Рішення № 102838252, 28.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2022Справа № 910/19137/21Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Реді Люкс" до приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" про стягнення 95 853,98 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Реді Люкс" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (далі - Товариство) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 95 853,93 грн, з яких: 75 415,86 грн - страхове відшкодування; 10 574,96 грн - інфляційне збільшення; 3 937,04 грн - три проценти річних; 5 926,12 грн - пеня, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, усупереч вимогам Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 листопада 2021 року відкрито провадження у справі № 910/19137/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, ухвалою суду від 29 листопада 2021 року відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Проте Товариство у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направила.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 29 листопада 2021 року про відкриття провадження у справі № 910/19137/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, місто Київ, вулиця Артема (Січових Стрільців), будинок 37-41.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення Товариству.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 29 листопада 2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

14 грудня 2021 року до суду надійшло клопотання позивача від 13 грудня 2021 року, в якому останній просив суд здійснювати розгляд справи № 910/19137/21 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2021 року в задоволенні вищезазначеного клопотання позивача відмовлено.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2018 року на провулку Кріпосний в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: "Toyota Rav-4", державний номерний знак: НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , з автомобілем "Mercedes-Benz V 250", державний номерний знак: НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Toyota Rav-4", державний номерний знак: НОМЕР_1 , була неуважна, не дотрималась безпечного інтервалу, при цьому рухаючись по зустрічній смузі руху, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем "Mercedes-Benz V250", державний номерний знак: НОМЕР_2 , чим порушила пункт 13.1 Правил дорожнього руху України.

Зазначені обставини були предметом розгляду в Печерському районному суді міста Києва у справі № 757/27483/18-п. Постановою від 1 квітня 2019 року провадження у даній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Разом із тим, у мотивувальній частині даної постанови було встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Дане судове рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Mercedes-Benz V250", державний номерний знак: НОМЕР_2 , власником якого є позивач.

Судом встановлено, що на підставі заявки на ремонт від 7 червня 2018 року № 0000203092 спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Україна-Мерседес Бенц" виставлено рахунок від 7 червня 2018 року № 21181894 (належна копія якого наявна в матеріалах справи).

Відповідно до вказаного рахунку загальна сума за виконані роботи та запасні частини склала 75 415,86 грн (з ПДВ). Ця сума була перерахована позивачем на рахунок вказаного суб`єкта господарювання, який здійснював ремонт автомобіля "Mercedes-Benz V250", державний номерний знак: НОМЕР_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 6 липня 2018 року № 116.

Суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по ремонту свого транспортного засобу, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ.

З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобіль "Toyota Rav-4", державний номерний знак: НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № АМ/1781589 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.).

Отже, Товариство є особою, на яку вказаним полісом покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації вищевказаного автомобіля на момент ДТП.

У зв`язку з наведеними обставинами ОСОБА_2 звернувся до Товариства з повідомленням від 31 травня 2018 року про подію, що може бути визнана страховою за вхідним реєстраційним № 712-14054.

З матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування за реєстраційним вхідним № 712-140.

Листом від 14 червня 2018 року № 958 відповідач повідомив позивача, що строк для прийняття рішення про здійснення страхової виплати продовжено відповідно до статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).

23 листопада 2019 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування від 20 листопада 2019 року, додавши до неї копії вказаних постанов Печерського районного суду та Київського апеляційного суду.

7 жовтня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою від цієї ж дати про надання інформації щодо розгляду вищезазначеного листа.

Проте відповіді на вказані заяви відповідач не надав, виплату страхового відшкодування не здійснив.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу АМ/1781589, а також положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 1192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв`язку з настанням ДТП виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду.

У той же час суд зазначає, що відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи сплачену позивачем суму відновлювального ремонту в розмірі 75 415,86 грн, а також враховуючи встановлений полісом АМ/1781589 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, у розмірі 100 000,00 грн та франшизи - 0,00 грн, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв`язку з настанням ДТП виник обов`язок відшкодувати Компанії шкоду в розмірі 75 415,86 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 75 415,86 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3 937,04 трьох процентів річних та 10 574,96 грн інфляційних втрат, нарахованих у період з 26 лютого 2020 року по 22 листопада 2021 року.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Компанією до стягнення з відповідача розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, позовна вимога про стягнення з Компанії вказаних сум цих компенсаційних виплат підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 5 926,12 грн пені, нарахованої на підставі пункту 36.5 статті 36 Закону на суму боргу в розмірі 75 415,86 грн за період з 26 лютого 2020 року по 25 серпня 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки заявлений Компанією до стягнення з відповідача розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, позовна вимога про стягнення з Товариства вказаної суми також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування у розмірі 75 415,86 грн, сума трьох процентів річних у розмірі 3 937,04 грн, сума інфляційних втрат у розмірі 10 574,96 грн, а також 5 926,12 грн пені.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (04053, місто Київ, вулиця Артема (Січових Стрільців), будинок 37-41; ідентифікаційний номер 25201716) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Реді Люкс" (01004, місто Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 11/61, приміщення 67; ідентифікаційний номер 40525763) 75 415 (сімдесят п`ять тисяч чотириста п`ятнадцять) грн 86 коп. страхового відшкодування, 5 926 (п`ять тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн 12 коп. пені, 3 937 (три тисячі дев`ятсот тридцять сім) грн 04 коп. трьох процентів річних, 10 574 (десять тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн 96 коп. інфляційних втрат, а також 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання: 28 січня 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко