Вирок № 102841955, 28.01.2022, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/103/2022

130/2086/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2022 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Порощука П.П.,

за участі секретаря судового засідання - Маліщук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020130000201 від 08 червня 2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Телелинці, Жмеринського району, Вінницької області та мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічної освітою, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, військовозобов`язаного, не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.3 ст.186 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця, АДРЕСА_2 , з повною загальною середньої освітою, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, військовозобов`язаного, раніше неодноразово судимого, востаннє 09.06.2020 року вироком Київського районного суду м.Одеси за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді 4 (чотирьох) місяців аршету, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.3 ст.186 КК України;

учасники кримінального провадження:

прокурор Прокопчук Д.В..

потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 02.06.2021 приблизно о 03:30 год. за попередньою змовою із ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у м. Жмеринка, вул. Короленка, вирішили протиправно заволодіти чужим майном. В подальшому, ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел, спільно із ОСОБА_2 , прийшли до будинку АДРЕСА_3 під приводом придбання спиртного. Після чого, діючи умисно, з корисливим мотивом та метою, підбурені жагою до легкої наживи, усвідомлюючи явну протиправність своїх дій, шляхом вільного доступу через незачинені двері, проникли до будинку, який належить ОСОБА_5 , де проживає ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Знаходячись у кімнаті, ОСОБА_2 наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_3 , внаслідок чого той впав на ліжко та не міг чинити опору протиправним діям останніх. В свою чергу ОСОБА_1 побачив на столі гаманець, з якого відкрито заволодів коштами ОСОБА_3 в сумі 400 гривень. Одночасно ОСОБА_2 побачив на столі мобільний телефон марки «Redmi 6» імеі-1: НОМЕР_1 , імеі-2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , та яким відкрито заволодів. Згідно висновку експерта № 3814/21-21 від 06.07.2021, ринкова вартість вказаного мобільного телефону становить 2616 гривень 72 копійок.

В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, спричинивши ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 400 грн., а ОСОБА_4 - на суму 2616,72 грн.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 , кваліфіковано за ч.3 ст.186 Кримінального кодексу України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло.

Крім того досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 маючи не зняту та непогашену судимість, а саме: 02.06.2008 року вироком Кілійського районного суду Одеської області засуджений за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років; звільнений умовно - достроково із невідбутим терміном покарання на 2 роки 1 місяць 3 дні; 09.06.2020 року вироком Київського районного суду м. Одеса засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді арешту строком на 4 місяці; звільнений 11.06.2020 по відбуттю строку покарання, на шлях виправлення не став та 02.06.2021 приблизно о 03:30 год. за попередньою змовою із ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та знаходячись у м. Жмеринка, вул. Короленка, вирішили протиправно заволодіти чужим майном. В подальшому, ОСОБА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, спільно із ОСОБА_1 прийшли до будинку АДРЕСА_3 під приводом придбання спиртного. Після чого, діючи умисно, з корисливим мотивом та метою, підбурені жагою до легкої наживи, усвідомлюючи явну протиправність своїх дій, шляхом вільного доступу через незачинені двері, проникли до будинку, який належить ОСОБА_5 , де проживає ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Знаходячись у кімнаті, ОСОБА_2 наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_3 , внаслідок чого той впав на ліжко та не міг чинити опору протиправним діям останніх. В свою чергу ОСОБА_1 побачив на столі гаманець, з якого відкрито заволодів коштами ОСОБА_3 в сумі 400 гривень. Одночасно ОСОБА_2 побачив на столі мобільний телефон марки «Redmi 6» імеі-1: НОМЕР_1 , імеі-2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_4 , та яким відкрито заволодів. Згідно висновку експерта № 3814/21-21 від 06.07.2021, ринкова вартість вказаного мобільного телефону становить 2616 гривень 72 копійок.

У подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, спричинивши ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 400 грн., а ОСОБА_4 - на суму 2616,72 грн.

Органом досудового розслудвання дії ОСОБА_2 , також кваліфіковано за ч.3 ст. 186 Кримінального кодексу України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, поєднане із проникненням у житло, вчинено повторно.

Виходячи з аналізу норм ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 , будучи допитаним під час судового розгляду, в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому злочині, який передбачений ч.3 ст.186 КК України і викладений в обвинувальному акті від 08.06.2021 року, щиро розкаявся, просив його суворо не карати. Суду показав, що злочин вчинив за обставин, викладених вище, а саме 01.06.2021 по дорозі на заробітки до м.Луцьк у потязі познайомився із ОСОБА_2 , та разом у цей день приїхали до м.Жмеринка, де вживали спиртне. Далі на пропозицію останнього придбати ще спиртного та випити, пішли разом додому до ОСОБА_3 де купили спиртне та разом вживи.

02.06.2021 з ранку о 03 годині 30 хвилин прийшли до будинку по АДРЕСА_2 , де при вході до будинку у порозі відчинив двері потерпілий ОСОБА_6 .. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зайшовши до будинку, ОСОБА_2 вдарив в обличчя кулаком потерпілого, ОСОБА_1 побачивши гаманець забрав його собі, та при виході ОСОБА_2 побачив мобільний телефон, який також забрав із собою. Далі разом із ОСОБА_2 залишили будинок і пішли до АТБ, де придбали спиртне і їдло, котре в подальшому розпили та з`їли на вокзалі станції Жмеринка та розійшлися.

З приводу вчинено шкодує, просив вибачення у потерпілих, обіцяв в подальшому подібні випадки не повторювати.

Також, обвинувачений ОСОБА_2 , будучи допитаним під час судового розгляду, в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому злочині, який передбачений ч.3 ст.186 КК України і викладений в обвинувальному акті від 26.07.2021 року, щиро розкаявся, просив його суворо не карати. Суду показав, що злочин вчинив за обставин, викладених вище, а саме: 01.06.2021 познайомився із ОСОБА_1 у м.Козяти, де вживали спиртне, звідки поїхали електропотягом до м.Жмеринка, разом із ними ще був товариш. На вокзалі станції Жмеринка, також вживали спиртне. Далі вирішили ще придбати спиртного, та прийшовши до ОСОБА_6 , придбали в останнього спиртне та вживали його разом із потерпілим, де був невеличкий конфлікт, але вони залишили помешкання ОСОБА_6 та пішли на вокзал де випили придбане спиртне.

Тоді у цей же вечір тобто в ніч з 01 на 02 червня 2021 року, вирішили знову сходити до ОСОБА_6 , аби придбати у нього спиртне. Прийшовши до потерпілого додому, останній відчинивши двері будинку сказав хлопцям, що спиртного немає, і почав їх вигонити. Тоді пройшовши до будинку, ОСОБА_2 вдарив потерпілого та забрав мобільний телефон, який належав потерпілій ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 в цей момент забав гаманець із грошовими коштами. Після чого пішли із будинку до АТБ, де придбали на викрадені гроші спиртне і їдло, котре випили на вокзалі разом із ОСОБА_1 та товаришем і роз`їхалися. ОСОБА_2 поїхав із знайомим до м.Одеси, а куди подівся ОСОБА_1 не пам`ятає.

З приводу вчинено шкодує, просив вибачення у потерпілих, обіцяв в подальшому подібні випадки не повторювати.

Прокурор Жмеринської окружної прокуратури Прокопчук Д.В. вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_3 , будучи допитаним під час судового розгляду повідомив суду, що 01 та 02.06.2021 року у нічну пору доби до них додому прийшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою придбати горілки, однак потерпілий відмовив їм у продажі спиртного, та в цей моменти ОСОБА_2 вдарив його кулаком. Тоді ОСОБА_1 забрав із будинку гроші які лежали у гаманцю, а ОСОБА_2 забрав мобільний телефон, що належав потерпілій ОСОБА_4 , та залишити помешкання. Після цих подій потерпілі викликали поліції та повідомили про вказані події злочину.

Додатково зазначив, що пробачив обвинувачених та з приводу міри покарання покладався на розсуд суду, просив обвинувачених волі не позбавляти.

Потерпіла ОСОБА_4 , будучи допитаним під час судового розгляду повідомив суду, що всі в дійсності відбувалося як повідомили потерпілий ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_2 . Вона пробачила обвинувачених та з приводу міри покарання покладалася на розсуд суду, просила обвинувачених волі не позбавляти.

Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі визнали свою провину в інкримінованому їм злочині, який передбачений ч.3 ст.186 КК України і викладений в обвинувальному акті від 26.06.2021 року, та беручи до уваги думки прокурора Прокопчука Д.В., покази потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, чи правильно обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розуміють зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінального провадження за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

За таких обставин, виходячи з аналізу обвинувального акту, допитавши потерпілих та обвинуваченних, вивчивши матеріали справи, що характеризують їх особи, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого їм злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Так, оцінюючи всі досліджені у судовому засіданні докази, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору взаємозв`язку й достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, «поза розумним сумнівом» дійшов висновку про вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 кримінального правопорушення відкритого викрадення чужого майна (грабежу) вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч.3 ст.186 КК України, а також вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінального правопорушення відкритого викрадення чужого майна (грабежу) вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, поєднане із проникненням у житло, вчинено повторно, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч.3 ст.186 КК України.

Відповідно до ст.65 КК України та роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, на обліку в психіатра та на обліку в нарколога не значиться, місцем проживання характеризується з позитивної сторони, злочин вчинив вперше, вибачився перед потерпілими, з приводу міри покарання потерпіла сторона покладалася на розсуд суду. Ці обставини суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 є вчинення злочину особою що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до абзацу 17 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

З досудової доповіді, що складена провідним інспектором Жмеринського МРВ філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області В.А.Данилевичем від 26.11.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, вчинив умисний тяжкий злочину проте щиро покаявся та активно сприяв розкриттю злочину; на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра Жмеринської ЦРЛ не перебуває. Відповідно до висновку досудової доповіді, виправлення обвинуваченого можливе без обмеження або позбавлення волі на певний строк (а.с.106-111).

З урахуванням обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання особи ОСОБА_1 , соціально-психологічної характеристики останнього наданої праківником органу пробації, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння та наслідків діяння, а саме: що він щиро розкаявся у скоєному, фактично усунув заподіяну злочином шкоду, з врахуванням думки потерпілих, суд приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання й звільнення його на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, але за умови контролю за його поведінкою - встановленням йому іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, визначених ст.76 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином та особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому, давав правдиві покази відносно себе, на обліку в психіатра та на обліку в нарколога не значиться, вибачився перед потерпілими та фактично відшкодував шкоду. Ці обставини суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання.

Обставинами, що підтверджені належними доказами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та рецедив злочинів, оскільки він має непогашені та не зняті судимості за умисні злочини, передбачені ч.2 ст.186 та ч.2 ст.185 КК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України (абз.17), ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

З досудової доповіді, складеної Жмеринським МРВ філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області щодо обвинуваченого ОСОБА_2 від 26.11.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 раніше судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, не перебуває. Згідно висновку органу пробації про можливість виправлення без обмеження або позбавлення вона на певний строк зазначено, що виправлення ОСОБА_2 неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції. (а.п.102-105).

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції інкримінованої статті, а саме позбавлення волі. Оскільки на думку суду за конкретних обставин, таке покарання буде відповідати його загальній меті, а застосування більш м`якшого покарання, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства буде не достатнім для його виправлення.

Призначаючи обвинуваченим зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для їх виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає їх особам та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі проведено товарознавчу експертизу у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експертів спеціалізованої державної установи.

Зокрема, експертами Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено: 06.07.2021 року товарознавчу експертизу і надано висновок за №3814/21-21, вартість експертизи становить 343,22 грн.

Таким чином, ці процесуальні витрати в сумі 343,22 грн. на залучення експерта з ініціативи сторони обвинувачення, відповідно до ч.2 ст.122 та ч.2 ст.124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах, по 171,61 грн. з кожного.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України

Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу, підстав для його обрання - немає.

Керуючись статтями 368, 373, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 3 статті 186 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обраховувати з моменту набрання вироком законної сили.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), відповідальність за який передбачено ч.3 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`яти) років.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази, які знаходиться на зберіганні в кімнаті речових доказів в Жмеринському РВП ГУНП у Вінницькій області, а саме: мобільний телефон «Redmi 6», який належить потерпілій ОСОБА_4 повернути останній, а оптичний ком пакт диск формату «DVD-R» із фрагментами відеозапису з камер спостережень магазину «Продукти 1420 «АТБ-маркет» залишити при матеріалах кримінального провадження, скасувати заходи забезпечення у виді арешт, застосовані ухвалами слідчого судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 24.04 та 25.06.2021, (а.с.67-68; 69-70).

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави на відшкодування процесуальних витрат за проведення експертизи залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи - Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз: 343 (триста сорок три) гривні 22 копійки за проведення товарознавчої експертизи в рівних частинах: по 171 (сто сімдесят одній) гривні 61 копійки з кожного обвинуваченого. (а.с.92).

Вирок суду, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий П.П.Порощук