Рішення № 102837818, 25.01.2022, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14816/21

Провадження № 2/344/782/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого – судді Мелещенко Л.В.

секретаря судового засідання – Дементьєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що працювала у Приватному акціонерному товаристві «Івано-Франківський арматурний завод» з 01 грудня 2008 року по 01 вересня 2021 року. Починаючи з грудня 2020 року, відповідач не виплачує заробітну плату, посилаючись на відсутність коштів. Відповідачем за період з 01 грудня 2020 року по 31 липня 2021 року була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 86476,88 грн. 01 вересня 2021 року позивач була звільнена у зв`язку з виходом на пенсію, проте компенсація за невикористану щорічну відпустку тривалістю 31 календарний день не сплачена. За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з 01 грудня 2020 року по 01 вересня 2021 року (включно) у розмірі 90921,28 грн, компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 вересня 2021 року по 25 січня 2022 року.

Ухвалою суду від 23 вересня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явилася, попередньо подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просив позов задовольнити у повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від відповідача не надходив відзив на позов, не надходило в установлений судом строк заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, проте не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини свої неявки в судове засідання, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі статей 280-282 Цивільного процесуального кодексу України ухвалив про заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно довідки про доходи, виданої 25 березня 2021 року Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський арматурний завод», заборгованість з виплати заробітної плати за період з 01 грудня 2020 року по 31 липня 2021 року становить 86476,88 грн (а.с.3).

На підставі наказу № 31-ос від 01 вересня 2021 року позивача звільнено з роботи з 01 вересня 2021 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, стаття 38 Кодексу законів про працю України, з виплатою компенсації за 31 день невикористаної щорічної відпустки (а.с.4-8, 11).

У відповідності з положеннями частини другої статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно частини першої-другої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома статті 43 Конституції України).

За вимогами частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 1 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Стаття 115 Кодексу законів про працю України та стаття 24 Закону України «Про оплату праці» передбачають, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Судом встановлено, що у період, за який позивач просить стягнути заробітну плату, позивач виконувала свої трудові обов`язки, проте заробітну плату не отримувала.

Причини невиплати заробітної плати позивачу представник відповідача суду не пояснив, відзиву на позовну заяву не надав.

У порядку виконання процесуального обов`язку відповідача, унормованого частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, з доведення належним чином виконання своїх обов`язків перед працівником з виплати заробітної плати відповідачем не надано доказів виплати спірної заробітної плати позивача за період роботи з грудня 2020 року по день звільнення.

Причиною невиплати заробітної плати є, як зазначає позивач, те, що у серпні місяці 2021 року керівництво та бухгалтер просто зникли, на зв`язок не виходять, роботу підприємства не забезпечили, видавати довідку про заборгованість заробітної плати працівнику немає кому через відсутність керівництва та бухгалтера на робочому місці.

Водночас, згідно статті 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частинами першою-другою статті 96 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Згідно отриманих судом публічних даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (а.с.28), інформації про припинення діяльності відповідача Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод», його ліквідацію, банкрутство чи інші будь-які додаткові відомості відсутні.

Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести перед судом розмір заробітної плати, що встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків).

У той же час позивач позбавлений можливості отримати довідку про заборгованість нарахованої, проте не виплаченої йому заробітної плати, а відповідач, у свою чергу, не довів перед судом про належну виплату такої чи неправильність її розміру, на неодноразовий виклик до суду не з`являється.

Право на звернення до суду передбачене статтею 233 Кодексу законів про працю України, а саме у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз статей 21, 94, 233 Кодексу законів про працю України України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

За таких обставин з урахуванням положень статей 77, 81 Цивільного процесуального кодексу України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав, а роботодавець, у свою чергу, має спростувати факт порушення прав працівника, в тому числі щодо невиплати заробітної плати.

За діючою в площині цивільного судочинства презумпції винуватості відповідача (на відміну від кримінального судочинства, де діє презумпція невинуватості) тягар доказування лежить саме на відповідачеві. Тим більше, в площині трудових правовідносин безумовно тягар доказування лежить на роботодавцеві, в якого акумульовано весь обсяг документації, в тому числі фінансового, бухгалтерського характеру щодо фіксації праці позивача і оплати виконаних ним робіт.

У ході судового розгляду не здобуто відомостей про виплату позивачеві відповідачем заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2020 року по 24 січня 2022 року, як і не встановлено про наявність вини (умислу) позивача у невиконанні трудових обов`язків на підприємстві, що згідно зі статтями 47, 115-116 Кодексу законів про працю України є підставою для стягнення цієї заборгованості у судовому порядку.

Одним із загальних засад цивільного законодавства, закріплених пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, є справедливість, добросовісність та розумність.

На думку суду, відсутність у позивача можливості щодо подання довідки про заборгованість по заробітній платі, не може тлумачитися на шкоду працівнику та бути підставою обмеження права на отримання заробітної плати, яка є джерелом його існування.

Відтак довідкою відповідача підтверджується заборгованість по заробітній платі за період з 01 грудня 2020 року по 31 липня 2021 року (включно) 86476,88 грн.

Щодо визначення заборгованості за період з 01 серпня 2021 року по 01 вересня 2021 року, то загальна сума становить 4444,40 грн, оскільки невиплачена заробітна плату за серпень 2021 року складає 4251,20 грн, за один день вересня 2021 року – 193,20 грн.

Загальна заборгованість по заробітній платі за період з 01 грудня 2020 року по 01 вересня 2021 року (включно), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 90921,28 грн без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати.

Суд вважає позовну вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 грудня 2020 року по 01 вересня 2021 року (включно) у розмірі 90921,28 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, згідно наказу № 31-ос від 01 вересня 2021 року позивачу при звільненні з роботи підлягала виплаті компенсація за 31 день невикористаної щорічної відпустки.

Частина перша статті 83 Кодексу законів про працю України зазначає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

На підставі довідки про доходи, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за невикористану відпустку за 31 день у розмірі 10653,54 грн (середньоденна заробітна плата у розмірі 343,66 грн х 31 календарний день невикористаної відпустки).

У відповідності з вимогами частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд керується пунктом 21постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (з наступними змінами і доповненнями).

Середній заробіток працівника визначається, відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника.

При цьому згідно з пунктом 5 Порядку, основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата.

Суд бере до уваги суми доходу позивача, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 вересня 2021 року по 25 січня 2022 року у розмірі 19773,00 грн.

Отже, загалом на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі за період з 01 грудня 2020 року по 01 вересня 2021 року (включно) у розмірі 90921,28 грн, компенсація за невикористану відпустку у розмірі 10653,54 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 вересня 2021 року по 25 січня 2022 року у розмірі 19773,00 грн, усього на загальну суму 121347,82 грн без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати.

У відповідності до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі пункту 2 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

За таких обставин рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць у сумі 11358,55 грн підлягає негайному виконанню без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати.

З частини шостої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» , від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Враховуючи те, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, тому суд дійшов висновку про стягнення судового збору у розмірі 1213,48 грн з відповідача в дохід держави.

На підставі наведеного, відповідно до статті 43 Конституції України, статей 21, 44, 94, 115-117, 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 2, 15, 24, 34 Закону України «Про оплату праці», керуючись статтями 2, 4, 9, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод», код ЄДРПОУ00218271, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по заробітній платі за період з 01 грудня 2020 року по 01 вересня 2021 року (включно) у розмірі 90921,28 грн (дев`яносто тисяч дев`ятсот двадцять одна гривня двадцять вісім копійок), компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 10653,54 грн (десять тисяч шістсот п`ятдесят три гривні п`ятдесят чотири копійки), середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 вересня 2021 року по 25 січня 2022 року у розмірі 19773,00 грн (дев`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят три гривні нуль копійок), усього на загальну суму 121347,82 грн (сто двадцять одна тисяча триста сорок сім гривень вісімдесят дві копійки) без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати.

Звернути до негайного виконання рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць у сумі 11358,55 грн (одинадцять тисяч триста п`ятдесят вісім гривень п`ятдесят п`ять копійок) без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод», код ЄДРПОУ00218271, на користь держави судовий збір у розмірі 1213,48 грн (одна тисяча двісті тринадцять гривень сорок вісім копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна і резолютивна частини рішення складені та підписані у нарадчій кімнаті 25 січня 2022 року.

Повний текст рішення складений 28 січня 2022 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод», код ЄДРПОУ00218271, місцезнаходження: 76014 м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд. 229.

Суддя Мелещенко Л.В.