Рішення № 102830259, 19.01.2022, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

2/330/84/2022

Справа № 330/2403/21

"19" січня 2022 р. Якимівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді - Нестеренко Т.В.

при секретарі - Корнієнко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду смт. Якимівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє адвокат Ференець Олександр Євгенович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №300 від 30.07.2003 року, адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, адреса розташування: м. Київ, пл.Солом`янська, буд.2), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5), приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович (69041, м.Запоріжжя, вул.Вінтера, буд.26, офіс 1.11) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2021 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ференець Олександр Євгенович, звернулася до Якимівського районного суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Заява мотивована тим, що 01 вересня 2021 року, ОСОБА_1 (надалі Позивач) було отримано від приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитра Юрійовича (надалі Виконавець) постанову від 05.08.2021р. про відкриття виконавчого провадження ВП №66396003 про примусове стягнення з Позивача на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЛІТ ФІНАНС» (надалі Відповідач) заборгованості в розмірі 20 072 грн. 72 коп. Підставою відкриття виконавчого провадження є заява Відповідача про примусове виконання виконавчого напису №100995 виданого 07.06.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем (надалі Нотаріус). Ознайомившись із отриманими від Виконавця документами, Позивач наголошує на тому, що він не укладав у письмовому вигляді жодного договору з Відповідачем, та саме від Відповідача жодних кредитних або інших коштів не отримував, ніяких нотаріально посвідчених документів з Відповідачем або іншими юридичними особами пов`язаних з кредитами, позиками або іншими фінансовими правовідносинами не підписував. Відповідно до отриманої від Виконавця Постанови, Позивач наголошує на тому, що при вчиненні виконавчого напису Нотаріусом було допущено грубе порушення чинного законодавства, а саме, статей 87 і 88 Закону України «Про нотаріат» (надалі за текстом -«Закон»), а також підпунктів 3.1-3.5 пункту 3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595, в редакції, яка діяла станом на дату вчинення Виконавчого напису (надалі за текстом -«Порядок»), - в зв`язку з чим, згідно ч.12 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України, Виконавчий напис має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Так, статтею 18 Цивільного кодексу України нотаріусам надані повноваження здійснювати захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документу у випадках і в порядку, встановлених законом. Оскільки вчинення нотаріусом виконавчого напису, згідно з пунктом 19 статті 34 Закону, є нотаріальною дією, порядок його вчинення встановлюється нормами зазначеного Закону (ст.39), а також іншими актами законодавства України, зокрема, згаданим вище Порядком. Зокрема, правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячено Главу 14 Закону (статті 87-91) і, відповідно, Главу 16 розділу II Порядку. Статтею 87 Закону і пунктом 3.2. Порядку встановлено, що виконавчі написи для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють на документах, які встановлюють заборгованість, а перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. При цьому, згідно із пунктом 3.5. Порядку перед вчиненням виконавчого напису нотаріусу належить перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (надалі за текстом - «Перелік документів»). Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р. чинний до того моменту Перелік документів було доповнено новим розділом 2 такого змісту:"Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості". Згодом, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» визнано незаконною та нечинною, зокрема, в частині доповнення Переліку документів після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» зазначеного вище змісту. Як зазначено в тексті Постанови Київського апеляційного адміністративного суду, вона набирає чинності з моменту її проголошення, тобто з 22 лютого 2017 року. Відповідно до статті 129-1 Конституції України та статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили (зокрема, в адміністративній справі), є обов`язковим не лише для учасників справи та їхніх правонаступників, але й для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Таким чином, з 22 лютого 2017 року і до цього часу кредитні договори, вчинені в простій письмовій формі, не входять до переліку документів, за якими стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Виконавчий напис, законність якого є предметом спору у даній справі, вчинено 07 липня 2021 року, тобто після набрання чинності згаданим судовим рішенням, Вказані обставини є достатньою підставою для визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, адже при його вчинення Нотаріусом грубо порушені приписи статті 87 Закону і пункту 3.2 п.2 Глави 16 Порядку. Подібний висновок повністю підтримує Верховний Суд, зокрема, в постанові від 12 березня 2020 року (справа № 757/24703/18-ц, провадження № 61-12629св19). Далі, статтею 88 Закону і п.п.3.1 п.3 Глави 16 Порядку встановлено, що для вчинення виконавчого напису необхідно встановити наявність наступних умов, а саме: - що подані документи підтверджують безспірність забогованості (або іншої відповідальності) боржника перед стягувачем; - що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. З аналізу змісту Виконавчого напису вбачається, що обидві вимоги у спірних відносинах дотримані не були тому, що таких документів, які б дали право Нотаріусу здійснити виконавчий напис, не існує в природі. Так, щодо безспірності вимог стягувача Верховним Судом при розгляді аналогічних справ сформовано сталу позицію (постанови від 23.01.2018 р. у справі № 310/9293/15, від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 р. у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 р. у справі № 202/4494/16-ц, постанови від 06.05.2020 р. у справі № 320/7932-16ц тощо), яка полягає в наступному. Здійснюючи свою діяльність, нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису — надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, а ще й бути безспірною. заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо. Позивач наполягає, що не укладав з Відповідачем договорів не в письмовій, не в усній формі, ніяких грошових коштів від Відповідача не отримував, тобто між Позивачем та відповідачам існує явний спор по сутті цивільно-правових відносин, та відповідно і з наявності заборгованості. Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що при відсутності будь яких взаємовідносин між Позивачем та Відповідачем, взагалі не відомо на якому документі вчинено Нотаріусом Виконавчий напис. За таких обставин при вчиненні Виконавчого напису було грубо порушено встановлені для цієї нотаріальної дії законодавчі вимоги, що є підставою для визнання Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Частиною 12 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання. З цього приводу Позивач пояснює суду, що він зареєстрований і постійно проживає в АДРЕСА_1 . Саме ця адреса зазначена у паспорті Позивача та у Виконавчому проваджені. Саме за зазначеною адресою знаходиться належне Позивачеві майно. Згідно зі статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює питання місця виконання рішень та інших виконавчих документів, виконавчі дії провадяться за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. За таких обставин підсудність даної справи за вибором Позивача може бути визначена за його місцем проживання, в зв`язку з чим позов пред`являється до Якимовського районного суду Запорізької області. Позивач повідомляє суд, що представником Позивача адвокатом Ференцом О.Є. зроблено адвокатський запит на адресу Приватного виконавця з вимогою надати копії документів, (у тому числі виконавчий напис, фінансово-правовий договір (кредитування) ті ін.), які послугували підставою для звернення Відповідача з заявою про примусове виконання. Як тільки будуть надані копії документів на адвокатський запит, Позивач одразу їх надасть суду. Згідно зі ст.134 Цивільного процесуального кодексу України Позивач повідомляє, що він не поніс та не очікує понести судові витрати в зв`язку із розглядом справи, окрім плати судового збору, які він мав би намір відшкодувати за рахунок Відповідача. Відповідно до п.10 ст.175 Цивільного процесуального кодексу України Позивач також підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж Відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Заходи досудового врегулювання спору, враховуючи його характер, Позивачем не вживалися. На підставі викладеного позивач просила суд визнати вищевказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Позивач в судове засідання надала заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ТОВ «Фінансова компанія Еліт Фінанс», представник відповідача, в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, заперечення на позов не надали.

В судове засідання третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович не з`явився, причину неявки суду не повідомив, заперечення на позов не надав.

В судове засідання третя особа приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович не з`явився, причину неявки суду не повідомив, заперечення на позов не надав.

На підставі письмової заяви позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає повному задоволенню з наступних підстав. Небажання відповідача надавати докази, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 07 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі під № 100995, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 20 072 гривні 72 копійки.

На підставі вказаного виконавчого напису приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович відкрив виконавче провадження ВП № 66396003 від 05.08.2021 року.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.

В п.п. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з п. 1 Переліку документів для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, яка була залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постановою Великої палати Верховного Суду від 20.06.2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року, було визнано незаконною та не чинною постанову КабінетуМіністрів України№ 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Зазначена постанова апеляційного суду у відповідності до п.4 ст. 254 КАС України (в редакції, що діяла на момент винесення постанови) набула законної сили з моменту проголошення, з 22 лютого 2017 року, а отже з цієї ж дати законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, яка випливає із кредитних відносин. Таким чином, в момент вчинення виконавчого напису 07.06.2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

У разі наявності правових підстав у відповідності до п.2 Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 для вчинення виконавчого напису нотаріуса, то неможливість вчинення виконавчого напису щодо заборгованості, визначеної у відповідності до виконавчого напису від 07.06.2021 року була обумовлена й іншими обставинами, наведеним нижче.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі №6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, вчинив виконавчий напис поза межами встановлених ст.88 Закону України«Про нотаріат» строків, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та

Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, відповідно до положень частини 4 статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Застосовуючи вказану норму процесуального права, суд враховує роз`яснення, що надані Пленумом Верховного Суду України у Постанові від 12 червня 2009 року №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", зокрема в абзаці 3 пункту 24, в частині того, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

На підставі викладеного, суд вважає, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача.

Керуючись ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», 223, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ференець Олександр Євгенович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Антон Юрійович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 100995 виданий 07 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40340222, адреса розташування: м. Київ, пл. Солом`янська, буд.2) заборгованості в розмірі 20072 (двадцять тисяч сімдесят дві) гривні 72 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Якимівський районний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Тетяна НЕСТЕРЕНКО