Ухвала суду № 102831036, 27.01.2022, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2917/21

№ 2/688/51/22

Ухвала

Іменем України

27 січня 2022 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючої – судді Цідик А.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Яцишиної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІФОЮ» про захист прав споживачів,

встановив:

20.09.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІФОЮ» про захист прав споживачів. Позовна заява в інтересах ОСОБА_1 підписана її представником Бучинською О.Б., яка діє на підставі довіреності від 29.07.2021р.

Ухвалою суду від 22.09.2021 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 21.10.2021, в яке сторони не з`явилися, за клопотанням позивача та її представника судове засідання відкладено на 01.12.2021. В подальшому, 01.12.2021 представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні заявила клопотання про відкладення справи для подання додаткових доказів, яке задоволено судом та судове засідання відкладено на 20 грудня 2021 року. У судове засідання, яке призначено на 20.12.2021 позивач та представник позивача ОСОБА_2 не з`явилися та 20.12.2021 остання направила суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з погіршенням стану її здоров`я та підозрою на повторне інфікування COVID-19. За клопотанням представника позивача судове засідання відкладено на 27.01.2022, про що позивач та представник позивача повідомлені належним чином. 27.01.2022 позивач та представник позивача ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилися, натомість 26.01.2022 представник позивача подала суду клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з її перебуванням на лікуванні з 25.01.2022 та самоізоляції у зв`язку із ГРВІ та підозрою на COVID-19. Разом з тим, жодних документів, які б підтверджували наявність хвороби чи перебування на самоізоляції представником позивача не надано, як і не подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (через систему «EasyCon»).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, звернувся до суду із клопотаннями щодо проведення розгляду справи за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Нормами процесуального закону визначено право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у порядку, встановленому ЦПК України.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК Україна учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

Частинами першою, другою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21); від 28 жовтня 2021 року № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21).

Два останні судові засідання у даній справі були призначені на 20 грудня 2021 року та 26 січня 2022 року.

У судове засідання, яке призначено на 20.12.2021 позивач та представник позивача ОСОБА_2 не з`явилися та 20.12.2021 представник направила суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з погіршенням стану її здоров`я та підозрою на повторне інфікування COVID-19.

Позивач та представник позивача ОСОБА_2 належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, 26 січня 2022 року повторно не з`явилися в судове засідання, зловживаючи своїми процесуальними правами, натомість представник позивача подала клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на запровадження карантинних обмежень з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом, а також на погане самопочуття.

ОСОБА_1 та її представник не подавали до суду заяв про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20); від 28 жовтня 2021 року № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства», від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2020 року справа № 658/1141/18 (провадження № 61-3617св19), 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18), від 28 жовтня 2021 року № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21).

Представник позивача, будучи обізнаною про можливість розгляду справи без її участі, заяву про розгляд справи за її відсутності не подавала, чим затягувала розгляд справи та позбавляла суд можливості ухвалити рішення по суті заявлених вимог.

Щодо запровадження заходів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), на які посилалася представник позивачки у клопотанні, не заслуговують на увагу, оскільки позивач та її представник не були позбавлені можливості порушити перед судом клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з дотриманням положень статті 212 ЦПК України.

Посилаючись на встановлені в Україні карантинні обмеження, представником позивача не було враховано, що такі не поширюються на строк розгляду справи, який є службовим, а отже невчинення позивачем та його представником відповідних дій, передбачених ЦПК України (проведення судового засідання в режимі відеоконференції тощо), не свідчить, що залишення позову без розгляду буде порушенням вимог закону.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21).

Крім того, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).

Враховуючи те, що позивач та її представник ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилися в судове засідання, призначене на 27 січня 2022 року, і від них не надходило заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Разом з тим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у даному випадку не відбувається.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21).

Керуючись ст.ст. 257, 260, 353 ЦПК України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІФОЮ» про захист прав споживачів залишити без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Алла ЦІДИК