Рішення № 10283613, 12.05.2010, Маневицький районний суд Волинської області

Номер справи: 2-263

Категорія: 56

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2010 року Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Покидюка М.В.

при секретарі Каращук В.С.

з участю: представників позивача Приходько Л.І., Михальчука А.О.

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі цивільну справу за позовом Маневицької виправної колонії № 42 управління Державного департаменту України з виконання покарань у Волинській області до ОСОБА_3 про стягнення 6641,65 гривень в регресному порядку, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2010 року Маневицька виправна колонія № 42 управління Державного департаменту України з виконання покарань у Волинській області звернулася в суд до ОСОБА_3 про стягнення 6657 гривень в регресному порядку

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 14 вересня 1988 року під час дорожньо-транспортної пригоди загинув громадянин ОСОБА_4, який працював на той час на посаді головного механіка Маневицької ВК-42. Смерть громадянина ОСОБА_5 настала з вини водія установи відповідача ОСОБА_3, якого за вчинення вищевказаного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 215 К України (1960 року), було засуджено.

5 січня 1989 року дружина загиблого ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до Маневицької ВК-42 про відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника. Згідно рішення суду, Маневицька ВК-42 була зобовязана щомісячно сплачувати на користь позивача на утримання дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 135,70 крб. до досягнення ними 16 років, а при умові їх навчання до 18 років. Маневицькою ВК-42 за час виконання свого зобовязання виплачено грошову компенсацію на загальну суму 9700 грн. У 2001 році прокурор Маневицького району звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 в інтересах Маневицької ВК-42 про стягнення 3058 гривень 35 копійок в регресному порядку. Вказуючи на те, що з 01.06.1998 року по 30.06.2001 рік Маневицькою ВК-42 за рішенням суду на користь ОСОБА_6 в звязку із втратою годувальника сплачено 3058 гривень 35 копійок. Так як винним у смерті ОСОБА_4 за вироком суду визнано ОСОБА_3, який на той час перебував у трудових відносинах з ВК-42 і вчинив ДТП в робочий час і просив стягнути на користь установи ВК-42 в регресному порядку зазначену грошову суму. Даний позов був задоволений часткового і на ОСОБА_3 було покладеного зобовязання сплатити на користь Маневицької ВК-42 2000 гривень. Підприємство Маневицької ВК-42 продовжувало проводити виплати громадянці ОСОБА_6 у звязку з втратою годувальника, згідно рішення суду і остання виплата була проведена в червні 2007 року.

Представники позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просять суд стягнути з відповідача на користь Маневицької ВК-42, 6657 гривень в регресному порядку, як з винної особи та 186 гривень судових витрат сплачених ними при поданні позову до суду.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав повністю, не заперечує проти стягнення з нього на користь Маневицької ВК-42, 6657 гривень.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до повного задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не передбачено законом.

З оглянутої в судовому засіданні копії рішення Маневицького районного суду від 21 лютого 1989 року вбачається, що з Маневицької ВК-42 на користь ОСОБА_6 стягнено у відшкодування шкоди у звязку із втратою годувальника ОСОБА_4 одноразово 610,65 крб., та визначено стягувати щомісячно по 135,70 крб. починаючи з 1 лютого 1989 року і до досягнення дочками ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, 16-річного віку, а при умові їх навчання 18-річного віку.

Дослідженими в суді розрахунком доплати до пенсії ОСОБА_6 згідно виконавчого листа № 2-34 від 21.02.1989 року та розрахунком нарахування компенсації ОСОБА_6, виплата позивачці коштів у звязку із втратою годувальника за період з липня 2001 по грудень 2003 року проводилася в сумі 221,90 гривень щомісяця, а всього виплачено грошову допомогу в звязку із втратою годувальника в розмірі 6657 гривень.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 6657 гривень заборгованості по виплаті компенсації у звязку із втратою годувальника в регресному порядку.

Відповідно вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 120 гривень за інформаційнотехнічне забезпечення розгляду справи Маневицьким районним судом та 66 гривень судового збору, які сплатив позивач при подачі позову в суд.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 1191 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Маневицької виправної колонії № 42 Волинської області ( р/р 2600212886 АТ «Райффайзен банк Аваль» м. Київ МФО 380805, код 08679669) 6657 (шість тисяч шістсот пятдесят сім) гривень в регресному порядку, 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 66 (шістдесят шість) гривень судового збору.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо подається заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. У випадку подачі апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя: