Рішення № 102839929, 12.01.2022, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1190/21

Провадження № 2/379/83/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Мовчан М.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Тараща, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області про визнання прав власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який до дня смерті проживав у будинку по АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем за заповітом після померлого ОСОБА_2 .

З метою оформлення спадкового майна позивачем в установлений строк була подана відповідна заява про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу. Однак, нотаріусом було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.11.2021, якою роз`яснено, що у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок питання визнання права власності на спадковий житловий будинок повинно вирішуватися в судовому порядку. Позивач просить суд визнати за ним право власності на спадковий житловий будинок.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте через канцелярію суду надав заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, проти позовних вимог не заперечує.

Суд, вивчивши матеріали справи, матеріали спадкової справи, вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що за життя, а саме: 04.09.2014 ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Лісовицької сільської ради Таращанського району Київської області Макієнко М.І. та зареєстрований в реєстрі за № 35, яким він на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження: заповівши все своє майно ОСОБА_1 (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який до дня смерті проживав по АДРЕСА_1 (а.с. 9). На день смерті ОСОБА_2 проживав одиноко (а. спад. с. 3).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Позивач є спадкоємцем за заповітом на спадкове майно.

Інші спадкоємці за законом та за заповітом відсутні.

Спадщину у встановлений законом шестимісячний строк позивач прийняв, шляхом подачі відповідної заяви до нотаріуса, після чого було заведено спадкову справу № 10/2016.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок.

Постановою № 353/02-14-10/2016 від 30.11.2021 року приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. було відмовлено позивачу у видачі вказаного свідоцтва у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок та запропоновано звернутися до суду (а.с. 12).

Згідно виписки з погосподарської книги № 11-14/148-2вих21, виданої 13.10.2021 виконавчим комітетом Таращанської міської ради Білоцерківського району Київської області, житловий будинок 1960 року побудови загальною площею 40, 3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 рахується за головою домогосподарства покійного ОСОБА_2 (а.с. 11).

За даними технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_1 у господарстві спадкодавця є житловий будинок, сарай, погріб, колодязь (а.с. 14-18).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусом України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно проводиться нотаріусами після надання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. В разі відсутності таких документів нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв`язку з чим особа, яка претендує на зазначене майно повинна встановлювати право власності в судовому порядку.

Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає прямо із закону або не законність набуття права власності не встановлено судом.

Суд вважає, що позивач, як спадкоємець за заповітом своєчасно, відповідно до ст. 1269 ЦК України, подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадковий житловий будинок в зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на нього.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцям з часу її відкриття.

Обставини, які б вказували, що ОСОБА_2 при житті набув або володів житловим будинком неправомірно, або, що на нього окрім позивача, в порядку спадкування, чи з інших підстав, претендують інші особи, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили є однією з підстав для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

За таких обставин, керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, статтями 25, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1223, 1261, 1268, 1269, 1278, 1297 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно, що складається з житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 40,3 кв. м (житловою площею - 22,5 кв. м).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Головуючий:В. І. Зінкін