Ухвала суду № 102854797, 12.01.2022, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

241/31/18

1-кп/264/123/2022

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2022 Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді-доповідача Пустовойт Т.В., судді Іванченко А.М., присяжних: Філонової С.А., Шкільняк З.О., Челпан Е.В., при секретарі судового засідання Родіної Н.В., за участю прокурора Сластіна М.С., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , захисників Лосякової Т.І., Сукача О.В., Башкірової Ю.Г., Оснач Л.О., потерпілої ОСОБА_5 , представників потерпілих Пишневської Н.І., Ходової Я.О., Резниченка В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі за засобом відеофіксації питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою та клопотань щодо запобіжного заходу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В :

В провадженні Іллічівського районного суду м.Маріуполя знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст.257, ч.3 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.27, ч.3 ст.146, ч.3 ст.27, ч.3 ст.289, ч.2 ст.262, ч.1 ст.410, ч.1 ст.263, ч.3 ст.369 КК України, ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч.ч.4, 5 ст.27, п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.ч.4, 5 ст.27, ч.3 ст.146, ч.1 ст.14, ч.2 ст.384 КК України, ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених п.п.3, 6, 11, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ст.257 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 17.11.2021 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , продовжено до 15.01.2022 року включно.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор в судовому засіданні звернувся з клопотаннями про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посилаючись на обвинувачення у скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів, вина у вчиненні яких підтверджується у повному обсязі сукупністю зібраних доказів, а санкції статей за які передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі. Мотивував, що обвинувачені мають можливість переховуватись від суду, можуть знищити речі та документи, продовжити незаконно впливати на потерпілих та свідків, які на теперішній момент не допитані, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, та, з урахуванням даних, що характеризують особи винних, є достатні підстави вважати, що ризики передбачені ст.177 КПК України наявні й застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить їх запобіганню. Обвинуваченому ОСОБА_2 просив продовжити строк дії раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтовуючи існуванням ризиків, які слугували підставою для обрання запобіжних заходів, та на теперішній момент не зменшились і продовжують існувати. Вважав, що застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливе, оскільки вони не забезпечать запобіганню наведених ризиків.

Захисник Сукач О.В., як підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вказуючи, що воно аналогічне попереднім та нічим не обумовлено. Наведені стороною обвинувачення ризики вже неодноразово були предметом розгляду суду, не підтверджені відповідними доказами, а тому підстав для його задоволення немає. При цьому, відсутні факти порушень ОСОБА_3 покладених на нього судом обов`язків, не наведено жодного правопорушення, перебуває під домашнім арештом тривалий час, деякий час він взагалі перебував без запобіжного заходу, однак продовжував дотримуватись раніше встановлених на нього судом обмежень. Діючий запобіжний захід позбавляє обвинуваченого можливості у повній мірі здійснювати підприємницьку діяльність. З урахуванням цього у суду є всі підстави відмовити у задоволенні клопотання прокурора та в свою чергу задовольнити клопотання сторони захисту та покласти обов`язки.

Потерпіла ОСОБА_5 та представники потерпілих підтримали позицію прокурора, просили задовольнити клопотання прокурора, а відносно ОСОБА_2 продовжити тримання під вартою, вважаючи ризики наведені прокурором наявними та існуючими, та будь які інші запобіжні заходи не забезпечать їх належної процесуальної поведінки.

Захисник Оснач Л.О. також заперечували проти задоволення клопотань прокурора, вважаючи, що останній зловживає своїми процесуальними обов`язками, оскільки відносно її підзахисного та ОСОБА_1 на момент розгляду клопотання існує запобіжний захід у виді домашнього арешту з певними обмеженнями, у зв`язку з чим прокурор повинен був звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш жорсткий, але для цього немає жодних підстав та ризиків. Щодо клопотання захисника Сукача О.В. зазначила також про невідповідність процесуальних вимог аналогічно клопотання прокурора. Однак, з урахуванням обмежень конституційних прав та свобод її підзахисного, внаслідок діючого запобіжного заходу, просила задовольнити клопотання захисника Сукача.

Захисник Башкірова Ю.Г. та її підзахисний ОСОБА_2 заперечували проти продовження запобіжного заходу виді тримання під вартою, посилаючись на практику ЄСПЧ, яка передбачає розумні строки тримання під вартою, в той час, як обвинувачений ОСОБА_2 біля п`яти років перебуває під вартою, при цьому доводи прокурора щодо ризиків є абстрактними та недоведеними відповідними доказами. Просили змінити на будь який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник Лосякова Т.І. та обвинувачений ОСОБА_1 також заперечували проти задоволення клопотання прокурора, поведінка обвинуваченого відповідає покладеним обов`язкам та не перешкоджає розгляду справи, порушення з його боку відсутні. При цьому запобіжний захід у виді домашнього арешту обмежує конституційні права і свободи обвинуваченого, який позбавлений можливості повноцінно виконувати свої професійні обов`язки. Просили змінити на особисте зобов`язання.

Вислухавши учасників кримінального провадження щодо заявлених клопотань, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 цього кодексу.

При вирішенні даного питання суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

ОСОБА_2 інкриміновані тяжкі та особливо тяжкі злочини, покарання за які передбачено у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, не має місця реєстрації та постійного місця проживання в Україні, міцних соціальних зв`язків, є громадянином іншої держави, будучі військовослужбовцем має навички поводження зі зброєю, судово-психіатричною експертизою характеризується негативно, як зухвала, агресивна людина, схильна до брехні та психопатоподібних, не адекватних проявів у поведінці. Така ж поведінка обвинуваченого проявляється й тепер як у слідчому ізоляторі так і в судовому засіданні, у зв`язку з чим, суд вимушений був неодноразово видаляти останнього з залу судового засідання.

По справі триває судове провадження, досліджуються матеріали справи, не допитані свідки обвинувачення, що не виключає спробу здійснити вплив на них з боку обвинуваченого, який поза межами слідчого ізолятора матиме для цього більше можливостей.

Вказані ризики наразі залишаються реальними і триваючими, і вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, у зв`язку з чим суд, керуючись вимогами ч.3 ст.331 КПК України, вважає за доцільне продовжити ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі строком на шістдесят днів.

Захисником Башкіровою Ю.Г. не доведено суду фактичної можливості відбування іншого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням у слідчому ізоляторі, зокрема можливого місця постійного проживання обвинуваченого та будь якого доходу для його існування.

Заявлені обставини в сукупності з тяжкістю злочину та даними про особу обвинуваченого, а також наявною його поведінкою, не можуть слугувати виключною підставою для зміни йому запобіжного заходу на більш м`який та не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього.

Щодо запобіжних заходів відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 має позитивні характеристики, військові досягнення, постійне місця проживання, відсутні судимості, наявні міцні соціальні зв`язки, дружину, котра страждає онкозахворюванням, неповнолітня дитина.

ОСОБА_3 позитивно характеризується, пенсійного віку, відсутні судимості, має сім`ю, дружину, яка також є пенсіонеркою та інвалідом, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, постійне місця проживання, займається підприємницькою діяльністю, страждає на ряд захворювань серця.

Також суд враховує й той факт, що обвинувачені тривалий час перебували під цілодобовим домашнім арештом, що за ступенем суворості межує з позбавленням волі, деякий період взагалі без запобіжного заходу, при цьому, відомостей, які б свідчили про порушення за цей час покладених на них процесуальних обов`язків суду не доведено.

По справі триває судове провадження, досліджуються матеріали справи, не допитані свідки обвинувачення. Обвинувачені, заперечуючи свою провину за пред`явленим обвинуваченням, пояснень також не надавали.

Отже, з урахуванням наявності ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження іншим чином, оскільки тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, може негативно вплинути на хід подальшого судового розгляду.

Разом з тим наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, не може превалювати над правами особи на життя, здоров`я та праці, у зв`язку з чим, суд вважає доцільним продовжити ОСОБА_1 та ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченим у певний період доби залишати житло, з покладенням на них обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, що необхідно для належної поведінки останніх та їх можливості здійснювати своє право на працю, отримувати необхідне лікування в спеціальних установах охорони здоров`я та утримувати сім,ї.

Враховуючи наведене, суд вважає, що зазначений запобіжний захід як домашній арешт з певними обмеженнями забезпечить дотримання останніми процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні решти клопотань щодо запобіжних заходів.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194,199, ст.331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» продовжити до шістдесяти днів, тобто до 12.03.2022 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому в період часу з 22-00 години до 06-00 години наступної доби без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , наступні обов`язки: прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це суд; не відлучатись з м.Бердянську Запорізької області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця мешкання; утримуватися від спілкування із особами, визнаними потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 12.03.2022 року включно.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Бердянському РВП ГУНП в Запорізькій області.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому в період часу з 22-00 години до 06-00 години наступної доби без дозволу суду залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , наступні обов`язки: прибувати на виклик суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це суд; не відлучатись з смт.Мангуш Мангушського району Донецької області без дозволу суду, окрім випадків пов`язаних з виконанням обов`язків як директора ТОВ «Діметра А» у м.Маріуполі; повідомляти суд про зміну місця мешкання; утримуватися від спілкування із особами, визнаними потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків покладених судом строком до 12.03.2022 року включно.

Ухвалу передати для виконання органу Національної поліції за місцем мешкання обвинуваченого, зокрема Відділу поліції № 4 (смт.Мангуш) МРУП ГУНП в Донецькій області.

В задоволенні клопотань - відмовити.

Повний текст ухвали суду виготовлено 17.01.2022 року.

На ухвалу в частині запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя : Т. В. Пустовойт

Суддя: А.М. Іванченко

Присяжні: С.А. Філонова

З.О. Шкільняк

Е.В. Челпан