Рішення № 102843972, 18.01.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7585/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

з участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача Чернуха М.М. ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва», третя особа: ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої наданням неякісних медичних послуг,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва», третя особа: ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої наданням неякісних медичних послуг.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в жовтні 2020 року з метою комплексного лікування зубів позивач звернулася до стоматологічного відділення КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «РУСАНІВКА» Дніпровського району м. Києва», а саме до лікаря-стоматолога ОСОБА_5 , яка повністю контролювала процес та здійснювала всі лікувальні заходи. Натомість, лікарем-стоматологом ОСОБА_5 та лікарем-хірургом ОСОБА_6 з вищезазначених лікувальних закладів були надані некваліфіковані лікарські стоматологічні послуги, що призвели до значного погіршення мого здоров`я, наслідки якого я не можу подолати і донині. Відповідачем не були видані ОСОБА_1 всі документи та чеки по сплачених коштах за послуги. Однак, позивач звернулася з претензією на адресу Відповідача та інших осіб, що здійснювали лікувальні заходи та отримала відповіді. В той же час Відповідачем відмовлено у відшкодуванні матеріальних і моральних збитків за нанесену шкоду здоров`ю при наданні неякісних стоматологічних послуг працівником Відповідача. Враховуючи те, що позивача зазнала значних матеріальних витрат та їй було спричинено шкоду здоров`ю, тому позивач звернулась до суду з даним позовом.

30 червня 2021 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та пояснив наступне. Так, 12 жовтня 2020 року Позивач звернулася до стоматологічного відділення КНП «Консультативно-діагностичного центру Дніпровського району м. Києва», зі скаргами на біль в області бічного зуба на верхній щелепі з правого боку, що триває близько року. Зі слів пацієнтки в 15 зубі 13 років тому було проведено ендодонтичне лікування, з приводу підготовки до протезування і зуб накрили коронкою. Зі слів Позивача, вона почала відчувати біль в ділянці зуба 1 рік тому, який вона вже послаблювала за допомогою знеболюючих, за результатом дії яких зубна біль та головна біль зменшувалась або зникала. Лікарем-стоматологом ОСОБА_5 було надано позивачеві всю інформацію щодо лікування зуба та надано план-лікування. Натомість, позивачем не було виконано рекомендацій лікаря-стоматолога щодо 15 зубу. Позивач неодноразово відвідувала до лікаря - стоматолога та повідомляла що больові відчуття в області 25 та 15 зубів не було. Однак, в березні 2021 року на адресу відповідача надійшла претензія від Позивача щодо дій лікаря-стоматолога ОСОБА_5 . Представник відповідача зазначає, що лікарем-стоматологом ОСОБА_5 своєчасно, в повному обсязі та в доступній формі було надано Позивачеві необхідну достовірну інформацію про медичні перепрати, матеріали з якими працює лікар-стоматологом, порядок надання послуг, що забезпечує Позивачеві можливість свідомого і компетентного вибору. Отже, інформація в повному обсязі була надана Позивачеві до замовлення роботи (послуги). Вина Відповідача у діях лікаря-стоматолога ОСОБА_5 - відсутня, оскільки лікар-стоматолог діяв повністю у відповідності до вимог чинного законодавства України і Позивачем було отримано всю необхідну інформацію, якою він має право володіти для прийняття рішення. Беручи до уваги Позовну заяву, більшість скарг Позивача віднесено до дій лікаря-хірурга стоматологічного центру НМУ ім. О.О. Богомольця. Наведені в позовній заяві норми закону, які, на думку позивача порушені не відносяться до Відповідача, хоча в якості співвідповідача Стоматологічний центр НМУ ім. О.О. Богомольця не залучено Позивачем. Також, у вимогах Позивача зазначені розмір матеріальних збитків, до яких включено Позивачем вартість можливої операції без документального підтвердження вартості такого втручання. Позивачем, також, не надано документального підтвердження необхідності проведення зазначеного хірургічного втручання. Надані товарні чеки на придбані медичні препарати та вироби медичного призначення придбані Позивачем з власної ініціативи, за виключенням дулоксіну, необагіну, целебрексу, які рекомендовані невропатологом приватного закладу охорони здоров`я, після проведення хірургічного втручання лікарем-хірургом.

06 серпня 2021 року позивач подала до суду відповідь на відзив в якому наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та просила їх задовольнити. З приводу заперечень викладених у відзиві позивач зазначила, що представник відповідача в своєму відзиві не спростував тверджень та аргументів позивача, викладених в позовній заяві.

25 серпня 2021 року третя особа надала свої письмові пояснення в яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог та надала пояснення фактично аналогічним запереченням викладених у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначила, що позивач останній раз була на прийомі у лікаря 02 листопада 2020 року. Під час вказаного візиту третьою особою було надано рекомендації щодо подальшого лікування зуба, а саме рекомендовано консультацію хірурга-стоматолога з наступним повідомленням про результати консультації та проведення рентгенографії. З того часу позивач ОСОБА_1 до лікаря не зверталась.

28 вересня 2021 року представник відповідача подала заперечення на позовну заяву в яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначила, що позивачем не доведено обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, не надано доказів, що лікування в умовах КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» не відповідало клінічним протоколам, призвело до погіршення стану здоров`я позивача, не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та настанням негативних наслідків, пов`язаних зі здоров`ям, про які зазначає позивач.

Позивач та її представники в судовому засіданні позовну заяву підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити з підстав викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі та просила відмовити в позові у зв`язку із їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась. В письмових поясненнях просила суд справу слухати у її відсутність.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2021 року закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представників, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до стоматологічного відділення КНП «Консультативно-діагностичного центру Дніпровського району м. Києва». В той же день пацієнту ОСОБА_1 була завела медична картка стоматологічного хворого. Позивача прийняла лікар-стоматолог вищої категорії ОСОБА_5 .

Факти відвідування закладу Позивачем відображені у первинній медичній документації - Листок щоденного обліку роботи лікаря-стоматолога та медичної картки, де викладена детальна інформація щодо скарг позивача, стан пацієнта, проведених лікарем заходів.

З медичної картки стоматологічного хворого ОСОБА_1 вбачається, що 12.10.2020 року пацієнтка ( ОСОБА_1 ) звернулась до стоматологічного відділення зі скаргами на біль в області бічного зуба на верхній щелепі з правого боку, що триває близько року. Зі слів пацієнтки в 15 зубі 13 років тому було проведено ендодонтичне лікування, з приводу підготовки до протезування і зуб накрили коронкою. Зі слів Позивача, вона почала відчувати біль в ділянці зуба 1 рік тому, який вона послаблювала за допомогою знеболюючих, за результатом дії яких зубна біль та головна біль зменшувалась або зникала. Пацієнтка (позивач) надала лікарю-стоматологу ОСОБА_5 рентгенографічний знімок 15 зуба сумнівної якості, проведення повторного рентген-знімку в даному закладі неможливо з технічних причин - поломка рентген-апарату. Пацієнтка потребує повторного рентген-знімку. В той же день лікарем-стоматологом ОСОБА_5 було надано план лікування відповідно до якого Позивачеві рекомендовано:

1. Повторне дослідження 15 зуба або його комп`ютерна томографія;

2. Консультація та кафедрі терапевтичної стоматології НМУ ім. О.О. Богомольця;

3. Консультація ортопеда-стоматолога;

4. Консультація хірурга-стоматолога;

5. Консультація невропатолога;

6. Консультація отоларинголога;

7. проведення ремінералізуючої терапії для 25 зуба з наступним наглядом за ним.

В той же день, 12.10.2020 року, ОСОБА_1 , була проінформована про медичні препарати, матеріали з якими працює лікар-стоматолог, порядок надання послуг, що підтверджується особистим підписом позивача Інформованої добровільної згоди пацієнта на проведення діагностики, лікування і на проведення операції і знеболення за формою № 003-6/о.

13 жовтня 2020 повторне відвідування ОСОБА_1 лікаря-стоматолога зі скаргами на появу больової чутливості вестибулярної поверхні бічного зуба на верхній щелепі з лівого боку. Загальний стан пацієнтки змінюється імпульсивним, знервованим. Лікування - проведено ремінералізуючу терапію у вигляді аплікації з фтор-лаком на вестибулярній поверхні 25 зуба. Рекомендовано з`явитись 15.10.2020 року.

15.10.2020 року ОСОБА_1 скаржилась на больові відчуття, що виникали на вестибулярній поверхні бічного зуба верхній щелепі з лівого боку на холодне повітря суттєво зменшилися. Але пацієнтка хоче зняти постійну пломбу в 25 зубі. Загальний стан пацієнтки роздратований, незадовільний, що різко змінюється на піднесений і навпаки. Лікування - проведено ремінералізуючу терапію у вигляді аплікації з фтор-лаком на вестибулярній поверхні 25 зуба. Підстав для зняття пломби не має. Рекомендовано з`явитись через 1-2 дні.

20.10.2020 року ОСОБА_1 відмовилась від консультації на кафедрі терапевтичної стоматології НМУ ім. О.О. Богомольця, так як вона раніше там була і їй відмовили та вважають її «морально важкою пацієнткою». Що стосується відвідування медичних закладів, де є сучасне стоматологічне устаткування, що дозволяє повністю контролювати процес лікування таких зубів, вона була, але оплатити стоматологічні послуги по їх тарифам вона фінансово неспроможна. Пацієнтка виконала відвідування стоматолога-ортопеда і з`явилась з метою спроби повторного ендодонтичного лікування в закладі КНП «КДЦ Дніпровського району». Пацієнтка ще раз попереджена, що ендодонтичне лікування 15 зуба, яке вона очікує, буде спробою повторного ендодонтичного лікування 15 зуба і існує можливість виникнення ускладнення під час чи після спроби повторного лікування 15 зуба. Зі слів пацієнтки, на консультації у стоматолога-ортопеда, було проведено зняття коронки із 15 зуба з рекомендацією спроби повторного ендодонтичного перелікування 15 зуба. Після огляду лікар-стоматолог ОСОБА_5 встановила, що ортопедична конструкція у вигляді коронки на 15 зубі відсутня, коронкова частину 15 зуба зруйнована повністю. При зондуванні порожнини зуба, виявляється сполучення з кореневими каналами. В кореневих каналах під час наступного етапу лікування, виявлено путридні маси із залишками пломбувального матеріалу із кореневих каналів відчувається гнильний запах. Рекомендації, щодо надання оновленого рентген-знімку пацієнтка не виконала. Лікування - так як пацієнтка наполягала на лікуванні 15 зуба, було повторно проведено роз`яснення про можливі несприятливі наслідки під час лікувального процесу, про можливу відсутність очікуваного ефекту від проведеного лікування. Спроба повторного ендодонтичного лікування 15 зуба за протоколом кафедри терапевтичної стоматології НМУ ім. О.О.Богомольця. Рекомендовано довиконати раніше надані рекомендації згідно плану обстеження та лікування за 12.10.2020 року.

22 жовтня 2020р. під час відвідування зі слів пацієнтки больових відчутті в ділянці 15 зуба не було, загальний стан пацієнтки та поведінка, залишаються без змін від моменту попереднього відвідування. Лікування - антисептична обробка порожнини рота, зняття герметичної пов`язки та видалення ватних кульок з медикаментом, проведення інструментально-медикаментозної обробки кореневих каналів, закриття зуба тимчасовою пломбою. Пацієнтка попереджена про можливе ускладнення чи больову реакцію.

29 жовтня 2020 р. скарг на больові відчуття в області 25 та 15 зубів не було в Позивача.

02 листопада 2020 р. скарг у Позивача не було. Загальний стан та поведінка Позивача - без змін. Лікування - антисептична обробка порожнини рота, зняття тимчасової пломби, опломбування кореневих каналів від кальцій вмісної пасти, проведення інструментально-медикаментозної обробки кореневих каналів, пломбування кореневих каналів постійним пломбувальним матеріалом для кореневих каналів, постановка пломби. Із слів пацієнтки, під час пломбування кореневих каналів, виник біль в ділянці 15 зуба з наступною тенденцією до зменшення. Наполегливо рекомендовано зробити контрольну рентгенографію 15 зуба в медичному закладі на вибір пацієнтки, так яка в даному закладі не має технічної можливості. Через 30-35 мінут пацієнтка звернулась з метою аналізу контрольного рентген-знімку і надала прицільний рентген-знімок 15 зуба, проведеного у приватному медичному закладі. Зі слів пацієнтки, біль в ділянці 15 зуба майже зник. На контрольній рентгенографії спостерігається частина пломбувального матеріалу за верхівкою кореня 15 зуба. Рекомендовано консультацію хірурга-стоматолога з наступним повідомленням про результати консультації.

В подальшому ОСОБА_1 звернулась до лікаря-стоматолога-хірурга в Стоматологічному медичному центрі НМУ ім. Богомольця.

19.02.2021 року позивач ОСОБА_1 на адресу керівника Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичного центру Дніпровського направила претензію щодо дій лікаря- стоматолога ОСОБА_5 .

З тексту претензії вбачається, що через тиждень після проведеного лікування зуба лікарем ОСОБА_5 позивач відчула зі сторони пролікованого зуба ниючу біль в області щоки та ясень. Після проведеного рентгенологічного КТ діагностування лікар ОСОБА_5 направила її до лікаря-хірурга. Разом з лікарем ОСОБА_5 вона звернулась до лікаря-хірурга ОСОБА_6 , який працює в Стоматологічному медичному центрі НМУ ім.. Богомольця. Лікарем-стоматологом-хірургом ОСОБА_6 02.12.2022 року було проведено оперативне втручання - резекцію верхівки кореня 15 зуба з проникненням в гайморовою пазуху для вилучення надлишкової пломбувальної маси з неї. З накладанням внутрішніх та зовнішніх швів. Після проведеного оперативного втручання стан не змінювався на протязі місяця. Знову було проведено КТ діагностування, надлишки пломбувальної маси продовжують перебувати в області гайморової пазухи. Порекомендував звернутися до лікарів отоларингологічного відділення. 25.01.2021 року лікарем-хірургом ОСОБА_6 було здійснено видалення 15 зуба.

Крім описаної вище претензії, ОСОБА_1 також звернулась також з претензією до керівника Національного Медичного університету ім. О.О. Богомольця на дії лікаря-хірурга ОСОБА_6 , який працює в стоматологічному медичному центрі НМУ ім. О.О. Богомольця щодо надання неякісних хірургічних послуг, в якому зазначила, що в консультативному висновку невролога зазначена дата оперативного втручання 02.12.2020, після якої і настали ті негативні наслідки для її здоров`я, які вона не може подолати і до нині.

З консультативного висновку отоларингологічного відділення КДЦ від 09.01.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 має стан після лікування 15 зуба. Стороннє тіло справа. Больовий синдром. Рекомендовано отримати консультацію невролога.

З консультативного висновку невролога вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз «нейропатия П ветви тройничного нерва справа, инородное тело (пломбировочная масса)носового хода справа. Состояние после удаления 15 зуба».

Звертаючись до суду із позовом позивач посилається, що через надання неякісних медичних послуг порушені права позивача щодо неналежного обслуговування споживача та реалізації прав наданих позивачу ст. 10, 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Так, внаслідок цих дій лікаря-стоматолога ОСОБА_5 вона понесла збитки в розмірі 12165 грн. Крім цього, їй наразі необхідна операція, яка коштує 15000 грн., що також позивач відносить до збитків.

З матеріалів справи вбачається, що 06.09.2021 року відбулося засідання робочої групи (комісії) з опрацювання питання якості надання послуг лікарем-стоматологом стоматологічного відділення по наданню платних послуг ОСОБА_5 пацієнтці ОСОБА_1 . З акту (висновку) вбачається, що згідно із записами у медичній картці всі призначення, процес лікування повністю відповідає медичним протоколам та методам дозволеними до застосування в медичній практиці. Вина КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» у діях лікаря-стоматолога ОСОБА_5 відсутня, оскільки лікар-стоматолог діяв повністю у відповідності до вимог чинного законодавства України та надав позивачу медичну допомогу відповідно до клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Терапевтична стоматологія», «Хірургічна стоматологія», «Ортопедична стоматологія», «Ортодонтія». Враховуючи розглянуті документі, комісія не вбачає в діях лікаря-стоматолога ОСОБА_5 будь-якої помилки чи халатності, а тому підстави для притягнення її до відповідальності відсутні.

Згідно правил ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1, 4 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно ч. 1,2,3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.1, 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Право на подання скарги та на компенсацію закріплено в Європейській хартії прав пацієнтів, Конституції України, Основах законодавства України про охорону здоров`я, Цивільному кодексі України, ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно ст. 13,14 Європейської Хартії Прав Пацієнтів в Україні, кожна особа має право скаржитися на завдані їй страждання і збитки та право отримати відповідь чи іншу відповідну реакцію. Кожна особа має право на отримання відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди, завданої у зв`язку з взаємодією з системою охорони здоров`я, зокрема з наданням медичної допомоги, протягом розумного строку.

За приписами ч.1ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40 Конституції України).

Відповідно до ст.6 Основ законодавства України про охорону здоров`я, кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає:

а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини;

б) безпечне для життя і здоров`я навколишнє природне середовище;

в) санітарно-епідемічне благополуччя території і населеного пункту, де він проживає;

г) безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку;

д) кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров`я;

е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;

є) участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій щодо формування державної політики в сфері охорони здоров`я;

ж) участь в управлінні охороною здоров`я та проведенні громадської експертизи з цих питань у порядку, передбаченому законодавством;

з) можливість об`єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров`я;

и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов`язаних із станом здоров`я;

і) відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди;

ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я;

Відповідно до частини ч.4 ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовані Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно з п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Статтею 2 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Частинами 1, 2 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1, 10 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Виробник (виконавець) зобов`язаний інформувати споживача про можливий ризик і про безпечне використання продукції за допомогою прийнятих загальновідомих у міжнародній практиці позначень, якщо відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, не встановлено інші способи інформування споживачів про певні види ризику чи продукції (ч.7ст.14 Закону України «Про захист прав споживачів».)

Згідно ч.2 ст.38 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Відповідно до ст.3 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я медичне обслуговування - це діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов`язана з її наданням.

Згідно ч.4 ст.37 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я за несвоєчасне і неякісне забезпечення необхідною медичною допомогою, що призвело до тяжких наслідків, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно з чинним законодавством відносини з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, регулюються главою 82 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.1166 ЦК України визначено, що така шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

Щодо наявності складу правопорушення

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Згідно з частиною четвертою статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» лікар не несе відповідальності за здоров`я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Судом встановлено, позивачу у доступній формі в повному обсязі було надано роз`яснення про характер, мету, орієнтовну тривалість діагностично-лікувального процесу та про можливі несприятливі наслідки під час його проведення, про необхідність дотримання визначеного лікарем режиму в процесі лікування та можливі наслідки недотримання лікування. Було озвучено та погоджено з пацієнткою план лікування, а також рекомендовано до обстеження. Отже, інформація щодо необізнаності позивача щодо характеру надання їй медичних послуг в умовах КНП «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва» не відповідає дійсності.

Крім цього, що під час лікування в умовах КНП «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва» рекомендації лікаря-стоматолога Сабадош С.В. щодо дообстеження у профільних спеціалістів та рентгенологічних досліджень не були виконані позивачем або виконані не в повному обсязі.

В оцінці наявності причинного зв`язку між діями медичного працівника та завданням шкоди суд приходить до висновку про відсутність причинно-наслідкового зв`язок між лікуванням в умовах КНП «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва» лікарем-стоматологом ОСОБА_5 пацієнтки ОСОБА_1 , яке було закінчено 02.11.20 та тими негативними наслідками для її здоров`я, які зазнала позивач.

Щодо розподілу тягаря доведення вини

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Дослідивши надані докази у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог і підстав, суд вважає, що відповідач спростував відсутність вини, тоді як позивачка на порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не надала суду достатньо допустимих та належних доказів того, що послуги, надані їй у Комунальному некомерційному підприємстві «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва» були неякісними, та проведено неналежне обслуговування ОСОБА_1 як споживача медичних послуг.

Одночасно із цим також зазначити, що в судовому засіданні позивач не надала обґрунтованого розрахунку сум, що просить стягнути з відповідача.Так, розмір матеріальних збитків, до яких включено позивачем вартість можливої операції в межах 15000 тис. грн. без документального підтвердження вартості такого втручання. Позивачем, також, не надано документального підтвердження необхідності проведення зазначеного хірургічного втручання.

Позивач просить відшкодувати вартість придбаних ліків та лікарських засобів на 5775 грн., проте, майже усі чеки які були долучені до позовної заяви не мають відношення та не пов`язані з лікуванням ОСОБА_1 у в умовах КНП «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва», яке було закінчено 02.11.20 р.

Клопотання про призначення по справі судової експертизи ані позивачкою, ані її представником заявлено не було.

Отже, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення матеріальних збитків.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то оскільки підстави відшкодування моральної шкоди залежать від порушених прав та інтересів позивачки, що в даному випадку не встановлено судом, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди також слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно дост.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Цивільним кодексом України, ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 77-80, 88, 133, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва», третя особа: ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої наданням неякісних медичних послуг відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 28.01.2021 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва», ЄДРПОУ 26188952, адреса місцезнаходження: Митрополита Андрія Шептицького, 5;

Третя особа: ОСОБА_5 , РНОКПП невідомий, адреса місця роботи: АДРЕСА_2 .

Суддя Н.О.Яровенко