Ухвала суду № 102832580, 28.01.2022, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

28.01.2022

Справа № 642/2765/21

Провадження № 1-кп/642/17/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гримайло А.М.,

за участю секретаря Корявець Ю.В.,

прокурора Гулевич В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

адвоката Неонети А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021220510000179 від 15.02.2021 у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ч.2 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Адвокат обвинуваченого Неонета А.В. в судовому засідання заявила клопотання, в якому просила обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування із долученими матеріалами у відношенні ОСОБА_1 повернути прокурору, як такий, який не відповідає вимогам КПК України. Окрім цього, заявила клопотання, в якому просила змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням волі, оскільки вважає, що відпали ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав клопотання адвоката.

Прокурор проти задоволення клопотань заперечував, зазначив, що обвинувальний акт складений згідно чинного законодавства, проти зміни запобіжного заходу заперечував та просив продовжити строк тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , оскільки існування ризиків, які були встановлені при обранні запобіжного заходу обвинуваченому не відпали.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Згідно з ч.5 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації; формулювання обвинувачення.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам Кодексу.

Повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому і таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Рішення про повернення обвинувального акту прокурору суд приймає у тому випадку, якщо без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту, в ньому зазначені всі обов`язкові відомості, про які йдеться в ч.2 ст.291 КПК України, тобто цей процесуальний документ за своєю формою та змістом повністю відповідає вимогам вищезазначеної статті кримінального процесуального кодексу України, так як слідчий з достатньою повнотою відобразив фактичні обставини кримінального правопорушення, які вважав встановленими, його правову кваліфікацію з посиланням на положення КК України, та виконав інші вимоги, передбачені законом.

Що стосується твердження захисника про некоректність формулювання обвинувачення, суд зазначає таке.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, поняття «обвинувачення» включає в себе такі складові елементи як виклад фактичних обставин кримінального провадження та формулювання обвинувачення.

За таких обставин, визнати обґрунтованими наведені мотиви захисника суд не може. Слід також зазначити, що встановлення відповідності зазначених в обвинувальному акті відомостей фактичним обставинам справи не належить до повноважень суду під час підготовчого судового засідання та, в розумінні вимог ст.291 КПК України, не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків.

Отже, посилання сторони захисту на порушення вимог ст. 291 КПК України, як на підставу повернення обвинувального акту, є необґрунтованими.

Розглянувши клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту, суд дійшов до висновку, що обвинувальний акт, складений у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема в акті викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а тому правові підстави для його повернення прокуророві відсутні.

Що стосується клопотання про зміну запобіжного заходу, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 нього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального

правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного,

обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він

підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного

проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахування конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти які можуть мати відношення до справи: характер «обставини» і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, а відтак суд не приймає доводи захисника та обвинуваченої щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При розгляді питання про запобіжний захід, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного злочину, який відноситься до категорії тяжких, та за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, даних про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, погіршення стану його здоров`я суду не надано, будь-яких нових даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні на цій стадії процесу не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 може переховуватись від суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто ризики, які були враховані судом при обранні йому такого запобіжного заходу не зменшилися, у зв`язку з чим вважає, що доцільно продовжити відносно обвинуваченого строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують, а строк утримання обвинуваченого під вартою є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході судового розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Суд також вважає, що зміна обвинуваченому обраного відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід буде недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що судовий розгляд даного обвинувального акту триває, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, а також, що на цей час у суду немає підстав вважати відсутніми ризики, які були враховані Ленінським районним судом м. Харкова, суд приходить до висновку, що обраний відносно нього запобіжний захід слід продовжити ще на 60 діб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-316 КПК України

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту та доданих до нього документів за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, у відкритому судовому засіданні на 17 лютого 2022 року на 11 годину 30 хвилин.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

Про місце та час розгляду справи повідомити учасників кримінального провадження.

У задоволенні клопотання адвоката Неонети А.В. про повернення обвинувального акту відмовити – відмовити.

У задоволенні клопотання адвоката Неонети А.В. про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти відділення Військової служби правопорядку Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку, яка розташована за адресою: Харківська область, м. Чугуїв. вул. Гвардійська, строком на 60 днів, тобто до 26 березня 2022 року включно.

Термін дії ухвали до 26 березня 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семі днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя - А.М. Гримайло