Ухвала суду № 102842845, 31.01.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/872/22

2-з/357/33/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Бондаренко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

27.01.2022 представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, одночасно з пред`явленням позову, в якій просить накласти арешт на 1/4 частину квартири, загальною площею 50,5 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м., розташовану, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та заборонити суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією виникнення, зміни, переходу, припинення прав квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . Заяву обґрунтовує тим, що ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що у ОСОБА_1 існує непогашена заборгованість за Договором №2512189 про надання кредиту від 14.05.2018 в розмірі 270 053,26 грн. 17 серпня 2021 року ОСОБА_1 , який на той час вже більше двох років мав прострочену заборгованість по кредитному договору, на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Губенко Т.А. 17.08.2021 за реєстровим № 1785, продав квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 третій особі. Вчинення відповідачем дій з відчуження свого майна третій особі, вказує на той факт, що відповідач має намір вчиняти дії, спрямовані на унеможливлення виконання рішення по цій справі, у випадку задоволення позовних вимог позивача, а тому є доцільність у застосуванні судом заходів забезпечення позову по цій справі.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.

Заява про забезпечення позову відповідає вимогам, які містяться у Главі 10 Розділу І ЦПК України, підстави для її повернення заявнику відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Пункт 1, 2, 10 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Під забезпеченням позову слід розуміти обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволенню вимог позивача (заявника), вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Так, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Тому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має також врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів заяви, предметом позову, який просить забезпечити заявник, є стягнення заборгованості за договором №2512189 про надання кредиту від 14.05.2018.

Враховуючи ціну позову 270 053,26 грн. заявник просить забезпечити позов, шляхом накладення арешту на 1/4 частини квартиризагальною площею 50,5 кв. м., житловою площею 28,9 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією виникнення, зміни, переходу, припинення прав на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №295742579 від 21.01.2022.

Разом з тим, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно із статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, п. 47).

У пункті 44 рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», заява № 30856/03, ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Згідно з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 21.11.2018 року у справі №752/6255/18 та постанові Верховного суду України від 13.01.2020 року у справі №922/2163/17, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, заявником не надано до суду доказів наявності обставин, з якими пов`язується застосування певних заходів забезпечення позову, не зазначено обставин, які підтверджують те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та надана до суду інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №295747780 від 21.01.2022 щодо державної реєстрації 17.08.2021 права власності на квартиру АДРЕСА_3 , за ОСОБА_4 , не може бути таким доказом.

Також, не зазначено та не надано доказів, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання вже після пред`явлення даного позову до суду, також матеріали заяви не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет», про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Ухвала складена 31.01.2022.

СуддяО. В. Бондаренко