Вирок № 102827407, 28.01.2022, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/790/20

Провадження № 1-кп/710/48/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2022 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Симоненко О.В.,

за участі секретаря судового засідання Бараненко А.В., Бойко О.С., Харченко Л.М., Коваленка В.О.,

прокурора Шполянського відділу Звенигородської окружної прокуратури Плетінь О.О., Руденка Р.М.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

адвоката Білоглазенко Г.П.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

адвоката - Чирви О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шпола кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017250300000476, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лип`янка Шполянського району Черкаської області, громадянина України, українця, проживаючого без реєстрації за адерсою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , освіта середня, не працює, одружений, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 11.09.2017 близько 21 години, перебуваючи на території домоволодіння за адресою : АДРЕСА_3 , у якому тимчасово проживала ОСОБА_3 , під час сварки із ОСОБА_4 , на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, з метою заподіяння останньому тяжких тілесних ушкоджень, наніс численні удари кулаками обох рук по тулубу, в живіт та по спині, чим заподіяв потерпілому тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер в Шполянській ЦРЛ. Згідно з висновком експерта від 24.02.2018 № 05-6-02/277 причиною смерті ОСОБА_4 є закрита травма живота у вигляді розриву селезінки, крововиливу у черевну порожнину (гемоперитонеум), переломів ребер, синців та саден тулуба, що ускладнилось гострою крововтратою.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує, як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, а саме - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

У судовому засіданні прокурор Руденко Р.М. у повній мірі підтримав обвинувачення, викладене стосовно ОСОБА_2 в обвинувальному акті, просив визнати його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років, запобіжний захід просив залишити до набрання вироком законної сили.

Потерпіла та її представник підтримали позицію прокурора та цивільний позов.

Обвинувачений ОСОБА_2 винуватість у вчиненні злочину не визнав, на підставі ст.63 Конституції України відмовився від надання свідчень.

Суд, не визнання вини обвинуваченим, розцінює як спосіб захисту та вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, підтверджуєтьсядослідженими судом безпосередньо у судовому засіданні, у порядку ст. 358 КПК України, наданими стороною обвинувачення під час судового провадження доказами.

Показаннями допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що проживала з дітьми в орендованому будинку в с. Лип`янка. Будинок орендувала їй мати в дружини обвинуваченого ОСОБА_5 , назви вулиці на якій знаходиться будинок, не пам`ятає. Ключі від будинку їй дала ОСОБА_6 . ОСОБА_7 і ОСОБА_6 показували їй коноплю і говорили, що якщо її не стане, то вона буде віддавати гроші. З покійним ОСОБА_8 товаришувала. 11 вересня 2017 року ОСОБА_7 прийшов і питав , де конопля, показав за хатою, що немає коноплі, на що вона та ОСОБА_9 відповіли, що не знають. ОСОБА_2 її вдарив, потім бив ОСОБА_9 по обличчю, по всьому тілу його бив. ОСОБА_10 ( брат свідка) побачив та почав кликати матір. На питання прокурора відповіла, що ОСОБА_7 її вдарив кулаком по лобі, а потім вдарив ОСОБА_9 кулаком у голову, ОСОБА_9 упав на бік, він знову почав ОСОБА_9 бити руками по всьому тілу, потім у нього з носа кров пішла. Скільки ударів не пам`ятає, чимало. ОСОБА_11 телефонувала на наступний день і сказала, щоб ОСОБА_9 нікуди не заявляв, бо її ( ОСОБА_12 ) посадять, бо вона завідувала коноплею.

Показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_13 , який пояснив, що восени 2017 року близько 08 години вечора він перебував у своєї сестри ОСОБА_3 , в будинку, в який її впустили пожити ОСОБА_14 , до половини на дев`яту вечора, потім до них прийшов ОСОБА_15 , якого в телефонному режимі запросила сестра. Потім до них прийшов ОСОБА_16 у нетверезому стані і запитав, хто скосив коноплю позаду хати в якій, на той час, проживала ОСОБА_3 . Обвинувачений ОСОБА_14 почав їх бити, першого вдарив його (свідка) в голову, удар був сильним, від чого він упав серед двору і лежав на траві, не відчував половини голови, не чув на одне вухо. Пролежав хвилин 20. Чув багато матюків від ОСОБА_14 , який кричав що всіх повбиває, питав де конопля. Лежачи на боку на лівій стороні, бачив, як ОСОБА_14 наносив удари ОСОБА_9 , бив кулаками та ногами у голову, спину, передню частину грудної клітки в область серця. Кількість ударів не пам`ятає. ОСОБА_9 лежав біля виноградника на спині метрів 3 від нього, тому що ОСОБА_17 попав йому в голову. Обвинувачений тягав сестру за коси, вона стояла позаду свідка, чув як кричала. На крики сестри прийшла мати ОСОБА_18 , та почала кричати на ОСОБА_14 , щоб той припинив бійку. Після чого обвинувачений побіг до ОСОБА_19 . Він з ОСОБА_9 пішли додому. Свідок довів ОСОБА_9 до двору де той проживав, йшли десь півгодини, по дорозі нікого не бачили. ОСОБА_9 сказав, що в нього нічого не болить, та пішов до себе додому. Свідок пішов до себе додому в с. Маслове. На наступний день сестра подзвонила і сказала, що ОСОБА_9 немає в живих.

Розбіжності у показах свідків, на які вказує сторона захисту, суд не приймає до уваги, оскільки у цілому їх покази співпадають, щодо часу, місця, причин та обставин нанесення обвинуваченим ударів потерпілому.

Показаннями допитаної в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1 , яка пояснила, що 11.09.2017 близько 08 години вечора вона зателефонувала до сина, оскільки перебувала на заробітках у Києві, телефонувала до нього тричі на день, щоб проконтролювати прийом ліків. Син проживав в АДРЕСА_4 , йому робили операцію, міняли серцевий клапан. Зателефонувавши, почула по голосу сина, що з ним щось не так. Син в телефонній розмові повідомив, що його побив ОСОБА_14 в живіт та груди, потім відключився. На питання прокурора зазначила, що син повідомив, що його бив ОСОБА_14 кулаком у грудну клітку та живіт. Зателефонувавши знов вона почула від сина, що обвинувачений стоїть біля його хати і погрожує з ним розправитись, вона порекомендувала синові не показувати виду, що він знаходиться в будинку. Потерпіла в слухавку чула голос ОСОБА_14 . Після цього потерпіла телефонувала матері ОСОБА_14 , ОСОБА_57, просила щоб та забрала свого сина, але отримала відповідь, що вона нічого не може зробити з наркоманами. Потім вона телефонувала до сільського голови та свого брата, ОСОБА_20 .. До померлого сина приїхав її брат із с. Нечаєве та сільський голова с. Лип`янки ОСОБА_21 . В телефонній розмові брат сказав, що ОСОБА_9 в тяжкому стані, та будуть направляти в лікарню. Проте син не погодився в той день їхати до лікарні, тому поїхали на наступний день. В лікарню сина повіз її брат . Син не міг сам іти, тому його вели тримаючи попід руки. В той час, як ОСОБА_9 мили у ванній медичного закладу, він втратив свідомість. Помер син вранці 12.09.2017 року. В лікарні сказали, що пошкоджена селезінка. Із розмови із сином вона дізналась, що він викосив коноплю у дворі, де жила ОСОБА_22 із дітьми, в цьому ж селі Лип`янка, із якою він був у дружніх стосунках. ОСОБА_12 попросила викосити хащі, біля будинку, те що це була конопля син не знав.

Показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_20 , який пояснив, що 11 вересня 2017 року під вечір зателефонувала сестра, та попросила щоб поїхав до с.Лип`янки, бо ОСОБА_9 побив ОСОБА_14 , та погрожував спалити хату. Він приїхав до місця проживання ОСОБА_9 , в с. Лип`янка, при приїзді до подвір`я підійшов сільський голова. Чув як померлий говорив по телефону з мамою. Коли племінник відчинив двері , то ввесь тремтів та повідомив говорячи пошепки, що його побив ОСОБА_7 , та погрожував спалити будинок. Вони з головою села ходили до матері ОСОБА_14 , але вона сказала, що не знає де він. Він забрав ОСОБА_9 до себе додому та пропонував йому поїхати до лікарні, на що ОСОБА_9 відмовився, просив почекати до ранку. У померлого текла кров з носа, на обличчі було пляма червоного кольору, він погано йшов, свідок вів його під руку. Вранці близько 8 години разом із своєю дружиною завезли ОСОБА_9 до Шполянської ЦРЛ. Вказав, що коли він перебував у лікарні йому телефонувала дружина ОСОБА_24 , та запитувала скільки потрібно грошей. Оглянувши ОСОБА_9 лікарі направили його до ванної кімнати, щоб помити. Він з жінкою підвели його до ванної, де ОСОБА_9 втратив свідомість. Лікарі повідомили, що ОСОБА_9 помер, врятувати його не вдалось. Потім приїхала поліція, також приїхала ОСОБА_25 , питала за ОСОБА_9 , та він їй повідомив, що його вже немає, вона почала плакати, що ОСОБА_26 посадять. Слідчий ОСОБА_27 сказав їй , щоб ОСОБА_7 їхав до лікарні, вона сказала, що він не приїде, потім вона йому зателефонувала, а ОСОБА_7 повідомив, що вже біля Кіровограда, потім сказав , що в ОСОБА_28 . Вона його просила приїхати, але він не приїхав. За життя він запитував ОСОБА_9 , що сталось, на що той пояснив, що він ходив до ОСОБА_29 , і прийшов ОСОБА_30 випивший і сказав, що він зірвав якусь коноплю, та ОСОБА_7 його збив, він встав, а коло хати він його ще бив.

Є неприйнятними доводи сторони захисту щодо недопустимості показань потерпілої та свідка ОСОБА_20 , як таких, що надані з чужих слів.

Відповідно до частини 1 статті 97 КПК показаннями з чужих слів є висловлювання щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи. Таким чином, показанням з чужих слів буде твердження про існування певного факту, який особа не сприймала особисто, а дізналася про нього зі слів іншої особи.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував (постанова у справі №441/845/17 від 19 листопада 2019 року), що для визначення того, чи є показання, в яких передаються висловлювання іншої особи, показаннями з чужих слів у значенні статті 97 КПК, необхідно встановити, чи надаються або використовуються ці висловлювання іншої особи для доведення існування того факту, про який стверджується в цьому переданому висловлюванні.

Показання, які містять висловлювання іншої особи, надані з іншою метою, наприклад, для доведення того, що інша особа висловилася саме так за певних обставин, не можуть вважатися показаннями з чужих слів відповідно до статті 97 КПК, оскільки у такому разі вони є повідомленням про факт висловлювання, який свідок безпосередньо спостерігав (постанова від 10.12.2020 у справі № 331/609/17).

Ураховуючи, що потерпіла та свідок ОСОБА_20 безпосередньо сприймали ті обставини, які вони повідомили суду, а саме що ОСОБА_31 , за життя, у розмові з ними безпосередньо після події нанесення йому тілесних ушкоджень, повідомляв, що його побив ОСОБА_16 через зниклу (скошену) коноплю, їх свідчення не можна вважати показаннями з чужих слів.

Показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_32 , який пояснив, що події відбувались у вересні 2017 року. На той час, він працював на посаді сільського голови с. Лип`янка. До нього зателефонувала потерпіла ОСОБА_1 між 20 та 22 годинами, та попросила, щоб він відвідав її сина, тому що ОСОБА_16 стукає йому в двері. Зайшовши до двору, де проживав померлий ОСОБА_9 , зустрів ОСОБА_20 з дружиною, які також приїхали до будинку, в дворі більш нікого не було. ОСОБА_33 постукав у вікно, двері відкрив ОСОБА_9 . ОСОБА_33 запитав його про те, що з ним трапилось. ОСОБА_9 відповів, що його побив ОСОБА_14 за якусь траву, яку він скосив біля будинку на сусідній вулиці. ОСОБА_33 забрав ОСОБА_9 до себе в сусіднє село Нечаєве. На наступний день від ОСОБА_20 дізнався, що ОСОБА_31 помер. Особисто чув, що ОСОБА_9 побив ОСОБА_16 , іншої особи з такими ініціали в селі немає. Будинок біля якого було скошено траву належить ОСОБА_34 . До цієї хати приїжджали дочка та дружина ОСОБА_5 , проживали там періодично. Певний період часу там проживала ОСОБА_22 , з дозволу дружини ОСОБА_5 . Коли загинув ОСОБА_31 , ОСОБА_22 продовжувала проживати в даному будинку. В згаданому домоволодінні вирощували якусь траву, яка була накрита ковпаками, подвір`я не огороджене, знаходиться по АДРЕСА_3 , близько 3 кілометрів від місця проживання ОСОБА_35 .

Будь-яких підстав ставити під сумнів достовірність показань свідків, чи підстав вважати, що свідки оговорили обвинуваченого суд не встановив.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_36 пояснила, що вона разом з дочкою ОСОБА_12 сином ОСОБА_37 знімали будинок у ОСОБА_25 - дружини ОСОБА_38 , власником будинку є батьки ОСОБА_25 . Будинок знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . ОСОБА_17 наказував їй, щоб в дворі нічого не косили. Напередодні події пов`язаної з побиттям ОСОБА_35 вона два дні перебувала в с. Маслове, де обробляла город разом зі своєю дочкою ОСОБА_12 . Подія була у 2017 році восени. Приїхавши із с. Маслове ввечері, точної години свідок не пам`ятає, дочка ОСОБА_12 пішла до будинку, який знімали у ОСОБА_14 , а свідок попрямувала до будинку де проживав співмешканець ОСОБА_39 . Ввечері до будинку її співмешканця прибіг ОСОБА_16 та питав де зараз перебуває її співмешканець ОСОБА_39 . Потім ОСОБА_14 зайшов до хати, свідок чула великий гуркіт, проте не заходила всередину будинку, а тому не бачила того, що там відбувалося. Потім прийшла дочка ОСОБА_12 , яка плакала та повідомила, що ОСОБА_40 погано. Після цього вийшов з хати ОСОБА_16 , після нього вийшов співмешканець ОСОБА_39 з синцем та тримався за груди. ОСОБА_7 почав кричати до свідка і її дочки та ображав словесно. ОСОБА_14 пояснював, в нього біля хати по АДРЕСА_5 росли рослини, в яких були відірвані шишки. В то день, коли побили ОСОБА_35 , син ОСОБА_37 прийшов додому із почервонілою щокою, пояснив, що його вдарив ОСОБА_14 , про конфлікт ОСОБА_38 з ОСОБА_8 не повідомляв. Свідок особисто не бачила, як відбувалась бійка, дізналась про обставини події лише наступного дня.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_41 , пояснив, що події відбувалися влітку, оскільки було тепло, він прийшов до ОСОБА_26 (обвинуваченого) в гараж. У будинку обвинуваченого на той час проживали мати і дід. Вони із обвинуваченим випивав, разом з ними був померлий, який приєднався до них пізніше, він не пив та не курив. Він не пам`ятає про що спілкувалися померлий із обвинуваченим, але сварки не було. Потім всі разом пішли до будинку обвинуваченого, де жили квартиранти. Свідок зупинився біля кар`єру, оскільки йому потрібно було поспілкуватися в телефонному режимі із сином на дворі була 19-30 вечора. Обвинувачений з померлим пішли далі в двох, куди заходили, свідок не бачив. Від місця де залишився свідок до будинку квартирантів було 100 - 150 метрів. Він не бачив, як далі спілкувалися померлий із обвинуваченим, бійки не бачив. Через хвилин 10-15 обвинувачений повернувся і вони почали повертатися назад, звідки і прийшли. Перед цим, стоячи на кар`єрі бачив, що померлий спустився вниз по вулиці, та пішов в сторону свого дому, він був тверезим. Він не бачив і не міг бачити, чи були тілесні ушкодження у померлого, оскільки бачив його мельком, померлий йшов по нижній вулиці. Потім повернувся обвинувачений. Вони разом з ОСОБА_42 пішли до нього додому, де ще посиділи, після чого він пішов до себе додому, на дворі вже була темрява.

Оцінюючи покази свідка ОСОБА_36 та ОСОБА_41 , суд вважає, що вони не підтверджують саме обставини нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпілому, разом із тим їх покази разом із показами інших свідків у сукупності відображають події, яка мала місце 11.09.2017 року за місцем проживання ОСОБА_43 ..

Відповідно рапортів ст. інспектора-чергового Шполянського ВП ГУНП Дубини А.О. від 12.09.2017 про надходження повідомлень о 12.25 та 13.05 год. про смерть ОСОБА_4 в Шполянській ЦРЛ, який, відповідно повідомлення нач.меда Шполянської ЦРЛ доставлений з т/у у вигляді забою грудної клітки, органів черевної порожнини.

Відповідно протоколу огляду місця події від 12.09.2017 року, проведеного у приміщенні моргу Шполянської ЦРЛ, на обличчі ОСОБА_4 під носом є засохша речовина бурого кольору, схожа на кров, зліва на ребрах трупа є забійна рана синюшного кольору.

Відповідно лікарського свідоцтва про смерть №277 від 12.09.2017 року, виданого 12.09.2017 року Смілянським міжрегіональним відділенням КУ «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті гостра крововтрата, розрив селезінки, закрита травма живота.

Вказані дані узгоджуються із показами свідків щодо нанесення та наявності у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

Відповідно до постанови про призначення експертизи від 12.09.2017 року, винесеної слідчим СВ Шполянського ВП СВП ГУНП в Черкаській області В.В. Шкарбан, для з`ясування причин смерті ОСОБА_4 призначено судово - медичну експертизу та для дослідження надано труп ОСОБА_4 .

Відповідно висновку експерта № 05-6-02/277 від 24.02.2018 року в приміщенні моргу Смілянської міської лікарні лікарем судово-медичним експертом КУ « ЧОБСМЕ» ОСОБА_44 провів судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_4 .. Відповідно вказаного висновку причиною смерті ОСОБА_4 є закрита травма живота у вигляді розриву селезінки, крововиливу у черевну порожнину (гемоперитонеум), переломів ребер, синців та саден тулубу, що ускладнилось гострою крововтратою. При судово-медичному дослідженні трупа виявлені наступні ушкодження : закрита травма живота у вигляді розриву селезінки, крововиливу у черевну порожнину (гемоперитонеум), переломів ребер, синців та саден тулуба, що ускладнилось гострою крововтратою, дані ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета або при ударі об такий, прижиттєві, по давнині спричинення можуть відповідати терміну часу, що обчислюється від десятків хвилин до десятків годин, та мають ознаку, примінюючи їх до живих людей, тяжкого тілесного ушкодження, синці та садна на кінцівках, такі ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета або при ударі об такий, прижиттєві, виникли за 1-2 доби до моменту смерті, мають ознаку, примінюючи їх до живих людей, легкого тілесного ушкодження. Згідно медичної карти, смерть ОСОБА_4 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12.55 год. спирти в крові не виявлені.

Відповідно клопотання сторони захисту судом забезпечена можливість дослідження медичної документації, яка була у розпорядженні судово-медичного експерта при проведенні вказаної експертизи та, яка відповідно пояснень допитаного у судовому засіданні експерта ОСОБА_44 , медичного директора КНП « Лікарня ім. братів М.С. і О.С. Коломойченків» Шполянської міської ради ОТГ ОСОБА_45 , відповіді на виконання ухвали суду вказаної медичної установи, надійшла на підставі п. 1.10 Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995 року.

Відповідно медичної картки стаціонаного хворого №4453/415 Шполянська ЦРЛ, зафіксована госпіталізація 12.09.2017 о 12.10 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з діагнозом - забій органів грудної і черевної порожнини, перелом VII- VIII ребер зліва, розрив слезінки, внутрішньочеревна кровотеча, гемарогічний шок, крововилив в м`які тканини грудної клітини зліва, правого колінного суглобу. Дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12.55. Судово - медичний діагноз: малокровність внутрішній органів. Закрита травма живота у вигляді розриву селезінки, крововиливу у черевну порожнину (гемопетиронеум), переломів ребер, синців та саден тулуба. Синці та садна кінцівок.

Також за клопотанням сторони захисту судом витребувана у Комунальної установи « Черкаське обласне бюро судово-медичної експерти» документація на підставі якої складений висновок експерта № 05-6-02/277 від 24.02.2018 та суду надані висновок експерта №05-2-01/568 від 06.12.2017 року, висновок експерта №91 від 13.10.2017 року, висновок експерта №05-1-09/480 від 21.09.2017 року, висновок експерта №05-3-08/1900 від 20.09.2017 року, висновки яких відображені у висновку експерта № 05-6-02/277 від 24.02.2018.

Тривалість проведення судово-медичної експертизи не може бути підставою для визнання висновку недопустимим доказом.

Оцінюючи протокол огляду місця події від 12.09.2017 року за адресою : АДРЕСА_3, суд дійшов наступних висновків.

Сторона захисту вважає, що такий доказ є недопустимим, оскільки у порушення вимог ч.2 ст. 234 КПК України в матеріалах справи відсутня відповідна ухвала слідчого судді на обшук.

Положенням ч. 2 ст. 30 Конституції України заборонено проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Відповідно до вимог ст. 13 КПК не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

Тобто, законодавцем, окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме, можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє.

Крім того, Верховний Суд, зокрема у постанові від 06 жовтня 2020 року у справі № 308/12160/16-к, звернув увагу на наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

За статтею 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

При цьому огляд місця події слід відрізняти від такої слідчої дії, як обшук.

Обшук - це слідча дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об`єктів, які перебувають у віданні певних осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду за наявності ймовірних даних про те, що розшукуване приховане в певному місці чи в певної особи.

У той же час огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

Із матеріалів справи вбачається, що протокол огляду місця події від 12.09.2017 року за вказаною адресою проведено за письмовою згодою ОСОБА_46 , яка, як установлено у судовому засіданні із показів ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_36 , ОСОБА_32 , довідки Лип`янської сільської ради Шполянського району від 09.08.2021 року № 860, та не заперечувалось учасниками справи, на час події нанесення ОСОБА_49 тілесних ушкоджень, проживала за адресоює : АДРЕСА_3 . Огляд проведений у присутності ОСОБА_47 та двох понятих ОСОБА_50 та ОСОБА_51 .. Доказів, що вказаний огляд мав ознаки обшуку, як сам протокол так і матеріали справи не містять.

Огляд проведено на підставі повідомлення чергового інспектора до внесення відомостей у ЄДРСР, що не суперечить нормам КПК. Проведення вказаного огляду ст. слідчим СУ ГУНП України в Черкаській області Кривцовим Д.О., який після внесення відомостей до ЄДРСР не увійшов до групи слідчих, не може бути підставою визнання вказаного доказу недопустимим.

Разом із тим, вказаний доказ не може бути доказом винуватості обвинуваченого, оскільки такий не містить інформації щодо обставин події вчинення кримінального правопорушення, не виявлено жодних речей та предметів, що мають значення для кримінального провадження, тому наданий суду документ не встановлює наявності чи відсутності обставин, викладених у обвинувальному акті.

Наданий стороною обвинувачення протокол огляду місця події від 12.09.2017 року по АДРЕСА_1 є також неналежним, оскільки не містить інформації щодо обставин події вчинення кримінального правопорушення, не виявлено жодних речей та предметів, що мають значення для кримінального провадження, тому наданий суду документ не встановлює наявності чи відсутності обставин, викладених у обвинувальному акті.

На підтвердження вини ОСОБА_2 у нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_49 прокурором надані протокол проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_3 від 27.05.2020року та протокол проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_13 від 02.06.2020 року .

Суд уважає, що доводи захисника щодо недопустимості вказаних протоколі є слушними.

Відповідно до положень ч.ч. 1,5 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

Відповідно до рішення Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17) легітимна мета слідчого експерименту досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження.

Із даних протоколі вбачається, що ані особи, яка володіла б правами власника чи іншої особи, яка на правових підставах могла б замінити власника до проведення даної слідчої дії залучено не було, як не було і ухвали слідчого судді про проведення слідчого експерименту. При цьому, із наданих стороною захисту копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.12.1999 року , виданого державним нотаріусом Шполянської державної нотаріальної контори ОСОБА_58 та довідки Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області від 09.08.2021 року № 859 вбачається, що власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_3 є ОСОБА_52 , про що відповідно вказаної довідки повідомлялось сільською радою Шполянський ВПД. Відповідно довідки Лип`янської сільської ради Шполянського району Черкаської області на час проведення слідчого експеременту, ОСОБА_47 за вказаною адресою не проживала. У вказаних протоколах слідчого експеременту не зазначено номер будинку по АДРЕСА_5 , разом із тим стороною обвинувачення не заперечувалось, що такий проведений по АДРЕСА_3 , де відбувались події нанесення ОСОБА_49 тілесних ушкоджень.

Відповідно до ч. 1 п.1 ч.2 ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, в разі здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або порушенням його суттєвих умов..

За неведених підстав, суд визнає недопустимим доказом протокол слідчого експерименту із свідком ОСОБА_3 від 27.05.2020року та протокол проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_13 від 02.06.2020 року, а від так , за доктриною плодів отруйного дерева, і висновок № 05-6-01/201додаткової судово-медичної експертиза від 03.07.2020 року. Ураховуючи наведені обставини, суд не приймає до уваги і покази допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 які були понятими при проведенні вказаних слідчих експериментів.

Разом із тим, виключення вказаних доказів не впливає на переконливість решти доказів у провадженні, сукупність яких є достатньою для доведення винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Суд критично оцінює доводи сторони захисту щодо порушення порядку вручення підозри обвинуваченому, так як така вручена не йому, а його матері, оскільки така була вручена у спосіб для вручення повідомлень, що відповідає положенням ч.1 ст. 278, ч.2 ст. 135 КПК України. Інші доводи щодо зміни групи прокурорів та продовження строків досудового розслідування є необгрунтованими.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази з точки зору їх достатності належності, достовірності, допустимості та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку про доведеність поза розумним сумнівом в судовому засіданні винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України, не встановлено. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України, не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке класифікується на момент вчинення, за ч.2 ст.121 КК України, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, поведінку обвинуваченого після його вчинення, а саме перебування у розшуку, особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, характеризується за місцем проживання позитивно, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Приймаючи до уваги обставини справи, думку прокурора та потерпілої сторони щодо призначення покарання, суд вважає необхідним визначити покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 121 КК України з реальним відбуванням покарання.

Потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до обвинуваченого про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 35 496,00 грн та моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн. В обґрунтування зазначила, що в наслідок неправомірних дій відповідача, що полягали у нанесенні численних тяжких тілесних ушкоджень її син ОСОБА_4 помер, у зв`язку з чим ОСОБА_1 заподіяно моральну та матеріальну шкоду. Даний позов обвинуваченим ОСОБА_2 не визнано.

Згідно ч.6 ст.55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частин першої - третьої цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб.

Згідно ч.1,5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального

Відповідно до ч.1 ст. 129 ЦПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Стаття 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов. Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Ураховуючи вказані положення законодавства, суд приходить до висновку, що вимога потерпілої про відшкодування майнової шкоди підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню на користь потерпілої з обвинуваченого підлягає майнова шкода у розмірі 23296,00грн, яка безпосередньо пов`язана із похованням померлого.

Що стосується інших майнових вимог цивільного позову, то виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу", витрати на поминальні обіди не входять до витрат на поховання, що узгоджується з правовою позицією ВС/КЦС № 554/1793/15-ц від 19.03.2018, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині відшкодування вартості поминальних обідів, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнала потерпіла, пов`язаних з невідворотністю втрати сина, позбавленням можливості спілкуватись з ним в подальшому та істотними змінами в сімейному житті, ступеня вини обвинуваченого та з огляду на вимоги розумності і справедливості розмір моральної шкоди, заявлений позивачем, підлягає стягненню на її користь у повному розмірі.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги адвокатом у розмірі 40 000,00 грн.

На підставі п.1 ч.1 ст.118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат, які згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України відшкодовуються обвинуваченим.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат надані додатковий договір про надання правової допомоги від 01.02.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро « Білоглазенко» щодо надання правової допомоги у кримінальному провадженні № 12017250300000476 від 12.09.2017 року, відповідно умов якого сторони погодили, що гонорар адвоката складає 40 000, 00 грн. Також надані квитанція до прибуткового касового ордеру Серії 12 АААЗ 240503 від 30.07.2020 року про сплату ОСОБА_1 10 000, 00 грн та квитанція до прибуткового касового ордеру Серії 12 АААЗ 240525 від 01.02.2021 року про сплату ОСОБА_1 20 000, 00 грн, розрахунок витрат на правову допомогу.

Приймаючи до уваги, що суду надані умови договору про надання правничої допомоги, а також докази щодо часткової оплати гонорару, вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, підлягають задоволенню.

Відповідно ухвали Шполянського районного суду Черкаської області від 30.11.2021 був продовжений ОСОБА_2 строк тримання під вартою у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» строком на два місяці, тобто до 30 січня 2022 року включно.

Оскільки в ході розгляду справи суд прийшов до висновку про необхідність обрання обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі, з метою запобігання ризикам переховування від суду та уникнення обраного судом покарання, суд вважає за необхідне залишити ОСОБА_2 застосований судом запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання належить рахувати з часу затримання відповідно протоколу затримання на території Російської Федерації від 18.09.2019 року.

Арешт на майно у кримінальному провадженню не накладався.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років.

До набрання вироком законної сили залишити запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою .

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з часу затримання, тобто з 18.09.2019 року.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лип`янка Звенигородського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , матеріальну шкоду 23296,00грн (двадцять три тисячі двісті дев`яносто шість гривень 00 копійок), та моральну шкоду 100 000 (сто тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лип`янка, Звенигородського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , витрати на правову допомогу в розмірі 40 000,00 (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Симоненко