Рішення № 102827233, 28.01.2022, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4624/21

Номер провадження2/711/465/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого – судді: Казидуб О.Г.

при секретарі:Зайцевій О.І.

за участі:

представника позивача адвоката: Шестакова С.М.

представник відповідача за довіреністю : Палій О. О.

представника відповідача за довіреністю: Желізняк Ю.В.

представника співвідповідача за довіреністю Яроша С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури,співвідповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури -

в с т а н о в и в:

Адвокат Савченко С.В., як представник ОСОБА_1 , в липні 2021 року звернувся до Придніпровського районного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що заступником начальника відділу СУ ГУНП в Черкаській області Харченко О.В. 22.07.2017 за наслідками розгляду матеріалів кримінального провадження №12017250000000138 від 03.04.2017 повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, яку було змінено 13.11.2017 року.

Під час досудового розслідування стороною обвинувачення організовувались та здійснювались слідчі дії, оперативні та інші заходи, що призвели до подальшого завдання ОСОБА_1 моральної шкоди.

Так, за результатами обшуку, проведеного 20.06.2017 в будинку, належному на праві приватної власності ОСОБА_2 , яка є цивільною дружиною ОСОБА_1 , та де мешкає також ОСОБА_1 та діти, було вилучено грошові кошти в сумі 7525 Євро та 45000 доларів США.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.06.2017 на вказані кошти накладено арешт.

В подальшому слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси встановлено належність вказаних коштів ОСОБА_2 , які остання заощадила за період роботи приватним підприємцем. Враховуючи відсутність будь-яких доказів відношення арештованих коштів до предмета неправомірної вигоди (на погляд сторони обвинувачення), слідчим суддею винесено ухвалу від 08.08.2017 про скасування накладеного арешту.

Ухвалою від 17.08.2017 слідчого, який здійснював досудове розслідування кримінального провадження зобов`язано негайно повернути ОСОБА_2 раніше арештовані грошові кошти.

Крім того, ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31.07.2017 щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід, - домашній арешт строком на 2 місяці із забороною залишати місце свого проживання (будинок по АДРЕСА_1 ) та покладено певні обов`язки.

Строки обраного щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу продовжувались ухвалами слідчого судді від 29.09.2017 та 19.10.2017.

Крім того, щодо ОСОБА_1 здійснювались НСРД, які в подальшому визнано судом недопустимими доказами у вироку суду першої інстанції залишеним без змін рішенням судів апеляційної та касаційної інстанцій.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.03.2019 ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08.01.2020 вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.03.2019 залишено без змін.

Постановою Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.03.2019 та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08.01.2020 також залишено без змін.

Наведеними обставинами обґрунтовується виникнення у ОСОБА_1 права на звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у порядку, встановленому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Стосовно ОСОБА_1 не виконано передбаченого статтею 11 Закону № 266/94-ВР обов`язку роз`яснення порядку поновлення його порушених прав та встановленого пунктами 6, 11, 12 Положення № 6/5/3/41 порядку повідомлення про звернення за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав. Однак зазначені обставини не є підставою для відмови у захисті його порушеного права.

Оскільки Закон № 266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.

ОСОБА_1 завдано моральної шкоди незаконним повідомленням про підозру, незаконним арештом вилучених в ході обшуку будинку грошових коштів, незаконним проведенням негласних слідчих (розшукових) дій, незаконними обмеженнями, покладеними стороною обвинувачення та судом на ОСОБА_1 у зв`язку із реалізацією заходу забезпечення кримінального провадження, що призвело до моральних страждань внаслідок погіршення відносин з оточуючими людьми, позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, нормально працювати та ін.

Перебування під слідством та судом об`єктивно не може не завдавати шкоди особі, щодо якої здійснюється кримінальне переслідування. Враховуючи той факт, що обвинувачення ОСОБА_1 не знайшло свого підтвердження в суді, мають місце достатні підстави стверджувати про завдання моральних страждань органами Національної поліції та прокуратури. При цьому, із врахуванням ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_1 , тривалості досудового розслідування та проходження справою всіх судових інстанцій, встановлений Законом мінімальний гарантований розмір шкоди, який обов`язково має бути відшкодованим постраждалій особі (в розмірі мінімальної заробітної плати за відповідний період), об`єктивно має бути вищим для поточної справи.

В позові наведено розрахунок розміру завданої моральної шкоди за період з 22.07.2017 по 27.01.2021 в сумі 173860 грн.

Відповідно до положень ч. ч. 2,3 ст. 4 Закону № 266/94-ВР, та з врахуванням ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_1 , тривалості досудового розслідування та проходження справою всіх судових інстанцій, вважає доцільним застосувати до розрахованої гарантованої суми, що підлягатиме відшкодуванню коефіцієнт 2,5. Таким чином, мінімальний розміром, який підлягатиме відшкодуванню ОСОБА_1 за завдану моральну шкоду становитиме 173860x2,5=434650 грн.

Крім того, вилучені 20.06.2017 в ході обшуку грошові кошти в сумі 7525 Євро та 45000 доларів США в якості начебто суми неправомірної вигоди ОСОБА_1 за начебто вчинене ним зловживання впливом, є власністю та особистим заощадженням ОСОБА_2 . Протягом тривалого часу (до 08.08.2017) вказані кошти не могли бути використаними за призначенням її власником, в тому числі на потреби дітей. Лише за активної процесуальної позиції ОСОБА_1 в суді вдалось відновити справедливе володіння майном ОСОБА_2 . Таке становище, безумовно вплинуло на родинні відносини ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та дітьми, оскільки триваюче кримінальне переслідування всупереч волі ОСОБА_1 вчинило несприятливі наслідки для інших осіб, які на певний період були позбавлені засобів для існування. Завдана ОСОБА_1 шкода оцінюється виходячи із обсягу моральних страждань, завданих внаслідок протиправного обшуку, вилучення грошових коштів та їх арешту, обсягу вилучених коштів та періоду позбавлення володіння ними законного власника. Так, в перерахунку в національну валюту України обсяг вилучених коштів склав 1500000 грн. За найменшим розрахунком обсяг завданої моральної шкоди в цьому випадку, із врахуванням усіх наведених обставин, не може бути меншим за 10% від названої суми, тобто не менше 150000 грн.

Крім того, незаконним проведенням негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_1 , що встановлено у виправдувальному вироку суду, було завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює в 50000 грн. Така оцінка викликана протиправним та зухвалим втручанням правоохоронних органів в таємницю приватного життя, спілкування із членами родини та колегами по роботі, які, в свою чергу, теж безпідставно зазнали суттєвих порушень їх свобод. Додатково обтяжливими виглядають допущені стороною обвинувачення процесуальні порушення щодо повідомлення осіб про проведення НСРД.

Крім того, покладення стороною обвинувачення та судом на ОСОБА_1 у зв`язку із реалізацією заходу забезпечення кримінального провадження деяких обмежень суттєво обмежило можливість нормально працювати, оскільки основна діяльність позивача пов`язана із сільськогосподарським виробництвом, яке неможливо провадити дистанційно, перебуваючи під домашнім арештом. Таку шкоду ОСОБА_1 оцінює в 65350 грн.

Весь обсяг моральних страждань не обмежується лише зазначеним вище. Об`єктивно, репутація ОСОБА_1 на період до прийняття остаточного рішення у справі судом була знівельована, а діяльність позивача спрямована в першу чергу на доведення власної невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що у підсумку призвело до погіршення відносин з оточуючими людьми, позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, нормально працювати та ін.

Крім того, в засобах масової інформації та соціальних мережах необмеженому колу осіб було представлено значну кількість статей із поширенням недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 . З метою захисту конституційних прав щодо честі та гідності ОСОБА_1 був змушений спростовувати хибні плітки та звертатись до правоохоронних органів для вжиття належних процесуальних заходів, які, на жаль, так і не призвели до будь-якого позитивного результату. Такий стан речей породив у ОСОБА_1 невпевненість у своїх правах та свободах, значно погіршив моральний стан, посилив особисті страждання (докази публікації недостовірних статей, публічного їх обговорення та спроб змусити відповідальних осіб спростувати інформацію долучено до позовної заяви).

Сукупно обсяг завданої моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 , складає 700000 грн.

А тому просив стягнути солідарно з Головного управління Національної поліції в Черкаській області та Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 700000 грн. моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.

23.07.2021 року ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси відкрито провадження у справі та позов прийнято до розгляду. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження. Сторонам надано час для подачі заяв по суті спору.

30.09.2021 року ухвалою суду залучено до участі в справі в якості співвідповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області.

03.12.2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Шестаков С.М. підтримав позов, просив його задоволити та стягнути солідарно з ГУНП в Черкаській області та Черкаської обласної прокуратури на користь позивача 700000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди. Підтвердив обставини викладені в позові щодо позовних вимог.

В судовому засіданні прокурор Черкаської обласної прокуратури – Палій О.О. заперечував щодо доводів викладених в позові та просив відмовити в задоволенні позову повністю з підстав викладених у відзиві.

У відзиві на позов від 06.08.2021 року Черкаська обласна прокуратура вказувала те, що даний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Підставою для звернення Позивача з позовом до суду є наявність стосовно нього виправдувального вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.03.2019, який залишений в силі ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08.01.2020.

В обґрунтування розміру моральної шкоди позивач вказує, що внаслідок незаконного перебування під кримінальним переслідуванням у нього з`явилася невпевненість у своїх правах та свободах, значно погіршився моральний стан. Позивач вважає, що реалізацією заходів кримінального провадження суттєво обмежило його можливість нормально працювати, оскільки основна діяльність позивача пов`язана із сільськогосподарським виробництвом, яке не можливо проводити дистанційно, перебуваючи під домашнім арештом. Крім того, в засобах масової інформації та соціальних мережах було поширено недостовірну інформацію стосовно позивача, яка завдала шкоди його діловій репутації.

Вважають, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За обставинами справи установлено, що 22.07.2017 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, не затримувався, запобіжний захід під час досудового розслідування йому обраний у виді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання виключно у нічний час доби.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 369-2 КК України та ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 369-2 КК України 20.11.2017 направлено до Придніпровського районного суду м. Черкаси для розгляду.

За результатами судового розгляду вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.03.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ними інкримінованих злочинів.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду 08.01.2020 вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Враховуючи чинне законодавство та судову практику факт заподіяння шкоди доводить позивач, який повинен у підтвердження своїх доводів про заподіяння йому моральної шкоди надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими людьми тощо.

У даній справі позивач не надав до суду будь-яких доказів щодо вжиття зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, тощо, обмежившись наведенням загальних фраз із законодавчих актів.

Надані позивачем додатки до позову щодо проходження лікування, виписка із трудової книжки та посилання на не проходження конкурсу на посаду директора КП «Черкасиоблкіно» у 2016 році ніяким чином не пов`язанні із притягненням останнього до кримінальної відповідальності.

Також зазначали, що право на відшкодування шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації.

Вказували, що слід враховувати п. 9 постанови Пленуму № 4, відповідно до якого, крім урахування характеру та обсягу страждань і немайнових витрат, яких зазнала особа, необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

За нормами ч. 3 ст. 13 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування І слідством чи судом.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021 становить 6000 грн.

А тому, враховуючи наведене, мінімальний розмір моральної шкоди за час перебування ОСОБА_1 під слідством та судом становить 177600 грн. (6000 грн. х 29 міс. 18 дн.), що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки позивачем не доведено, що відносно нього з боку слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні вчинені протиправні дії чи допущена протиправна бездіяльність та у порушені яких саме норм права вона виразилась, також не надано належних доказів спричинення йому моральної шкоди, отже не доведено обґрунтування вимог, їх відповідності чинному законодавству, просили у позові ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача ГУНП в Черкаській області за довіреністю Желізняк Ю.В. заперечував щодо доводів викладених в позові та просив відмовити в задоволенні позову повністю з підстав викладених у відзиві.

У відзиві на позов ОСОБА_1 від 02.08.2021 року ГУНП в Черкаській області вказувало на те, що даний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

22.07.2017 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені злочину передбаченого ч.2 статті 369 КК України.

13.11.2017 ОСОБА_1 , змінено повідомлення про підозру на те, що останній підозрюється у вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.03.2019 визнано ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинувачені у вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 369 -2 КК України та виправдано його за недоведеністю вчинення ним злочину, за ч.5 ст. 27, ч.3 статті 368 ККУ та, виправдано його у зв`язку з недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08.01.2020 вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.03.2019 стосовно ОСОБА_1 - залишено без змін.

Позивач просить відшкодувати моральну шкоду завдану незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).

Позивач має довести наявність у зв`язку з обвинуваченням моральної шкоди та її розмір. До даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди, її розміру.

Вважають, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань протиправними діями відповідачів.

Крім того звертали увагу суду на те, що позивач визначив лише Головне управління Національної поліції в Черкаській області та Черкаську обласну прокуратуру відповідачами, проте вимоги про стягнення коштів Державного бюджету України мають пред`являтися до державної казначейської служби України.

Стягнення моральної шкоди відповідно до статті 1176 ЦК України здійснюється з державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Зважаючи, що Головне управління Національної поліції в Черкаській області не уособлює собою державу Україна, а рахунки відкриті виключно для забезпечення діяльності ГУНП в Черкаській області не уособлюють собою Державний бюджет України.

Заперечували проти стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат на правничу допомогу в сумі 25000 грн., оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесення даних витрат.

А тому просили відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

Представник відповідача Державної казначейської служби України – Ярош С.В. заперечував щодо доводів викладених в позові та просив відмовити в задоволенні позову повністю з підстав викладених у відзиві.

У відзиві на позов від 18.10.2021 року Державна казначейська служба України (далі - ДКСУ) заперечувала проти доводів викладених в позові ОСОБА_1 виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Пунктом 9 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

На виконання зазначеної норми прийнято Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, яким визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників прийнятих, зокрема, судами.

Підпунктом 2 пункту 35 Порядку № 845 встановлено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсацію) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Згідно з пунктом 38 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

З таких підстав та враховуючи висновки, викладені в постановах Верховного Суду, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава, в особі органу, якого позивач зазначає порушником своїх прав.

Заперечувало щодо визначення Казначейства співвідповідачем у справі та незаконності стягнення моральної шкоди з Казначейства як з юридичної особи, оскільки, як вбачається з позовної заяви, Казначейство жодних прав та законних інтересів Позивача не порушувало та не могло відповідно до своїх повноважень проводити кримінальне переслідування стосовно Позивача і відповідно моральна шкода завдана незаконним кримінальним переслідуванням не може відшкодовуватись за рахунок бюджетних асигнувань Казначейства.

Щодо стягнення на користь Позивача моральної шкоди в сумі 700000 грн. вказувало, що враховуючи норми чинного законодавства, незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду не обов`язково мають завдати особі моральну шкоду. Згадана шкода не презюмується і має бути доведена відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - ППВСУ №4) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушені права власності, в тому числі інтелектуальної, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.

Згідно п. 4 ППВСУ №4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно Позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Казначейство вважає за необхідне зауважити, що Позивачем не надано підтверджуючих документів чи інших доказів наявності завдання йому моральної шкоди, не надано доказів та підтверджень наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні.

Вважають, що розмір морального відшкодування позивачем значно завищено.

Відповідно, до пункту 3 статті 13 Закону України від 01.12.1994 № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР), відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Вважають, що Позивач перебував під слідством та судом з 22.07.2017 (дати повідомлення Позивачу про підозру) по 08.01.2020 ( (дати постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про невинуватість Позивача), або 2 роки 5 місяці 16 днів, загалом 29 місяців та 16 днів.

Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством і судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої на день відшкодування. Дана позиція відображена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.09.2017 по справі № 500/2296/14-ц та постанові Верховного Суду від 04.12.2019 по справі № 468/901/17-ц.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2021 рік установлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у місячному розмірі: з 1 січня поточного року - 6 000,00 гривень.

Отже, сума моральної шкоди становить 177200 грн. (6 000,00*29 міс 16 днів).

З огляду на вищезазначене, сума моральної шкоди в розмірі 700000 грн., належними чином не підтверджена і має характер удаваної.

Крім того вказували, що в разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати слід стягувати з відповідачів пропорційно та здійснивши їх розподіл між відповідачами.

Просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, допитавши свідка, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Для наявності підстав для зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч.ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України).

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає зокрема у випадку постановлення виправдувального вироку суду, як це п. 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону.

У випадку незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян громадянинові відшкодовується зокрема моральна шкода (стаття 3 Закону).

Відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, як це передбачено ст. 4 вищевказаного Закону.

Вказана стаття також визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 4 Закону).

Згідно зі статтею 13 Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, у разі постановлення виправдувального вироку суду, особа, права якої було порушено внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та незаконного застосування запобіжного заходу, незалежно від вини посадових осіб органів, якими була завдана шкода, має право на одноразове відшкодування моральної шкоди.

Частиною 4 ст. 1176 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з`ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в кримінальному провадженні №12017250000000138 від 03.04.2017 ОСОБА_1 22.07.2017 було повідомлено про підозру у вчинені злочину передбаченого ч.2 статті 369 КК України.

13.11.2017 ОСОБА_1 , змінено повідомлення про підозру на те, що останній підозрюється у вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України.

Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.03.2019 визнано ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинувачені у вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 369 -2 КК України та виправдано його за недоведеністю вчинення ним злочину, за ч.5 ст. 27, ч.3 статті 368 ККУ та, виправдано його у зв`язку з недоведеністю вчинення ним злочину, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08.01.2020 вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.03.2019 стосовно ОСОБА_1 - залишено без змін.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.03.2019 року вступив в законну силу 08.01.2020 року.

Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.08.2020 року у справі №607/10144/18.

Враховуючи зазначене, період під слідством та судом ОСОБА_1 має бути обрахований з моменту вручення останньому повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення і до дати винесення ухвали Апеляційного суду Черкаської області, яким залишено виправдувальний вирок без змін, тобто з 22.07.2017 року по 08.01.2020 року.

Період перебування позивача ОСОБА_1 під слідством та судом становить 29 місяців 16 днів. Вказані обставини не заперечувалися сторонами у справі.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з Черкаської обласної прокуратури та ГУНП в Черкаській області на його користь в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду 700000 грн., з яких: 434650 грн. – моральна шкода завдана порушенням кримінального провадження, повідомлення про підозру, перебування під слідством та судом; 150000 грн. – моральна шкода за незаконне вилучення грошових коштів отриманих за версією слідства як неправомірна вигода; 50000 грн. – моральна шкода завдана проведенням незаконних негласних слідчих дій; 65350 грн. – моральна шкода за обрання запобіжного заходу, що обмежило право позивача на працю.

В частині першій статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідач – це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відповідно до статті 51 ЦПК України, чинної на час ухвалення рішення, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам необхідно виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Отже, належним відповідачем у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади (дії якого призвели до завдання позивачу шкоди).

Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18), від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження 14-515цс19), у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.03.2019 року у справі № 629/795/19, від 18.12.2019 року у справі № 340/451/18, від 26.02.2020 року у справі № 366/2026/18, 01.07.2020 року у справі № 591/5911/17, від 23.09.2020 року у справі № 626/608/18, від 07.10.2020 року у справі № 646/1806/18, від 28.10.2020 року у справі №610/3221/19.

Однак в даній справі відповідачами є Черкаська обласна прокуратури, ГУНП в Черкаській області. Співвідповідачем - Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області, яке відповідно до законодавства є органом, який здійснює лише списання коштів з державного бюджету.

При цьому суд зауважує, що позивачем заявлено вимогу, в якій він просить стягнути солідарно з Головного управління Національної поліції в Черкаській області та Черкаської обласної прокуратури 700000 грн. завданої йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури моральної шкоди, а не з держави України.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Під час підготовчого судового засідання, а також в ході розгляду справи по суті суд з`ясовував у представника позивача питання суб`єктного складу, однак клопотань про залучення до участі в справі належного відповідача не було заявлено, як і не було уточнено зміст позовних вимог.

Крім того, під час розгляду справи по суті, враховуючи письмові пояснення представника відповідача – Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області та пояснення дані в судовому засіданні про те, що Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем, суд повторно з`ясовував позицію з цього приводу представника позивача, однак останній суду пояснив, що клопотань щодо зміни суб`єктного складу в них немає і на їх думку зміст позовних вимог ними викладено вірно.

Представники відповідачів ГУНП в Черкаській області та Черкаської обласної прокуратури також зауважували на тому, що вони не є розпорядниками бюджетних коштів та кошти на рахунках даних установ мають певне цільове призначення.

В силу ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна особа несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому залучається до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

А тому, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури,співвідповідач Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.

Керуючись ст. ст.12, 13, 133, 141, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд, -

в и р і ш и в:

В позовних вимогах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури,співвідповідач Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури – в і д м о в и т и п о в н і с т ю .

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 28.01.2022.

Головуючий: О. Г. Казидуб