Рішення № 102832782, 28.01.2022, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1635/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2022 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.,

при секретарі: Тихоненко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК”, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Представник позивачки:

ОСОБА_2

Третя особа: ОСОБА_3

Представник позивачки адвокат Дорошенко Олександр Олександрович подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить визнати таким, що не відповідає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірини Михайлівни від 11 січня 2019 року, зареєстрований у реєстрі за номером 90, вчинений на користь акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК”, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості перед акціонерним товариством комерційний банк „ПРИВАТБАНК” в сумі 87129,65 доларів США, що становить 2433532 гривні 87 копійок по курсу НБУ станом на 17.10.2018 року.

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася.

Представник позивачки ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився та надіслав до суду заяву, у якій просить справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився та відзив не надіслав.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Бондар І.М. в судове засідання не з`явилася та надіслала до суду заяву у просить розглядати справу без її участі.

Враховуючи згоду представника позивачки на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Підстави позову: позов заявлений з тих підстав, що у нотаріусом не була надіслана письмова вимога кредитора про усунення порушень основного зобов`язання та не доведено безспірність заборгованості за кредитним договором. Між сторонами існував спір щодо сум заборгованості. Представник позивачки вважає, що звернення стягнення на майно позивачки суперечить вимогам закону „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”. Відповідач звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису після закінчення трирічного строку з дня виникнення права вимоги.

02 грудня 2021 року судом винесено ухвалу про забезпечення позову, якою зупинити стягнення за виконавчим написом вчиненим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною від 11 січня 2019 року, зареєстрованим в реєстрі за номером 90, про звернення стягнення на житловий будинок , що знаходиться за адресою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду.

Судом встановлено, що 19 листопада 2007 року між комерційним банком „ПРИВАТБАНК”, яке в подальшому реорганізоване в акціонерне товариство комерційний банк „ПРИВАТБАНК” (далі АТ КБ „ПРИВАТБАНК”) та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №CVKWGA00008189. Згідно до цього договору ОСОБА_4 отримала кредит у сумі 20000 доларів США на споживчі цілі та 4125 доларів США на оплату страхових платежів у випадку та в порядку передбачених пунктами 2.1.3 , 2.2.7 даного договору , зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20% від суми наданого кредиту щомісяця в період оплати. Кредит було надано на строк до 19 листопада 2022 року. Згідно до п.п. 7.1. повернення кредиту здійснюється шляхом щомісячного внесення в період з 10 до 15 числа щомісячного платежу в сумі 269, 75 доларів США. Згідно до п. 7.4 договору у разі порушення позичальником обов`язків з погашення кредиту , позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні. Згідно до пункт 4.5 укладеного між сторонами договору терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки – пені та штрафів, встановлено сторонами тривалістю 5 років. Згідно до п. 5.4 укладеного між сторонами договору при порушенні позичальником строків платежів по будь – якому з грошових зобов`язань передбачених кредитним договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 гривень та 5% від суми позову. Вказані обставини встановленні рішенням Кельменецького районного суду по цивільній справі №717/514/15-ц від 07 червня 2016 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 21 листопада 2007 року між комерційним банком „ПРИВАТБАНК” та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Кельменецького районного нотаріального округу Лакустою В.І., зареєстрований у реєстрі за №4056, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку банку житловий будинок з належними до нього господарськими і побутовими будівлями і спорудами під номером АДРЕСА_1 . вказана обставина стверджується копією договору іпотеки.

У березні 2015 року акціонерне товариство комерційний банк „ПРИВАТБАНК” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , як солідарних боржників, про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 вересня 2007 року №CVKWGA00008189 від 19.11.2007 року у розмірі 31262,87 долара США, яка складається із боргу по кредиту -19904,29 долара США, боргу по відсотках -8211,99 долара США, боргу по комісії -1247,21 долара США, штрафи -15,47 долара США (фіксована частина) та 1883,91 долара США (процентна складова) та заборгованість по пені в розмірі 134347 гривень 40 копійок.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 07 червня 2016 року у справі № 717/514/15-ц, позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічними позовами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” про здійснення перерахунку заборгованості та визнання договору поруки припиненим, позов публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” 19904 долари 29 центів США в рахунок заборгованості по тілу кредиту, 8211 доларів 99 центів США в рахунок заборгованості по відсотках, 31162 гривні 36 копійок винагороди за надання фінансового інструменту, 47320 гривень 73 копійки в рахунок штрафів за порушення строків платежів та 134347 гривень 40 копійок в рахунок пені, 3654 гривні в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору. У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 – відмовлено повністю. Зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” про визнання договору поруки припиненим – задоволено повністю. Визнати припиненим договір поруки укладений 19 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПРИВАТБАНК”. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” про здійснення перерахунку заборгованості – відмовлено повністю.

11 січня 2019 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на підставі звернення АТ КБ „ПРИВАТБАНК” вчинила виконавчий напис, відповідно до якого на погашення заборгованості за кредитним договором №CVKWGA00008189 від 19.11.2007 року укладеним між ОСОБА_4 та АТ КБ „ПриватБанк” у розмірі 87129 доларів США 65 центів, що за курсом НБУ на 17.10.2018 року становить 2437032 гривень 87 копійок, що складається із заборгованості за кредитом, 19904,29 доларів США, заборгованості за відсотками 16714,85 доларів США, комісії 3037,45 доларів США, пені 43324,03 долари США, штрафу 4149,03 долари США, а також витрат АТ КБ „ПриватБанк”, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, у розмірі 3500 гривень звернула стягнення на житловий будинок , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 . Строк за який проводиться стягнення 10 років 10 місяців 28 днів, а саме з 19.11.2007 року по 17.10.2018 року.

Суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із наступного.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону України „Про іпотеку”).

Згідно із частиною першою статті 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду; позасудовий - на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України „Про іпотеку”).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України „Про нотаріат”). Правове регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів унормовано Главою 14 Закону України „Про нотаріат” та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Згідно зі статтею 87 Закону України „Про нотаріат” для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України „Про нотаріат” визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення усі необхідні документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України „Про нотаріат” та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчиняючи виконавчі написи нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України „Про нотаріат”). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

У постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України „Про нотаріат” захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

ОСОБА_1 обґрунтовує вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 11 січня 2019 року приватним нотаріусом Брндар І.М. , зареєстрованого у реєстрі за №90, посилаючись серед іншого і на те, що нарахована стягувачем сума заборгованості за кредитним договором за період з 19 листопада 2007 року по 17 жовтня 2018 року у розмірі 87129,65 доларів США не є безспірною.

Суд вважає, що позивачка довела, що заборгованість за кредитним договором від 19 листопада 2007 року №CVKWGA00008189, на погашення якої приватним нотаріусом Бондар І.М. вчинений оспорюваний виконавчий напис, на час вчинення такого не була безспірною, оскільки: по-перше, банком заявлено вимоги за період з 19 листопада 2007 року по 17 жовтня 2018 року, тобто за період, що перевищує трирічний строк з моменту виникнення у стягувача права вимоги, а по-друге, така заборгованість розрахована стягувачем як сума відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором, строк кредитування за яким сплив у 2018 році, тобто є такою, що нарахована без урахування правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Суд вважає, що нотаріусом було порушено процедуру вчинення оспорюваного виконавчого напису, оскільки на момент вчинення виконавчого напису з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання позивачки на обов`язок надіслання саме нотаріусом письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю. Згідно підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Таким чином, обов`язок надіслання письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику покладено на іпотеко держателя, який має надати нотарісу докази надіслання такого повідомлення. Зокрема, повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп.2.3 п.2 гл.16 розд.ІІ порядку).

Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом зазначеної процесуальної норми обов`язок доведення обставин, що мають значення для справи покладається на сторін, а не на суд, який виконую роль арбітра у вирішенні спору, і дотримуючись принципу диспозитивності розглядає справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду. Обов`язок надання доказів на підтвердження заперечень, покладається на особу, яка у своїх аргументах викладає свою незгоду з доводами іншої сторони. Матеріали справи не містять доказів того, на підставі яких документів, поданих акціонерним товариством комерційний банк „ПРИВАТБАНК”, приватний нотаріус Бондар І.М. дійшла висновку про наявність підстав для вчинення виконавчого напису, сторони під час розгляду справи не зверталися до суду з клопотаннями про витребування чи забезпечення зазначених доказів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оспорюваний напис нотаріуса слід визнати таким, що не підлягає виконанню з підстав доведеності позивачем того, що вимоги стягувача не були безспірними на момент вчинення виконавчого напису.

Разом з тим, суд вважає безпідставними посилання позивачки на те, що виконавчий напис не міг бути вчинений під час дії мораторію встановленого відповідно до положень Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”. Поняття „мораторій” у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Таким чином, установлений Законом України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови у видачі виконавчого напису нотаріуса, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень, на період чинності цього Закону. Виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” не підлягає виконанню.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі „Ruiz Torija проти Іспанії” метою мотивування є показати сторонам, що їх почули і, таким чином, це сприятиме тому, щоб вони погодились із рішенням. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватись прав сторони захисту. Проте, обсяг обов`язку мотивування може змінюватися залежно від характеру рішення і має аналізуватись у світлі обставин справи. Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання („Van de Hurk проти Нідерландів” §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені („Boldea проти Румунії” §30) і була надана конкретна і чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи („Морейра Феррейра проти Португалії”) .

Згідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, згідно ст.ст.133,141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути 1362 гривні в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Суд вважає, що у стягненні на користь позивачки витрат на правничу допомогу слід відмовити виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.2, ч.3,4,6 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачка та її представник не надали суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також докази, які б підтверджували здійснення витрат на правничу допомогу адвоката.

Таким чином, витрати позивачки на професійну правничу допомогу по даній справі на суму, зазначену представником позивачки, документально не підтверджені.

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ст.ст. 16,18,ЦК України, статті 34,87,88 Закону України „Про нотаріат”, п.п.1.1., 1.2., 3.2., 3.4, 3.5 глави Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК”, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, яке розташоване в м. Київ, вулиця Грушевського будинок 1Д, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу бондар Ірина Михайлівна, адреса якого м. Дніпро вулиця Центральна 6/9, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис виданий 11 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований у реєстрі за №90, яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед акціонерним товариством комерційний банк „ПРИВАТБАНК” в сумі 87129 доларів США 65 центів.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” на користь ОСОБА_1 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) гривні в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 28 січня 2022 року.

Суддя: