Ухвала суду № 102834075, 28.01.2022, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

28.01.2022

Справа № 331/507/22

Провадження № 1-кс/331/168/2022

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2022 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Антоненко М.В., при секретарі Федоровій К.Д., за участю прокурора Арсентьєвої Т.А., захисника Рибалко О.Р., розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції Матвійчука Ю.С. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, українця, громадянина України, який має середню-спеціальну освіту, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштованого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 22.02.2010 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 13.05.2014 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 301 КК України, до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнити з іспитовим строком 1 рік.

- 21.04.2015 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.190, ч. 1 ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2014 і остаточно до відбуття покарання 2 роки 1 місяць позбавлення волі. Звільнився 10.08.2016 по відбуттю строку покарання;

- 22.03.2018 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст.185, ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився 23.08.2019 по відбуттю строку покарання;

за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022082020000021 від 06.01.2022, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий в обґрунтування клопотання вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , при невстановлених слідством обставинах, у невстановлений час та місці, маючи умисел на незаконне носіння та зберігання з метою збуту боєприпасів, без передбаченого законом дозволу придбав, шляхом привласнення знайденого, боєприпаси, а саме: 19 (дев`ятнадцять) предметів, схожих на патрони, які згідно висновку експерта є «боєприпасами – до нарізної вогнепальної стрілецької зброї – бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 мм з кулями підвищеної пробивної здатності, промислового виробництва України. Патрони придатні до стрільби»

Після чого, ОСОБА_1 , діючи умисно та незаконно, без передбаченого законом дозволу, зберігаючи при собі, порушуючи положення ст. 39 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України №622 від 21.08.1998 року, не маючи дозволу, передбаченого положенням «Про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, переніс боєприпаси в невстановлене в ході досудового слідства місце, де продовжував їх зберігати до 05.01.2022 з метою подальшого збуту.

05.01.2022, в невстановлений досудовим розслідуванням час, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут боєприпасів, без передбаченого законом дозволу, знаходячись на території Олександрівського району м. Запоріжжя, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою отримання прибутку та покращення свого матеріального становища від продажу боєприпасів, зустрів ОСОБА_2 , та збув йому зазначені 19 патронів.

В подальшому, 05.01.2022, в ході проведення огляду місця події співробітниками поліції, ОСОБА_2 , добровільно видав працівникам поліції, придбані у ОСОБА_1 , 19 предметів, схожих на патрони, які згідно висновку експерта є «боєприпасами - до нарізної вогнепальної стрілецької зброї - бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 мм з кулями підвищеної пробивної здатності, промислового виробництва України».

Таким чином, ОСОБА_1 придбав, носив, зберігав та збув боєприпаси без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_1 , при невстановлених слідством обставинах, у невстановлений час та місці, маючи умисел на незаконне носіння та зберігання з метою збуту боєприпасів, без передбаченого законом дозволу придбав, шляхом привласнення знайденого, вибухові речовини, а сааме: 2 предмети схожі на корпуси гранати «ф-1» з вкрученими заглушками з однаковими маркуванням на донній частині «107 37 - 81 т.» та частина пострілу ВОГ-17 з відсутньою гільзою на зовнішній частині та підривником в головній частині, які згідно висновку експерта є «надані на дослідження предмети еліпсоїдної форми являються корпусами бойових ручних оборонних осколкових гранат Ф-1 з вкрученими в них холостими пробками гранат промислового виготовлення, які до бойових припасів не відносяться, але корпуси містять в собі заряд бризантної вибухової речовини – тротил, масою 5—56г кожний; наданий на дослідження предмет циліндричної форми являється (частиною) корпусом бойової гранати пострілу ВОГ -17, який до боєприпасів не відноситься, але містить в собі заряд бризантної вибухової речовини – гексоген масою 36 г»

Після чого, ОСОБА_1 , діючи умисно та незаконно, без передбаченого законом дозволу, зберігаючи при собі, порушуючи положення ст. 39 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України №622 від 21.08.1998 року, не маючи дозволу, передбаченого положенням «Про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992 року, переніс вибухові речовини в невстановлене в ході досудового слідства місце, де продовжував їх зберігати до 26.01.2022 з метою подальшого збуту.

26.01.2022, в невстановлений досудовим розслідуванням час, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на збут вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу, знаходячись на території Олександрівського району м. Запоріжжя за адресою: м. Запоріжжя, вул. Пушкіна 4, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою отримання прибутку та покращення свого матеріального становища від продажу вибухових речовин, зустрів ОСОБА_2 , та збув йому зазначені корпуси гранат за 2000 гривень.

В подальшому, 26.01.2022, в ході проведення огляду місця події за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , добровільно видав працівникам поліції, придбані у ОСОБА_1 , 3 корпуси гранат, які згідно висновку експерта є «надані на дослідження предмети еліпсоїдної форми являються корпусами бойових ручних оборонних осколкових гранат Ф-1 з вкрученими в них холостими пробками гранат промислового виготовлення, які до бойових припасів не відносяться, але корпуси містять в собі заряд бризантної вибухової речовини – тротил, масою 5—56г кожний; наданий на дослідження предмет циліндричної форми являється (частиною) корпусом бойової гранати пострілу ВОГ -17, який до боєприпасів не відноситься, але містить в собі заряд бризантної вибухової речовини – гексоген масою 36 г».

26.01.2022 о 15 годині 40 хвилин, біля будинку №4 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Пушкіна, безпосередньо після вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_1 , був затриманий співробітниками поліції в порядку ст. 208 КПК України, після чого, на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України проведено обшук затриманої особи, під час якого у ОСОБА_1 виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 2000 гривень, які він отримав від незаконного збуту вибухових речовин ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 придбав, носив, зберігав та збув вибухові речовини без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, встановлена достатня кількість доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який кваліфікується як придбання, носіння, зберігання та збут вибухових речовин та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного злочину доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

1. Заявою від ОСОБА_2 про вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 263, в якій останній просить притягнути до відповідальності ОСОБА_3 , який збув йому боєприпаси.

2. Протоколом огляду місця події, від 05.01.2022.

3. Протоколом затримання ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.263 КК України, в порядку ст. 208 КПК України.

4. Протоколами допитів свідків – понятих які були присутні при затриманні ОСОБА_1 та вилученні вибухових речовин.

5. Протоколом огляду місця події за адресою: м. Запоріжжя, вул. Першотравнева, поблизу будинку №17, від 26.01.2022.

6. Протоколами видачі грошових коштів для проведення оперативної закупівлі та огляду покупця.

7. Висновками судових експертиз.

В ході досудового розслідування 27.01.2022 о 15 годині 28 хвилині ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

При обранні запобіжного заходу необхідно враховувати обставини передбачені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 тяжкого злочину;

- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у якому він підозрюється (позбавлення волі на строк від 3 до 7 років);

- вік та стан здоров`я підозрюваного (відсутність хронічних захворювань)

- відсутність міцних соціальних зв`язків у підозрюваного (підозрюваний офіційно не одружений, не має дітей);

- систематичність вчинення корисливих кримінальних правопорушень (наявність у підозрюваного значної кількості судимостей);

Так, органом досудового слідства відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_1 може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на свідків;

- вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, підозрюваний ОСОБА_1 не має соціальних зв`язків, вчинив тяжкий злочин за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до семи років, що може у свою чергу свідчити про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду усвідомлюючи можливе призначене покарання.

Крім того, потерпілі, своїми показаннями повністю підтверджують причетність останнього до скоєного злочину, враховуючи зазначене ОСОБА_1 з метою уникнути відповідальності, перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків шляхом умовлянь або залякування, що є ризиком передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків та постійної роботи, оскільки раніше судимий за велику кількість корисливих злочинів, що дає підстави вважати, що останній залишаючись на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення корисливого спрямування, або збувати заборонені речовини та предмети з метою наживи незаконним шляхом, що є ризиком, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, про неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, таких як особисте зобов`язання, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.

Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що на час звернення з клопотанням до слідчого судді не надходило відповідних клопотань від поручителів.

Про неможливість обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави свідчить те, що підозрюваний не працевлаштований, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого злочину, та зважаючи на систематичність вчинення злочинів корисливої спрямованості, єдиним джерелом його доходу є матеріальні блага, отримані злочинним шляхом, які не можуть бути внесені як застава з метою забезпечення покладених на нього обов`язків.

Крім того, про неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, свідчить саме систематичне скоєння кримінальних правопорушень, принципове ігнорування встановлених норм моралі в суспільстві, тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, та наявність можливості переховуватись від органів досудового слідства або суду і подальшого порушення більш м`яких запобіжних заходів передбачених п.3 ч.1 ст. 176 КПК України та п.4 ст. 176 КПК України.

У зв`язку з чим, з метою захисту громадян і суспільства від злочинних посягань, та з метою присікти подальшу злочинну діяльність ОСОБА_1 слідство приходить до висновку, про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Посилаючись на вищенаведені обставини, слідчий просить суд застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

У судовому засіданні прокурор Арсентьєва Т.А. підтримала клопотання та просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з підстав, викладених у клопотанні. Додатково зазначила, що 28.12.2019 Запорізькою місцевою прокуратурою №2 направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 до суду за ч. 2 ст. 185 КК України, 20.05.2020 Запорізькою місцевою прокуратурою № 3 направлено обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 до суду за ч. 3 ст.185 КК України, 31.08.2020 Запорізькою місцевою прокуратури №1 направлений обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 до суду за ч. 2 ст. 185 КК України. На думку прокурора вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 КК України є його єдиним способом заробітку.

Захисник підозрюваної – адвокат Рибалко О.Р. заперечувала проти задоволення клопотання, та просила застосувати до її підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту . Зазначила, що прокурором не доведено наявність ризиків, на які йдеться посилання у клопотанні. Так, прокурором не доведено застосування більш м`якого запобіжного заходу, у даному випадку. Звертає увагу на те, що підозрюваний ОСОБА_1 має постійне місце реєстрації.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав свого захисника та просив не застосовувати відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши учасників розгляду клопотання, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу та матеріали, якими воно обґрунтовано, слідчий суддя встановив наступне.

СВ ВП №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022082020000021 від 06.01.2022, за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України.

27.01.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приймає до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які досліджені у ході судового розгляду клопотання, та не оспорюється стороною захисту.

При цьому, слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Оцінивши надані стороною обвинувачення сукупність доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які дають підстави слідчому судді дійти висновку про причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому злочину.

Також, слідчий суддя враховує, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, та дані про особу підозрюваного, який є раніш неодноразово судимим за скоєння злочинів, які характеризуються корисливим мотивом, не має на утриманні неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, має місце проживання.

Разом з тим, стороною захисту слідчому судді не надано жодного документу, який би наявність міцних соціальних зв`язків у підозрюваного ОСОБА_1 .

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За змістом п.п. «b» та «c» ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, особу може бути позбавлено свободи для забезпечення виконання нею будь-якого обов`язку, встановленого законом, а також з метою її допровадження до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки підозрюваного, певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року, для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Враховуючи все вищевикладене, перевіряючи доводи слідчого та прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановив, що заявлені слідчим та прокурором ризики, об`єктивно існують.

Враховуючи існування ризиків, доведених слідчим та прокурором, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також оцінюючи сукупність таких обставин, як вагомість наявних доказів на підтвердження причетності ОСОБА_1 до інкримінованого злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочину, який йому інкримінуються, поведінку ОСОБА_1 , яка свідчить про схильність до вчинення злочинів, а також ту обставину, що підозрюваний не має міцних соціальних зв`язків, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Під час розгляду клопотання, слідчим суддею вирішувалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі домашнього арешту, про який заявляла захисник підозрюваного, однак, на переконання слідчого судді, такі запобіжні заходи не зможуть в повній мірі запобігти вищезазначеним ризикам та не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також можуть мати негативні наслідки для кримінального провадження.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, а також виходячи із встановлених обставин, зокрема обставин вчинених кримінальних правопорушень, майнового стану підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави підозрюваній в межах розміру, який передбачено п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, - розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 0 грн., оскільки на переконання слідчого судді саме такий розмір застави здатен забезпечити виконання підозрюваним його обов`язків.

Враховуючи вимоги ст. 219 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід, в межах строку досудового розслідування, строком до 29.03.2022 року.

З огляду на викладені вище обставини, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 197, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, а саме до 29.03.2022 включно, який обчислюється з часу його затримання в порядку ст. 208 ЦПК України, а саме з 26.01.2022 року з 15 год. 40 хв.

Встановити заставу – 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 124050 (сто двадцять чотири тисячі п`ятдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172, призначення платежу – застава ОСОБА_1 .

У разі внесення застави і звільнення підозрюваного з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення у разі внесення застави, після її внесення та перевірки відповідного документа – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії даної ухвали до 29.03.2022 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя М.В. Антоненко