Рішення № 102841343, 27.01.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/3295/21

Провадження № 2-др/344/67/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ДОДАТКОВЕ)

27 січня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

секретаря судового засідання - Дементьєвої А.О.

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - адвоката Бойчука М.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

17 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. Обґрунтовуючи вимоги заяви, заявник вказує, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволені у повному обсязі. Проте під час постановлення рішення судом не вирішено питання про негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді артиста балету Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. За таких обставин позивач просить ухвалити додаткове рішення, яким допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

17 грудня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Юзьвак Ігор Ярославович надав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить вирішити питання про судові витрати на професійну правничу допомогу. Заявник зазначає, що у судовому засіданні перед початком судових дебатів стороною позивача зроблено заяву про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Оскільки 12 лютого 2021 року між позивачем та адвокатом був укладений договір про надання правничої допомоги № 3/2, у зв`язку чим понесені витрати на професійну правничу допомогу, тому заявник просить стягнути з відповідача Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15650,00 грн.

Позивач у судовому засіданні вимоги заяви підтримав, просив задовольнити заяви у повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні заяв, вважаючи, що підстави для негайного виконання рішення суду відсутні, а розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та неспівмірним.

Суд, вислухавши сторони, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2021 року по справі № 344/3295/21, провадження № 2/344/2232/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволені у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано наказ № 10 від 26 січня 2021 року в частині звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді артиста балету Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія». Стягнуто з Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 лютого 2021 року по 10 грудня 2021 року у розмірі 174437,62 грн з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів (а.с. 116-124).

Згідно частини першої-третьої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У відповідності до пунктів 2, 4 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Частиною восьмою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2021 року визнано незаконним та скасовано наказ № 10 від 26 січня 2021 року в частині звільнення ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді артиста балету Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія».

Враховуючи те, що суд у рішенні не зазначив про негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі, тому суд приходить до переконання, що вимога заяви про негайне виконання рішення суду від 10 грудня 2021 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді артиста балету Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» підлягає задоволенню.

Вирішуючи вимогу про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, суд зазначає наступне.

Основні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових правовідносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання та структуру заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці», а також розроблена відповідно до нього Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» та Інструкції заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у пункті 3 Інструкції.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України) не є ані основною, ані додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною або компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто не входить до структури заробітної плати.

За змістом приписів статей 94, 116, 117, 235 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці», середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження 12-301гс18), а також у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі №243/9875/17 (провадження № 61-46715св18).

Враховуючи те, що згідно пункту 2 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, а середній заробіток за час вимушеного прогулу не є ні основною, ні додатковою заробітною платою, ні заохочувальною, ні компенсаційною виплатою, тобто не входить до структури заробітної плати, тому підстав для негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць суд не вбачає.

Щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу то суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої-третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 Цивільного процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України ).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою.

Судом встановлено, що адвокат Юзьвак І.Я. приймав участь у судових засіданнях 30 березня 2021 року, 26 квітня 2021 року, 19 травня 2021 року, 21 липня 2021 року, 20 вересня 2021 року, 22 листопада 2021 року, 10 грудня 2021 року, що підтверджується протоколами та звукозаписами судових засідань (а.с. 49-50, 66-68, 71-72, 99-100, 105-106, 112-113,115).

З наданих до суду доказів вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором про надання правничої допомоги у цивільній справі №3/2, укладеним 12 лютого 2021 року між ОСОБА_1 , Клієнтом, та Адвокатським об`єднанням «Лексгард» в особі керуючого партнера Горби Віталія В`ячеславовича, згідно пункту 1.2 якого адвокатське об`єднання уповноважує адвоката Юзьвака Ігоря Ярославовича надавати правову допомогу Клієнту (а.с.26-27), ордером про надання правничої (правової) допомоги (а.с.57), попереднім розрахунком суми витрат на правничу допомогу адвоката (а.с.31), актом виконаних робіт № 1 до договору про надання правничої допомоги у цивільній справі № 3/2 від 12 лютого 2021 року (а.с.132), рахунком № 1 від 13 грудня 2021 року платнику ОСОБА_1 про сплату на рахунок Адвокатського об`єднання «Лексгард» коштів у сумі 15650,00 грн (а.с.133).

Судом досліджено опис наданих послуг на виконання укладеного договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, а також взято до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10 грудня 2009 року, справа «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02 червня 2014 року, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, за результатом розгляду якої Європейський суд з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача та заперечення представника відповідача в контексті положень частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, вважає, що заявлена позивачем сума є необґрунтованою.

Враховуючи реальний обсяг професійної правничої допомоги у суді, час, витрачений на надання таких послуг (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді), критерій реальності таких витрат, а також те, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2021 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, з огляду на заперечення останнього, підлягає відшкодуванню у розмірі 5000,00 грн.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що вимоги заяв про ухвалення додаткового рішення підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 11, 12, 15, 133, 259, 263-265, 270, 351, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді артиста балету Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія».

Стягнути з Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна і резолютивна частини рішення складені, підписані у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 січня 2022 року.

Повний текст рішення складений 31 січня 2021 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Івано-Франківський національний академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія», код ЄДРПОУ 36732731, місцезнаходження: 76018 м. Івано-Франківськ, вул. Л.Курбаса, буд. 3.

Суддя Мелещенко Л.В.