Ухвала суду № 102830969, 27.01.2022, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/11183/21

н/п 1-кп/766/505/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2022 року року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Рябцевої М.С.

при секретарі Ситниковою Ю.О.,

за участю прокурора Михайлової Т.В.

захисника Петряєва В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

під час відкритого судового засідання з розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 20.12.2020 року за № 12020235040001081 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополя, АР Крим, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, останній раз: 25.06.2019 року Херсонським міським судом Херсонської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

02.07.2021 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12020235040001081 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просила суд звернути увагу на ту обставину, що обвинувачений неодноразово не з`являвся до судового засідання, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, щодо нього вже застосовувався розшук, після якого він знов порушив свій процесуальній обов`язок щодо необхідності з`являтися до судового засідання та повідомляти про причини неявки.

Захисник Петряєв В.В. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення зазначеного клопотання, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не підтвердження прокурором доказів щодо наявності ризиків, які дають достатність підстав вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також посилався, що привода залишились невиконаним через неналежне їх виконання працівниками поліції, оскільки обвинувачений місця свого проживання не змінював, перебував за місцем проживання. Просив застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений заперечував щодо задоволення зазначеного клопотання, просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вказував, що раніш, не пам`ятає коли саме з`являвся до суду, але його не пустила охорона суду через відсутність документів.

Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого виходячи з такого.

Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років.

Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).

Суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень здійснюється саме на виконання вимог п. п. 1, 2 ч.1 ст. 91 КПК України, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому ч. 1ст. 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. На даний час з?ясування обставин справи та перевірка їх доказами хоча і не розпочато судом, проте направлений до суду обвинувальний акт, який свідчать про вагомість зібраних під час досудового розслідування доказів, які можуть свідчити про причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованих йому протиправних дій.

При вирішенні питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першоюстатті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.10.2021 року розгляд вищевказаного кримінального провадження було зупинено. ОСОБА_1 оголошено у розшук.

26.10.2021 року на виконання ухвали суду про розшук, обвинуваченого ОСОБА_1 було доставлено до Херсонського міського суду Херсонської області. Провадження по справі було відновлено, проведено підготовче судове засідання та призначено до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 знов в судове засідання, призначене на 09.12.2021 року, не з`явився, будучи повідомлений належним чином шляхом отримання під розписку судових повісток у суді, направлення СМС-повідомлень, а також направлення судових повісток за місцем проживання, про причину свого неприбуття не повідомив.

Ухвалою від 09.12.2021 року до обвинуваченого був застосований привід, який залишився невиконаним, місце знаходження обвинуваченого органами поліції встановити не вдалося, за місцем фактичного проживання не проживає.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.01.2022 року розгляд вищевказаного кримінального провадження було зупинено. ОСОБА_1 оголошено у розшук та надано дозвіл на затримання та доставки до Херсонського міського суду Херсонської області для вирішення питання про обрання відносно нього запобіжного заходу.

27.01.2022 року на виконання ухвали суду про розшук, обвинуваченого ОСОБА_1 було доставлено до Херсонського міського суду Херсонської області.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відносно ОСОБА_1 неодноразово було застосовано примусовий привід через систематичне невиконання покладеного на нього обов`язку щодо явки до суду.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про розгляд справи судом шляхом безпосередньо отримання ним повісток у суді на 05.08.2021 року та 09.12.2021 року, а також шляхом надіслання повісток за зазначеним місцем ним проживання та СМС повідомлень за телефоном на 21.07.2021 року, 05.08.2021 рік, 13.09.2021 рік, 22.09.2021 рік, 05.10.2021 року, 09.12.2021 рік, 13.01.2021 рік, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 (справа №5-1кс15), під ухиленням від слідства або суду з погляду застосуванняст. 49 ККУкраїни слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез`явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо).

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого переховуватись від суду (для участі в судові засідання неодноразово не з`являвся, ухилявся від виконання ухвал суду про привід, двічі був оголошений у розшук через систематичні неявки до суду), перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; дані про особу, який є раніше судимим, офіційно не працевлаштований, не має законного джерела доходу; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що стан здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Для запобігання встановленим ризикам суд вважає необхідним застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Інший, більш м`який запобіжний захід, на погляд суду, не зможе запобігти вищезазначеному ризику та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на вказані обставини. У зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні клопотання адвоката та обвинуваченого про обрання більш мякого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження, попередження переховування ОСОБА_1 від суду, з метою недопущення розумних строків розгляду кримінального провадження, перепоною для чого були неявки обвинуваченого до суду, клопотання прокурора слід задовольнити та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, зі змісту ч. 3 ст. 183 КПК України випливає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов?язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Суд припостановленні ухвалипро застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою,враховуючи підставита обставини,передбачені статтями177та 178цього Кодексу,має правоне визначитирозмір заставиу кримінальномупровадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування (п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України).

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає за необхідне встановити заставу в розмірі 37215 грн. (тобто 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).

У разі внесення застави слід зобов`язати ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду, та покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися з м. Херсону без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; носити електронний засіб контролю.

Керуючись ст.ст.131, 132, 176-178, 183, 184,194, 331, КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді «тримання під вартою» - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під варту, строком до 25.03.2022 року включно.

Визначити заставу у розмірі 37215 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

(Одержувач коштів ТУ ДСА України в Херсонській області; Код отримувача ЄДРПОУ 26283946; Банк отримувача ДКСУ, м. Київ (отримувач ТУ ДСА України в Херсонській області); Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA968201720355209001000001110).

Обвинувачений має право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на нього обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із м. Херсона без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; носити електронний засіб контролю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під варту може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 5 днів дня її проголошення.

СуддяМ. С. Рябцева