Рішення № 102833316, 27.01.2022, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2664/21

Провадження № 2/263/1315/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2022 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Шатілової Л.Г., при секретарі Костиць А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію,-

ВСТАНОВИВ:

02.03.2021 року представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 01.08.2014 року між ККП ММР «Маріупольтепломережа» та ОСОБА_1 було укладено договір № 124 на відпуск теплової енергії. Дислокацією до договору сторони визначили об`єкт теплопостачання: нежитлове приміщення № 112 у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 . 04.11.2014 року до ККП ММР «Маріупольтепломережа» звернулося ОСЖБ «Орбита» з вимогою розірвати укладений Договір, так як приміщення АДРЕСА_2 є жилим. До листа було надано рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 20 від 20.01.2010 року про скасування рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради «Про переведення квартири АДРЕСА_2 в нежиле приміщення». 19.11.2014 року ККП ММР «Маріупольтепломережа» звернулося до відповідачки з пропозицією надати документи, що підтверджують стан приміщення на теперішній час та повідомило, що у разі ненадання документів підприємство буде вважати договір розірваним. Відповідачка відмовилася від надання документів, у зв`язку з чим 25.11.2014 року останній було надано повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки вона ввела в оману щодо типу об`єкту нерухомості. Не погоджуючись із рішенням ККП ММР «Маріупольтепломережа» ОСОБА_1 звернулася до суду, в результаті чого рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05.05.2015 по справі № 263/997/15-ц вимоги ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі та зобов`язано ККП ММР «Маріупольтепломережа» виконувати умови укладеного Договору. 14.01.2016 року було відкрито виконавче провадження по виконавчому листу № 263/997/15-ц від 05.05.2015 року. 19.04.2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою встановлено, що теплова енергія за адресою: АДРЕСА_3 відпускається, прохідні стояки від житлового будинку прогріваються. Температура води +10, температура приміщення +18, що відповідає санітарним нормам. Заперечень проти того, що ККП ММР «Маріупольтепломережа» подає теплову енергію для приміщення АДРЕСА_2 від ОСОБА_1 не надходило. Укладення будь-якого акту на включення централізованого опалення договором № 124 від 01.08.2014 року між ККП ММР «Маріупольтепломережа» та ОСОБА_1 не передбачено. В період з жовтня 2014 року по квітень 2016 року при нарахуванні витрат теплової енергії на будинок АДРЕСА_1 , ККП ММР «Маріупольтепломережа» надавало ОСЖБ «Орбита» єдиний рахунок (площа приміщення № 112 не виключалася). У зв`язку з тим, що рішенням суду договір № 124 від 01.08.2014 року визнано чинним, ОСЖБ «Орбита» здійснено перерахунок за період з жовтня 2014 року по квітень 2016 року, яким виключені нарахування за теплову енергію за площу приміщення №112, відповідачці за цей же період проведені нарахування єдиним рахунком-фактурою № 10-800287/01 від 24.10.2016 року. 07.12.2017 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ККП ММР «Маріупольтепломережа» про розірвання договору на відпуск теплової енергії № 124 від 01.08.2014 року, однак рішенням суду по справі № 263/16139/17 від 19.10.2018 року останній у задоволені позову про розірвання договору було відмовлено, рішення набрало законної сили. ККП ММР «Маріупольтепломережа» взяті на себе зобов`язання за договором на відпуск теплової енергії № 124 від 01.08.2014 року, виконало, надавши теплопостачання до об`єкту відповідачки, що підтверджується актами на включення опалення на будинок, які складаються на початку кожного опалювального сезону, спільно з головою ОСЖБ «Орбита». В порушення умов договору, виставлені рахунки за надану теплову енергію відповідачкою не сплачувалися, в результаті чого, за період з 01.10.2016 року по 01.03.2021 року утворилася заборгованість, яка в добровільному порядку відповідачкою погашена не була, у зв`язку з чим представник позивача був змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надану теплову енергію за період з 01.10.2016 року по 01.03.2021 року, в розмірі 48172,59 гривень, інфляційні витрати за весь час прострочення зобов`язання в розмірі 9219,01 гривень, 3% річних у розмірі 3941,26 гривень, та пеню в розмірі 6148,57 гривень, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00 гривень.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у позові, відповіді на відзив від 12.04.2021 року, письмових поясненнях від 06.10.2021 року, від 08.11.2021 року, від 26.01.2022 року.

Відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала , просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов від 30.03.2021 року та відзиві на заперечення від 16.04.2021 року, також надала до суду заяву про застосування до даних правовідносин строку позовної давності в три роки, а в частині стягнення пені – один рік. Просила в черговий раз відкласти розгляд справи та розглядати справу у її присутності.

Суд, враховуючи, що відповідачка жодного разу в судові засідання не з`явилася, причини, на які вона посилається, суд не вважає поважними, оскільки об`єктивно нічим не підтверджені, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачки, оскільки судом у повному обсязі забезпечено відповідачці як час, так і можливість на представлення своїх аргументів щодо заявлених вимог, як це передбачено вимогами ЦПК України та приписами ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Суд, дослідивши надані докази, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.08.2014 року між ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» та ОСОБА_1 було укладено договір № 124 на відпуск теплової енергії. Дислокацією до договору сторони визначили об`єкт теплопостачання: нежитлове приміщення № 112 у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 /а.с. 11-13/.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23840495 від 14.09.2009 року, нежитлове приміщення АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , на підставі договору дарування /2-1720/14.07.2009/ /а.с. 14/.

04.11.2014 року до ККП ММР «Маріупольтепломережа» звернулося ОСЖБ «Орбита» з вимогою розірвати укладений Договір № 124 від 01.08.2014 року, так як приміщення №112 за адресою: АДРЕСА_1 є жилим. До листа було додано рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 20 від 20.01.2010 року про скасування рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради «Про переведення квартири АДРЕСА_2 в нежиле приміщення» /а.с. 43/.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05.05.2015 року по цивільній справі № 263/997/15-ц було зобов`язано ККП «Маріупольтепломережа» виконувати умови договору № 124 від 01.08.2014 року про відпуск теплової енергії до приміщення АДРЕСА_2 /а.с. 44-46/.

19.04.2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою встановлено, що теплова енергія за адресою: АДРЕСА_3 відпускається, прохідні стояки від житлового будинку прогріваються. Температура води +10, температура приміщення +18, що відповідає санітарним нормам. Заперечень проти того, що ККП ММР «Маріупольтепломережа» подає теплову енергію для приміщення АДРЕСА_2 або подає її в меншій ніж необхідно кількості від ОСОБА_1 не надходило. Укладення будь-якого акту на включення централізованого опалення договором № 124 від 01.08.2014 року між ККП ММР «Маріупольтепломережа» та ОСОБА_1 не передбачено /а.с. 49/.

За період з жовтня 2014 року по квітень 2016 року ОСЖБ «Орбита» здійснено перерахунок ОСОБА_1 , яким виключені нарахування за теплову енергію за площу приміщення АДРЕСА_2 , та проведені нарахування єдиним рахунком-фактурою № 10-800287/01 від 24.10.2016 року /а.с. 41/.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19.10.2018 року по цивільній справі № 263/16139/17 ОСОБА_1 було відмовлено у задоволені її позову до ККП ММР «Маріупольтепломережа» про захист прав споживачів, розірвання договору на відпуск теплової енергії № 124 від 01.08.2014 року, рішення набрало законної сили 28.11.2018 року /а.с. 47-49/.

Судом також встановлено, що ККП ММР «Маріупольтепломережа» взяті на себе зобов`язання за договором на відпуск теплової енергії № 124 від 01.08.2014 року, виконало, надавши теплопостачання до об`єкту відповідачки ОСОБА_1 , що підтверджується актами на включення опалення на будинок, які складаються на початку кожного опалювального сезону, спільно з головою ОСЖБ «Орбита» /а.с. 15-18/.

На виконання умов договору № 124 від 01.08.2014 року відповідачці ОСОБА_1 було виставлено рахунки-фактури: №№ 10-800287/01 від 24.10.2016 року (нарахування за період з 01.08.2014 року по 08.04.2016 року), 10-800287/02 від 31.10.2016 року, 11-800287/02 від 30.11.2016 року, 12-800287/01 від 31.12.2016 року, 01-800287/01 від 31.01.2017 року, 02-800287/01 від 28.02.2017 року, 03-800287/01 від 31.03.2017 року, 11- 800287/01 від 30.11.2017 року, 12-800287/01 від 31.12.2017 року, 01-800287/01 від 31.01.2018 року, 02-800287/01 від 28.02.2018 року, 03-800287/01 від 31.03.2018 року, 04-800287/01 від 30.04.2018 року, 10-800287/01 від 31.10.2018 року, 11-800287/01 від 30.11.2018 року, 12-800287/01 від 31.12.2018 року, 01-800287/01 від 31.01.2019 року, 02-800287/01 від 28.02.2019 року, 03-800287/01 від 31.03.2019 року, 04-800287/01 від 30.04.2019 року, 11-800287/01 від 30.11.2019 року, 12-800287/01 від 31.12.2019 року, 01-800287/01 від 31.01.2020 року, 02-800287/01 від 29.02.2020 року, 03-800287/01 від 31.03.2020 року, 04-800287/01 від 30.04.2020 року, 11-800287/01 від 30.11.2020 року, 12-800287/01 від 31.12.2020 року, 01-800287/01 від 31.01.2021 року, які на теперішній час залишаються не сплаченими /а.с. 23-34, 36, 39, 41/.

Внаслідок невиконання відповідачкою ОСОБА_1 умов договору № 124 від 01.08.2014 року за період з 01.10.2016 року по 01.03.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 48172,59 гривень, що підтверджується наданим розрахунком /а.с. 6/. На дану суму заборгованості позивачем були нараховані інфляційні витрати в розмірі 9219,01 гривень, 3% річних у розмірі 3941,26 гривень та пеня в розмірі 6148,57 гривень /а.с. 7-9/.

Відповідачка ОСОБА_1 , обґрунтовуючи заперечення проти позову, зазначила, що вона не користувалася послугами позивача з постачання теплової енергії, оскільки радіатори опалення у нежитловому приміщені АДРЕСА_2 були самовільно відключені та демонтовані, прохідні стояки житлового будинку заізольовані, про що за її ініціативою, без представника теплопостачальної організації у довільній формі були складені акти від 28.12.2016 року, від 24.01.2017 року, від 15.10.2018 року, від 19.10.2019 року, від 18.10.2020 року /а.с. 79-82, 84/

Згідно з ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Пунктом 1.1. договору визначено, що Постачальник (позивач) надає теплову енергію для об`єкту Споживача (відповідачка), а Споживач (відповідачка) згідно умов, встановлених договором, зобов`язується прийняти та сплатити теплову енергію по затвердженим тарифам в строки, передбачені договором.

Пунктом 3.10. договору закріплено, що питання технічного обслуговування, утримання та ремонту внутрішньобудинкової системи опалення, Споживач (відповідачка) вирішує самостійно з власником внутрішньобудинкової системи за окремою згодою.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що договір укладається строком на 2 роки. Умови договору можуть бути змінені або доповнені за взаємною згодою сторін у письмовій формі. Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору або його перегляду.

Пунктом 5.2. договору визначено, що до вимог з оплати теплової енергії, а також стягнення пені застосовується позовна давність строком 5 років, тобто, у відповідності до ст. 259 ЦК України, сторони договору збільшили позовну давність.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших правових актів.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами і згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З моменту надання позивачем споживачці послуг з централізованого опалення, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Норма статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.3. договору та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», передбачено нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59 цс13, у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг, навіть за відсутності оформлених договірних відносин, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

Тобто, єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.

Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення нежитлового приміщення відповідачки від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання їй послуг з постачання тепла.

Підведення централізованого опалення до стояка в межах нежитлового приміщення відповідачки свідчить про виконання послуг позивачем щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідачка, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов`язана сплатити надані послуги.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15. За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15.

Таким чином, доводи відповідачки, що належне їй нежитлове приміщення самовільно відключено від опалення є необґрунтованими, оскільки дане відключення проведено без встановленого законодавством порядку.

Розглядаючи аналогічні справи Верховний Суд України у своїх постановах по справам: № 6-295 цс 15 від 20 квітня 2016 року, № 6-582 цс 15 від 18 листопада 2015 року, № 915/89/16 від 02 березня 2018 року, № 529/613/17-ц від 03 жовтня 2018 року, № 361/2073/2015-ц від 14 серпня 2019 року, № 554/946/18 від 08 липня 2020 року, № 500/5362/17 від 22 липня 2020 року, № 487/955/18 від 12 березня 2021 року, прийшов до висновку, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги центрального теплопостачання.

Відповідачка не надала суду доказів неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо постачання теплової енергії до вказаного об`єкту.

При цьому суд вважає, що слід стягнути заборгованість в межах строку позовної давності, тому не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення заборгованості за рахунком-фактурою від 24.10.2016 року, за період з 01.08.2014 року по 08.04.2016 рік у сумі 12 202,71 грн. /а.с.6/.

Надаючи оцінку іншим доводам відповідача, суд наголошує, що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…», тому інші доводи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують доводів позивача.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статтях 257, 258 ЦК України визначено загальну позовну давність тривалістю у три роки та спеціальну.

Відповідно до ст. 259 ЦК України, позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З п.5.2 договору №124 вбачається, що до вимог по оплаті теплової енергії, а також стягнення пені застосовується позовна давність строком 5 років у відповідності до ст.259 ЦК України.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позивач виконав покладені на нього обов`язки за договором № 124 від 01.08.2014 року, у той час як відповідачка умови зазначеного договору не виконувала, внаслідок чого за період з 01.10.2016 року по 01.03.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 48172,59 грн.

Так, представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за послуги теплопостачання, яка утворилась за період з 01.10.2016 року по 01.03.2021 року та становить 67481,43 грн., із яких основна сума боргу – 48172,59 грн., 3% річних – 3941,26 грн., сума інфляційних витрат – 9219,01 грн., пеня – 6148,57 грн. Беручи до уваги, що встановлений договором строк позовної давності становить 5 років, то в цій частині строк не був пропущений, тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню: сума заборгованості в розмірі 35969,88 гривень, інфляційні витрати в розмірі 9219,01 гривень, 3% річних у розмірі 3941,26 гривень та пеня в розмірі 4472,28 гривень.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити з вищенаведених підстав.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2270,00 грн., а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги, які підлягають задоволенню: 53602,43 грн. *100% : 67481,43 грн. ціни позову = 79,43 %), тобто 79,43 % від ціни позову (79,43 % * 2270,00 грн. : 100%), що складає 1803,06 грн.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 259, 525, 526, 610, 612, 625, 629, 714 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 4, 12, 13, 76-77, 81, 141, 315-319, 352, 354-355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надану теплову енергію – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» заборгованість за надану теплову енергію, на підставі договору № 124 від 01.08.2014 року, за період з 01.10.2016 року по 01.03.2021 року, у розмірі 35969,88 гривень, інфляційні витрати в розмірі 9219,01 гривень, 3% річних у розмірі 3941,26 гривень та пеню в розмірі 4472,28 гривень, а всього 53602,43 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1803,06 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач – Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», ЄДРПОУ 33760279, місцезнаходження: вул. Гризодубової буд. 1 м. Маріуполь Донецька область, 87534.

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя Л.Г. Шатілова