Рішення № 102843913, 31.01.2022, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/91/22

провадження № 2/753/3274/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2022 р. Суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 224 по вул. Кошиця, 5-А в м. Києві цивільну справу в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» , третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна про стягнення безпідставно отриманих коштів,

в с т а н о в и в :

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» про стягнення коштів у розмірі 28000 грн., судових витрат.

Позивач обґрунтовуючи подану заяву зазначає, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жданович В.М. перебувало виконавче провадження № 66137919 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» 1120 00 грн. попередньої оплати, 179 967,12 грн. пені та 19499,51 грн. судового збору. В ході виконавчих дій з боржника стягнуто 28000 грн. на користь стягувача. Постановою приватного виконавця Жданович В.М. від 09.12.2021 закінчено виконавче провадження, оскільки рішення суду на підставі якого проводилось стягнення скасовано. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в сумі 28000 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.01.2022 було відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Роз`яснено відповідачу право протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до суду відзив на позовну заяву, письмові докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позову.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач у строк встановлений в ухвалі суду відзив не надав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що 09.12.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жданович В.М. закінчено виконавче провадження щодо примусового виконання наказу № 910/16684/19, виданого 05.07.2021 суддею Господарського суду м. Києва Мельник В.І. про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» 1120 00 грн. попередньої оплати, 179 967,12 грн. пені та 19499,51 грн. судового збору, оскільки рішення суду на підставі якого проводилось стягнення скасовано.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Частиною третьою статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 910/16334/19.

У спорі, що вирішується за вимогами про повернення грошових коштів, як виконаного за недійсним (нікчемним) правочином на підставі пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України, сторонами цього спору: позивачем та належним відповідачем; як правило є сторони недійсного (нікчемного правочину), що здійснили односторонню або двосторонню (взаємну) передачу відповідного майна/грошових коштів.

При цьому позивач та належний відповідач у такому спорі визначається предметом вимоги, тобто предметом, повернення якого як виконаного за недійсним (нікчемним) правочином вимагається як безпідставно набуте майно/грошові кошти.

З урахуванням положень частини 5 статті 216 ЦК України позивачем також може бути будь-яка заінтересована особа.

Згідно копій меморіального ордеру від 20.09.2021 про перерахування коштів в сумі 28000 грн. платником є позивач, отримувачем приватний виконавець.

Вирішуючи справу суд приймає до уваги той факт, що перерахування коштів відповідачу здійснювалося на виконання зобов`язань за рішенням суду.

Відтак, оскільки кошти вносились позивачем на виконання рішення суду, яке скасовано судом касаційної інстанції, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28000 грн., є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.

Визначаючи розмір понесених витрат суд виходить з наступного.

За змістом ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих адвокатом Невкритий В.Ю. послуг, а також подані документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

Так, написання позову, попереднє вивчення документів та правовий аналіз матеріалів, написання досудової вимоги вартістю в 9600 грн., є співмірними зі складністю справи.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 9600 грн. відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечить принципу розподілу таких витрат.

Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81,263,265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» , третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторія Михайлівна про стягнення безпідставно отриманих коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в розмірі 28000 грн. (двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок), витрати на правничу допомогу в сумі 9600 грн. (девять тисяч шістсот гривень 00 копійок), судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії.

Повний текст судового рішення складено 31.01.2022

Суддя Л.В. Комаревцева