Рішення № 102854005, 20.01.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3138/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/3138/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХАРВЕСТ" (25006, м. Кропивницький, вул. Шульгиних, буд. №39/4, кв. 16, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1, код ЄДРПОУ 41221979)

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ніконій - Агро" (67843, Одеська область, Овідіопольський район, село Роксолани, вул. Польова, буд. 6, код ЄДРПОУ 30699815)

про стягнення 253 879,50грн.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХАРВЕСТ" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ніконій - Агро" про стягнення заборгованості в розмірі 613 679,50грн., яка складається з основного боргу в сумі 359 800грн., пені в розмірі 148 426,56грн., штрафу в сумі 35 980грн., інфляційних витрат в розмірі 45 578,28грн. та 3% річних в сумі 23 894,66грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №45/19 від 22.03.2019р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2021р. було відкрито провадження по справі №916/3138/21. Розгляд справи призначено за правилами загальними позовного провадження.

29.11.2021р. за вх.№ 32008/21 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 253 879,50грн., яка складається з пені в розмірі 148 426,56грн., штрафу в сумі 35 980грн., інфляційних витрат в розмірі 45 578,28грн. та 3% річних в сумі 23 894,66грн.

Ухвалою суду від 06.12.2021р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів, в порядку ст. 177 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.12.2021р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення від 16.11.2021р. (вх. ГСОО №29284/21 від 07.12.2021р.), від 10.12.2021р. (вх. ГСОО №29948/21 від 20.12.2021р.), від 23.12.2021р. (вх. ГСОО №299/22 від 06.01.2022р.), та від 30.12.2021р. (вх. ГСОО №1150/22 від 14.01.2022р.). Відзив на позовну заяву від відповідачів до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

22.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХАРВЕСТ" (Продавець) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ніконій - Агро" (Покупець) було укладено договір поставки № 45/19, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити Товар. Предметом поставки (товаром) є: Культиватор суцільного обробітку Terra 5 Pro 840- 1 шт. (п.1.1, п.1.2 договору).

Передача Товару у власність Покупця здійснюється Продавцем у термін до 25 березня 2019р. (включно) (п.3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору визначено, що факт передачі товару у власність Покупцеві оформлюється сторонами шляхом підписання двостороннього Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної, які підписується обома сторонами у момент передач-прийому Товару.

Згідно п.3.3 договору, моментом переходу права власності на Товар від Продавця до Покупця вважається дата підписання Сторонами вищевказаного Акта прийому-передачі Товару та/або видаткової накладної та/або товарно- транспортної накладної. Базис поставки EXW склад Продавця, що розташований, за адресою: м. Кропивницький, вул. Мурманська, 37. Сторони можуть погодити і інший базис поставки, шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору (п.4.7 договору).

Вартість одиниці товару за цим договором складає: Культиватор суцільного обробітку Terra 5 Pro 840- 408 333 ( чотириста вісім тисяч триста тридцять три) грн.33 коп. - без ПДВ (п.4.1 договору). Загальна ціна даного Договору складає:490 000 ( чотириста дев`яносто тисяч ) гривень 00 коп., в т.ч. ПДВ - 81 666 грн. 67 коп. (п.4.2 договору). Оплата ціни (вартості) Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п.4.4 договору). Оплата вартості (ціни) Товару здійснюється Покупцем після поставки товару та підписання акту приймання-передачі у термін до « 19» липня 2019 року ( включно) (п.4.6 договору). Грошове зобов`язання Покупця з оплати Товару вважається виконаним в день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п.4.7 договору).

Згідно п. 5.1 договору продавець зобов`язаний передати покупцеві належної якості Товар у власність в термін визначений договором для поставки Товару; скласти та підписати двосторонній Акт прийому-передачі Товару та/або видаткову накладну. Покупець зобов`язаний прийняти обумовлений в договорі товар; оплатити вартість (ціну) товару у визначені договором строки (терміни) (п.5.3 договору).

Пунктом 9.1 передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і скріплення його печатками сторін (якщо сторони використовують печатку) та діє до повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим Договором.

Позивач вказує що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 490 000грн., що підтверджується видатковою накладною № 25 від 22.03.2019р., Актом приймання-передачі від 22.03.2019р.

Проте, Відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чинному та в повному обсязі не здійснив, сплативши 130 200грн. вартості отриманого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 359 800грн.

Проте, під час розгляду справи в суді відповідна сума заборгованість відповідачем була сплачена, в насідок чого позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов`язань за цим Договором Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання, що нараховується протягом всього періоду такого прострочення. У разі прострочення виконання зобов`язання понад 30 (тридцять) календарних днів, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника також штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого зобов`язання.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань відповідно до умов договору та положень ст. 625 ЦК України, позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 148 426,56грн., штраф в сумі 35 980грн., інфляційні витрати в розмірі 45 578,28грн. та 3% річних в сумі 23 894,66грн.

Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №45/19 від 22.03.2019р. щодо належної оплати вартості отриманого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХАРВЕСТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХАРВЕСТ" (Продавець) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ніконій - Агро" (Покупець) було укладено договір поставки № 45/19, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти у свою власність та оплатити Товар. Предметом поставки (товаром) є: Культиватор суцільного обробітку Terra 5 Pro 840- 1 шт. (п.1.1, п.1.2 договору).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.2 договору визначено, що факт передачі товару у власність Покупцеві оформлюється сторонами шляхом підписання двостороннього Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної, які підписується обома сторонами у момент передач-прийому Товару.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 490 000грн., що підтверджується видатковою накладною № 25 від 22.03.2019р., Актом приймання-передачі від 22.03.2019р.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплата вартості (ціни) Товару здійснюється Покупцем після поставки товару та підписання акту приймання-передачі у термін до « 19» липня 2019 року ( включно) (п.4.6 договору). Грошове зобов`язання Покупця з оплати Товару вважається виконаним в день зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п.4.7 договору).

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч. 1, ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В той же час, судом встановлено що відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару здійсним не належним чином та не в повному обсязі сплативши 130 200грн., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованості в сумі 359 800грн.

Між тим в ході розгляду справи відповідачем повністю була сплачена заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу за поставлений товар в розмірі 359 800грн., що мала наслідком подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого товару не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Так, позивачем в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №45/19 від 22.03.2019р., нараховано останньому пеню в розмірі 148 426,56грн. та 10% штрафу в розмірі 35 980грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання прийнятих на себе грошових зобов`язань за цим Договором Покупець зобов`язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання, що нараховується протягом всього періоду такого прострочення. У разі прострочення виконання зобов`язання понад 30 (тридцять) календарних днів, Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника також штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого зобов`язання.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунки пені та штрафу, господарський суд відзначає їх правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХАРВЕСТ" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 148 426,56грн. та штрафу 10% в розмірі 35 980грн. за порушення грошових зобов`язань за договором поставки№45/19 від 22.03.2019р.підлягають задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 23 894,66грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 23 894,66грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 45 578,28грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційних витрат в розмірі 45 578,28грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХАРВЕСТ" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХАРВЕСТ" (25006, м. Кропивницький, вул. Шульгиних, буд. №39/4, кв. 16, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1, код ЄДРПОУ 41221979) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ніконій - Агро" (67843, Одеська область, Овідіопольський район, село Роксолани, вул. Польова, буд. 6, код ЄДРПОУ 30699815) - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ніконій - Агро" (67843, Одеська область, Овідіопольський район, село Роксолани, вул. Польова, буд. 6, код ЄДРПОУ 30699815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХАРВЕСТ" (25006, м. Кропивницький, вул. Шульгиних, буд. №39/4, кв. 16, код ЄДРПОУ 41221979) пеню в сумі 148 426 (сто сорок вісім тисяч чотириста двадцять шість)грн. 56коп., штраф в розмірі 35 980 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят)грн., інфляційні витрати в сумі 45 578 (сорок п`ять тисяч п`ятсот сімдесят вісім)грн. 28коп., 3% річних в сумі 23 894 (двадцять три тисячі вісімсот дев`яносто чотири)грн. 66коп. та судовий збір в сумі 3808 ( три тисячі вісімсот вісім)грн.19коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31 січня 2022 р.

Суддя К.Ф. Погребна