та духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно зі ст..8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. При цьому, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Саме батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, згідно з законами України і на кожного з них покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов`язків по вихованню. Належить також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо.

Згідно вимог ст..ст.150, 155 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Пунктами 1, 2 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу України передбачено, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, стаття 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27.09.1991 року, та положення Декларації прав дитини регламентують, що інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч.2 ст.51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві. Зокрема, статтею 180 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до закону обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів. Відповідно, невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою встановлену законом відповідальність.

Особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину (ст.166 Сімейного кодексу України).

У відповідності до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів свідчить про винну поведінку відповідача ОСОБА_2 , навмисне ухилення від виконання батьківського обов`язку щодо виховання та розвитку малолітньої дитини, піклування про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, зайняття підготовкою до самостійного життя доньки, підтримки доньки матеріально. Будь-які об`єктивні причини ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язків по вихованню, утриманню доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні, а тому для настання позитивного результату у долі дитини та з метою захисту її прав та інтересів відповідач повинен бути позбавлений батьківських прав

При ухваленні рішення суд зауважує, що позбавлення батьків батьківських прав не тільки виконує каральну функцію відносно батьків, але і служить меті захисту прав і інтересів дитини, усунення небезпеки для її життя, здоров`я, створення передумов для належного виховання дитини.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Курахівської міської ради, код ЄДРПОУ 04053298, юридична адреса: Донецька область, м.Курахове, пр..Миру,4, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Вільховець Звенігородського району Черкаської області, громадянина України, батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Одеса, громадянки України.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в доход держави у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Відповідно до ч.6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити, що, відповідно до статті 169 СК України, мати, батько, які позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя